Рішення № 139210723, 25.08.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 638/5682/26

Провадження № 2/615/717/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 638/5682/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

20 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»(далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Позика») звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 40797532 від 20 листопада 2021 року у розмірі 18 105,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 40797532, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 5 100,00 грн зі сплатою процентів та з кінцевим терміном повернення кредиту 18 лютого 2022 року.

У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого має заборгованість у розмірі 18 105,00 грн, а саме: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 005,00 грн заборгованість за відсотками.

01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (клієнт) укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення.

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 40797532 від 20 листопада 2021 року на загальну суму 18 105,00 грн, з яких: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 005,00 грн заборгованість за відсотками.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та за адресою фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи, які були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній». Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 березня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15 травня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області.

26 червня 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 28 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» наступну інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 20 листопада 2021 року по 23 листопада 2021 року із відображенням часу зарахування коштів; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 40797532 (надалі кредитний договір) (а.с. 17-22).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору Товариство зобов`язалося надати клієнту кредит у розмірі 5 100,00 грн, а клієнт повернути кредит та сплатити передбачені договором проценти у строки та на умовах кредитного договору.

Згідно з пунктами 3.2.1, 3.2.2 кредитного договору строк кредитування становив 90 календарних днів і включав пільговий період тривалістю 30 календарних днів з 20 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року, а також стандартний період тривалістю 60 календарних днів з 21 грудня 2021 року по 18 лютого 2022 року.

За користування кредитом у пільговий період встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 2,5 % за кожний день користування кредитом, а у стандартний період процентну ставку у розмірі 3 % за кожний день користування кредитом.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, нараховані за кредитом, до 18 лютого 2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 кредитного договору клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування кредитом за процентною ставкою, визначеною умовами договору, а сукупна вартість кредиту та детальний розпис її складових наведені у Додатку № 1 до кредитного договору.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «343786».

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком № 1 до кредитного договору № 40797532 від 20 листопада 2021 року, сторонами погоджено дату надання кредиту 20 листопада 2021 року, кінцеву дату повернення кредиту 18 лютого 2022 року, суму кредиту 5 100,00 грн, суму процентів 13 005,00 грн та загальну вартість кредиту 18 105,00 грн (а.с. 22 зворот).

Із вказаної таблиці вбачається, що за пільговий період передбачено сплату процентів у розмірі 3 825,00 грн, а за стандартний період 9 180,00 грн, загальний розмір процентів становить 13 005,00 грн.

Додаток № 1 до кредитного договору також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «343786».

Згідно з листом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» № КНО-07.8.5/13759 БТ від 06 серпня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком була випущена платіжна картка № НОМЕР_3 до банківського рахунку, відкритого у гривні. Банком також надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 20 листопада 2021 року по 23 листопада 2021 року, з якої вбачається зарахування на його рахунок 20 листопада 2021 року коштів у розмірі 5 100,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 40797532 ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 18 105,00 грн, з яких: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 005,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 31).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що з 20 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року проценти нараховувались за пільговою процентною ставкою у розмірі 2,5 %, що становило 127,50 грн за день, а з 21 грудня 2021 року по 18 лютого 2022 року включно за стандартною процентною ставкою у розмірі 3 %, що становило 153,00 грн за день. Нарахування процентів завершено 18 лютого 2022 року, а їх загальний розмір становить 13 005,00 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» як фактором та ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» як клієнтом укладено договір факторингу № 01092025/01 (а.с. 23-24).

Відповідно до умов договору факторингу клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, визначених у Реєстрі прав вимог, а право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог.

01 вересня 2025 року сторонами договору факторингу підписано акт приймання-передачі Реєстру прав вимог (а.с. 9).

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 40797532 від 20 листопада 2021 року в загальному розмірі 18 105,00 грн, з яких: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 005,00 грн заборгованість за відсотками, заборгованість за комісією та пенею 0,00 грн (а.с. 12).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 40797532 від 20 листопада 2021 року містить істотні умови, характерні для такого виду договорів: визначено суму кредиту, строк кредитування, порядок повернення кредитних коштів, розмір процентної ставки та порядок нарахування процентів.

Кредитний договір та Додаток № 1 до нього підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «343786».

За таких обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 40797532 від 20 листопада 2021 року.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з листом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» № КНО-07.8.5/13759 БТ від 06 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 була випущена платіжна картка № НОМЕР_3 , а з наданої банком виписки по рахунку вбачається зарахування 20 листопада 2021 року грошових коштів у розмірі 5 100,00 грн, у зв`язку з чим суд вважає встановленим факт отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному розмірі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у письмовій формі погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом: 2,5 % за кожний день користування кредитом протягом пільгового періоду та 3 % за кожний день користування кредитом протягом стандартного періоду.

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами погоджено загальну суму процентів за весь строк кредитування у розмірі 13 005,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися відповідно до погоджених сторонами ставок та виключно в межах визначеного кредитним договором строку кредитування до 18 лютого 2022 року включно.

За пільговий період нараховано 3 825,00 грн процентів, а за стандартний період 9 180,00 грн процентів, що у загальному розмірі становить 13 005,00 грн та відповідає сумі процентів, погодженій сторонами у Додатку № 1 до кредитного договору.

Отже, суд доходить висновку, що нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 13 005,00 грн здійснено відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору та у межах встановленого цим договором строку кредитування.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 40797532 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 18 105,00 грн, з яких: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 005,00 грн заборгованість за відсотками.

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати погоджених сторонами процентів.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджується факт відступлення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 40797532 від 20 листопада 2021 року у розмірі, заявленому до стягнення.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 40797532 від 20 листопада 2021 року повністю або частково, а також доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 18 105,00 грн, з яких: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 005,00 грн заборгованість за відсотками, є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позовної заяви через систему «Електронний суд», що підтверджується платіжною інструкцією № 40797532 від 03 березня 2026 року (а.с. 7).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договору № 39493634/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , предметом якого є надання правової допомоги (а.с. 15-16); додаткової угоди № 40797532 від 16 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року, якою визначено надання правової допомоги у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 26); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 5 500,00 грн та включає письмову консультацію щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості та формування додатків до позовної заяви (а.с. 13); акта надання послуг від 16 лютого 2026 року, згідно з яким вартість наданої правової допомоги становить 5 500,00 грн та включає письмову консультацію щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості та формування додатків до позовної заяви (а.с. 10); копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 851 та посвідчення адвоката України, згідно з якими Лівак Іванна Миколаївна є адвокатом (а.с. 32).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до відшкодування витрат на надання йому професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 грн.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 40797532 від 20 листопада 2021 року у розмірі 18 105 (вісімнадцять тисяч сто п`ять) грн 00 коп, з яких: 5 100 (п`ять тисяч сто) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 13 005 (тринадцять тисяч п`ять) грн 00 коп заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов