Постанова № 139218988, 25.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15238/26

Провадження № 3/161/3871/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №491021 від 12 липня 2026 року вбачається, що 12 липня 2026 року близько 09:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав словесно, принижував, шарпав та душив за шию. Тілесних ушкоджень завдано не було, однак була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Дані дії відбулись в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 . Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №491022 від 12 липня 2026 року вбачається, що 12 липня 2026 року близько 09:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ №111982, винесеного 11 липня 2026 року, виданого терміном на 10 діб за п. 1, а саме прибув за місцем проживання постраждалої особи, чим не виконав покладений на нього обов`язок. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 173-8 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково. Не заперечував факту порушення вимог термінового заборонного припису, однак заперечував вчинення домашнього насильства щодо дружини в присутності дитини. Пояснив, що того дня до його дружини прийшла подруга разом із дитиною, яка має ДЦП. Оскільки, вони проживають в однокімнатній квартирі, він у цей час відпочивав. Дитина, яка прийшла в гості, перебувала поруч із ним. У зв?язку з цим він попросив дружину, яка разом із подругою перебувала на кухні, забрати дитину. При цьому зазначив, що жодних неправомірних дій щодо дружини не вчиняв.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, повністю підтверджується наступними доказами дослідженими судом, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №491022 від 12 липня 2026 року; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії ЕТ №112018 від 12 липня 2026 року; рапортами; письмовою заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 12 липня 2026 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Що стосується адміністративного правопорушення інкримінованого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд зазначає наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

У свою чергу, диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив будь-які дії, які містять ознаки домашнього насильства психологічного та фізичного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , та наслідком таких була завдана шкода психічному здоров`ю останніх.

ОСОБА_1 не заперечує факту порушення вимог термінового заборонного припису, однак категорично заперечує вчинення щодо дружини будь-яких неправомірних дій, у тому числі в присутності дитини. З його пояснень вбачається, що того дня між подружжям виникла побутова ситуація, пов?язана з перебуванням у їхній однокімнатній квартирі подруги дружини з дитиною, яка має ДЦП, та перебуванням дитини поруч із ним. За його словами, він лише попросив дружину забрати дитину, яка перебувала біля нього, при цьому жодних погроз, образ, фізичного впливу чи інших неправомірних дій щодо дружини не вчиняв.

Суд зауважує, що саме по собі порушення вимог термінового заборонного припису не є безумовним доказом вчинення домашнього насильства, оскільки склад правопорушення має бути підтверджений конкретними доказами вчинення відповідних дій та їх відповідності ознакам домашнього насильства.

Разом з тим, на підтвердження факту домашнього насильства до протоколу про адміністративне правопорушення додано лише заяву ОСОБА_2 та її пояснення, які через їх суб?єктивність не є достатніми доказами для висновку про доведеність правопорушення. Інших доказів, як то пояснень свідків, відеозаписів, медичних документів до протоколу не додано.

За таких обставин суд вважає, що наявні у справі докази не дають достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю, в зв?язку з відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

При накладенні на ОСОБА_1 стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, доведеність його вини. Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_5 судом не вбачаються.

Враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., що передбачено за ч.2 ст. 173-8 КУпАП.

Такий вид адміністративного стягнення, на думку суду, є необхідним і достатнім для запобігання повторним правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п?ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п?ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173 - 2 і 173 - 6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39 1 цього Кодексу.

Суд вважає, що у даній справі відсутня необхідність направлення ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, що передбачено ст. 39-1 КУпАП, оскільки таке правопорушення вчинено вперше і накладення штрафу при притягненні особи до адміністративної відповідальності на теперішній час буде достатнім для досягнення виховного ефекту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2015 року, а тому на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору.

Керуючись ч. 3 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-8, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн.

Стягнення штрафу здійснити за реквізитами: рахунок отримувача: UA428999980313010106000003550; назва отримувача коштів: ГУК у Волинській області/м. Луцьк/21081100; код отримувача (код ЄДРПОУ) 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банка отримувача (МФО) 899998).

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 173-2 КУпАП в зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій