Рішення № 139196444, 21.08.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8429/24

2/214/570/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/8429/24 за позовною заявою керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом приведення її у придатний до використання стан зі знесенням розміщених на них будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Рижков О.В., діючи в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 25.09.2024, в якій просить суд: усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою комунальної форми власності, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 13,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі, площею 13,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668001812060); припинити право володіння ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. А, площею 13,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668001812060) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2668001812060; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна будівлю літ. А, площею 13,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2668001812060, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що під час реалізації передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень Криворізькою центральною окружною прокуратурою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної форми власності територіальної громади міста Кривого Рогу, а також безпідставного набуття та державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ.А, загальною площею 13,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668001812060). Представник позивача посилається на те, що 06.12.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості на підставі технічного паспорта від 06.12.2022, сканованої копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-1141 від 13.05.1999 та довідки КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №199480 від 28.01.2022. Разом із тим, як зазначено у позовній заяві, відповідно до листів Державного нотаріального архіву у Дніпропетровській області заповіт, на підставі якого нібито видано свідоцтво про право на спадщину, у справах державних нотаріальних контор відсутній, а саме: свідоцтво про право на спадщину щодо вказаного об`єкта нерухомості державним нотаріусом не видавалося. Крім того, КП «Криворізьке РБТІ» ДОР повідомило, що довідка №199480 від 28.01.2022 не видавалася, а право власності за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за КП «Швидкісний трамвай». Також юридичним управлінням виконкому Криворізької міської ради повідомлено, що земельна ділянка за вказаною адресою у користування будь-яким особам не передавалася. Прокурор зазначає, що за вказаною адресою з 2005 року за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі КП «Швидкісний трамвай» зареєстровано інший об`єкт нерухомого майна закриту стоянку автомобілів літ.Ж площею забудови 279,5 кв.м, що, на думку позивача, свідчить про наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Також позивач вказує, що у Реєстрі будівельної діяльності відсутні будь-які відомості щодо документів, які надають право на виконання будівельних робіт або підтверджують прийняття в експлуатацію об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим спірне нерухоме майно, на переконання прокурора, є самочинним будівництвом у розумінні ст.376 ЦК України.

Посилаючись на положення ст.ст.12, 83, 116, 122, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст.321, 331, 376, 391 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, представник позивача зазначає, що державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна проведена за відсутності належних правових підстав та порушує права територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земельної ділянки комунальної форми власності.

У зв`язку із викладеним прокурор просить суд: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 13,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення нежитлової будівлі літ.А; припинити право володіння відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомості шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права, а також стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання (а.с.98-99).

Позовна заява подана до суду одночасно із заявою про забезпечення позову, в якій представник позивача просив суд: забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме, нерухомого майна нежитлової будівлі літ.А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2668001812060) площею 13,1 кв.м.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо, та суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо розпорядження та відчуження об`єкта нерухомого майна будівлі, нежитлової будівлі літ.А, загальною площею 13,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2668001812060), зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Даний захід забезпечення позову застосовано до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі №214/8429/24.

02.12.2024 від представника Криворізької міської ради Сови Ю.В. до суду надішли письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях представник Криворізької міської ради зазначив, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Криворізької міської ради, оскільки спір стосується захисту права комунальної власності на земельну ділянку та усунення порушень інтересів територіальної громади. Крім того, представник Криворізької міської ради зазначив, що спірний об`єкт нерухомого майна має ознаки самочинного будівництва у розумінні ст.376 ЦК України, оскільки земельна ділянка під його розміщення відповідачу не відводилася, документи, які б надавали право на виконання будівельних робіт та підтверджували прийняття об`єкта в експлуатацію, відсутні, а державна реєстрація права власності не є самостійною підставою виникнення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Посилаючись на положення ст.ст.376, 391 ЦК України, ст.152 ЗК України, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо правового режиму самочинного будівництва і способів захисту права власності, представник Криворізької міської ради вказував, що належним способом захисту порушених прав територіальної громади є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, припинення права власності відповідача та скасування державної реєстрації такого права. У зв`язку із викладеним представник Криворізької міської ради просив суд розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення з урахуванням наданих письмових пояснень.

09.12.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сербіна Б.О. до суду надійшла заява про долучення доказів та залишення позовної заяви без розгляду. Представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи акт огляду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого, станом на 08.11.2024 вищезазначена земельна ділянка вільна від забудови, відсутні конструктивні елементи нежитлової будівлі літ.А, у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову.

22.12.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сербіна Б.О., через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив поновити строк на подання відзиву, витребувати у державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області оригінал заяви №53320445 від 06.12.2022 про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а також відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених заперечень представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 з березня 2022 року постійно проживає за межами України, у зв`язку з чим пропуск строку на подання відзиву є поважним. При цьому представник відповідача стверджував, що ОСОБА_1 не зверталася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не подавала будь-яких документів для проведення такої реєстрації та не підписувала відповідних заяв. Представник відповідача також зазначав, що ОСОБА_1 невідоме походження документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності, зокрема свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.05.1999 за №2-1141, оскільки будь-якої спадщини вона не приймала, із особою, зазначеною у відповідному заповіті, родинних чи інших правовідносин не мала та про її існування не знала. Крім того, представник відповідача звертав увагу суду на те, що відповідно до акта огляду земельної ділянки від 08.11.2024, складеного сертифікованим будівельним експертом, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату огляду є вільною від забудови, а конструктивні елементи нежитлової будівлі площею 13,1 кв.м відсутні. Посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, представник відповідача зазначив, що державна реєстрація права власності здійснюється виключно за заявою особи, а документи, подані для проведення державної реєстрації, зберігаються державним реєстратором. При цьому, на думку представника відповідача, наявність у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про існування суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами щодо спірної адреси, що відповідно до ст.24 зазначеного Закону мало бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації. З огляду на наведене представник відповідача вказував, що державна реєстрація права власності була проведена з порушенням вимог законодавства, однак відповідач ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на її здійснення, а тому є неналежним відповідачем у даній справі. У зв`язку із цим представник відповідача просив суд витребувати у державного реєстратора оригінал заяви про державну реєстрацію права власності для подальшого призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою перевірки належності підпису ОСОБА_1 , а у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17.01.2025 від представника позивача через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заперечуючи проти доводів відзиву, представник позивача зазначив, що твердження відповідача ОСОБА_1 про її необізнаність щодо підстав державної реєстрації за нею права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не спростовують самого факту існування такої державної реєстрації. Прокурор послався на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.12.2022 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 13,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі технічного паспорта, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та довідки КП «Криворізьке РБТІ» ДОР. При цьому прокурор зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність належних правових підстав для проведення такої державної реєстрації, оскільки документи, які стали підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, компетентними органами не видавалися, а відомості щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР відсутні. На думку прокурора, зазначене свідчить про незаконність проведеної державної реєстрації та порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Крім того, представник позивача вказував, що доводи відповідача ОСОБА_1 щодо фактичної відсутності спірної будівлі не спростовують заявлених позовних вимог, а навпаки підтверджують обставини, наведені у позовній заяві. При цьому прокурор зазначив, що наданий відповідачем та її представником акт огляду земельної ділянки складений приватним експертом та не є документом, складеним уповноваженим органом, який здійснює контроль за використанням земель комунальної власності. Також прокурор заперечував проти задоволення клопотання відповідача про витребування у державного реєстратора матеріалів реєстраційної справи, посилаючись на те, що відповідні документи вже долучені до матеріалів справи, у зв`язку із чим необхідність у їх повторному витребуванні відсутня. З огляду на викладене прокурор вважав доводи відзиву необґрунтованими та такими, що не спростовують підстав заявленого позову, у зв`язку з чим просив позов задовольнити у повному обсязі.

25.01.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сербіна Б.О., через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача просив замінити ОСОБА_1 зі статусу відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучивши як відповідача державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В., а також витребувати у державного реєстратора оригінал заяви №53320445 від 06.12.2022 про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. В обґрунтування поданих заперечень представник відповідача зазначив, що відповідь на відзив була направлена лише ОСОБА_1 та не була надіслана її представнику, що, на його думку, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства. Заперечуючи проти доводів прокурора, представник відповідача вказував, що ОСОБА_1 не здійснювала будівництва спірного об`єкта, не має до нього жодного відношення та не зверталася за отриманням дозвільних документів на виконання будівельних робіт, що, на його думку, підтверджується матеріалами справи. При цьому представник відповідача зазначив, що встановлення факту наявності або відсутності об`єкта нерухомого майна належить до компетенції бюро технічної інвентаризації та сертифікованих будівельних експертів, у зв`язку з чим складений ФОП ОСОБА_2 акт огляду земельної ділянки від 08.11.2024 є належним доказом відсутності на спірній земельній ділянці будь-якої забудови. Також представник відповідача не погоджувався з доводами прокурора щодо відсутності необхідності витребування матеріалів реєстраційної справи. Зазначав, що до позовної заяви долучено лише електронні копії документів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як оригінал заяви №53320445 від 06.12.2022 про державну реєстрацію права власності, який повинен містити особистий підпис заявника, зберігається у державного реєстратора відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Представник відповідача наголошував, що ОСОБА_1 з березня 2022 року постійно перебуває за межами України, у зв`язку із чим не могла 06.12.2022 звертатися до державного реєстратора, подавати документи для проведення державної реєстрації права власності чи підписувати відповідну заяву. З огляду на наведене представник відповідача вважав, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, а належним відповідачем має бути державний реєстратор, який здійснив спірну реєстраційну дію, у зв`язку з чим просив суд здійснити відповідну заміну сторони у справі та витребувати оригінал заяви про державну реєстрацію права власності.

05.05.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сербіна Б.О., через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, із якого вбачається, що на замовлення відповідача ОСОБА_1 згідно договору про надання послуг, ФОП ОСОБА_2 виконав огляд земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на предмет нежитлової будівлі літ.А. Огляд земельної ділянки проведено із метою встановлення факту наявності чи відсутності нежитлової будівлі літ.А загальною площею 13,1 кв.м. Станом на 08.11.2024 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , вільна від забудови, відсутні конструктивні елементи нежитлової будівлі літ.А.

Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.04.2026 представником позивача прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Гладченком А.В. подано заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі, площею 13,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2026 клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду залишено без задоволення. Крім того, в судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про заміну ОСОБА_1 зі статусу відповідача на третю особу, у задоволенні якого судом також відмовлено.

Прокурор Гладченко А.В. в судовому засіданні 17.07.2026 просив суд задовільнити заяву про закриття провадження в частині, подану ним 30.04.2026, та решту позовних вимог просив суд задовольнити і стягнути з відповідача судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сербін Б.О., приймаючи участь у справі в режимі відеоконференції, підтримав раніше поданий відзив на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

В подальшому сторони не заперечували щодо переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора та закрито провадження в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлової будівлі.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви, письмові матеріали справи, встановивши предмет спору та визначивши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в сукупності, врахувавши позицію усіх учасників справи, доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі після закриття провадження в частині позовних вимог є вимоги Криворізької центральної окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, про припинення права володіння ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 13,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668001812060, а також скасування державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.2022 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 13,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668001812060 (а.с.33-34).

Підставою для проведення державної реєстрації права власності зазначено технічний паспорт серії та номер НОМЕР_2 від 06.12.2022, свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1141 від 13.05.1999 та довідку КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №199480 від 28.01.2022 (а.с.35, 40-42).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом Криворізької філії Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області повідомлено про відсутність у справах державних нотаріальних контор заповіту, складеного ОСОБА_3 , на підставі якого було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1141 від 13.05.1999 (а.с.43).

Відповідно до інформації, наданої КП «Криворізьке РБТІ» ДОР за №1418 від 11.12.2023, довідка про право власності №199480 від 28.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , підприємством не видавалась, а відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за вищезазначеною адресою в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні (а.с.44).

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.12.2022 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 13,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668001812060) (а.с.45-46).

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд виходить із того, що відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому обраний особою спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та бути спрямованим на реальне поновлення порушеного права чи інтересу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням відповідно до ст.89 ЦПК України, надаючи оцінку кожному доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор обґрунтовував необхідність захисту інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу тим, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. А площею 13,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведена за відсутності належних правових підстав, оскільки документи, які були зазначені як підстави для реєстрації права, за інформацією відповідних органів, ними не видавалися.

Стаття 376 ЦК України визначає підстави, за яких житловий будинок, будівля, споруда чи інший об`єкт нерухомого майна набуває статусу самочинного будівництва, а також встановлює правові наслідки такого будівництва від обов`язку провести перебудову до знесення об`єкта. Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України самочинним будівництвом вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №520/17520/14-ц зазначено, що наявність хоча б однієї із трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, знесення самочинно побудованого об`єкта нерухомості відповідно до чя.4 ст.376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Також потрібно враховувати положення ч.3 та ч.5 ст.376 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанова від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (п.8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (п.51), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (п.54), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (п.34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц (п.42), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (п.54), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (п.34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (п.п.92-94), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (п.35)).

Визнання права власності в порядку ч.3 або ч.5 ст.376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (ч.3 ст.376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (ч.5 ст.376 ЦК України).

Отже, застосування положень ч.3 або ч.5 ст.376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Водночас практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини демонструє різні підходи до визначення правових наслідків самочинного будівництва, насамперед щодо значення державної реєстрації права власності, добросовісності набувача та впливу поведінки державних органів на захист майнових прав. Це зумовлює необхідність комплексної оцінки відповідних правовідносин з урахуванням як положень національного законодавства, так і стандартів, сформованих практикою Європейського суду з прав людини.

Разом з тим суд звертає увагу, що в ході розгляду справи фактичні обставини, які існували на момент звернення з позовною заявою, змінилися. Зокрема, прокурором подано заяву про закриття провадження в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлової будівлі, посилаючись на відсутність предмета спору.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року зазначене провадження було закрито в частині, у зв`язку із припиненням існування спірного об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, на час вирішення справи по суті об`єкт нерухомого майна, щодо якого заявлялися вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, фактично відсутній. Отже, після припинення існування самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна відсутній сам предмет, щодо якого могли б застосовуватися передбачені ст.376 ЦК України способи захисту, зокрема знесення або визнання права власності.

За таких обставин суд має оцінити, чи є заявлені після зміни предмета спору вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності самостійним та ефективним способом захисту порушеного права Криворізької міської ради.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому сама по собі наявність запису у Державному реєстрі речових прав не є безумовною підставою для його скасування, оскільки особа, яка звертається з відповідною вимогою, повинна довести не лише факт існування такого запису, а й наявність порушення її прав та необхідність застосування саме такого способу захисту.

Звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації права власності фактично спрямоване на припинення існуючого речового права, а тому таке втручання має бути обґрунтованим, пропорційним та здійснюватися лише за умови доведеності порушення вимог закону під час набуття або реєстрації такого права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що втручання держави у право власності повинно здійснюватися на підставі закону, переслідувати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності (зокрема, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), заяви №7151/75, №7152/75).

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) звертав увагу на необхідність дотримання принципу «належного урядування», відповідно до якого державні органи повинні діяти послідовно та своєчасно, а негативні наслідки помилок державних органів не можуть автоматично покладатися на особу, яка діяла добросовісно.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких державна реєстрація речового права не створює право власності сама по собі, однак внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав породжує необхідність доведення встановлених законом підстав для припинення такого права або скасування відповідного запису.

У даній справі представником позивача доведено, що збереження запису про право власності за відповідачем ОСОБА_1 після припинення існування об`єкта нерухомого майна створює конкретне порушення прав чи законних інтересів Криворізької міської ради, як представницького органу місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Кривого Рогу, яке може бути усунене лише шляхом припинення права власності відповідача та скасування державної реєстрації, враховуючи наступне.

З аналізу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об`єктом під реєстраційним номером №2668001812060 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. А площею 13,1 кв.м.

Разом з тим, з інформації щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер №13046639 вбачається наявність зареєстрованого права комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу на інший об`єкт нерухомого майна - закриту стоянку автомобілів літ. Ж площею забудови 279,5 кв.м.

Суд вважає, що наявність державної реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна за встановлених судом обставин та безпідставна реєстрації такого права

за суб`єктом ОСОБА_1 призводить до юридичної невизначеності та потребує виправлення.

Разом з тим, судом встановлено, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме відповідач ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на незаконне набуття права власності, подала державному реєстратору документи, які містили недостовірні відомості, або діяла недобросовісно.

Надані прокурором листи Державного нотаріального архіву у Дніпропетровській області та КП «Криворізьке РБТІ» ДОР свідчать про відсутність у відповідних установах інформації щодо видачі окремих документів, однак вони самі по собі не підтверджують обставин щодо особи, яка подала такі документи державному реєстратору.

Суд також враховує, що відповідач ОСОБА_1 заперечувала факт звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності, подання документів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття спірного права, а позивачем протилежного належними доказами не підтверджено.

Встановлені судом обставини щодо можливих недоліків або порушень під час проведення державної реєстрації можуть бути предметом окремої правової оцінки в порядку, передбаченому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав, однак у межах даної справи такі обставини не є достатніми для припинення права власності відповідача за заявленими позовними вимогами.

Судом, за вказаних вище обставин, встановлено існування двох окремих об`єктів нерухомого майна, кожний з яких має окремий реєстраційний номер, різний опис, технічні характеристики та самостійний запис у Державному реєстрі речових прав.

Сам по собі збіг адресного позначення не підтверджує тотожність таких об`єктів та не свідчить про набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на майно, яке належить територіальній громаді м. Кривого Рогу, на балансі підприємства «Швидкісний трамвай».

Також, дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, містять розбіжності в анкетних даних особи, на ім`я якої оформлено свідоцтво про право на спадщину. Так, у копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом зазначено прізвище « ОСОБА_4 », тоді як зі свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 вбачається, що її дошлюбним прізвищем є « ОСОБА_4 ».

Зазначені розбіжності підлягали перевірці державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В. під час здійснення державної реєстрації речового права за відповідачем ОСОБА_1 , що свідчить про вчинення зазначеним державним реєстратором неправильних дій.

При цьому суд звертає увагу, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є окремою юридичною процедурою, яка здійснюється державним реєстратором у межах визначених законом повноважень та на підставі поданих документів.

Внесення відомостей до Державного реєстру речових прав не створює абсолютної гарантії законності набуття речового права, однак покладає на особу, яка оспорює таке право, обов`язок довести конкретні обставини, які свідчать про його незаконність та необхідність застосування відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

Разом з тим, у межах даної цивільної справи встановлення можливих порушень порядку проведення державної реєстрації речових прав не може підміняти собою необхідність доведення передбачених законом підстав для припинення права власності конкретної особи.

Суд також враховує, що питання правомірності проведення державної реєстрації речових прав та відповідності дій державного реєстратора вимогам законодавства можуть бути предметом самостійного оскарження у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однак у цій справі такі обставини оцінюються лише в межах вирішення питання про наявність підстав для припинення зареєстрованого права власності відповідача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що втручання у зареєстроване право власності особи можливе лише за умови доведення незаконності набуття такого права та наявності передбачених законом підстав для припинення чи скасування відповідного речового права. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц зазначено, що державна реєстрація права не створює право власності сама по собі, однак внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав створює презумпцію правомірності набуття такого права, яка може бути спростована лише належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено сукупності обставин, необхідних для застосування такого способу захисту, як припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, який фізично не існує на встановленій земельній ділянці, що підтверджується актом огляду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до змісту якого, станом на 08.11.2024 вищезазначена земельна ділянка вільна від забудови, відсутні конструктивні елементи нежитлової будівлі літ.А.

Суд погоджується з тим, що наведені прокурором обставини можуть свідчити про наявність сумнівів щодо законності проведеної державної реєстрації права власності. Разом з тим, самі по собі такі обставини не є достатніми для припинення права власності саме ОСОБА_1 , оскільки позивачем не доведено, що відповідач особисто зверталася до державного реєстратора, подавала документи для проведення державної реєстрації, була обізнана про можливу недостовірність таких документів або іншим чином брала участь у вчиненні реєстраційної дії.

Доводи представника відповідача про необхідність залучення державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В. як відповідача суд оцінює критично, оскільки предметом спору у даній справі є не оскарження дій державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, а усунення наслідків проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, право на яке оспорюється позивачем. Крім того, суд бере до уваги, що державний реєстратор не є особою, за якою зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а тому не може бути належним відповідачем за заявленими у цій справі позовними вимогами про припинення права володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ.А площею 13,1 кв.м за ОСОБА_1 .

Сам по собі факт існування запису у Державному реєстрі речових прав не є достатньою підставою для задоволення позову про припинення права власності за встановлених судом обставин, а саме фізичної відсутності самого об`єкта нерухомості.

Суд також враховує, що відповідач ОСОБА_1 заперечує факт звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, подання документів для проведення відповідної реєстраційної дії та вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття права власності.

Оскільки представник позивача не довів наявності сукупності юридично значимих обставин, з якими закон пов`язує можливість припинення зареєстрованого права власності конкретної особи, а саме: незаконності набуття права відповідачем, порушення внаслідок існування такого права прав або інтересів позивача та необхідності застосування саме такого способу захисту для їх ефективного поновлення, то за таких обставин позовні вимоги Криворізької центральної окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, про припинення права володіння ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, якого фізично не існує, задоволенню не підлягають.

Відтак, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні зазначеної вище частини позовних вимог у даній справі не є підтвердженням законності проведеної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а обумовлена недоведеністю позивачем підстав для застосування заявленого способу захисту в цій частині позовних вимог за встановлених судом обставин.

Разом з тим, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги Криворізької центральної окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна будівлю літ. А, площею 13,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2668001812060.

Зазначене рішення приймається судом з метою захисту прав чи законних інтересів Криворізької міської ради, як представницького органу місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Кривого Рогу, та встановлення юридичної визначеності права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер №13046639, за яким зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу, - закриту стоянку автомобілів літ. Ж площею забудови 279,5 кв.м.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 18 листопада 2024 року у даній цивільній справі, суд враховує положення ч.9 та ч.10 ст.158 ЦПК України, відповідно до яких у випадку повної відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Разом з тим, п. 9 ст. 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору

Враховуючи, що судом встановлено, що фактично спір за встановлених судом обставин виник внаслідок неправильних дій державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В., а не відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про покладення судових витрат на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 376 ЦК України, ст.ст.2, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом приведення її у придатний до використання стан зі знесенням розміщених на них будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна будівлю літ. А, площею 13,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2668001812060.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Саксаганського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року у цивільній справі №214/8429/24, скасувати після набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Криворізька Центральна окружна прокуратура, код ЄРДПОУ 0290993829, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Книжна, буд. 1А.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Адвокат Сербін Богдан Олександрович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5245 від 22.10.2021, адреса робочого місця:

АДРЕСА_3 .

Рішення складено та підписано без проголошення 21 серпня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко