Ухвала суду № 139221068, 24.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"24" серпня 2026 р. Справа № 363/5312/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні за № 12026110000000543, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026110000000543, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.08.2026 року було призначено підготовче судове засідання в межах даного кримінального провадження.

Під час підготовчого судового засідання 24.08.2026 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду; знищить, сховає або спотворить будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливатиме на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; вчинить інше кримінальне правопорушення.

Прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у судовому засіданні підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, доводи, викладені у клопотанні підтвердив.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 висловили заперечення проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту. В обґрунтування своїх заперечень стороною захисту було зазначено, що ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вказані прокурором як підстава для продовження запобіжного заходу є абстрактними, не доведені жодними доказами, не мають реального відображення. Обвинувачений ОСОБА_4 визнає свою провину у скоєному, щиро кається, жодним чином не перешкоджав досудовому розслідуванню. На даний час бажає працевлаштуватися, отримувати заробітну плату, щоб мати змогу відшкодовувати потерпілим заподіяну шкоду, тому прохали суд змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.

Потерпіла сторона в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та прохала його задовольнити, категорично заперечувала проти зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, зазначивши що протягом досудового розслідування обвинувачений не прохав у потерпілих пробачення та не намагався відшкодувати заподіяну шкоду жодним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити строк запобіжного заходу, що був обраний обвинуваченому. Розгляд зазначеного клопотання здійснюється з урахуванням загальних положень щодо розгляду та вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.

Ознайомившись з відповідним клопотанням прокурора, заслухавши учасників судового провадження, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України встановлюється, що продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту здійснюється у порядку, визначеному ст. 199 КПК України.

Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2026 року у справі № 761/21878/26 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту шляхом заборони цілодобово залишати місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога». Цією ж ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено наступні обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку; не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.

Суд звертає увагу, що питання наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було предметом розгляду в ухвалі суду від 02.06.2026 року. В ухвалі суду від 02.06.2024 року судом було констатовано наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Ані стороною захисту, ані стороною обвинувачення не заперечувалося наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На додаток до цього, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що визнає вину у вчиненому правопорушенні, щиро кається, обставин і фактів вчиненого правопорушення не заперечує.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об`єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.

За результатами розгляду клопотання прокурора, заслуховування учасників судового провадження, судом встановлено, що заявлені прокурором ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є такими, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження та відображення, а також доказового обґрунтування.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу, що питання наявності ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, було предметом розгляду суду в ухвалі від 02.06.2026 року, де існування вказаних ризиків також було визнано недоведеним та необґрунтованим. Будь-яких інших обставин та фактів, які б давали можливість прийти до протилежних висновків, судом не встановлено, а стороною обвинувачення не доведено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Зазначена обставина сама по собі вже може бути причиною для переховування від суду обвинуваченим. Крім того, ОСОБА_4 офіційно непрацевлаштований, не одружений, дітей не має, має місце проживання та реєстрації, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, тобто обвинувачений не має стійких та стримуючих зв`язків соціального та іншого характеру, що могли б дисциплінувати, виправляти та стримувати його поведінку, тому усвідомлюючи невідворотність покарання може вчинити дії, направлені на переховування від суду.

При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_4 від суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_4 від суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що протягом досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_4 до протиправної поведінки щодо потерпілих не вдався.

Разом з тим, в межах даного кримінального провадження наявні свідки, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. Свідки в межах даного кримінального провадження ще не допитані, у зв`язку з чим залишається істотна необхідність у збереженні умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть максимально повними, точними, об`єктивними та не будуть піддані будь-якому незаконному впливу з боку обвинуваченого.

В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих свідків під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вказаний ризик обумовлюється конкретними обставинами, які характеризують поведінку обвинуваченого. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто кримінального правопорушення, безпосередньо пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху.

Водночас до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а також і після його вчинення ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що не заперечувалось самим обвинуваченим в судовому засіданні.

Зазначена обставина має істотне значення для оцінки ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки свідчить про неодноразовість порушення обвинуваченим установлених правил поведінки у сфері безпеки дорожнього руху та про те, що попереднє застосування до нього заходів адміністративно-правового впливу не призвело до належної зміни його поведінки.

Таким чином, наявна певна послідовність поведінки обвинуваченого: попередні порушення правил дорожнього руху, неодноразове притягнення за них до адміністративної відповідальності та, попри це, подальше інкриміноване йому порушення правил безпеки дорожнього руху, наслідком якого стало кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин існують достатні фактичні підстави вважати, що без застосування дієвого запобіжного заходу обвинувачений може продовжити протиправну поведінку або вчинити нове кримінальне правопорушення, пов`язане, зокрема, з порушенням правил безпеки дорожнього руху.

При цьому вказаний ризик має оцінюватися судом не ізольовано, а в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, зокрема з характером та тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, даними про особу обвинуваченого, його попередньою поведінкою та дотриманням ним установлених правил поведінки.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не є абстрактним, а ґрунтується на конкретних даних про попередню поведінку обвинуваченого та характер інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним продовження існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого домашній арешт не є найтяжчим видом запобіжного заходу. Крім того, судом враховується, що клопотання прокурора стосується продовження строку застосування цілодобового домашнього арешту, що менш негативно позначиться на правах, свободах та законних інтересах обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Судом також враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі. Таким чином, наявні правові підстави для застосування вказаного запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім домашнього арешту, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 КПК України адресою, залишати яку цілодобового забороняється ОСОБА_4 , визначити: АДРЕСА_1 .

Керуючись статтями 176-178, 181, 184, 193, 194, 196-197, 314, 315, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобового залишати місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».

Продовжити дію покладених на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних обов`язків:

- прибувати до суду за викликом;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку;

- не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити тривалістю 60 діб, тобто з 24.08.2026 року по 22.10.2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1