Ухвала суду № 139203610, 19.08.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/2868/13-ц

провадження № 6/361/234/26

УХВАЛА

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

встановив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, скасування арешту з майна та рахунків боржника.

Заяву обґрунтовував тим, що 14 серпня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 361/2868/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 233/П/41/2008-980 від 01 жовтня 2008 року на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра».

На підставі виданого судом виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 52565186.

15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL2N79276ПВ272, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 233/П/41/2008-980 від 01 жовтня 2008 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року у справі № 361/2868/13-ц, провадження № 6/361/242/20, стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» замінено його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус».

23 липня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та ТОВ «Фінансова компанія «Фарватер Фінанс» укладено договір факторингу № 62-23-07/20, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фарватер Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 233/П/41/2008-980 від 01 жовтня 2008 року.

Того ж дня, 23 липня 2020 року, між ТОВ «Фінансова компанія «Фарватер Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за вказаним кредитним зобов`язанням.

16 квітня 2026 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у виконавчому провадженні № 52565186 стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Фарватер Фінанс» замінено його правонаступником - ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 є особою, до якої перейшло право вимоги за кредитним зобов`язанням, виконання якого забезпечується виконавчим листом, виданим на виконання рішення суду від 14 серпня 2013 року.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву, в якій вказав що підтримує заявлені вимоги.

В судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з`явився, подав заяву, в якій підтримав заявлені вимоги, вважає їх обґрунтованими та законними, оскільки відсутня заборгованість за кредитним договором

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, однією з передбачених законом підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов`язку боржника, внаслідок чого відсутня матеріально-правова підстава для подальшого примусового виконання судового рішення.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року», звернуто увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

У Постанові від 20 лютого 2019 року справа № 2-4671/11 провадження № 61-45337 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду досліджував питання визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню. Верховний Суд поділив підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Зокрема, Верховний Суд до матеріально-правових підстав відносить: добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням.

Таким чином, обов`язок, що добровільно виконаний боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм статті 432 Цивільного процесуального кодексу України є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

При цьому, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, спрямоване на захист прав боржника та запобігання «подвійного виконання», виключення з числа боржників, адже, незважаючи на добровільне виконання судового рішення, стягувач може повторно звернутись до державної виконавчої служби для його примусового виконання.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення суду від 14 серпня 2013 року право вимоги за кредитним договором № 233/П/41/2008-980 від 01 жовтня 2008 року неодноразово відступалося, а у 2020 році право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до - ОСОБА_2 .

При цьому саме ОСОБА_2 був визнаний судом правонаступником стягувача у виконавчому провадженні № 52565186 ухвалою суду від 16 квітня 2026 року.

Із заяви ОСОБА_2 від 18 травня 2026 року вбачається, що останній підтримує заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та повідомляє суд про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 233/П/41/2008-980 від 01 жовтня 2008 року.

Таким чином, особа, яка на час розгляду заяви є правонаступником стягувача та носієм права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням, безпосередньо підтвердила суду відсутність заборгованості боржника за кредитним договором та підтримала вимогу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення заяви, оскільки примусове виконання судового рішення можливе лише за наявності невиконаного обов`язку боржника. У випадку припинення такого обов`язку подальше примусове виконання виконавчого документа не відповідає його правовому призначенню.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З огляду на встановлені судом обставини та письмове підтвердження правонаступника стягувача про відсутність заборгованості ОСОБА_1 , суд вважає доведеним факт відсутності на час розгляду заяви обов`язку боржника щодо виконання зобов`язання, яке було предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 52565186.

За таких обставин наявні передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2013 року у справі № 361/2868/13-ц, таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги заявника про скасування арешту з майна та рахунків боржника суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Разом із тим матеріали справи не містять постанов державного або приватного виконавця про накладення арешту на конкретне майно чи кошти ОСОБА_1 , а також інших належних та допустимих доказів, які б давали можливість суду встановити факт накладення такого арешту, його об`єкт та підставу.

За таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання про скасування конкретного арешту майна чи коштів, існування та обсяг якого матеріалами справи не підтверджено.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 40 цього Закону у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, а інші заходи, вжиті виконавцем щодо виконання рішення, скасовуються.

Отже, правовим наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення відповідного виконавчого провадження та вирішення виконавцем питання про зняття арештів та скасування інших заходів примусового виконання у встановленому законом порядку.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про скасування арешту з майна та рахунків боржника задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 247, 258-261, 432 ЦПК України, статтями 598 ЦК України, статтями 39, 40, 56 Закону України «Про виконавче провадження», суд

постановив:

Заяву задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення суду від 14 серпня 2013 року у справі № 361/2868/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 233/П/41/2008-980 від 01 жовтня 2008 року.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про скасування арешту з майна та рахунків боржника - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Ведмідь Н.В.