Ухвала суду № 139211663, 25.08.2026, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/587/26

Номер провадження 2/719/290/26

УХВАЛА

про витребування доказів та відкладення судового засідання

25 серпня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді - Луців О.В.,

за участю секретаря - Скрипник Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняв м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», за підписом представника Медведєвої Наталії Олександрівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») в суд надійшла заява ТзОВ «Споживчий центр», за підписом представника Медведєвої Н.О., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 27.07.2026р. відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, надано учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи, призначено судове засідання на 25 серпня 2026 року о 11 год. 30 хв.

17 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшов відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд» 14 серпня 2026 року.

В обґрунтування відзиву ОСОБА_1 зазначає, що не укладала і не підписувала кредитний договір, а позивач не надав належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб, з можливістю ідентифікувати підписантів договору, який є обов`язковим реквізитом електронного документа та може бути перевірений за допомогою сервісу ЦЗО. Вважає, що у матеріалах також відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, направлення його Позичальнику, підтвердження прийняття пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, докази реєстрації в ІТС позивача із отриманням логіну та паролю, подання заявки на отримання кредиту, тощо.

Окрім того, відповідач оспорює строк кредитування, як наслідок строк нарахування відсотків, розмір процентної ставки, а також порядок і розміри нарахування неустойки та процентів в порядку ст. 625 ЦК України. Наголошує, що відсутні докази погодження нею цих штрафних умов. Позивач міг надати роздруківку договорів позики з будь-якими умовами неустойки, що є найбільш сприятливими для позивача, і відповідач та суд не можуть перевірити достовірність цих електронних документів, поданих в паперовій формі. Не надано і належного розрахунку цих нарахувань, що є додатковим аргументом на користь відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки. Також позивачем не надано належного розрахунку відповідальності із зазначенням % ставки, суми заборгованості на кожен день прострочення виконання зобов`язання, методології/формули розрахунку неустойки тощо.

Також вказала, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 34060,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту в сумі 14700,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами. Тому при ухваленні рішення просить зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом - 14700,00 грн., оскільки стягнення з відповідача непогоджених процентів у сумі, що істотно перевищує тіла кредиту, призведе до надмірного збагачення кредитора за її рахунок та надмірних збитків для відповідача

Щодо нарахування комісії зазначила, що надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно правовими актами. Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Також вказує, що на підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності у відповідача боргу за цим договором позивач надає тільки розрахунки заборгованості та довідку іншої фінансової компанії. Втім, зазначений розрахунок є відверто некоректним та неналежним через низку суттєвих недоліків: він не містить чіткої формули, за якою здійснювалося обчислення, не відображає детальної послідовності розрахункових операцій, а також ігнорує відомості про часткове погашення кредиту позичальником. У сукупності ці обставини роблять наданий розрахунок неналежним і неприпустимим доказом у судовому процесі, оскільки він не відповідає вимогам достовірності, прозорості та об`єктивності, які є обов`язковими для документів, що використовуються як докази. Також наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Також, до позову не додано договір, який би підтверджував повноваження та умови посередника здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТзОВ «Споживчий центр», а також з цієї довідки не вбачається, що перерахування на карту відбулося саме на виконання договору споживчого кредиту від 28.08.2025р. №28.08.2025-100002048. Крім того, суду не надано саму платіжну інструкцію, на підставі якої відбувся переказ коштів надавачем платіжних послуг, в результаті чого не можливо перевірити належне виконання платіжної операції, оскільки неможливо встановити відповідність унікального ідентифікатора, що має бути зазначений у платіжній інструкції, з ідентифікатором, що вказаний у довідці про переказ коштів. Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання договору споживчого кредиту позивачем не надано.

Вважає, що оскільки позивач не довів факт укладення кредитного договору з відповідачем на умовах, що вказані в наданій копії договору, не довів реальне перерахування тіла кредиту відповідачу, розмір фактично наданих коштів та законність відсотків, які просить стягнути, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Окрім того, на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України просить витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 28.08.2025р. 5 №28.08.2025-100002048 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами, а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

17 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшла відповідь на відзив ТзОВ «Споживчий центр», за підписом представника Ларіонова К.О.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача.

Вказує, що між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи слідує, що спірний кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, зокрема, з боку відповідача договір підписано одноразовим ідентифікатором. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти

Зазначив, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Згідно з договором про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України Про платіжні послуги. Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі тощо у Позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки Позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів.

До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору, підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Також вказав, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

Щодо процентів за кредитним договором представник позивача зазначив, що такі витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Щодо розрахунку заборгованості зауважив, що ТзОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Вказав, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТзОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТзОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Тому, просить позовні вимоги задовольнити; розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 65-66), в судове засідання не з`явилися.

При цьому, у відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності не подавала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів, суд дійшов наступних висновків.

Отримавши процесуальні документи в електронній формі, для забезпечення повного та всебічного розгляду справи суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Водночас, згідно з ч. 1, 3, 6 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 1, п.1, 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

У ч. 2, 5 ст. 100 ЦПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У ч.4 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» закріплено, що оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

У пункті 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» підтвердження електронної ідентифікації - процес перевірки та підтвердження належності ідентифікаційних даних фізичній, юридичній особі або уповноваженому представнику юридичної особи.

Перевірка кваліфікованого електронного підпису проводиться з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису згідно з Порядком перевірки інформації про осіб, яким видаються засоби електронної ідентифікації або кваліфіковані сертифікати відкритих ключів з використанням відомостей інформаційних систем та публічних електронних реєстрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.2024р. № 764.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на висловлені сторонами по справі доводи та заперечення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування доказів підставне та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 223 цього Кодексу, зокрема, необхідність витребування доказів. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в межах строків розгляду справи, визначених ст. 275 ЦПК України, доцільно відкласти судове засідання на 09 вересня 2026 року о 11 год. 00 хв., в яке викликати учасників справи.

Керуючись ст. 12, 13, 42-43, 49, 76-81, 83, 84, 100, 127, 130, 223, 240, 247, 258-261, 274-275, 277-279, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнити.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в строк до 08 вересня 2026 року надати суду оригінал підписаного електронного доказу Кредитного договору № 28.08.2025-100002048 від 28.08.2025р. з додатками та доповненнями до нього у форматі p7s, pdf, xml, asics або asice, або протокол створення та перевірки ЕЦП/КЕП Кредитного договору № 28.08.2025-100002048 від 28.08.2025р.

Судове засідання в цивільній справі №719/587/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», за підписом представника Медведєвої Наталії Олександрівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкласти на 09 вересня 2026 року о 11 год. 00 хв.

Судове засідання відбудеться в приміщенні Новодністровського міського суду Чернівецької області за адресою: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 24.

Про дату, час і місце судового засідання повідомити учасників справи.

Розгляд справи проводитиметься одноособово суддею Луців О.В., який є головуючим і діє від імені суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, http://nd.cv.court.gov.ua/sud2415/gromadyanam/csz/.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома та виконання.

Ухвала про відкриття провадження оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя: