Вирок № 139195799, 24.08.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/997/26

Провадження № 1-кп/192/188/26

В И Р О К

Іменем України

"24" серпня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 12026042160000170, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2026 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , маючий середню освіту, не працевлаштований, раніше судимий вироком Шевченківським районним судом м. Дніпра від 17 червня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Сторона обвинувачення та ОСОБА_3 під час судового розгляду уклали та надали на затвердження суду Угоду від 24 серпня 2026 року про визнання винуватості за таким обвинуваченням.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час, що є загальновідомим фактом

ОСОБА_3 11 березня 2026 року об 11 годині 30 хвилин проходячи повз домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 , помітив відсутність господаря домоволодіння за вищевказаною адресою, внаслідок чого у останнього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, зайшов через відкриту хвіртку на територію вищевказаного домоволодіння, де через незачинені на запираючи пристрої вхідних дверей проник до приміщення літньої кухні, в якому побачив: газонокосарку марки «KONNER SOHNEN» KS32LM, синього кольору, вартістю 3390,30 грн., зарядний пристрій марки «INTERTOOL АТ-3014 (6V/12V)», червоного кольору, вартістю 718,20 грн., які належать ОСОБА_6 , та визначив їх об`єктами свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_3 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, всі вище перелічені речі, які належать ОСОБА_6 утримуючи при собі виніс з території домоволодіння АДРЕСА_2 . Після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд. Своїми діями обвинувачений завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 4 108,5 грн.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене умовах воєнного стану.

24 серпня 2026 року між прокурором окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 було укладено Угоду про визнання винуватості, яка подана на затвердження суду. До угоди додано письмову згоду потерпілої ОСОБА_6 від 24 серпня 2026 року про надання згоди на затвердження угоди.

За змістом наданої на затвердження суду Угоди, обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.

Сторони дійшли згоди щодо такого узгодженого покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року та остаточно призначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Розглядаючи питання про можливість затвердження укладеної Угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з положеннями ст.12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжкого злочину (ч.4 ст. 185 КК).

На виконання ст. 474 КПК України, судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитись, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також, обвинуваченому зрозумілі роз`ясненні судом права, передбачені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Під час судового засідання обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та надав суду згоду на затвердження Угоди про визнання винуватості вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди, а також наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити Угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в Угоді міру покарання.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив Угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в Угоді міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 до суду не з`явилася, причини неявки не повідомила, а згідно заяви від 27 травня 2026 року просила проводити розгляд справи без її участі. Суд вважає, що неявка потерпілої не перешкоджає розгляду Угоди.

Таким чином суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши Угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України дійшов наступних висновків.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п.п. 1, 2, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 названого Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором не суперечить положенням КК України та інтересам суспільства.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди для них є: для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України, а для обвинуваченого також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Обвинуваченому при укладенні угоди роз`яснені правила ст.ст.394,424,473,474,476 КПК України, а також він розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст.389? КК України.

Тому ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що укладена Угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам ч.ч. 2, 4 ст. 469, ст. 472 КПК України та може бути затверджена судом, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення - вірна, існують достатні фактичні підстави для висновку про винуватість ОСОБА_3 у його вчиненні.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він у судовому засіданні свою вину визнав, повернув викрадене майно.

Тому суд вважає, що в даній справі наявні такі обставини, які пом`якшують покарання, як щире каяття. Також суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, яка раніше судимий, не перебуває в реєстрі наркологічних та психіатрично хворих, за місцем мешкання характеризується негативно.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого вважає, що йому доцільно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, що на думку суду є достатнім покаранням, оскільки більший термін позбавлення волі є недоцільними з огляду на наявність обставин, які пом`якшують покарання та визнання своєї винуватості обвинуваченим. Крім того суд призначає покарання, яке було узгоджено сторонами Угоди.

Судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_3 вчинив в період іспитового строку, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, яким йому було призначено покарання у виді до обмеження волі на строк 1 рік. Вказаним вироком ОСОБА_3 на підставі ст.ст.75, 76 КК України був звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.

Згідно Досудової доповіді 16 січня 2026 року до суду було направлено подання про скасування іспитового строку та направлення для відбування призначеного покарання у виді обмеження волі. Також орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе з огляду на його поведінку під час іспитового строку (а.с. 39-42).

Згідно листа органу пробації, станом на час розгляду цього кримінального провадження подання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року не розглянуто судом.

Частиною 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 72 КК України передбачено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають зокрема два дні обмеження волі.

Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року ОСОБА_3 було призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, що з урахуванням правил ч. 1 ст.72 КК України становить 6 місяців позбавлення волі.

Тому при призначені остаточного покарання за сукупністю вироків, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 положення ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки останній вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, приєднавши частково невідбуту частину покарання у вигляді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 11 березня 2026 року газонокосарка марки «KONNER SOHNEN» KS32LM, синього кольору та зарядний пристрій марки «INTERTOOL АТ-3014 (6V/12V)», червоного кольору були визнані речовими доказами, які передано на зберігання до ВП № 1 ДРУП № 1. Суд вважає, що такі речові докази слід повернути власнику.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно Довідок витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню складають 6 239 гривень 70 копійок, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Ухвалою від 28 липня 2026 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25 вересня 2026 року включно.

Тому суд вважає необхідним застосувати правила ч. 5 ст. 72 КК України, згідно якої один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі та зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання, строк перебування під вартою за період з 28 липня 2026 року по день оголошення вироку.

Вказаний запобіжний захід слід продовжити до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.314, 373, 374, 468-476 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену 24 серпня 2026 року між прокурором окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити узгоджену сторонами Угоди про визнання винуватості, укладеної 24 серпня 2026 року міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з 28 липня 2026 року, зарахувавши таким чином відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_3 в строк покарання, строк його попереднього ув`язнення за період з 28 липня 2026 року по 24 серпня 2026 року включно з розрахунку, що один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Речові докази: газонокосарку марки «KONNER SOHNEN» KS32LM, синього кольору та зарядний пристрій марки «INTERTOOL АТ-3014 (6V/12V)», червоного кольору повернути потерпілій.

Стягнути з ОСОБА_3 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 70 копійок документально підтверджених витрат на залучення експерта в дохід державного бюджету.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , застосованого ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2026 року продовжити до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, направити потерпілій.

Суддя ОСОБА_1