Ухвала суду № 139220704, 21.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5878/26

Провадження № 2-с/357/79/26

У Х В А Л А

іменем України

"21" серпня 2026 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про скасування судового наказу по цивільній справі № 357/5878/26 провадження № 2-н/357/1353/26 від 15 липня 2026 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, з огляду на наступне.

15 липня 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом було видано судовий наказ про стягнення з неї заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 28.02.2026 у розмірі 4 493,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 519,34 грн, 3% річних в розмірі 180,48 грн та судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Про існування вказаного судового наказу вона дізналася 16 липня 2026 року через мобільний застосунок «Дія». Офіційну копію судового наказу та копію заяви стягувача з додатками отримала 25 липня 2026 р. з рекомендованим повідомленням.

Із вказаним судовим наказом заявник категорично не згодна, вважає вимоги стягувача безпідставними, необґрунтованими та такими, що повністю заперечуються, з огляду на наступне: вона ніколи не підписувала із ТОВ «Газорозподільні мережі України» чи їхньою Київською філією жодних договорів, заяв-приєднань до умов Типового договору розподілу, не здійснювала жодної оплати на їхні рахунки, що свідчить про відсутність фактичного приєднання до послуг даного постачальника. Вимоги стягувача охоплюють період нарахування боргу аж до 28.02.2026. Проте, ще у квітні 2025 року представники оператора ГРМ, зловживаючи службовим становищем, самоправно, без попередження, за відсутності господарів зайшли в її двір, і умисно пошкодили майно - фізично відрізали газову трубу та припинили будь-який розподіл газу до її домоволодіння. Таким чином, починаючи з квітня 2025 року і по теперішній час, фізична можливість розподілу газу до будинку повністю відсутня, послуги не надавалися і надаватися не могли. Проте стягувач продовжував безпідставно та штучно «малювати» обсяги замовленої потужності та нараховувати плату за послугу, яка фактично не існувала та незаконно використовував її конфіденційні персональні дані на обробку, збір не надавала згоди.

А тому просила скасувати судовий наказ, винесений Білоцерківським міськрайонним судом 15 липня 2026 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею по даній справі визначено суддю Орєхова О.І.

Заява про скасування судового наказу з додатками, матеріали цивільної справи № 357/5878/26 провадження № 2-н/357/1353/26 згідно контрольного журналу судових справ і матеріалів були передані для розгляду судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Подана заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Судом встановлено, що 15 липня 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ, яким було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 28.02.2026 в розмірі 4 493,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 519,34 грн, 3% річних в розмірі 180,48 грн, та судовий збір в розмірі 332,80 грн.

Судовий наказ був направлений на адресу реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, убачається, що вищевказаний судовий наказ ОСОБА_1 отримала 25 липня 2026 року.

Отже, встановлено, що строк подачі даної заяви не пропущений, так як ОСОБА_1 05.08.2026 подала до канцелярії суду заяву про скасування судового наказу, після ознайомлення із судовим наказом та додатків до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як встановлено ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов`язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов`язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.

Як роз`яснено в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 за № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником; із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, то така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, а тому відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Дослідивши матеріали справи та заяву про скасування судового наказу з копіями додатків, суд прийшов до висновку про скасування судового наказу від 15 липня 2026 року у справі № 357/5878/26, провадження № 2-н/357/1353/26, оскільки з даних матеріалів вбачається, що між сторонами існує спір, який підлягає розгляду судом у спрощеному позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

При цьому, стягувач, який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.

Керуючись, ст.ст. 19, 160, 167, 170, 171, 260, 261, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,- задовольнити.

Скасувати судовий наказ Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року по цивільній справі № 357/5878/26 провадження 2-н/357/1353/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 28.02.2026 в розмірі 4 493,60 грн, інфляційні витрати в розмірі 519,34 грн, 3% річних в розмірі 180,48 грн, та судовий збір в розмірі 332,80 грн.

Роз`яснити стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» їх право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21 серпня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов