Рішення № 139223242, 20.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

20.08.26

Справа №521/1149/24

Провадження №2/521/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

за участю секретаря судового засідання Каліній П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне Акціонерне Товариство «МТБ Банк» звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит №289 від 05.11.2021 року в загальному розмірі 164 166 гривен 37 копійок та судові витрати.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по справі.

Представником відповідача ОСОБА_2 було подано до суду Заперечення від 08.04.2024 р., яким представник просив витребувати у позивача належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 (на яку посилається позивач в листі №01/668-02/62) та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

12.04.2024 р. представником позивача Нікітіною О. В. було подано до суду Заяву про зменшення/збільшення позивних вимог, яким представник просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №289 від 05.11.2021 року у сумі 149 166 гривен 37 копійок, що складається з: 92 523,49 грн. заборгованості за строковим тілом кредиту, 1 088,59 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 55 554,29 грн. заборгованості за простроченими відсотками та стягнути судові витрати, понесені під час розгляду справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «МТБ Банк» із заявою про надання кредиту в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень строком на 36 місяців.

05.11.2021 року між ПАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №289, за умовами якого Банк надає Позичальнику споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту складає 102 990,00 грн. (сто дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути Банку грошові кошти та сплатити проценти та щомісячну комісію. При цьому 2990 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень є одноразовою комісією за зарахування грошових коштів, отриманих як кредит (шляхом перерахування з позичкового рахунку на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «МТБ Банк»).

У відповідності до договору, фіксована річна процентна ставка становить 49,99% річних; строк кредиту складає 3 роки, з 05.11.2021 р. по 05.11.2024 р.

Заява-анкета та Паспорт споживчого кредиту підписано 29.10.2021 р. власноруч ОСОБА_1 . Договір про споживчий кредит № 289 від 05.11.2021 р. також відповідачкою підписано особисто.

У відповідності до поданих до суду розрахунку боргу за кредитним договором № 289 від 05.11.2021 р., станом на 10.04.2024 р. складає 149 166,37 (сто сорок дев`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 37 коп. Останній платіж було виконано 14.02.2024 р. Аналогічні відомості містить виписка по особовим рахункам від 10.04.2024 р.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч.1ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1ст.205 ЦК України,правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що 29.10.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «МТБ Банк» із заявою про надання кредиту в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень строком на 36 місяців.

05.11.2021 року між ПАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №289, за умовами якого Банк надає Позичальнику споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту складає 102 990,00 грн. (сто дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути Банку грошові кошти та сплатити проценти та щомісячну комісію. При цьому 2990 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень є одноразовою комісією за зарахування грошових коштів, отриманих як кредит (шляхом перерахування з позичкового рахунку на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «МТБ Банк»).

У відповідності до договору, фіксована річна процентна ставка становить 49,99% річних; строк кредиту складає 3 роки, з 05.11.2021 р. по 05.11.2024 р.

Відповідачкою не оспорювався факт укладання та особистого підписання Заява-анкети та Паспорту споживчого кредиту від 29.10.2021 р. та Договору про споживчий кредит № 289 від 05.11.2021 р. Так само як і отримання грошових коштів.

У відповідності до поданих до суду розрахунку боргу за кредитним договором № 289 від 05.11.2021 р., станом на 10.04.2024 р. складає 149 166,37 (сто сорок дев`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 37 коп. Останній платіж було виконано 14.02.2024 р. Аналогічні відомості містить виписка по особовим рахункам від 10.04.2024 р.

Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідачки до ПАТ «МТБ Банк» та отримання нею грошових коштів в кредит; виконання позивачем обов`язків за договором та невиконання обов`язків позивачем.

Відповідачем в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

Заперечення представника відповідача з приводу застосування позивачем штрафних санкцій при розрахунку заборгованості не приймаються до уваги, оскільки ані позовні вимоги, ані розрахунки заборгованості не містять навіть посилань на штрафні санкції з боку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню, стягненню у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованість у загальному розмірі 149 166 гривен 37 копійок, що складається з: 92 523,49 грн. заборгованості за строковим тілом кредиту, 1 088,59 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 55 554,29 грн. заборгованості за простроченими відсотками

Щодо відшкодування судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачки на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 3028,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витратна правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Позивачевою стороною не було надано доцільних, розумних та обґрунтованих вимог та доказів з цього приводу.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.10,12,19,81,141,258-260,263-265,274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного Акціонерного Товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства «МТБ Банк» (місцезнаходження: 68033, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 28; код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 289 від 05 листопада 2021 року 149 166 гривень 37 копійок (сто сорок дев`ять тисяч сто шістдесят шість грн. 37 коп.), що складається з: 92 523,49 гривень (дев`яносто дві тисячі п`ятсот двадцять три грн. 49 коп.) заборгованості за строковим тілом кредиту; 1 088,59 гривень (одна тисяча вісімдесят вісім грн..59 коп.) заборгованості за простроченим тілом кредиту; 55 554,29 гривень (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 29 коп.) заборгованості за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства «МТБ Банк» (місцезнаходження: 68033, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 28; код ЄДРПОУ 21650966) витрати щодо сплати судового збору у сумі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім грн.).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Роїк Д. Я.