Рішення № 139217961, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р. № 520/19115/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів: з 14.05.1968 по 29.05.1970 - час проходження строкової військової служби; з 01.09.1971 по 15.12.1974 - час навчання на денному відділенні юридичному університеті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 102 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зазначеній у довідці Харківського апеляційного суду від 13.03.2020, за період з 23 жовтня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів: з 14.05.1968 по 29.05.1970 - час проходження строкової військової служби; з 01.09.1971 по 15.12.1974 - час навчання на денному відділенні юридичному університеті є протиправною.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 28.10.2019 та отримує довічне грошове утримання суддям у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

В адміністративному позові позивач посилається на незарахування відповідачем до страхового стаж періодів проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та навчання в університеті (денна форма) з 01.09.1971 по 15.12.1974, що не заперечується відповідачем у відзиві.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Вказану заяву позивача відправлено до відповідача, що вбачається з копії фіскального чеку від 09.06.2026 №54 (ЧЕК №s15DMEAJVqg (ФН ПРРО 4000096475)).

Однак у матеріалах справі відсутня відповідь відповідача на заяву позивача.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, статус суддів, гарантії їх незалежності, у тому числі питання відставки судді та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Відповідно до частини першої статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Судом встановлено, що позивач до набрання чинності Законом №1402-VIII обіймав посаду судді, а тому при вирішенні питання щодо визначення стажу роботи, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають врахуванню також приписи законодавства, яке діяло у відповідний період та збереження застосування якого гарантовано абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Закону №1402-VIII.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховувалися, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Аналогічне за змістом регулювання було закріплене пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», згідно з яким до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховувалися, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що судді, які були призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, не можуть бути позбавлені права на визначення стажу роботи на посаді судді за правилами законодавства, яке діяло на день їх призначення (обрання), якщо таке законодавство передбачало включення до відповідного стажу додаткових періодів.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку, визначається із застосуванням норм законодавства, чинних на день призначення (обрання) судді, а частина друга статті 137 Закону №1402-VIII підлягає застосуванню як норма, що покращує правове становище суддів, у взаємозв`язку з перехідними положеннями цього Закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача він проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР у період з 14.05.1968 по 29.05.1970. Вказана обставина також підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка.

Також із записів трудової книжки вбачається, що 01.09.1971 позивача зараховано студентом 1 курсу денного факультету Харківського юридичного інституту, а 30.06.1975 відраховано у зв`язку із закінченням інституту.

Разом з тим, суд враховує, що позовні вимоги у цій справі заявлені щодо зарахування половини строку навчання саме за період з 01.09.1971 по 15.12.1974. Зазначене узгоджується з тим, що подальший період після 15.12.1974 пов`язаний із початком роботи позивача на посаді судді та не може бути врахований як період навчання для додаткового збільшення відповідного стажу.

Відповідачем не наведено належних і достатніх доказів, які б спростовували право позивача на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі за період з 01.09.1971 по 15.12.1974.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування вказаних періодів до стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є протиправною.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки відповідачем при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача не враховано періоди, які підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на відставку та одержання такого утримання, ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаних вище періодів та раніше виплачених сум.

Разом з тим позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 102 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Суд зазначає, що визначення конкретного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання після зарахування спірних періодів потребує здійснення відповідачем відповідного розрахунку із застосуванням приписів статті 142 Закону №1402-VIII, з урахуванням повних років стажу роботи, які дають право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також з урахуванням наявних у пенсійній справі документів.

У межах цієї справи суд встанови протиправність незарахування відповідачем відповідних періодів та обов`язок відповідача провести перерахунок з урахуванням таких періодів.

Водночас суд не підміняє собою пенсійний орган у частині здійснення первинного після такого зарахування розрахунку конкретного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок саме у розмірі 102 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, задоволенню не підлягають, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періодів проходження позивачем строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі за період з 01.09.1971 по 15.12.1974.

Щодо дати, з якої має бути проведений перерахунок, суд враховує, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 28.10.2019, що підтверджується рішенням відповідача №963290176014.

Заявлені позивачем вимоги пов`язані з неправильним визначенням стажу, який впливає на розмір такого утримання. Водночас позивач просить здійснити перерахунок за період з 23.10.2019.

Однак, матеріалами справи підтверджено перебування на обліку та отримання утримання з 28.10.2019, тому саме з цієї дати підлягає здійсненню перерахунок.

З огляду на приписи частини другої статті 9 КАС України та необхідність ефективного захисту порушеного права, перерахунок підлягає проведенню з дати виникнення у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але не раніше дати, з якої таке утримання було призначено та виплачувалося відповідачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності незарахування до стажу позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі за період з 01.09.1971 по 15.12.1974.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Водночас, враховуючи характер заявлених позовних вимог, належний до сплати розмір судового збору за подання цього позову становив 1331,20 грн.

Суд враховує, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, проте основний спір між сторонами вирішено на користь позивача, оскільки суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування відповідних періодів до стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок і виплату такого утримання з урахуванням зазначених періодів.

Відмова у задоволенні позовних вимог стосується лише визначення конкретного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такий розрахунок має бути здійснений відповідачем після зарахування спірних періодів до відповідного стажу. Така відмова не змінює висновку суду про обґрунтованість основного способу захисту порушеного права позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

При цьому надмірно сплачена позивачем сума судового збору може бути повернута за відповідною заявою в порядку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання з 01.09.1971 по 15.12.1974 за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половину строку навчання з 01.09.1971 по 15.12.1974 за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, здійснивши з 28.10.2019 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях