Рішення № 139210081, 20.08.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1087/26

Номер провадження 2/341/903/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Островської Н. І., за участю ссекретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» (юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус. 28) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

встановив:

19.06.2026 представник позивача Усенко М.І. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 38 580,93 гривень, судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 12.06.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2418372, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором.

В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим в неї утворилася заборгованість у розмірі 38 580,93 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 334,00 грн., заборгованості за сумою відсотків в розмірі 29 726,93 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту 1 520,00 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2026 року відкрито провадження в спрощеному порядку .

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовних вимогах просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, поштове повідомлення повернулось з відміткою «вручено за довіреністю».

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 12.06.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2418372 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору (а. с.10).

За умовами вказаного кредиту сторони передбачили, що кредит надається строком на 30 днів з дати його отримання; дата остаточного погашення заборгованості 12.07.2020.

ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «V82087» (а. с. 9 зворотна сторона), а ТОВ «МІЛОАН» 12.06.2020 року перерахувало суму кредиту в розмірі 8 000,00 грн. на вказану ОСОБА_1 платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 21330801 (а. с. 11).

ОСОБА_1 підписала договір від 12.06.2020 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором " V82087". Як наслідок, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 8 000,00 грн., строк кредитування 30 днів; дата остаточного погашення заборгованості 12.07.2020; комісія за надання кредиту 1 520,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 4 080,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до розрахунку про стан заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 2418372 від 12.06.2020 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 38 580,93 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 334,00 грн., заборгованості за сумою відсотків в розмірі 29 726,93 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту 1 520,00 грн. (а. с. 11-13 зворотна сторона).

26.01.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №60-МЛ, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а. с. 13-17)

Відповідно до Акта приймання-передачі реєстру боржників від 26.01.2021 року до договору факторингу №60-МЛ від 26.01.2021 року, перейшло право вимоги до 3390 боржників на загальну суму заборгованості (а. с. 19).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 60-МЛ від 26.01.2021 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2418372 в розмірі 38 580,93 грн. (а. с. 20).

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, заборгованість за кредитним договором № 2418372 від 12.06.2020 згідно з розрахунком позивача становить 38 580,93 грн.

Відповідач не скористався процесуальним правом, передбаченим статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач не виконав умов укладеного договору та не повернув позивачеві отримані кошти.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується договором № 2418372 та платіжним дорученням № 21330801 (а. с. 11) про переказ коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 . Право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги № 60-МЛ від 26 січня 2021 року.

Таким чином, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності у відповідача перед ним заборгованості за кредитним договором № 2418372 за тілом кредиту в розмірі 7 334,00 грн.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85) що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватися на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

Визначаючи обґрунтованість заявлених до стягнення процентів, суд виходить із того, що спірний правочин за своєю правовою природою є договором споживчого кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір № 2418372 укладено 12.06.2020 року зі встановленою платою за користування коштами в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день. З огляду на це, належна до сплати сума відсотків у межах узгодженого сторонами строку дії договору (з 12 червня 2020 року по 12 липня 2020 року) становить 4 080,00 грн. (розрахунок: 30 днів ? (8 000,00 грн. ? 1,70%)). Відтак, загальний розмір правомірно нарахованих процентів за весь період дії кредитного нарахування обмежений цією сумою.

Оскільки позивач не надав суду належних доказів пролонгації дії договору або продовження строку користування кредитними коштами після 12.07.2020 року, будь-яке подальше нарахування процентів поза межами визначеного 30-денного строку відбулося поза правовим полем договірних відносин.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 4 080,00 грн., тоді як у задоволенні решти позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання стягнення комісії за надання кредиту, суд керується такими міркуваннями.

За умовами кредитного договору № 2418372 від 12.06.2020 року передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 520,00 грн.

Зазначеним договором передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови даного кредитного договору, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Оцінюючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що відповідач здійснив оплату комісії за управління та обслуговування кредиту двома платежами: 20.07.2020 року в сумі 100,00 грн. та 31.10.2020 року в сумі 100,00 грн., що загалом становить 200,00 грн.

Оскільки умовами кредитного договору № 2418372 не передбачено обов`язку відповідача зі сплати комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне зарахувати цю фактично сплачену суму 200,00 грн. в рахунок погашення комісії за надання кредиту.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення комісії за вказаним договором у розмірі 1 520,00 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1 320,00 грн. шляхом зменшення заявленої суми на вже сплачені 200,00 грн., а в задоволенні решти вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений з АО «Апологет», акт наданих послуг № Д/27404 від 14.04.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту № Д/27404 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року. Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання професійної (правничої) допомоги склала 8 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує постанову ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, за змістом якої у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Отже суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за відсутності клопотання іншої сторони, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 878,75 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» (юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус. 28) заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 734,00 грн., з яких: 7 334,00 грн. - заборгованість за кредитом, 4 080,00 грн.-заборгованість за процентами, 1 320 грн. - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» (юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус. 28) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 878,75 грн. та 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА