Рішення № 139218000, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р. № 520/16164/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови, оформленої листом від 30.05.2026 р. № 759/BO03, у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 має військове звання «рядовий».

25.01.2009 позивачу виповнилося 40 років.

20.05.2026 позивач звернувся із заявою про виключення його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, посилаючись на положення статей 28, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час досягнення ним сорокарічного віку.

У заяві позивач зазначав, що за приписами законодавства, чинного станом на 25.01.2009, граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду становив 40 років, у зв`язку з чим після досягнення цього віку він підлягав виключенню з військового обліку.

Заява позивача надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.05.2026.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2026 №759/ВО03 позивача повідомлено про відсутність підстав для його виключення з військового обліку.

У зазначеному листі відповідач, посилаючись на положення статей 27, 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вказав, що граничний вік перебування в запасі другого розряду для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу становить 60 років. Оскільки станом на 30.05.2026 позивач не досяг 60-річного віку, він правомірно перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у листі наведено посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3113/17, щодо застосування законодавства, чинного на час повторного взяття особи на військовий облік, та зазначено про необхідність перебування призовників, військовозобов`язаних і резервістів на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання. Позивачу запропоновано стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із військового квитка серії НОМЕР_4 судом встановлено, що позивач має військове звання «рядовий», а 11.04.2017 його прийнято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відмітки про виключення позивача з військового обліку у 2009 році у військовому квитку відсутні.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №24/1844, складеної за результатами медичного огляду, проведеного 10.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 , позивача визнано придатним до військової служби.

Зі змісту довідки військово-лікарської комісії від 30.04.2026 №2026-0430-1433-5439-0 убачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами медичного огляду ВЛК встановлено, що позивач потребує лікування (динамічного спостереження) до 30.05.2026.

Не погоджуючись із відмовою у виключенні з військового обліку та невнесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 25.01.2009, граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних рядового складу другого розряду становив 40 років, а особи, які досягли такого віку, підлягали виключенню з військового обліку.

На переконання позивача, після досягнення 40-річного віку він у силу закону втратив статус військовозобов`язаного, а внесення відповідної відмітки до військово-облікового документа мало виключно технічний, констатуючий характер. Відсутність у військовому квитку відмітки про виключення з обліку позивач вважає наслідком невиконання військовим комісаріатом покладеного на нього обов`язку з ведення військового обліку.

Позивач стверджує, що зміни, внесені у 2014 році до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якими граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років, не можуть поширюватися на осіб, які до набрання чинності такими змінами вже досягли встановленого попередньою редакцією Закону граничного віку та підлягали виключенню з військового обліку. Застосування до нього законодавства у редакції 2014 року позивач розцінює як порушення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріпленого статтею 58 Конституції України.

Також позивач зазначає, що досягнення граничного віку перебування у запасі є юридичним фактом, який не залежить від волі особи, подання нею заяви або вчинення уповноваженим органом формальних облікових дій. Тому подальше перебування на військовому обліку, прийняття на облік у 2017 році та проходження військово-лікарських комісій, на його думку, не спростовують факту припинення статусу військовозобов`язаного у 2009 році.

Посилаючись на принцип правової визначеності та практику Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що ризик невиконання військовим комісаріатом обов`язку щодо своєчасного виключення його з військового обліку має покладатися на державу.

Позивач також указує, що його особиста присутність у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки для виключення з військового обліку не є обов`язковою, а поданої ним заяви було достатньо для вирішення питання та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Заперечуючи проти позову, ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що позивач помилково визначає досягнення ним 40-річного віку у 2009 році як обставину, яка остаточно припинила його статус військовозобов`язаного.

Відповідач указав, що правомірність дій та наявність обов`язку щодо виключення позивача з військового обліку мають оцінюватися за законодавством, чинним на час його звернення із заявою та її розгляду у 2026 році. Станом на цей час позивачу виповнилося 57 років, тоді як граничний вік перебування у запасі для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду становить 60 років.

Відповідач наголосив, що після 2009 року позивач продовжував перебувати у правовідносинах військового обліку: 11.04.2017 був прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 , у 2024 та 2026 роках проходив військово-лікарські комісії, а в довідці ВЛК від 30.04.2026 прямо зазначено про перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому матеріали справи, на думку відповідача, не містять рішення уповноваженого органу, відмітки у військовому квитку чи інших облікових документів, які підтверджували б виключення позивача з військового обліку у 2009 році.

Щодо заявленої бездіяльності відповідач зазначив, що звернення позивача не було залишене без розгляду, оскільки за результатами його розгляду ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь від 30.05.2026 №759/ВО03. Незгода позивача зі змістом отриманої відповіді сама по собі не свідчить про допущення протиправної бездіяльності.

Відповідач також зазначив, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення особи з військового обліку можливе лише за наявності передбачених законом та документально підтверджених підстав. Оскільки позивач не досяг чинного граничного віку перебування у запасі, а наявні документи підтверджують його актуальний обліковий статус, правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про виключення відсутні.

На підставі викладеного ІНФОРМАЦІЯ_4 просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

За змістом частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Статтею 27 Закону №2232-XII передбачено, що у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд до 35 років; другий розряд до 60 років.

Частиною четвертою статті 28 Закону №2232-XII визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Пунктом 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, у редакції Закону №2232-XII, чинній на час звернення позивача із заявою від 20.05.2026 та на час надання відповіді від 30.05.2026 №759/ВО03, виключення військовозобов`язаного рядового складу з військового обліку за віком пов`язувалося з досягненням ним 60-річного віку.

Механізм організації та ведення військового обліку визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до пункту 35 Порядку №1487 військовозобов`язані та резервісти, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день досягнення ними граничного віку.

Таким чином, обов`язок уповноваженого органу внести до Реєстру відомості про виключення особи з військового обліку за віком виникає за наявності встановленого законом юридичного факту досягнення такою особою чинного граничного віку перебування в запасі.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та має військове звання рядовий.

Станом на дату звернення із заявою 20.05.2026 та на дату її розгляду 30.05.2026 позивачу було 57 років.

Отже, позивач не досяг встановленого частиною другою статті 28 Закону №2232-XII граничного віку перебування в запасі другого розряду 60 років.

Суд ураховує, що у редакції статті 28 Закону №2232-XII, чинній станом на 25.01.2009, військовозобов`язані рядового складу другого розряду перебували в запасі до 40-річного віку, а досягнення граничного віку було передбачено як підстава для виключення з військового обліку.

Разом із тим Законом України від 27.03.2014 №1169-VII було змінено положення статті 28 Закону №2232-XII та збільшено граничний вік перебування в запасі, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено до 60 років.

Спірні правовідносини у цій справі виникли не у 2009 році, а у травні 2026 року у зв`язку зі зверненням позивача до відповідачів із заявою про виключення з військового обліку, розглядом цієї заяви, наданням відповіді від 30.05.2026 №759/ВО03 та невнесенням до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Тому правомірність оскаржуваних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявність у ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язку внести відповідні відомості до Реєстру підлягають оцінці з огляду на законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, тобто у травні 2026 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 17.02.2020 у справі №820/3113/17 Верховний Суд розглядав спір за позовом особи, яка мала військове звання «солдат», перебувала на військовому обліку військовозобов`язаних запасу другої категорії до досягнення 40-річного віку, а після збільшення законодавцем граничного віку була повторно взята на військовий облік.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі, а метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок та які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України. З часу набрання чинності відповідними змінами Закон №2232-XII поширюється на всіх осіб, які не досягли встановленого ним граничного віку перебування у запасі.

Верховний Суд також зазначив, що предметом судового розгляду є правомірність дій суб`єкта владних повноважень на час їх учинення, а тому спір має вирішуватися на підставі законодавства, чинного на час повторного взяття особи на військовий облік. Оскільки за чинними на той час положеннями статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг 60-річного граничного віку перебування в запасі, Верховний Суд визнав правомірним його поновлення на військовому обліку.

Суд також ураховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, предметом якої було оскарження повторного взяття на військовий облік особи, раніше виключеної з військового обліку у зв`язку з досягненням установленого попередньою редакцією закону граничного віку перебування в запасі.

На відміну від обставин цієї справи, у справі №280/6524/24 факт попереднього виключення особи з військового обліку підтверджувався відмітками у військовому квитку та паспорті. Проте Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування в запасі таку особу автоматично поновлено в запасі незалежно від того, чи перебувала вона на військовому обліку, оскільки вона не досягла 60-річного віку та, відповідно до чинного законодавства, повинна перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

У постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 Верховний Суд відхилив доводи про те, що застосування збільшеного граничного віку до особи, раніше виключеної з військового обліку, становить зворотну дію закону в часі.

Верховний Суд указав, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави, а з часу набрання чинності змінами до Закону №2232-XII вони поширюються на всіх осіб, які не досягли чинного граничного віку перебування в запасі.

Також Верховний Суд зазначив, що хоча правовідносини у справах №814/4386/15, №820/3113/17 та №280/6524/24 не є тотожними, вони є змістовно подібними з огляду на однакове матеріально-правове регулювання питання збільшення граничного віку перебування в запасі та повторного взяття на військовий облік.

Наведені висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у справі, що розглядається, позивач також пов`язує припинення свого статусу військовозобов`язаного з досягненням 40-річного віку до внесення у 2014 році змін до статті 28 Закону №2232-XII та стверджує, що подальше збільшення граничного віку не може бути застосовано до нього.

При цьому за обставинами справи №280/6524/24 попереднє виключення особи з військового обліку було належно оформлене та підтверджувалося військово-обліковими документами. Проте навіть за таких обставин Верховний Суд не встановив підстав для збереження за особою статусу виключеної з військового обліку після збільшення граничного віку перебування в запасі.

У справі, що розглядається, матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у 2009 році, відповідної відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_4 або інших облікових документів, які б підтверджували оформлення такого виключення.

Довідкою військово-лікарської комісії №24/1844, складеною за результатами медичного огляду 10.06.2024, підтверджується проходження позивачем медичного огляду як військовозобов`язаним та визнання його придатним до військової служби.

