Ухвала суду № 139211319, 24.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7960/26

Провадження № 2/645/4586/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 серпня 2026 р. м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та зменшення розміру стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник, адвокат Кандиба Т.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 07.04.2025р. по справі №645/4632/24 шляхом його зменшення з частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, до 2000,00 (двох тисяч) гривень, щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Дослідивши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не в повній мірі відповідає вимогам закону, зокрема, ст. 175, 177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху в силу наступного.

Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, у дному випадку, із позовом про зменшення розміру аліментів, що визначений рішенням суду, може бути подано платником аліментів, а із позовом про зміну способу стягнення аліментів - може звернутися лише одержувач аліментів.

Слід зазначити, що зміна способу стягнення аліментів (частина третя статті 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (частина перша статті 192 СК України) є різними правовими інститутами.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно визначити спосіб (способи) захисту своїх прав та інтересів та конкретизувати свої позовні вимоги.

Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина п`ята статті 175 ЦПК України).

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до судових витрат.

Як встановлено у частині першій статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подачі позовної заяви складає 1331,20 гривень, а за подання фізичною особою заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Тобто за змістом наведеної норми Закону, від сплати судового збору звільняються позивачі, які є одержувачами аліментів і заявляють вимоги про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Натомість, позивач ОСОБА_1 є платником аліментів і ним заявлені вимоги, спрямовані на зменшення розміру аліментів, а тому у даному випадку, не застосовуються положення пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, позивачу необхідно визначити спосіб (способи) захисту своїх прав та інтересів та конкретизувати свої позовні вимоги, а також сплатити судовий збір в розмірі 1331,20 грн. за пред`явлення вимоги майнового характеру за реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Немишлян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA728999980313171206000020660; код класифікації доходів бюджету 22030101, або надати докази на підтвердження звільнення його від сплати судового збору за наявності загальних пільг.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За викладених обставин суд не може відкрити провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити подану позовну заяву без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та зменшення розміру стягнення аліментів - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання недоліків у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Феленко