Рішення № 139212616, 25.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8496/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мруць І. С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника АТ «Таскомбанк» - Косатого Дениса Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача АТ «Таскомбанк» - Косатий Денис Анатолійович звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 110233.71 грн., та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.06.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви-договору №4095166-831, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 53450 грн., строком на 24 місяці, із процентною ставкою 0.01% річних та 6.9% щомісячно. Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 110233,71грн., з яких 51218,42 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6.49 грн. заборгованість за процентами, 59008,80 грн. заборгованість за комісією. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем його проживання, та оголошенням на офіційному сайті суду.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 06.06.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4095166-831 шляхом підписання Заяви-договору про надання споживчого кредиту. (а.с.9-12).

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит на загальну суму 53450 грн., з яких сума кредиту без комісії за надання кредиту 50000 грн., 3450 грн. комісія за надання кредиту. Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк». Строк кредиту 24 місяці, проценти за користування кредитом 0.01% річних.

Також вказаним договором передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту, яка нараховується щомісячно у розмірі 6.9%.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №4095166-831 від 06.06.2024 року загальна заборгованість відповідача становить 110233,71 грн., з яких 51218,42 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6.49 грн. заборгованість за процентами, 59008,80 грн. заборгованість за комісією. (а.с.17)

Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, в частині підтвердження наявності заборгованості по кредиту.

Водночас, щодо розміру такої заборгованості, суд зауважує наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Водночас, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, то суд приходить до переконання, що нарахування позивачем комісії у розмірі 801 грн. по Договору про споживчий кредит №181523 від 01.05.2025 року не відповідає вимогам законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Така ж позиція наведена і постановах Львівського апеляційного суду, зокрема у справі № 465/1967/25 від 16.10.2025, № 459/231/24 від 29.09.2025, № 459/1113/24 від 17.04.2025.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Згідно п.1.2.4 договору сума кредиту складає 50000 грн. Дана сума 50000 грн. згідно матеріалів справи була перерахована відповідачу на виконання умов договору.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем здійснювалися оплати на погашення заборгованості за договором які були враховані кредитодавцем на сплату комісії за обслуговування, яка стягненню не підлягає, а саме: 10.07.2024 року на суму 2227,63 грн., 10.07.2024 року на суму 3688,05 грн., 13.08.2024 року на суму 3,95 грн. (а.с.17)

Враховуючи наведене, сума заборгованості становить 44086,86 грн. (50000 грн. тіло кредиту +6,49 грн. проценти =50006,49 грн. 5919,63 грн. (2227,63+ 3688,05 +3,95=5919,63) сплачено відповідачем = 44086,86 грн.)

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422.40 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (а.с. 18)

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 968 грн. 72 коп. (39,99 % від 2422.40 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву представника АТ «Таскомбанк» - Косатого Дениса Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з до ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» - заборгованість за договором №4095166-831 від 06.06.2024 року у розмірі 44086 (сорок чотири тисячі вісімдесят шість) гривень, 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» - 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень, 72 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: АТ «Таскомбанк», місце знаходження: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, ЄДРПОУ: 09806443;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду складено 25 серпня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць