Рішення № 139213781, 25.08.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/679/24

2/680/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Солов`я О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Госпрозрахункове підприємство «Комунальник» про усунення перешкод у користуванні приміщенням,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні підвальним приміщенням у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести віконний отвір, який розташований біля бокового входу у підвальне приміщення біля під`їзду № 3 та боковий дверний отвір підвального приміщення, що розташований біля під`їзду № 3 у попереднє становище, що існувало до замурування.

В обґрунтування вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , а відповідач - власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку. Зазначає, що відповідач 12 травня 2024 року самовільно, всупереч установленому законом порядку, замурував віконний отвір та перекрив вхід у підвальне приміщення багатоквартирного будинку, чим унеможливив проникнення та користування власністю співмешканців будинку. Внаслідок здійсненних відповідачем добудувань позивачу стало складніше користуватись приміщенням, відсутнє освітлення.

Досудові спроби врегулювати спір не дали результату, оскільки відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП, а виявленні органами місцевого самоврядування порушення не були усунуті добровільно.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що близько 2-х років тому її сусід ОСОБА_2 здійснив добудову до входу у підвальне приміщення у якій встановив двері, а також замурував віконний отвір. У цій частині підвального приміщення знаходяться чотири підвали: два з яких використовує відповідач ОСОБА_2 , один вона, і ще один - сусід ОСОБА_3 . У будинку наявні два входи у підвальне приміщення, проте інший вхід є вузьким та незручним, через стрімкі сходи, тому вона завжди користувалась лише цим входом у підвал. Відповідач ОСОБА_2 закрив встановлені ним вхідні двері у підвал та відмовився надати їй ключ у зв`язку із чим вона звернулась до суду. Після того як відповідач був мобілізований до Збройних сил України у червні 2026 року хтось відчинив двері у підвал і на даний час вона має доступ до свого підвалу зі сторони під`їзду № 3. Проте зазначає, що відповідач у будь-який час знову може зачинити двері, чим повторно перешкоджатиме їй у користуванні підвалом. Також зазначила, що вікно забезпечувало доступ світла у підвал, оскільки там відсутня мережа електроенергії. Пояснила, що раніше вхід у підвал зі сторони 3-го під`їзду здійснювався через двері, які знаходились у цокольному поверсі, які не замикались. Наразі цей дверний проріз існує всередині добудови, проте відповідач зняв двері.

Представника позивача адвокат Соловей О.В. у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому. Також зазначив, що обставина незаконного перекривання відповідачем ОСОБА_2 входу у підвальне приміщення та замурування віконного отвору доводиться постановою адміністративної комісії № 35 від 30 вересня 2024 року. Право позивача підлягає захисту у спосіб зобов`язання відповідача розмурувати віконний отвір та привести боковий дверний отвір підвального приміщення у попередній стан шляхом забезпечення вільного доступу до підвалу позивачу. Також зазначив, що обираючи спосіб захисту, вимог про знесення самочинно побудованої добудови до підвалу позивач не заявляла, оскільки власником земельної ділянки на якій знаходиться добудова є Новоушицька селищна рада, яка й наділена відповідними повноваженнями для звернення до суду. Звернення ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради з цього приводу залишились без реагування.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання призначені на 27 липня 2026 року, 06 серпня 2026 року, 18 серпня 2026 року не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Однак до суду повернулися конверти із відміткою «адресат відсутній». Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

У підготовчих засіданнях 04 та 21 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, правом на подання відзиву не скористався.

Представник третьої особи Госпрозрахункового підприємства «Комунальник» направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Прибуття у судове засідання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідач не забезпечив, хоча взяв на себе цей обов`язок у підготовчому засіданні 21 листопада 2024 року.

Процесуальні дії у справі

15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

04 листопада 2024 року підготовче засідання відкладено у зв`язку із задоволенням клопотанням відповідача щодо надання можливості подати відзив.

21 листопада 2024 року задоволено клопотання відповідача про виклик свідків, прийнято відмову представника позивача від клопотання про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

16 грудня 2024 року зупинено провадження у цивільній справідо припинення перебування відповідача у складі Збройних сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

16 липня 2026 року поновлено провадження у справі, оскільки відповідач згідно з листом командира в/ч НОМЕР_1 фактично припинив перебування на військовій службі.

27 липня 2026 року, 06 серпня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування квартири від 15 листопада 2005 року, договором купівлі - продажу частки квартири від 05 липня 2013 року, витягами про реєстрацію права власності (арк. спр.7,8,9,10).

Зміна адреси квартири, зокрема з АДРЕСА_4 , на АДРЕСА_4 ,пов`язана із прийняттям 17 липня 2020 року Верховною Радою України постанови «Про утворення та ліквідацію районів», та 28 липня 2023 року Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України», а також проведенням в Україні процесу декомунізації. Зазначені факти є загальновідомими та доказуванню, в силу вимог частини третьої статті 82 ЦПК України, не підлягають.

Згідно з даними акту, складеного комісією для розгляду звернень громадян з питань благоустрою, містобудування, архітектури, житлово-комунальних та земельних питань, створеної за розпорядженням селищного голови від 19 травня 2021 року № 88 встановлено, що підвальне приміщення в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , в с-щі Нова Ушиця облаштовано з будівельних блоків вхід з шиферною покрівлею 1 (фото 1, 2), замуровано цеглою віконний отвір (фото 3) та залито бетонну підлогу в підвалі (фото 4). Зі слів заявниці ОСОБА_1 вказані будівельні роботи без погодження із співвласниками багатоквартирного будинку, виконав житель квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 (арк. спр.13-15).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоушицької селищної ради №35 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу. Згідно з даними постанови, 12 травня 2024 року о 10 год ОСОБА_2 самовільно, всупереч установленому законом порядку, замурував віконний отвір та перекрив вхід в підвальне приміщення багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , чим унеможливив проникнення та користування сумісною власністю співмешканців багатоквартирного будинку (арк. спр.19).

Згідно з даними повідомлення №71 від 12 серпня 2024 року житловий будинок у АДРЕСА_1 , знаходиться на балансі ГП «Комунальник». Технічна документація відсутня (арк. спр.17).

Даними відповідей ГП «Комунальник» від 03 вересня 2024 року, Новоушицької селищної ради від 17 липня 2024 року підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 повідомлено про неможливість демонтажу вікон та дверей у будинку по АДРЕСА_1 , а також повідомлено про проведення з ОСОБА_2 роз`яснювальної бесіди (арк. спр.11,18).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться майно і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження майном.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкоди і вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права в повному обсязі. При цьому рішення суду повинне бути чітким, зрозумілим, оскільки може виконуватись як у добровільному, так і в примусовому порядку.

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 , а відповідач ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_5 .

Відповідно до постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоушицької селищної ради №35 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_2 замурував віконний отвір та самовільно перекрив вхід у підвальне приміщення багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з доводами позовної заяви перешкоди для позивача у користуванні підвалом полягали у тому, що відповідач здійснив замурування віконного отвору, розташованого біля входу у підвальне приміщення та самовільно на прибудинковій території здійснив добудову до бокового дверного отвору підвального приміщення у якій встановив двері, які зачинив на ключ, чим утруднив для позивача проникнення до підвалу та відсутнє освітлення.

З дослідженого акту обстеження підвального приміщення з долученими фотосвітлинами, та з пояснень самої позивачки суд встановив, що спірний вхід у підвальне приміщення здійснюється через двері у добудові з бетонних блоків, а далі через дверний отвір (розріз), який, як вказує позивач, і є колишнім другим входом у підвал.

У підготовчому засіданні 04 листопада 2024 року при з`ясуванні судом питання чи визнає відповідач позов, ОСОБА_2 вказав, що він позов не визнає, оскільки віконного отвору, про який зазначає позивач, у планах на будинок немає, як і другого входу до підвального приміщення. Відповідач вказав, що фактично вхід у підвал, про який зазначає позивач є, а юридично у плані його немає, оскільки є ще інший вхід у підвал.

У судовому засіданні 18 серпня 2026 року позивач підтвердила, що дійсно наявний ще один вхід у підвал, яким всі мешканці користуються, проте він для неї є незручним.

Крім того позивач пояснила, що з червня 2026 року двері у добудові є відчиненими і вона має доступ до свого підвалу зі сторони під`їзду № 3, проте просить задовольнити позов, оскільки відповідач у будь-який момент може знову зачинити двері у добудові.

Представник позивача Соловей О.В. просив суд врахувати, що заявлений позивачем спосіб захисту прав є єдиним можливим для поновлення її прав, оскільки земельна ділянка на якій відповідач здійснив добудову не передана у власність об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, а перебуває у комунальній власності Новоушицької селищної ради. Відтак лише Новоушицька селищна рада вправі ініціювати питання про знесення самочинної добудови у порядку статті 376 ЦК України.

Суд вважає, такі доводи представника позивача помилковими.

Суд звертає увагу та те, що за змістом Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням. Створення на прибудинковій території певних об`єктів має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об`єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку. Право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їх згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об`єктів вимагає погодження співвласників.

Відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками; земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

У постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 766/8919/18 Верховний Суд вказав, що сам собою факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку.

Суд встановив, що земля, на якій відповідач збудував добудову до входу у підвал є прибудинковою територією, відповідно вона призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку.

Право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їх згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об`єктів вимагає погодження співвласників (див. подібний висновок у пунктах 75 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20)).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦПК України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Отже, наведені вище норми закону та висновки Верховного Суду, вказують на те, що співвласники багатоквартирного будинку у разі порушення їхніх прав іншими співвласниками багатоквартирного будинку наділені правом на звернення до суду із позовом, у тому числі з негаторним, про відновлення становища, яке існувало до порушенняшляхом демонтажу самочинних добудов, зведених на прибудинковій території.

Окрім наведеного, суд встановив, що на час розгляду справи відсутні перешкоди для позивача ОСОБА_1 у користуванні підвалом, оскільки вхід до підвального приміщення є вільним, що підтвердила сама позивач.

Окрім того звертає на себе увагу та обставина, що існує ще один вхід до підвального приміщення, яким користуються більшість мешканців будинку.

Таким чином, суд не встановив, що на час розгляду справи існують перешкоди для позивача у доступі до приміщення підвалу.

Доводи позивача про те, що відповідач може у подальшому знову зачинити двері у добудові, що призведе до порушення її прав, суд відхиляє, оскільки позовних вимог на підставі статті 386 ЦК України позивач не заявляла, як і позовних вимог про зобов`язання відповідача знести самовільно побудовану прибудову до входу у підвал.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

З дослідженого акту обстеження підвального приміщення з долученими фотосвітлинами, не вбачається очевидним місця замурування віконного отвору, інвентаризаційна справа на багатоквартирний житловий будинок, якою б підтверджувалось, що цей віконний отвір наявний у планах будівлі, суду не надана, а від клопотання про витребування інвентаризаційної справи із зображенням плану підвальних (цокольних) приміщень представник позивача у підготовчому засіданні 21 листопада 2024 року відмовився.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач не довела, що у попередньому стані згідно з відомостями інвентаризаційної справи на багатоквартирний житловий будинок існував віконний отвір, який розташований біля бокового входу у підвальне приміщення біля під`їзду № 3, а відтак підстав для зобов`язання відповідача привести цей отвір у попереднє становище, суд не встановив.

За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; ) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, необхідно покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Госпрозрахункове підприємство «Комунальник» про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП- НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП- НОМЕР_3 .

Третя особа: Госпрозрахункове підприємство «Комунальник», місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля, буд. 28, с-ще Нова Ушиця, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 31480900.

Суддя А. О. Олійник