Ухвала суду № 139204814, 24.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8739/26

Провадження № 2/711/4427/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 серпня 2026 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Булгакова Ганна Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення заборгованості з оплати праці,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Волощука П.Ю., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив:

- стягнути з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованість з оплати праці за період з 22.08.2024 до 07.04.2025 у розмірі 1 773 181,82 грн., визначеному до утримання податків та інших обов`язкових платежів;

- субсидіарно, якщо суд не встановить підстав для стягнення вищезазначеної суми, стягнути з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» оплату періоду зупинення роботи не з вини працівника у розмірі не менше двох третин посадового окладу 1 182 121,21 грн., визначеному до утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 наголошує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За правилами цивільного процесуального законодавства України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статтях 175, 177 ЦПК України.

Так, частиною 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина 6 статті 175 ЦПК України).

Втім, у порушення зазначених вимог, позовна заява не містить:

- відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

- чіткого змісту позовних вимог та належно сформульованих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 наголосила, що процесуальне законодавство встановлює чіткі вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог та зазначення належного способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Зміст позовних вимог це максимально чітко і зрозуміло сформоване визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (його індивідуалізуючими ознаками), є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами, суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, а правова підстава - це нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення цього права. У свою чергу, суд оцінює предмет заявленого позову та межі розгляду справи крізь призму оцінки спірних правовідносин та юридичних фактів.

Як роз`яснив Верховний Суд в ухвалах від 09.02.2022 у справі № 990/32/22 та від 07.02.2022 у справі № 990/31/22, зміст позовних вимог відображає вид судового захисту та визначає межі судового розгляду й предмет доказування. Водночас у постанові від 21.04.2022 у справі № 484/3551/21 Верховний Суд підкреслив, що нечітке викладення позовних вимог унеможливлює встановлення характеру спірних правовідносин між сторонами.

Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач одночасно посилається на дві правові підстави спірних правовідносин, які є взаємовиключними за своєю юридичною природою та складом доказування:

-стягнення заборгованості з оплати праці в розмірі 100% посадового окладу (1 773 181,82 грн.) за період, протягом якого роботодавець не допускав працівника до виконання посадових обов`язків за контрактом;

- стягнення оплати за час простою не з вини працівника в розмірі не менше 2/3 посадового окладу (1 182 121,21 грн.) відповідно до статті 113 КЗпП України.

Суд наголошує, що процесуальне законодавство України не передбачає інституту пред`явлення субсидіарних позовних вимог із різними матеріально-правовими підставами.

Недопуск працівника до роботи та простій є самостійними юридичними фактами, які мають різний юридичний склад правопорушення, регулюються окремими нормами матеріального права, вимагають дослідження абсолютно різних доказів і тягнуть за собою відмінні правові наслідки.

За наведених обставин, сформульовані позивачем вимоги не містять чітко і зрозуміло визначеного способу захисту порушеного права, що створює процесуальну невизначеність і позбавляє відповідача можливості реалізувати право на ефективний захист, а суд - визначити чіткі межі предмету доказування у справі. Позивачу необхідно уточнити підстави позову та викласти зміст позовних вимог у чіткій формі, узгодивши обставини справи з обраним способом захисту.

Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє заявника та надає йому строк на усунення недоліків.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу п`ятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення заборгованості з оплати праці - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Г. В. Булгакова