У довідці військово-лікарської комісії від 30.04.2026 №2026-0430-1433-5439-0 зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд ураховує, що наведена довідка від 30.04.2026 містить застереження про необхідність лікування (динамічного спостереження) позивача до 30.05.2026.

Водночас довідка є належним письмовим доказом того, що станом на 30.04.2026 у військово-облікових відомостях позивач обліковувався у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що у сукупності з відомостями військового квитка та відсутністю документів про виключення у 2009 році наявні у матеріалах справи докази підтверджують фактичне подальше перебування позивача у правовідносинах військового обліку.

Разом із тим вирішальним для розгляду справи є не лише відсутність документального підтвердження виключення позивача у 2009 році, а те, що відповідно до висновку Верховного Суду у справі №280/6524/24 навіть належно оформлене попереднє виключення за віком не перешкоджає застосуванню до особи збільшеного законодавцем граничного віку перебування в запасі.

Отже, навіть за умови визнання того, що 25.01.2009 позивач досяг установленого на той час граничного віку перебування в запасі та підлягав виключенню з військового обліку, ця обставина не створює у нього права вимагати у 2026 році збереження статусу особи, виключеної з військового обліку, оскільки за чинною статтею 28 Закону №2232-XII він не досяг 60-річного граничного віку.

Доводи позивача щодо порушення статті 58 Конституції України суд вважає необґрунтованими.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У спірних правовідносинах положення статті 28 Закону №2232-XII у редакції, чинній у 2026 році, не застосовуються для оцінки правомірності поведінки позивача у 2009 році та не покладають на нього відповідальність за минулі дії. Вони застосовуються до актуального правового статусу позивача та до дій відповідачів, учинених у травні 2026 року, тобто після набрання відповідними нормами чинності.

Тому застосування до триваючих відносин військового обліку законодавства, чинного на час звернення позивача та розгляду його заяви, не є зворотною дією закону в часі.

Посилання позивача на принцип правової визначеності та принцип належного урядування не змінюють наведених висновків суду. Зазначені принципи не можуть бути підставою для покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку діяти всупереч прямим приписам чинного закону та внести до державного Реєстру відомості про виключення особи з військового обліку за відсутності встановленої законом підстави.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладена у листі від 30.05.2026 №759/ВО03, ґрунтується на положеннях статей 28, 37 Закону №2232-XII, чинних на час розгляду заяви позивача.

Висновок відповідача про недосягнення позивачем граничного віку перебування в запасі відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Отже, підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку відсутні.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає наступне.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у разі невчинення ним конкретної юридично значимої дії, яку він був зобов`язаний учинити на підставі закону, мав об`єктивну можливість учинити, однак безпідставно не вчинив.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише незгоди особи з результатом розгляду її звернення. Необхідно встановити наявність чітко визначеного законодавством обов`язку суб`єкта владних повноважень учинити конкретну дію та наявність усіх юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення такого обов`язку.

Пункт 35 Порядку №1487 пов`язує внесення засобами Реєстру відомостей про виключення військовозобов`язаного з військового обліку за віком саме з днем досягнення ним граничного віку перебування в запасі.

Оскільки у травні 2026 року позивач не досяг 60-річного граничного віку, у ІНФОРМАЦІЯ_1 не виник обов`язок внести до Реєстру відомості про його виключення з військового обліку за віком.

Звернення позивача також не залишилось без розгляду, оскільки за його результатами ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь від 30.05.2026 №759/ВО03, у якій викладено правові та фактичні підстави відсутності можливості виключення позивача з військового обліку.

Предметом заявленої позивачем вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 є саме невнесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку, а не самостійне оскарження порушення порядку чи строку розгляду звернення.

За таких обставин суд не встановив факту невчинення ІНФОРМАЦІЯ_4 дії, яку він був зобов`язаний учинити на підставі закону, а тому підстави для визнання його бездіяльності протиправною відсутні.

Довід позивача про те, що його особиста присутність у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки для виключення з військового обліку не є обов`язковою, не впливає на результат вирішення спору. Питання про обов`язковість або необов`язковість особистої присутності стосується процедури реалізації наявної матеріально-правової підстави для виключення з військового обліку. У позивача такої підстави у 2026 році немає, оскільки він не досяг установленого законом граничного віку перебування в запасі.

Позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути питання щодо виключення позивача з військового обліку та внести відповідні відомості до Реєстру є похідною від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів.

За відсутності правової підстави для виключення позивача з військового обліку суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов?язання відповідача внести до державного Реєстру відомості, які не відповідають установленому законом актуальному правовому статусу позивача.

Повторне зобов`язання розглянути питання щодо виключення позивача з військового обліку також не призведе до ефективного захисту його прав, оскільки порушене ним питання вже було розглянуто, а відмова у виключенні з військового обліку ґрунтується на відсутності матеріально-правової підстави для такого виключення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність оскаржуваних дій та відсутність законодавчо визначеного обов`язку внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку за віком.

Натомість позивач не довів наявності станом на травень 2026 року передбаченої пунктом 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення його з військового обліку, оскільки не досяг 60-річного граничного віку перебування в запасі.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях