Ухвала суду № 139198719, 18.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44978/26-к

пр. 1-кс-43995/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Умань, Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не адвоката, не депутата,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_5 , підозрюваний - ОСОБА_4 , захисник - адвокат ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора та Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час, але не пізніше 31.05.2026 у невстановленому місці в ОСОБА_7 , який перебуває на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника логістики, виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом систематичного отримання від підлеглого неправомірної вигоди, джерелом якої мала стати систематична розтрата ввіреного підлеглому військового майна.

Так, в один із днів у період з 24 по 31 травня 2026 року у службовому кабінеті ОСОБА_7 на території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення поставив вимогу ОСОБА_8 , який перебував на посаді посаду начальника продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , протиправно продавати ввірене йому продовольче майно, яке належить військовій частині НОМЕР_1 , цивільним особам, яких має знайти саме ОСОБА_8 , виводити продане продовольство з балансового обліку вказаної військової частини шляхом його списання як виданого через їдальню військовослужбовцям, а отримані за це грошові кошти надавати ОСОБА_7 .

Отримавши вказану вимогу від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відмовився її виконувати як явно злочинний наказ.

З метою подолання психологічного опору ОСОБА_8 , ОСОБА_9 висловив йому погрозу вжиття заходів дисциплінарного та службового характеру, звернення особливої уваги до виконання ОСОБА_8 його службових обов`язків, створення таких умов служби, наслідком яких буде його звільнення, пониження в посаді чи інші проблеми по службі, у разі відмови останнього виконувати його вимогу щодо розкрадання військового майна та надання йому, тобто ОСОБА_7 , неправомірної вигоди.

Також ОСОБА_9 , продовжуючи вимагати від ОСОБА_8 неправомірну вигоду та схиляти його до заволодіння військовим майном, висунув останньому вимогу надавати йому від 100 до 300 тис. грн на місяць залежно від продажу кожної окремої партії продовольства після здійснення такого продажу.

Крім того, ОСОБА_9 , організовуючи заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем, надав ОСОБА_8 вказівку продавати цивільним особам продовольство низької собівартості та високої калорійності, яке з об`єктивних причин легко піддається прихованому списанню у значних обсягах під виглядом зіпсованого чи використаного на потреби частини, а саме крупи в асортименті (ячну, пшеничну, перлову), борошно, олію соняшникову, сало та майонез.

При цьому ОСОБА_9 зауважив, що фактично це продовольство для харчування особового складу не використовується, що надає йому можливість створювати штучні надлишки.

Побоюючись погроз ОСОБА_7 , розуміючи можливість застосування дисциплінарних стягнень та створення інших проблем по службі, ОСОБА_8 погодився та почав шукати осіб, які б могли зацікавитись купівлею продовольства.

Так, здійснюючи такий пошук через місцевих підприємців та продавців продуктів харчування в продовольчих магазинах, в один із днів кінця травня - початку червня 2026 року (більш точного часу не встановлено), ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_10 та, виконуючи вказівки та вимоги ОСОБА_7 , поєднані з погрозами, повідомив, що він може періодично продавати продовольство, на що ОСОБА_10 погодився.

Однак, розуміючи незаконність таких дій, 05.06.2026 ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів та почав діяти під їх контролем.

Продовжуючи реалізацію своєї злочинної схеми з організації заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди, 17.06.2026 ОСОБА_9 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті в тимчасовому пункті дислокації військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), надав вказівку ОСОБА_8 продати цивільній особі продукти харчування за вказаною схемою, зокрема номенклатуру та обсяг продовольства, яке необхідно продати.

У подальшому, у період з 17.06.2026 по 19.06.2026 ОСОБА_9 домовився про реалізацію вказаної злочинної схеми за участю старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2 сектора 6 відділу (з дислокацією у м. Черкаси) 8 управління (з дислокацією у м. Чернігів) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України ОСОБА_4 , тобто вступив із ним у попередню змову та залучив до даної злочинної діяльності.

Дана попередня змова передбачала, що ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище, має прикривати вказане заволодіння військовим майном від контролюючих органів та інших військовослужбовців, які можуть дізнатись про таке незаконне заволодіння продовольством, а також не припиняти вказане кримінальне правопорушення, а також не вживати заходів до його розкриття.

За вчинення та не вчинення таких дій ОСОБА_4 , відповідно до вказаної попередньої змови, одержуватиме частину неправомірної вигоди, отриману від продажу продовольства зазначеним способом.

Так, 27.04.2026 ОСОБА_4 призначено на вказану посаду, у зв`язку з чим в силу ч. 3 ст. 18, прим. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 401, прим. 1 ст. 425 КК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», він є службовою особою, військовою службовою особою, суб`єктом кримінальних правопорушень проти встановленого законом порядку несення військової служби та співробітником правоохоронного органу.

У зв`язку із займаною посадою ОСОБА_4 серед іншого відповідно до ч. 2 ст. 2, п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» зобов`язаний попереджати, виявляти, припиняти та розкривати протиправні дії, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, а також подавати допомогу правоохоронним органам у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень.

Свої службові обов`язки, спрямовані на реалізацію функцій Служби безпеки України, ОСОБА_4 виконує також і у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_4 мав обов`язок припинити та розкрити кримінальне правопорушення, вчинення якого готувалось ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак у період з 17.06.2026 по 19.06.2026, з корисливих мотивів, умисно, з метою незаконного збагачення, вирішив цього не робити, а навпаки, одержати неправомірну вигоду, тобто одержати її за невчинення дій, із використанням влади та службового становища.

Так, близько 15:51 год. 19.06.2026 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_8 , поцікавився його стосунками з ОСОБА_7 , зауважив, що перебуває у гарних стосунках з вищим командуванням та домовився про зустріч з ним, тобто ОСОБА_8 , наступного дня.

Приблизно о 12:45 год. 20.06.2026 ОСОБА_9 на території їдальні військової частини НОМЕР_1 (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) повідомив ОСОБА_8 , що на нього самі вийдуть люди, які погодили його, тобто ОСОБА_7 , злочинну схему, у зв`язку з чим вона буде прикрита від можливого виявлення.

В ході цієї розмови ОСОБА_9 погодив суму 100 000 грн, за яку необхідно продати продовольство вперше, а в подальшому суму і обсяг продовольства необхідно буде збільшувати.

О 13:50 год. 20.06.2026 ОСОБА_8 біля однієї з автозаправних станцій в одному з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) зустрівся з ОСОБА_4 . В ході розмови ОСОБА_4 зауважив, що ОСОБА_9 повідомив йому про вказану злочинну схему заволодіння продовольством.

Також ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_8 , що прикриє його перед вищими начальниками та іншими військовослужбовцями від можливого викриття.

Крім того, ОСОБА_4 попросив ОСОБА_8 інформувати його про всі обставини під час реалізації вказаної злочинної схеми, у тому числі розмови з ОСОБА_7 , оскільки він, тобто ОСОБА_4 , йому не довіряє.

Приблизно о 15:10 год. 20.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_7 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, прибув на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) та надав із посиланням на ОСОБА_7 розпорядження начальнику складу замовити необхідний обсяг продуктів.

21.06.2026 приблизно о 08:10 год. в ході телефонної розмови ОСОБА_4 поцікавився у ОСОБА_8 , чи знає ОСОБА_9 суму неправомірної вигоди, на що ОСОБА_8 відповів, що знає приблизно.

Також ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 , що він замовив необхідний обсяг продовольства та планує наступного тижня зустрітись з ОСОБА_7 , коли продукти харчування привезуть на склад.

ОСОБА_4 схвалив дії ОСОБА_8 та попросив останнього повідомити йому про точний час такої зустрічі для контролю ОСОБА_7 в частині можливого приховування ним частини неправомірної вигоди.

22.06.2026 близько 10:45 год. ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_8 текстове повідомлення у месенджері, в якому надав інструкції. Так, ОСОБА_4 дав вказівку ОСОБА_8 нічого не говорити ОСОБА_7 щодо точних сум продажу та після такого продажу спочатку проінформувати його, тобто ОСОБА_4 , а вже потім ОСОБА_7 .

Приблизно о 10:00 год. 25.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_7 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи у тимчасовому пункті дислокації продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Запорізької області, здійснив документальне оформлення списання продовольства з балансового обліку вказаної військової частини без її фактичної видачі особовому складу та використання за призначенням, а саме виготовив та підписав накладну № 31 від 25.06.2026 на видавання крупи пшеничної в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупи ячної в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупи кукурудзяної шліфованої у кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн та олії соняшникової рафінованої в кількості 607,2 кг вартістю 40 000 грн, а всього на суму 97 932,8 грн.

Близько 15:00 год. 25.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_7 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, прибув на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), куди приблизно в цей же час прибув ОСОБА_10 на вантажному автомобілі з водієм.

ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 , який також діяв під контролем правоохоронних органів, вказану накладну, після чого водій і начальник продовольчого складу завантажили в цей автомобіль військове майно, а саме крупу пшеничну в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупу ячну в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупу кукурудзяну шліфовану у кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн та олію соняшникову рафіновану в кількості 607,2 кг вартістю 40 000 грн, а всього на суму 97 932,8 грн, та залишили продовольчий склад, після чого доставили вказане продовольство на склад ОСОБА_10 , де воно зберігається під контролем правоохоронних органів.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 , будучи співробітником правоохоронного органу, у період з одного з днів з 17 по 19 червня 2026 року до 25 червня 2026 року в умовах воєнного стану, перебуваючи на різних ділянках місцевості біля місць дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території Запорізької та Дніпропетровської областей (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , використовуючи владу та службове становище ОСОБА_8 , заздалегідь пообіцяв сприяти приховуванню кримінального правопорушення, а також виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем до кінця, але це кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

Після вивезення військового майна зі складу, близько 16:00 год. 25.06.2026 ОСОБА_8 телефонним зв`язком повідомив ОСОБА_7 про вказаний продаж військового майна, на що останній схвалив його дії та сказав, що набере його, тобто ОСОБА_8 , пізніше.

Близько 09:20 год. 28.06.2026 ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_8 та наказав йому їхати до автозаправної станції одного з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) до нього на зустріч.

Близько 11:55 год. 28.06.2026 ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_8 у вказаному місці, де висловив ОСОБА_8 своє незадоволення такою малою сумою, отриманою від продажу продовольства, та поставив останньому вимогу наступного разу продати військового майна на більшу суму.

Після цього, близько 12:00 год. 28.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_7 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_7 100 000 грн за невжиття останнім будь-яких заходів службового характеру, які можуть негативно вплинути на проходження служби ОСОБА_8 , які ОСОБА_9 одержав та якими розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, близько 12:00 год. 28.06.2026, перебуваючи в невстановленому місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_8 у формі її фізичного отримання ОСОБА_7 в розмірі 100 000 грн за невчинення будь-яких дій з використанням наданої йому влади та службового становища, які можуть призвести до викриття ОСОБА_8 у заволодінні військовим майном, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Після одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 наголосив ОСОБА_8 на необхідності подальшого заволодіння продовольством, його продажу та одержання ОСОБА_7 за це неправомірної вигоди.

26.06.2026 близько 13:10 год. ОСОБА_8 по телефону проінформував ОСОБА_4 про обставини продажу продовольства та передачі коштів ОСОБА_7 , на що останній поцікавився обставинами таких дій, з`ясував точну суму, яку він передав ОСОБА_7 , та попросив негайно його інформувати про подальші дії щодо заволодіння продовольством, його продажу та спілкування з ОСОБА_7 з цього приводу.

Однак 23.07.2026 ОСОБА_7 звільнено з посади та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим він з причин, що не залежали від його волі, припинив злочинну діяльність.

У свою чергу, ОСОБА_4 , діючи повторно, на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_7 , продовжив злочинну діяльність за вказаною схемою.

Так, приблизно об 11:00 год. 26.07.2026 ОСОБА_4 з власної ініціативи зустрівся з ОСОБА_8 біля однієї з автозаправних станцій у Дніпропетровській області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців).

ОСОБА_8 повідомив, що в очолювану ним продовольчу службу має приїхати перевірка з питань антикорупційної роботи, та він побоюється виявлення нестач.

ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_8 , що перевірка пройде без негативних наслідків для нього, а в іншому випадку він може розраховувати на його підтримку, а також що він вказану схему заволодіння військовим майном погодив з вищим командуванням.

При цьому ОСОБА_8 спитав у ОСОБА_4 щодо подальшого виконання вказівки ОСОБА_7 про списання та продаж продовольства, на що ОСОБА_4 відповів, що ОСОБА_8 має продовжувати ці дії, однак заборонив йому інформувати про суми збуту ОСОБА_7 .

Тобто ОСОБА_4 , будучи співробітником Служби безпеки України та здійснюючи її функції стосовно військової частини НОМЕР_1 , надав ОСОБА_8 вказівку продовжувати заволодіння продовольством, яке є військовим майном, та продавати його третім особам, тобто схилив його до вчинення кримінального правопорушення, а також пообіцяв прикрити від можливого викриття, тобто пообіцяв сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

28.07.2026 ОСОБА_8 , побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи його вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи у тимчасовому пункті дислокації продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), здійснив документальне оформлення списання продовольства з балансового обліку вказаної військової частини без її фактичної видачі особовому складу та використання за призначенням, а саме виготовив та підписав накладну № 171 від 28.07.2026 на видавання олії соняшникової рафінованої в кількості 446,2 кг вартістю 29 200 грн та горіхової пасти в кількості 354 кг вартістю 70 800 грн, а всього на суму 100 000 грн.

Після цього, близько 16:30 год. ОСОБА_8 , побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи його вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, прибув на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), куди приблизно в цей же час прибув ОСОБА_10 на вантажному автомобілі.

ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 , який також діяв під контролем правоохоронних органів, вказану накладну, після чого ОСОБА_10 та начальник продовольчого складу завантажили в цей автомобіль військове майно, а саме олію соняшникову рафіновану в кількості 446,2 кг вартістю 29 200 грн та горіхову пасту в кількості 354 кг вартістю 70 800 грн, а всього на суму 100 000 грн, та залишили продовольчий склад, після чого доставили вказане продовольство на склад ОСОБА_10 , де воно зберігається під контролем правоохоронних органів.

Того ж дня, близько 18:00 год. ОСОБА_8 телефонним зв`язком повідомив ОСОБА_4 про вказаний продаж військового майна, на що останній схвалив його дії та сказав, що набере його, тобто ОСОБА_8 , пізніше та надасть інструкції про подальші дії.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 , будучи співробітником правоохоронного органу, 26 та 28 липня 2026 року в умовах воєнного стану, перебуваючи на різних ділянках місцевості біля місць дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території Запорізької та Дніпропетровської областей (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи владу та службове становище ОСОБА_8 , схилив останнього до вчинення кримінального правопорушення та заздалегідь пообіцяв йому сприяти приховуванню кримінального правопорушення, а також виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем до кінця, але це кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

У подальшому, 03.08.2026 близько 14:20 год. та 07.08.2026 близько 14:30 год. ОСОБА_4 текстовими повідомленнями у месенджері повідомив ОСОБА_8 , що вони скоро зустрінуться, а саме 08.08.2026 в першій половині дня.

08.08.2026 близько 11:30 год. з ініціативи ОСОБА_4 в його автомобілі Infiniti QX50 з реєстраційним номером НОМЕР_2 біля автозаправної станції одного з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) відбулась зустріч між ним та ОСОБА_8 .

В ході цієї зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що знає про позитивні для ОСОБА_8 результати вказаної перевірки з питань антикорупційної роботи та те, що він вплинув через вище командування на такі результати.

Також ОСОБА_4 спитав у ОСОБА_8 , де гроші, отримані ним від продажу партії продовольства, після чого ОСОБА_8 , побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи його вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 100 000 грн за невжиття останнім будь-яких заходів службового характеру, які можуть призвести до викриття ОСОБА_8 у заволодінні військовим майном, та можуть негативно вплинути на проходження ним служби через повідомлення ОСОБА_4 про його зв`язки із вищими командирами ОСОБА_8 , які ОСОБА_4 одержав та якими розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, близько 11:30 год. 08.08.2026, перебуваючи в автомобілі Infiniti QX50 з реєстраційним номером НОМЕР_2 біля автозаправної станції одного з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_8 в розмірі 100 000 грн за невчинення будь-яких дій з використанням наданої йому влади та службового становища, які можуть призвести до викриття ОСОБА_8 у заволодінні військовим майном та можуть негативно вплинути на проходження ним служби, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння військовим майном та одержання неправомірної вигоди, поцікавився у ОСОБА_8 , який стосунок покупець продовольства має до ОСОБА_7 , на що отримав відповідь, що ніякого, що цю людину знайшов ОСОБА_8 .

Далі ОСОБА_4 поцікавився у ОСОБА_8 , коли він збирається здійснювати подальше заволодіння продовольством, повідомив йому, що ОСОБА_9 може повернутись на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника логістики; що він узгодить з вищим командуванням та/або ОСОБА_7 ту обставину, що ОСОБА_8 в подальшому буде отримувати частину неправомірної вигоди від вказаної протиправної діяльності; що заходів дисциплінарного характеру до нього, тобто ОСОБА_8 , вживати не будуть; що найближчими днями ОСОБА_8 має продати ще партію продовольства, за що отримає половину від вартості проданого, а з другою половиною необхідно буде розпорядитись так, як після продажу продовольства скаже він, тобто ОСОБА_4 ; що після такого продажу ОСОБА_8 має його, тобто ОСОБА_4 , невідкладно проінформувати.

Тобто ОСОБА_4 своїми висловлюваннями у вигляді обіцянки підкупу схилив ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення.

Того ж дня, на виконання вказаної вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 та можливого дисциплінарного впливу ОСОБА_7 у разі його повернення на посаду, виконуючи його, тобто ОСОБА_4 , вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи у тимчасовому пункті дислокації продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), здійснив документальне оформлення списання продовольства з балансового обліку вказаної військової частини без її фактичної видачі особовому складу та використання за призначенням, а саме виготовив та підписав накладну № 54 від 07.08.2026 на видавання олії соняшникової рафінованої в кількості 607,2 кг вартістю 42 400 грн та горіхової пасти в кількості 288 кг вартістю 57 600 грн, а всього на суму 100 000 грн.

Після цього, близько 16:00 год. 08.08.2026 ОСОБА_8 , побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи його вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, прибув на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), куди приблизно в цей же час прибув водій ОСОБА_10 на вантажному автомобілі.

ОСОБА_8 передав йому вказану накладну, після чого ОСОБА_8 та начальник продовольчого складу завантажили в цей автомобіль військове майно, а саме олію соняшникову рафіновану в кількості 607,2 кг вартістю 42 400 грн та горіхову пасту в кількості 288 кг вартістю 57 600 грн, а всього на суму 100 000 грн, та залишили продовольчий склад, після чого доставили вказане продовольство на склад ОСОБА_10 , де воно зберігається під контролем правоохоронних органів.

12.08.2026, близько 18:30 год. ОСОБА_8 телефонним зв`язком повідомив ОСОБА_4 про вказаний продаж військового майна за 100 000 грн, на що останній сказав, що половину він має залишити собі, а про подальші дії з другою половиною, тобто 50 000 грн, він, тобто ОСОБА_4 , пізніше надасть ОСОБА_8 відповідні інструкції.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 , будучи співробітником правоохоронного органу, 08.08.2026 та 12.08.2026 в умовах воєнного стану, перебуваючи в автомобілі Infiniti QX50 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким він користується, біля автозаправної станції одного з населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) та в невстановленому місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи владу та службове становище ОСОБА_8 , схилив останнього до вчинення кримінального правопорушення та заздалегідь пообіцяв йому сприяти приховуванню кримінального правопорушення, а також виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем до кінця, але це кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на незаконне збагачення, 15.08.2026 близько 16:20 год. текстовим повідомленням у месенджері поцікавився у ОСОБА_8 , номер карткового рахунку якого банку йому, тобто ОСОБА_8 , надіслати для зарахування на нього 50 000 грн неправомірної вигоди, на що ОСОБА_8 відповів текстовим повідомленням у месенджері, що будь-якого, після чого ОСОБА_4 надіслав текстове повідомлення з номером НОМЕР_3 .

Одночасно ОСОБА_4 текстовим повідомленням у месенджері повідомив ОСОБА_8 , що про всі майбутні зустрічі ОСОБА_8 з покупцями військового майна він має йому писати у месенджері, щоб він, тобто ОСОБА_4 , про них знав. Також ОСОБА_4 поставив ОСОБА_8 вимогу, що, доки не буде призначено начальника логістики у військовій частині НОМЕР_1 , він, тобто ОСОБА_8 , буде робити все, як скаже ОСОБА_4 .

В подальшому, 17.08.2026 близько 14:50 год. ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Запоріжжя, побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи його вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, з використанням банківського електронного пристрою з функцією зарахування готівкових коштів на банківські рахунки зарахував 5 000 грн. на картковий банківський рахунок з номером НОМЕР_3 , який йому раніше повідомив ОСОБА_4 , за невжиття останнім будь-яких заходів службового характеру, які можуть призвести до викриття ОСОБА_8 у заволодінні військовим майном, та можуть негативно вплинути на проходження ним служби через повідомлення ОСОБА_4 про його зв`язки із вищими командирами ОСОБА_8 .

Через технічні обмеження банківського електронного пристрою з функцією зарахування готівкових коштів на банківські рахунки більшу кількість грошових коштів ОСОБА_8 не зміг указаним способом перерахувати ОСОБА_4 , про що відразу повідомив телефонним зв`язком останнього.

Отримавши зазначену інформацію, ОСОБА_4 поставив ОСОБА_8 вимогу перерахувати йому на вказаний картковий банківський рахунок іншу частину коштів з власного банківського рахунка ОСОБА_8 , що останній, побоюючись службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 , виконуючи його вказівку, діючи під контролем правоохоронних органів, з використанням електронної програми на власному смартфоні і зробив.

Того ж дня, близько 15:30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці у м. Черкаси, по телефону повідомив ОСОБА_8 , що одержав вказані грошові кошти.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у підбурюванні та пособництві до закінченого замаху на заволодіння військовим майном шляхом зловживання військовою службовою особою службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України, а також в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

17.08.2026 о 15:47 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

17.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України вручені підозрюваному ОСОБА_4 - 17.08.2026.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, а також тяжкого злочину (ч. 3 ст. 368 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

На даний час існують ризики того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

У той же час, при визначенні розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваному обов`язків, необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри та вагомість наявних доказів про вчинення тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим, а також вагомість доказів, якими підтверджується наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на зазначене, сторона обвинувачення вважає необхідним застосувати положення ч. 5 ст. 182 КПК України та призначити заставу у розмірі 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, одночасно поклавши на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що підозра є необґрунтованою, а заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисників.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора та Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

17.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні зібрані докази (матеріали провадження), якими обґрунтовується повідомлення про підозру ОСОБА_4 , зокрема:

- повідомленням та рапортом Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України від 09.07.2026 №№ 9/2-2549ві, 9/2-2548ві про виявлене кримінальне правопорушення разом із матеріалами оперативно-службової діяльності, якими зафіксовано обізнаність ОСОБА_4 із механізмом функціонування протиправної схеми, виконання ним координуючої функції та прикриття протиправної діяльності;

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксовано телефонні розмови, текстові повідомлення та особисті зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_8 19-22.06.2026, 26.07.2026, 28.07.2026, 08.08.2026, 12.08.2026, 15.08.2026 та 17.08.2026, у тому числі особисте одержання ОСОБА_4 08.08.2026 неправомірної вигоди в розмірі 100 000 грн, надання ним вказівок щодо подальшого заволодіння військовим майном, порядку розподілу коштів та приховування інформації;

- показаннями ОСОБА_8 , які узгоджуються та взаємопов`язані з результатами негласних слідчих (розшукових) дій;

- показаннями ОСОБА_10 , згідно з якими він отримував військове майно, до заволодіння яким підозрюваний вчинив усі дії, які вважав необхідними;

- протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів ОСОБА_8 ;

- протоколами огляду комп`ютерних даних телефону ОСОБА_8 , що містять листування в месенджері між ним та підозрюваним, зокрема повідомлення від 22.06.2026, 03.08.2026, 07.08.2026 та 15.08.2026 із зазначенням ОСОБА_4 номера банківської картки НОМЕР_3 для зарахування неправомірної вигоди;

- відомостями про зарахування 17.08.2026 грошових коштів у розмірі 50 000 грн на банківський картковий рахунок з номером НОМЕР_3 , повідомленим ОСОБА_4 ;

- протоколами огляду документів про найменування, вартість та списання військового майна, зокрема накладних № 31 від 25.06.2026, № 171 від 28.07.2026 та № 171 від 07.08.2026;

- наказом про призначення ОСОБА_4 27.04.2026 на посаду старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2 сектора 6 відділу 8 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України та документами про його службове становище і повноваження;

- протоколом затримання ОСОБА_4 від 17.08.2026 у порядку ст. 208 КПК України;

- іншими доказами в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).

Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

При цьому, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 . Крім того, вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями прокурора наданими під час розгляду цього провадження.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя перевіряє наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремленні у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні посилався на можливість ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які слідчий суддя вважає доведеними в силу наступного.

Слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачає наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з таких підстав.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, а також тяжкого злочину (ч. 3 ст. 368 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. За сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК України) підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, згідно з приміткою до ст. 45 КК України належить до корупційних кримінальних правопорушень, що в силу ч. 1 ст. 75 КК України виключає звільнення від відбування покарання з випробуванням. Отже, у разі доведення винуватості призначене покарання підлягатиме реальному відбуванню, що очевидно для підозрюваного - юридично обізнаного співробітника правоохоронного органу - та істотно посилює його мотивацію ухилитися від кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), підтверджується тим, що досудове розслідування перебуває в активній фазі: не завершено комплекс обшуків за місцями проживання та служби причетних осіб, огляди вилученої комп`ютерної техніки і мобільних терміналів, тимчасові доступи до банківських документів та даних операторів електронних комунікацій, встановлення повного руху коштів, одержаних злочинним шляхом, інших епізодів протиправної діяльності та всіх причетних до неї осіб.

Істотна частина доказової бази має електронний характер (листування в месенджерах, дані про з`єднання, банківські операції), тобто може бути знищена або спотворена дистанційно та у стислий строк. ОСОБА_4 як оперативний співробітник спеціальної служби достеменно обізнаний зі способами знищення електронних слідів та з номенклатурою джерел доказів, які використовує сторона обвинувачення.

Підозрюваний обізнаний із системою обліку військового майна та документообігом військової частини НОМЕР_1 , має службовий доступ до приміщень і документації як Служби безпеки України, так і військової частини, контррозвідувальне забезпечення якої здійснює, що створює реальну можливість знищення чи спотворення первинних облікових документів, які мають істотне значення для доказування.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні), полягає в тому, що свідками у провадженні є військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 (зокрема начальник продовольчого складу) та цивільні особи, відомості про яких підозрюваному відомі. Перебуваючи на волі, підозрюваний матиме об`єктивну можливість особисто чи через службові й неформальні зв`язки у Службі безпеки України та серед командування військової частини впливати на зазначених осіб з метою зміни ними показань.

Разом з цим, слід врахувати що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження, як при зібранні доказів, так і до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), який полягає у тому, що службове становище підозрюваного як діючого співробітника оперативного підрозділу Служби безпеки України створює реальну можливість отримання ним через службові зв`язки інформації про хід досудового розслідування, зміст запланованих слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій та відомостей про свідків, що становить пряму загрозу результативності розслідування. Саме з цих міркувань документування протиправної діяльності підозрюваного здійснювалося із залученням оперативних підрозділів Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України та з обмеженням кола обізнаних осіб.

Коло причетних до протиправної діяльності осіб наразі повністю не встановлено, зокрема перевіряється обізнаність із протиправною схемою окремих службових осіб військової частини НОМЕР_1 ; перебування підозрюваного на волі створює можливість координації дій з такими особами та протидії їх викриттю.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризиків того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки він жодним чином не підтверджений, а у клопотанні зроблено тільки формальне посилання на нього.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, особи підозрюваного та конкретні обставини злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим у провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_11 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_12 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується, у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, майновий та сімейний стан, вік підозрюваного, слідчий суддя вважає за належне визначити заставу межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною сумою для нього.

Окрім цього, обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх першим викликом; не відлучатися з міста Черкаси, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідкам та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінальних правопорушень; здати на зберігання до Управління ДМС України у Черкаській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Покладення даних обов`язків в разі внесення застави є застереженням від настання наслідків, що супроводжуються вище встановленими слідчим суддею ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний, у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України, звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 15.10.2026.

Строк тримання під вартою підозрюваного обчислювати з моменту його затримання, а саме: 17.08.2026 о 15 год. 47 хв.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

р/р UA128201720355259002001012089

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

МФО 820172;

Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх першим викликом;

- не відлучатися з міста Черкаси, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідкам та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінальних правопорушень;

- здати на зберігання до Управління ДМС України у Черкаській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15.10.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1