Рішення № 139206419, 28.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2026 р. Справа № 924/1263/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" м. Бровари, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'', м. Хмельницький

про стягнення 508 948,74 грн. штрафу

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'', м. Хмельницький

до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" м. Бровари, Київська область

про стягнення 508 948,74 грн. штрафу

За участю представників сторін:

первісного позивача Мариненко О. В. в режимі ВКЗ

первісного відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" м. Бровари, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'', м. Хмельницький про стягнення 508 948,74 грн. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 23.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 09.01.2026р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'', м. Хмельницький до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" м. Бровари, Київська область про стягнення 508 948,74 грн. штрафу, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у засіданні суду та здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.26 відкладено судовий розгляд справи по суті на 12:00 24.06.26.

Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 24.06.2026р. підтверджено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання 24.06.2026р. по справі №924/1263/25 не проводилось.

Ухвалою 01.07.2026р. розгляд справи перепризначено на 12:30 год. "21" липня 2026 р.

Ухвалою від 21.07.2026р. розгляд справи відкладено на 14 год. 30 хв. „28 липня 2026р.

Представник первісного позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники первісного відповідача у попередніх засіданнях заперечили проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позов та просив задовольнити зустрічну позовну заяву.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07.08.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська Торговельна Група" як постачальником та Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" як замовником укладено договір про закупівлю № 538-к/25.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність замовника сіль технічну у визначених договором кількості, асортименті та за погодженою ціною, а замовник - прийняти товар та оплатити його вартість.

Загальна кількість товару за договором 1000 тонн, загальна вартість - 2 609 940,00 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що поставка (передача) товару здійснюється у встановлений договором строк, до 31.10.2025р., на підставі заявок замовника, які можуть направлятися у будь-який спосіб, у тому числі телефоном або електронною поштою.

29.10.2025р. сторони уклали додаткову угоду № 1, якою строк поставки товару продовжено до 21.11.2025р.

01.10.2025р. постачальник здійснив поставку партії товару у кількості 26,570т., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 450 від 01.10.2025р. Зазначена партія товару замовником прийнята не була.

Постачальник 13.10.2025р. поставив замовнику 24,980т. товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 251013-0038.

Зазначена партія товару була прийнята замовником без зауважень щодо кількості та якості та в подальшому оплачена.

У подальшому, 11.11.2025р., постачальник оформив товарно-транспортні накладні № 251111-0015, № 251111-0016 та № 251111-0017 на поставку відповідно 24,380 т., 24,720 т. та 23,740 т.товару, загальною кількістю 72,840т.

Згідно з доводами відповідача за первісним позовом зазначені партії були доставлені замовнику 12.11.2025р., однак останній відмовився від їх прийняття.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків по первісному позову:

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Разом із тим зміст договірного зобов`язання у даному випадку визначався не лише загальною кількістю товару, а й погодженим сторонами порядком його поставки.

Пунктом 5.1 договору прямо передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок замовника.

Таким чином, сторони погодили особливий порядок реалізації обов`язку постачальника щодо передачі товару, за якого виникнення обов`язку поставити відповідну партію товару було пов`язано з вчиненням замовником передбаченої договором дії - направленням заявки.

Такий порядок не суперечить положенням цивільного законодавства, оскільки сторони відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України є вільними у визначенні умов договору, а виконання зобов`язання може бути обумовлено вчиненням однією із сторін певної дії.

Відповідно до частини першої статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, при вирішенні питання про наявність прострочення постачальника суд має встановити не лише факт непоставки товару у визначеній кількості, а й те, чи виник у постачальника обов`язок поставити відповідну кількість товару та чи вчинив замовник передбачені договором дії, необхідні для такого виконання.

Сам по собі факт того, що за договором передбачалася поставка 1000 тонн товару, не є достатнім для висновку про прострочення постачальника щодо всього залишку товару, якщо договором передбачено, що конкретна поставка здійснюється на підставі заявки замовника, а доказів направлення такої заявки не подано.

За змістом статей 13, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а наявність обставини вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування.

Отже, саме на позивача за первісним позовом покладається обов`язок довести обставини, на яких ґрунтується вимога про стягнення штрафу.

Судом не встановлено належних та допустимих доказів направлення КП "Бровари-Благоустрій" на адресу ТОВ "Євразійська Торговельна Група" заявок на поставку залишку товару у кількості 975,02 т.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював фактичні дії, спрямовані на виконання договору, зокрема здійснював поставки товару як на виконання отриманого замовлення, так і, до закінчення погодженого строку поставки, здійснив додаткові спроби поставити товар.

При цьому відмова замовника від прийняття поставленого товару сама по собі не свідчить про прострочення постачальника, оскільки підлягає оцінці з урахуванням погодженого сторонами порядку поставки.

Щодо доводів первісного позивача про неналежну якість товару суд зазначає таке.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України у разі передання товару неналежної якості покупець має право заявити передбачені законом вимоги за умови доведеності відповідної невідповідності.

Оцінюючи подані сторонами акти про невідповідність товару, суд виходить із того, що зазначені документи складені замовником, а тому самі по собі не можуть мати наперед встановленої доказової сили та підлягають оцінці разом з іншими доказами.

При цьому суд бере до уваги, що партія товару, поставлена 13.10.2025р. на виконання замовлення від 02.10.2025р., була прийнята замовником без зауважень щодо якості, а матеріали справи не містять достатніх об`єктивних доказів, які б дозволяли встановити, що саме поставлений у листопаді товар не відповідав погодженим сторонами вимогам до якості.

Разом із тим навіть встановлення неналежної якості окремих поставлених партій саме по собі не підтверджує наявності прострочення щодо всього залишку товару в кількості 975,02т., оскільки позивач не довів направлення відповідних заявок на поставку такого обсягу.

Відповідно до пункту 7.2 договору штраф підлягає сплаті у разі прострочення поставки товару.

Оскільки судом не встановлено факту прострочення відповідачем поставки товару в заявленому позивачем обсязі та не доведено виникнення у відповідача обов`язку поставити 975,02 т. товару без попереднього направлення замовником відповідної заявки, правові підстави для застосування пункту 7.2 договору та стягнення 508 948,74 грн. штрафу відсутні.

У зв`язку з цим первісний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків по зустрічному позову:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразійська Торговельна Група" звернулося із зустрічним позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» про стягнення 508 948,74 грн. штрафу за порушення умов договору про закупівлю № 538-к/25 від 07.08.2025р.

Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що замовник не виконав передбачений пунктом 5.1 договору обов`язок щодо направлення заявок на поставку товару, відмовився від прийняття поставленого товару, а в подальшому безпідставно відмовився від виконання договору та повідомив постачальника про його розірвання.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що безпідставна відмова будь-якої зі сторін від виконання зобов`язань за договором надає іншій стороні право вимагати сплати штрафу у розмірі 20 % від загальної ціни договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає штраф як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Судом встановлено, що замовник не надав доказів направлення постачальнику заявок на поставку залишку товару у кількості 975,02т.

Таким чином, замовник не виконав передбачену договором передумову для здійснення відповідних поставок постачальником.

Водночас постачальник, незважаючи на відсутність заявок щодо залишку товару, здійснював дії, спрямовані на виконання договору, зокрема здійснив поставки 01.10.2025р. та 11.11.2025р., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Поставка 13.10.2025р. у кількості 24,980т. була здійснена на виконання отриманого від замовника замовлення від 02.10.2025р. та прийнята останнім без зауважень.

Отже, поведінка постачальника не свідчить про його відмову від виконання договору.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що замовник після виникнення спірних правовідносин повідомив постачальника про розірвання договору, посилаючись на його неналежне виконання.

При цьому підставою такого розірвання замовник зазначив невиконання постачальником договірних зобов`язань щодо поставки товару.

Разом із тим, як встановлено судом вище, обставини, які б свідчили про прострочення постачальника щодо поставки 975,02 тонн товару, не доведені.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку пунктом 5.2.1 договору передбачено право замовника у разі невиконання постачальником зобов`язань достроково розірвати договір із відповідним повідомленням постачальника.

Отже, реалізація такого права безпосередньо пов`язана з наявністю передбаченої договором підстави - невиконанням постачальником договірних зобов`язань.

Оскільки судом не встановлено належного виконання замовником обов`язку щодо направлення заявок на поставку решти товару, а також не встановлено прострочення постачальника щодо такого товару, правові підстави для одностороннього розірвання договору з мотивів невиконання постачальником обов`язку щодо поставки 975,02 тонн товару відсутні.

Крім того, суд враховує, що після припинення фактичних відносин щодо виконання спірного договору замовником було ініційовано проведення нової закупівлі аналогічного товару та укладено новий договір з іншим постачальником.

Зазначена обставина сама по собі не є підставою для застосування договірної відповідальності, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами підтверджує припинення замовником фактичних дій, спрямованих на подальше виконання договору № 538-к/25.

Суд доходить висновку, що саме невчинення замовником передбаченої пунктом 5.1 договору дії - направлення відповідних заявок - стало обставиною, яка перешкодила постачальнику виконати поставку решти товару у погодженому сторонами порядку.

За таких обставин відмова замовника від подальшого виконання договору з посиланням на невиконання постачальником зобов`язань не може бути визнана обґрунтованою.

Отже, суд встановив факт порушення замовником договірних зобов`язань та наявність передбачених пунктом 7.3 договору підстав для застосування договірного штрафу.

Зустрічним позивачем заявлено до стягнення 508 948,74 грн. штрафу.

Зазначена сума визначена позивачем за зустрічним позовом як 20 % від вартості непоставленого товару у кількості 975,02 т.

Суд, відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, не виходить за межі заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафу не перевищує розміру вимоги, заявленої позивачем за зустрічним позовом, а наявність підстав для застосування пункту 7.3 договору судом встановлена, зустрічний позов у частині стягнення 508 948,74 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні первісного позову судовий збір, сплачений за його подання, залишається за первісним позивачем.

У зв`язку із задоволенням зустрічного позову судовий збір за його подання підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Повний текст рішення складено враховуючи зміст ГПК України за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України "Про судоустрій та статус суддів". складено на 10-ий робочий день.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У первісному позові відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" (вул. Олега Онікієнка, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ЄДРПОУ 38337116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'', (вул. Трудова, буд. 9/4, кв. 67, м. Хмельницький, 29000, ЄДРПОУ 44689471) 508 948,74 грн. (п`ятсот вісім тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 74 коп.) штрафу, 7 634,23 грн. (сім тисяч шістсот тридцять чотири гривні 23 коп.) витрат по платі судового збору.

Видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.08.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк