Рішення № 139205506, 11.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

11 серпня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/83/26

За позовом ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Ужгород Закарпатської області та ОСОБА_3 , м. Виноградів Закарпатської області

про визнання припиненими трудових відносин та повноважень керівника/директора,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Мартон М.М.

представники:

Позивача -

Відповідача - не з`явився

Третьої особи ОСОБА_2 - не з`явилася

Третьої особи ОСОБА_3 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", м. Ужгород Закарпатської області про визнання припиненими трудових відносин та повноважень керівника/директора.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2026 відкрито провадження у справі №907/83/26 в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Ужгород Закарпатської області та ОСОБА_3 , м. Виноградів Закарпатської області; підготовче засідання призначено на 19.03.2026. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено третім особам строк для надання суду письмово висловлених позицій щодо заявленого позову протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Явку уповноважених представників учасників спору у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 19.03.2026 підготовче засідання у справі №907/83/26 відклалось з підстав, наведених в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2026 закрито підготовче провадження у справі №907/83/26 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.06.2026. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Ухвалою суду від 11.06.2026 судове засідання у справі №907/83/26 відкладалось із підстав, наведених в ухвалі суду.

Поданою через канцелярію суду заявою б/н від 11.08.2026 (вх. №02.3.1-02/7877/26 від 11.08.2026) позивачка просить судове засідання по розгляду справи №907/83/26 провести без її участі; позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні повністю.

Відповідач та треті особи, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Водночас надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, та на зареєстроване місце проживання (перебування) третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поштова кореспонденція (ухвала суду від 10.02.2026 про відкриття провадження у справі №907/83/26, ухвали суду від 09.03.2026, 30.04.2026 та 11.06.2026) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі сторонам (учасникам) у справі.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторін (учасників) у справі є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 19.03.2025 у справі №905/573/24, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, "за зазначеною адресою не знаходиться", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012.

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 11.06.2026 явка учасників справи в судове засідання 11.08.2026 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивачки, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧКИ

Позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", оформленим протоколом №01/12-2014 від 11.12.2014, її було призначено на посаду керівника/директора Товариства. Вказане рішення було прийнято учасниками Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим з 11.12.2014 позивачка приступила до виконання обов`язків керівника/директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет".

Як зазначає позивачка, у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" протягом тривалого часу не здійснює господарської діяльності, а також у зв`язку з наміром змінити сферу та напрямок своєї професійної діяльності, 27.11.2025 вона звернулася до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявою від 27.11.2025 про звільнення її з посади керівника/директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 12.12.2025. Зазначена заява була направлена на поштові адреси учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" рекомендованими листами з повідомленням про вручення, зокрема: ОСОБА_2 за №880020000155 та ОСОБА_3 за №880020000163, що, на думку позивачки, свідчить про належне повідомлення останніх про намір припинити трудові відносини.

Позивачка наголошує, що незважаючи на ознайомлення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із змістом заяви про звільнення від 27.11.2025, останніми не прийнято жодного рішення щодо припинення повноважень позивачки як керівника/директора Товариства та її звільнення із займаної посади, про що також свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відображена у Витязі від 15.12.2025.

В подальшому відсутність рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" про звільнення позивачки з посади керівника/директора стало підставою для повторного звернення останньої 15.12.2025 до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із нотаріально посвідченою заявою про припинення повноважень та звільнення її з посади керівника (директора) Товариства.

У зазначеній заяві позивачка просила учасників Товариства не пізніше 23.01.2026 прийняти рішення про припинення її повноважень як директора, обрати нового директора або тимчасово виконуючого обов`язки керівника Товариства, забезпечити проведення державної реєстрації відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також оновити відповідні зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі зміною прізвища керівника (директора) Товариства.

За доводами позивачки, одночасно з нотаріально завіреними копіями заяви про припинення повноважень та звільнення з посади керівника/директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" нею також було надіслано вимогу (повідомлення) про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", відповідно до пункту 6.9 Статуту Товариства, на 23.01.2026 на 10 год. 00 хв. за адресою місцезнаходження Товариства.

Зазначені повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" направлені як на адреси учасників Товариства, так і на адресу самого Товариства, однак такі поштові відправлення одержувачами проігноровані, у зв`язку із чим повернуті позивачці за закінченням терміну зберігання.

За наведених обставин, неналежне виконанням третіми особами як учасниками відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" своєї компетенції, що полягає у нерозгляді та відсутності прийнятого рішення щодо поданої позивачкою заяви про звільнення її з посади керівника (директора) Товариства, на переконання позивачки, порушує її конституційні права, є підставою для звернення до суду та задоволення судом позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин та повноважень керівника/директора.

Також при розгляді судом даного спору позивачка просить врахувати, що нею, у зв`язку з реєстрацією шлюбу було змінено прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . При цьому, із покликанням на положення ст. 295 Цивільного кодексу України позивачка зазначає, що зміна нею прізвища не впливає на її ідентифікацію як особи, яка перебувала на посаді керівника (директора), та не може бути перешкодою для вирішення питання щодо припинення трудових відносин.

На переконання позивачки, оскільки її РНОКПП НОМЕР_1 після зміни прізвища залишається незмінним, ідентифікація її як керівника, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, під прізвищем ОСОБА_4 , є беззаперечною.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТІХ ОСІБ

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, пояснень щодо заявленого позову в порядку ст. 168 ГПК України суду не надали, на виклики суду впродовж розгляду справи жодного разу не з`являлися. Із заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач та треті особи були повідомлені своєчасно та належним чином (ухвала суду від 10.02.2026 про відкриття провадження у справі №907/83/26, ухвали суду від 09.03.2026, 30.04.2026 та 11.06.2026 надіслані на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ та адреси третіх осіб, зазначених у ЄДДР) суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" №01/12-2014 від 11.12.2014, на загальних зборах, у яких брали участь громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які сукупно володіють 100% статутного капіталу Товариства та були повноважними приймати рішення з питань порядку денного, прийнято рішення: про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", затвердження Статуту Товариства та призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" громадянки України ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , який виданий 02.07.2001 Свалявським РВ УМВС України у Закарпатській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - НОМЕР_1 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до підпункту 6.3.10. пункту 6.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", затвердженого рішенням Загальних Зборів Учасників, оформленого протоколом №01/125-2014 від 11.12.2014, до повноважень Загальних Зборів належить призначення та звільнення директора Товариства, визначення умов оплати його праці, прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності директора Товариства.

Після призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу позивачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.08.2021, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39549922) станом на 15.12.2025 та станом на дату ухвалення рішення суду є ОСОБА_6 , яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та представляти інтереси Товариства.

27.11.2025 ОСОБА_7 , як керівник/директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", надіслала на адреси засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заяви про звільнення її із займаної посади керівника/директора Товариства з 12.12.2025 за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України.

15.12.2025, як виконавчий орган Товариства - директор ОСОБА_7 , на підставі частини 1 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п. 6.9. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" звернулася до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" та самого Товариства із вимогою про скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства на 23.01.2026 за адресою місцезнаходження Товариства, на порядок денний яких винести наступні питання:

- Про оновлення відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі зміною прізвища керівника/директора на ОСОБА_1

- Про припинення повноважень ОСОБА_1 , як керівника/директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", шляхом обрання нового керівника/директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

- Про проведення державної реєстрації відповідних змін щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" в органах державної реєстрації.

До вказаної вимоги додано нотаріально завірену заяву про припинення повноважень та звільнення з посади керівника/директора від 15.12.2025 та копію свідоцтва про шлюб, із одночасним зобов`язанням надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного.

Вимога про скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства разом із нотаріально завіреною заявою про припинення повноважень та звільнення з посади керівника/директора від 15.12.2025 були направлені засобами поштового зв`язку листами з описом вкладення на офіційну юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ, та за місцем проживання (реєстрації) учасників Товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак, адресатами такі не отримані та за закінченням терміну зберігання повернуті відправнику - позивачці.

Таким чином, позивачкою було письмово повідомлено засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" про її волевиявлення щодо припинення трудових відносин та звільнення її із посади керівника Товариства з 12.12.2025, але не пізніше 23.01.2026.

Відповідно до пункту 6.9. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" позачергові збори учасників скликає голова, якщо його вимагають інтереси Товариства в цілому. Збори Учасників повинні бути скликані також на вимогу директора або Учасників, які в сукупності володіють більш 20 відсотками голосів.

За пунктом 6.10. Статуту Товариства, про проведення зборів учасників сповіщають письмово (іншим засобом) не пізніше як за 30 днів до початку із зазначенням часу і місця їх проведення, а також порядку проведення.

Однак, загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" не ухвалено рішення про звільнення позивачки із посади директора Товариства, чим, на її думку, порушено належне їй право на працю, в частині права бути звільненою з роботи за власним бажанням, захист та поновлення якого виступають предметом позовних вимог у даному спорі.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Як виснував Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2. Рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України, підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Водночас Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

При цьому, такі ж висновки неодноразово у своїх рішеннях підтримувала і Велика Палата Верховного Суду, яка, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

За змістом ст. 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (ч. 1, 2 ст. 99 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут і надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

При цьому, загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), до компетенції яких належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Водночас Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору. Так, ч. 12 ст. 39 вказаного Закону передбачено, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Системний аналіз цієї норми в сукупності з положеннями ч. 7 ст. 39, ч. 6 ст. 40 та ч. 8 ст. 42 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в ч. 12 ст. 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

На користь застосовності такого підходу свідчить також те, що Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" статтю 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" доповнено частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Відтак, чинна редакція Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Таким чином, за загальним правилом, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу України, п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Такі корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачка з 11.12.2014 призначена на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", проте, обставин укладення з нею трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" судом не встановлено, а сторони у справі не стверджують про наявність чи існування такого.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" не укладало з ОСОБА_8 трудового договору (контракту), суд доходить висновку, що між сторонами немає спору стосовно припинення такого правочину, а відтак до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення норм Кодексу законів про працю України, зокрема його ст. 38, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Поряд з тим, суд враховує, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Водночас позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Аналогічної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Як встановлюють положення ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

За нормою ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа учасників юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу.

Водночас ч. 1, 2, 3, 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

На підставі положень ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Зміст п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства.

При цьому, виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів (ч. 8 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.

В свою чергу, порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ч. 1, 2, 3 яких передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників (ч. 4, 5, 6 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

За змістом положень ч. 1, 2, 3, 7 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Водночас відповідно до пункту 6.9. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" позачергові збори учасників скликає голова, якщо цього вимагають інтереси Товариства в цілому. Збори Учасників повинні бути скликані також на вимогу директора або Учасників, які в сукупності володіють більш 20 відсотками голосів.

На підставі п. 6.10. Статуту Товариства, про проведення зборів учасників сповіщають письмово (іншим засобом) не пізніше як за 30 днів до початку із зазначенням часу і місця їх проведення, а також порядку проведення.

Водночас виключна компетенція загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" за змістом п. 6.10. Статуту Товариства поширюється на призначення та звільнення директора Товариства, визначення умов оплати його праці, прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності директора Товариства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" - позивачка ОСОБА_7 на виконання ч. 2 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п. 6.9. Статуту Товариства, надіслала у встановлений строк учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу від 15.12.2025 про скликання на 23.01.2026 позачергових загальних зборів учасників Товариства засобами поштового зв`язку, дотримавшись таким чином порядку скликання загальних зборів учасників, визначеного Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом Товариства, з визначеним порядком денним таких позачергових загальних зборів учасників:

1. Про оновлення відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі зміною прізвища керівника/директора на ОСОБА_1 .

2. Про припинення повноважень ОСОБА_1 , як керівника/директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", шляхом обрання нового керівника/директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

3. Про проведення державної реєстрації відповідних змін щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" в органах державної реєстрації.

При цьому, як свідчать матеріали справи, надіслана позивачкою вимога про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства такими учасниками не отримана та повернута відправнику за закінченням терміну зберігання, як наслідок, позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" у визначений виконавчим органом час та спосіб не відбулись та, відповідно, зборами не прийнято жодного рішення щодо порядку денного, в тому числі про припинення повноважень ОСОБА_1 як директора ТОВ "Сервуснет", що підтверджується також і наявною в Єдиному державному реєстрі на час розгляду справи в суді інформацією, відповідно до якої керівником відповідача досі є позивачка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначила, що застосуванню в спірних правовідносинах підлягають положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

За таких наведених обставин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу України, п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Водночас, як зазначено у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

У змісті рішень Конституційного Суду України №14-рп/2004 від 07.07.2004, від №8-рп/2007 від 16.10.2007 та №2-рп/2008 від 29.01.2008 зазначено, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має 1) не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й 2) за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Відтак, встановленими у даній справі обставинами підтверджується, що невирішення на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" питання щодо звільнення позивачки із займаної нею посади директора Товариства є прямим порушенням гарантованого їй Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин, а в спірних правовідносинах уповноваженими особами на прийняття рішення про звільнення директора Товариства (третіми особами у справі) проігноровано повідомлення ОСОБА_1 про її звільнення та не розглянуто по суті заяву позивачки про звільнення протягом передбачених законодавством строків, що має наслідком ситуацію, за якої положення Закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення директора з його ініціативи чинне законодавство не передбачає, хоча положення ст. 43 Конституції України, які є нормами прямої дії (абз. 2 ст. 8 Конституції України) забороняють використання примусової праці в Україні.

З врахуванням вищенаведених обставин у сукупності, суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими, є правомірним, ефективним в спірних правовідносинах, оскільки позивачкою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервуснет" як керівника даного Товариства в позасудовому порядку, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення судом.

При цьому судом враховано, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з Товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання таким рішенням законної сили є підставою для внесення змін та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про директора Товариства органом державної реєстрації.

Поряд з тим, заявником про внесення змін до Єдиного державного реєстру відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути, зокрема, позивачка або уповноважена нею особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

У даному аспекті судом також враховується, що у будь якому разі, рішення господарського суду, що набрало законної сили, про припинення прав управління особою як керівником юридичної особи, змінює встановлений ст. 10 вказаного Закону статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такі відомості втрачають статус достовірних на підставі рішення господарського суду, і не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Рішення господарського суду, таким чином, є актом, який спростовує презумпцію достовірності відомостей реєстру, а такі відомості з набранням рішенням законної сили втрачають свою достовірність незалежно від факту здійснення реєстраційної дії, пов`язаною з державною реєстрацією відповідних змін.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач та треті особи доказів на спростування викладених позивачкою обставин суду не надали.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3328 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносин та повноваження керівника/директора ОСОБА_1 (прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ), АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", вул. Митна, будинок 25"Б", м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39549922).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервуснет", вул. Митна, будинок 25"Б", м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39549922) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1 ) суму 3328 грн (Три тисячі триста двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 25.08.2026.

Суддя Л.І. Пригара