Рішення № 139219114, 25.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/820/26

Номер провадження 2/167/772/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») Сердійчук Я. Я. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 18 лютого 2020 року між акціонерним товариство «ІДЕЯ БАНК» (далі - АТ «ІДЕЯ БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Договір № Z02.00202.006364025 (далі -Договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 99033 грн під 1,99% річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених Договором платежів, у тому числі, але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Зазначає, що кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, проте відповідач кредитні кошти у визначені Договором строки не повернув, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов Договору платежі, у тому числі, але не виключно проценти за користування кредитом.

11 грудня 2025 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року.

Ураховуючи вищенаведене просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року в розмірі 98194,31 грн, з яких: 92347,83 грн - тіло кредиту та 5846,48 грн відсотки та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в судове засідання не з`явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 18 лютого 2020 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № Z02.00202.006364025.

Відповідно до п. 1.1-1.4 Договору № Z02.00202.006364025, сума кредиту 99033 грн, процентна ставка 1,99% річних фіксована, строк кредиту 48 місяців.

Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначено цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується відповідно до діючих тарифів банку (п. 1.5 Договору).

Дата повернення кредиту 18 лютого 2024 року. Повернення кредиту здійснюється відповідно до графіка, викладеного додатку №1 до даного Договору (п. 1.6 Договору).

Пунктом 1.7 Договору визначено, що банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у сумі 85006,87 грн на рахунок № НОМЕР_1 позичальника, який відкритий в АТ «ІДЕЯ БАНК», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 14026,13 грн, згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2 Договору, нанесенням власноручного підпису під цим Договором застрахована особа акцептує оферту та укладає Договір добровільного страхування життя.

Крім того, відповідно до п. 3.2 Договору, нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник погоджується з тим, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови.

Сторонами погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, яка підписана відповідачем власноручним підписом.

18 лютого 2020 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком № 1 до Договору № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року, з якого вбачається, що тип кредиту споживчий кредит, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту 99033 грн, строк кредитування 48 місяців, процентна ставка, відсотків річних 1,99, плата за обслуговування кредитної заборгованості 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка, відсотків річних 59.21745301 загальні витрати за кредитом 137151,49 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 236184,49 грн.

Копією ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту та меморіальним ордером № 7707972 від 18 лютого 2020 року підтверджено видачу АТ «ІДЕЯ БАНК» кредиту ОСОБА_1 в розмірі 99033 грн за Договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року.

Згідно ордеру-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу, ОСОБА_1 здійснено страховий платіж у сумі 14026,13 грн.

Випискою з рахунку ОСОБА_1 за кредитом № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року встановлено рух коштів по цьому рахунку за період з 01 січня 2000 року по 11 грудня 2025 року.

З Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року, сформованої первісним кредитором (АТ «ІДЕА БАНК») станом на 11 грудня 2025 року заборгованість відповідача становить 193046,96 грн, з яких: 92347,83 грн тіло кредиту, 5846,48 грн - відсотки, 94852,65 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

11 грудня 2025 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 11-12/25, за умовами якого клієнт передає (відступає) фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору факторингу № 11-12/25).

Згідно Витягу з реєстру боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року в розмірі 193046,96 грн, з яких: 92347,83 грн тіло кредиту, 5846,48 грн - відсотки, 94852,65 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «ФАКТОРИН ПАРТНЕРС» заборгованість ОСОБА_1 становить 98194,31 грн, з яких: 92347,83 грн - тіло кредиту та 5846,48 грн відсотки.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») за Кредитним договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 18 лютого 2020 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Z02.00202.006364025, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 99033 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 48 місяців, відсотки 1,99 % річних, дата повернення кредиту 18 лютого 2024).

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 99033 грн шляхом перерахування на його рахунок НОМЕР_2 грн та сплату останнім страхового платежу в розмірі 14026,13 грн.

11 грудня 2025 року первісний кредитор АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило своє право грошової вимоги до відповідача - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», згідно Договору факторингу № 11-12/25.

Відтак, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року.

Відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за Кредитним договором не виконав, чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 98194,31 грн.

Ураховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) на рахунок ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відповідач не надав, а відтак, позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року в розмірі 98194,31 грн, з яких: 92347,83 тіло кредиту та 5846,48 грн відсотки.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через підсистему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС";

- прайс-лист АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", затверджений рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року;

- заявку на надання юридичної допомоги № 2397 від 01 травня 2026 року, згідно з якою АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" згідно якої сторони погодили надання правових юридичних послуг АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором № Z02.00202.006364025 (надання усної консультації з вивченням документів 2 год - 4000 грн; складання позовної заяви 6 год - 18000 грн, вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики 1 год - 3000 грн);

- витяг з акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позицій.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяви позивача по суті справи, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні, будь-яких додаткових клопотань чи пояснень не подавав. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 18000 грн. є завищеними та непропорційними щодо предмету позову, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Зазначене викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Ураховуючи вищенаведене, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на корить ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z02.00202.006364025 від 18 лютого 2020 року в розмірі 98194 (дев`яносто вісім тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 31 копійки, з яких: 92347 (дев`яносто дві тисячі триста сорок сім) гривень 83 копійки - тіло кредиту та 5846 (п`ять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 48 копійок відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 9000 (дев`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного заочного рішення 25 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Представник позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна, адреса: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай