Рішення № 139200812, 25.08.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

25 серпня 2026 року Єдиний унікальний № 501/1198/26 Провадження № 2/501/1617/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Дунаєвої Т.В..

номер справи № 501/1198/26 провадження № 2/501/1617/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до відповідача ОСОБА_1 предмет та підстава позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад правовідносин. Позиції позивача та відповідача.

17 березня 2026 року позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі по тексту АТ «АКЦЕНТ-БАНК»), звернулось до Чорноморського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про те що, 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101713777388195, щодо надання останній кредиту в розмірі 5000.00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 21 квітня 2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.

За кредитним договором банк зобов`язався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

Станом на 17 березня 2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 10 480.64 грн., яка складається з: 5000.00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4113.60 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 1367.04 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10480.64 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн. сплачені при звернені до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зі змісту позовної заяви вбачається, що просить проводити розгляд справи за своєї відсутності. Позовну заяву, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку, до судового засідання не з`явилась, поважної причини неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання суду не надала .

Процесуальні дії

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

27 березня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зі змісту позовної заяви вбачається ,що просить проводити розгляд справи за своєї відсутності.

Позовну заяву, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення. (а.с. зворот 1).

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку за останнім відомим місцем реєстрації, до судового засідання не з`явилась, поважної причини неявки Суду не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась.

Судова повістка у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( а.с. 45-46).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду ( а.с. 45-46).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису за приписами п.11 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання sms повідомлення на номер телефону вказаний в анкеті заяві НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а.с. 39-40, 42-43, 49-52, 55-56), електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 41, 48, 57).

Повідомлення відповідача про розгляд справи 29 червня 2026 року відбувся на веб сайті судової влади 14 травня 2026 року, 20 серпня 2026 року відбувся на веб сайті судової влади 29 червня 2026 року, відповідно до положень ст. ст. 128, 131 Цивільного процесуального кодексу України( а.с. 47,54).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст. ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідчин ості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Зі згоди позивача (представника) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

21 березня 2024 року ОСОБА_1 підписала заява про приєднання до Умов та правил надання послуг в АТ « А-БАНК» . Окрім того підписала заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_4 у UAH та встановити кредитний ліміт. (а.с. 19-21).

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101713777388195 від 2024-04-22 року, просила надати їй в АТ «А-БАНК» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах, визначених у п. 1-7 Заяви: Вид кредиту - Послуга «Швидка готівка». Тип кредиту - кредит строковий. Мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. Сума кредиту - 5000.00 грн. Строк кредиту - 36 місяців з 22 квітня 2024 року по 21 квітня 2027 року включно. Процентна ставка (фіксована) - 75 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік. Розмір щомісячного платежу - 356.07 грн. Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - НОМЕР_6. (а.с. 20-21).

У п. 12, 14 Заяви сторони погодили, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн. ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Кредит надається клієнту у відповідності до тарифів , які розміщуються на веб-сайті банку у розділі: кредити - «швидка готівка»

Відповідно до п. 18 Заяви 18. Клієнт підтверджує та погоджується, що: ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку: www.a-bank.com.ua , таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.

Відповідачем окрім заяви також підписано і паспорт споживчого кредиту за за програмою «Швидка готівка» накладанням електронного підпису. (а.с. 10).

Також, 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК». (а.с.19).

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. (а.с. 17).

Станом на 17 березня 2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 10480.64 грн., яка складається з: 5000 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4113.60 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією. 1367.04 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. (а.с. зворот 14-15).

На час розгляду справи інформації про повернення кредитних коштів відповідачем, суду не надана, в судовому засіданні не встановлена.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведенням належним чином. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе за це відповідальність.

За приписами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Приписами ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України встановлено ,що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 639 Цивільного кодексу України, : договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 Цивільного кодексу України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч, 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ « АКЦЕНТ БАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, у АТ « АКЦЕНТ БАНК» виникло право достроково звернути стягнення кредитної заборгованості за Договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позикодавцю, кошти для погашення заборгованості за кредитами, відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами.

Суд також приймає до уваги те, що на момент укладення договору, сторін влаштовували його умови. Протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 1056-1Цивільного кодексу України позивальник має сплатити проценти за кредитним договором обумовлені договором або законом.

Проте, звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивач просить окрім суми заборгованості стягнути з відповідача пені у розмірі 1367.04 грн.

З огляду на те, що хоч умовами Договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов`язання, проте п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, неустойки) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять одно предметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, а не п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Позивачем не враховано положення вищевказаних перехідних положень Цивільного кодексу України та здійснено розрахунок пені, у зв`язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надала своєчасно позикодавцю, кошти для погашення заборгованості за отриманим кредитом, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

Висновок суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «А-БАНК» підлягають частковому задоволенню в розмірі 9113,60 грн.

Судові витрати.

Крім того з відповідача стягненню підлягає сума судових витрат сплачена позивачем при зверненні до суду та підтверджена документально, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2635,70 грн. відповідно до положень ст.133, 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 625 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , відомості про місце роботи відсутні, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770, вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074) заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 9113,60 грн. та судові витрати у розмірі 2315,22 грн.

Повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2026 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770, вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , відомості про місце роботи відсутні, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий