Рішення № 139214052, 20.08.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи669/365/26

№2/687/508/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 серпня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Горобець Н.О.,

за участю секретаря Литовченко В.К.,

справа № 669/365/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Ніколайчук З.І.,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області як орган опіки та піклування

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чемерівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області як орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10.03.2021 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21.11.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу проживає з батьком та перебуває на його утриманні.

Відповідачка не займається вихованням сина, не приймає участі у його утриманні.

Встановлення факту перебування дитини на утриманні необхідно позивачу для захисту прав та інтересів дитини, оформлення документів для отримання відстрочки від призову на військову службу.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав та суду пояснив, що перебував з відповідачкою у шлюбі, який було розірвано рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21.11.2022 року. В шлюбі народився син ОСОБА_4 . Відповідачка залишила дитину і з вересня 2022 року з ними не проживає, не піклується про сина, не надає жодної допомоги на його утримання. Він самостійно займається вихованням та утриманням дитини.

Представник позивача адвокат Ніколайчук З.І. в судовому засіданні вимоги позову підтримала.

Відповідачка відзиву на позов не подала, в судове засідання не з`явилася повторно , про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

Представник виконавчого комітету Білогірської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області в судовому засіданні проти позову не заперечив, пояснивши на засіданні органу опіки і піклування було розглянуто питання щодо надання висновку про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_5 батьком ОСОБА_1 . Відповідачка на засіданні присутня не була, однак в телефонному режимі повідомила, що не має змоги займатися вихованням та утримання сина, оскільки не має житла та роботи.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04 червня 2026 року.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 01 липня 2026 року.

20 серпня 2026 року ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів

20 серпня 2026 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21.11.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно Акту обстеження проживання умов проживання від 14 квітня 2026 року, складеного комісією у складі спеціаліста ССД Капітанчук В.М., фахівця соціальної роботи ЦНСП - Ступак О.С., сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 син, ОСОБА_8 мати, ОСОБА_9 батько.

Відповідно до довідки №5 від 14.04.2026 року, виданої адміністрацією Білогірського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Сонечко», зі слів асистента вихователя ОСОБА_10 тато ОСОБА_11 дійсно приводить та забирає з Білогірського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Сонечко» свого сина ОСОБА_5 , який розпочав відвідувати заклад з 09 січня 2023 року. З 01 вересня 2024 року дитина перебуває на інклюзивному навчанні. За цей період мама за дитиною не приходила, розвитком та вихованням сина у дитячому садку не цікавилася.

Згідно довідки від 17.04.2026 року, виданої КНП «Білогірський ЦПМСД» Білогірської селищної ради, батько дитини ОСОБА_1 приймає активну участь у вирішенні питань з надання медичної допомоги та догляду за дитиною, підтримує постійний зв`язок з лікарем, як законний представник дитини.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком, що сторонами не заперечується. При цьому зібрані у справі докази у їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини.

Сама лише обставина проживання дітей з одним із батьків не підтверджує факту самостійного виховання ним/нею дитини, на що неодноразово звертав увагу в своїй практиці Верховний Суд (див. зокрема постанови Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23 (провадження № 61-12694св25), від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24 (провадження № 61-14408св25).

Судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що мати дитини не здатна виконувати свої обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно сина.

Та обставина, що мати дитини проживає окремо, не свідчить про те, що позивач самостійно виховує сина, оскільки вказана обставина не позбавляє мати дитини батьківських прав і не залишає дитину без батьківського виховання.

Навіть за умови того, що мати не бере участі у забезпеченні дитини та не надає матеріальну допомогу своїй дитині, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини у своїй сукупності не підтверджують обставину, що відповідачка не бере участь у вихованні та утриманні сина, та відповідно, що позивач здійснює таке виховання та утримання одноосібно, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку із відмовою в позові слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 280-286 ЦПК України, ст.ст. 15, 152, 157 СК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області як орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області як орган опіки та піклування, 30200 вул Шевченка,44 селище Білогір`я Шепетівський район Хмельницька область, код ЄДРПОУ 44080352.

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Н.О. Горобець