Рішення № 139213393, 20.08.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/826/26

Провадження №2/594/721/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Чир П.В

за участі секретаря Козій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договором №1681146 від 26.06.2024 у розмірі 20700 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26.06.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1681146, відповідно до умов якого, позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн, строком на 360 днів, з стандартною процентною ставкою 1,50 % в день. Позивач зазначає, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю. Відповідач всупереч умовам кредитного договору не здійснив передбачені договром платежі вчано, що спричинило винекнення простроченої заборгованості. 15.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступив на користь ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1681146.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить справу слухати у його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Належно повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

26.06.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1681146, відповідно до умов якого товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2 Договору).

Сума кредиту становить 3000 гривень. Тип кредиту кредит (п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту 360 днів, з кінцевим терміном повернення 21.06.2025. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.(п.1.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.4. споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором M863, 26.06.2024 13:03:49.

Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорті споживчого кредиту, що є додатками до договору про споживчий кредит і які також підписані відповідачем електронним підписом.

Згідно інформації ТОВ«ПЕЙТЕК» Вих.№ 20250815-1643 від 15.08.2025, було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_2 від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: на суму 3000.00 грн.

Згідно розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1681146 від 26.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 20700 грн, з ких 3000 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 16200 грн. заборгованості за відсотках; -1500 заборгованість по штрафу.

15 липня 2025 року укладено договір факторингу № 01.02-23/25 відповідно до якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило на користь ТОВ «Свеа фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1681146, що стверджується Реєстром Боржників до Договору факторингу № 01.02-23/25 про відступлення права вимоги від 15.07.2025, у якому зазначено боржник ОСОБА_2 , заборгованість на загальну суму 20700 грн.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між сторонами кредитного договору №1681146 від 26.06.2024.

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором №1681146 виконав, надавши кредитні кошти відповідачу ОСОБА_1 , однак відповідач не виконував умови договірних зобов`язань що призвело до виникнення вищевказаної заборгованості.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за вказаними кредитним договором.

Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договорам не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Доказів погашення заборгованості як первинному так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем їх не надано.

В силу вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаних креитних договорів, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором №1681146 від 26.06.2024 в сумі 19200 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16200 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Однак, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача в користь позивача штрафних санкцій за кредитним договором №1681146 в сумі 1500 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи, що штрафні санкції за невиконання відповідачем умов кредитного договору нараховано в період дії воєнного стану, вказані суми в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню позивачем, як новим кредитором, а тому відсутні підстави для стягнення таких сум з відповідача.

Враховуючи встановленні судом обставини, суд вважає, що позов підлягаєдо часткового задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивачасудовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2469,47 грн (2662,40 грн х 19200 грн : 20700 грн.).

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610 - 612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м.Київ, вул.Іллінська,8, код ЄДРПОУ 37616221)заборгованість за кредитним договорам №1681146 від 26.06.2024 у розмір 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»понесені судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 2469,47 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 25 серпня 2026 року.

Головуючий : Чир П.В.