Рішення № 139212617, 25.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м .Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мруць І. С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Академії міждисциплінарної освіти про визнання трудових відносин припиненими,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася в суд з позовом до Академії міждисциплінарної освіти у якому просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Академією міждисциплінарної освіти з 30 квітня 2026 року на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.06.2025 року позивача ОСОБА_1 , було прийнято на роботу до Академії міждисциплінарної освіти, однак зазначає, що після 31 січня 2026 року відповідачем нарахування та виплата заробітної плати не здійснювалась, тому 16.04.2026 року позивачем надіслано заяву про припинення трудових відносин на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. Однак відповідачем така заява залишилась без реагування тому позивач звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою та просить таку задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач отримавши 13.05.2026 року у електронному кабінеті позовну заяву з додатками та 27.05.2026 року ухвалу суду від 25.05.2026 року відзив на позовну заяву не подав, причин неможливості подачі такого суду не повідомив. Інших заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 05.06.2025 року керівником Академії міждисциплінарної освіти Віталієм Якубишиним на підставі наказу (розпорядження) №57 від 29 травня 2025 року прийнято на роботу ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) на посаду викладача. (а.с.12)

На підтвердження трудових відносин з відповідачем позивачем також долучено довідку директора Академії міждисциплінарної освіти Віталія Якубишина, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працює на посаді викладача даного закладу зі ставкою 0.75 з 02.06.2025 року. (а.с.11 зворот)

Трудові відносини також підтверджуються довідками Форми ОК -5, ОК-7 з пенсійного фонду України, а також відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб. (а.с.9, 15-19)

16.04.2026 року ОСОБА_1 через АТ «Укрпошта» на адресу керівника Академії міждисциплінарної освіти Морозюку І.В. адресована заява про звільнення із займаної посади за власним бажанням 30 квітня 2026 року відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України. (а.с. 8)

Згідно трекінгу 20.04.2026 року відбулась невдала спроба вручення заяви інші причини, 04.05.2026 року відбулось повернення даної заяви Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті першому частини 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Положеннями ч.3 ст.38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно вимог ст. 232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 153/1585/20 розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Визначення працівником дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч.1 ст.10 ЦПК України.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Частиною другою ст.5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вказане узгоджується із правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №520/11437/16-ц.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, направлення цієї заяви товариству, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади викладача товариства однак таке бажання працівника звільнитись нівелюється.

Враховуючи викладене, а також те, що трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, позивач позбавлений можливості звільнитися у встановленому законодавством порядку за ст.38 КЗпП України, не має можливості розірвати укладений між ним та відповідачем трудовий договір за власною ініціативою, що порушує його конституційні права, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд також враховує позицію відповідача, який отримав копію позовної заяви, жодних заперечень чи пояснень до суду не подав.

Водночас, щодо дати припинення трудових відносин суд зазначає, що поштове відправлення з заявою про звільнення повернулося позивачу із відміткою «за закінченням терміну зберігання» 04.05.2026 року. До 04.05.2026 відправлення перебувало у поштовому відділенні, та роботодавець мав можливість забрати та відреагувати на таку заяву.

За наведених обставин, враховуючи необхідність дотримання двотижневого строку попередження про звільнення (ст. 38 КЗпП України), датою припинення трудових відносин слід вважати 18 травня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1331.20 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи. На підставі наведеного, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Академії міждисциплінарної освіти про визнання трудових відносин припиненими задоволити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Академією міждисциплінарної освіти з 18 травня 2026 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Академії міждисциплінарної освіти на користь ОСОБА_1 1331.20 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Академія міждисциплінарної освіти (02091, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 1В, офіс 206, ЄДРПОУ: 45328152) .

Рішення суду складено 25 серпня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць