Рішення № 139195676, 19.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1797/26

Провадження № 2/177/1509/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 серпня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Грибанов Д.В. через систему «Електронний суд» 28.05.2026 звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 6811261 у загальному розмірі 29600,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 09.06.2025 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту ТОВ «Мілоан») укладено в електронній формі кредитний договір № 6811261 за допомогою сайта товариства та / або відповідний мобільний додаток. За умовами договору товариство надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування ним та виконати інші умови за цим договором. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 24.11.2025 укладено договір факторингу № 24112025, на підставі якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату прийняв належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 6811261, укладеним із ОСОБА_1 , заборгованість якого становить 29600,00 грн, із яких 10000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 14600,00 грн заборгованість з комісії за обслуговуванням кредиту, 5000,00 грн заборгованість зі сплати неустойки. Із моменту отримання позивачем права вимоги відповідачу не нараховувалися відсотки та жодні штрафні санкції, однак відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 24.07.2026 представником відповідача Вовком М.В. подано відзив на позовну заяву, де він просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 10000,00 грн, стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. Заперечення мотивував тим, що Верховним Судом неодноразово зазначалося про застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальників від відповідальності, визначеною ст. 625 ЦК України та нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання за договорами, які підлягають списанню. Включення суми заборгованості за комісією з обслуговування кредиту є необґрунтованою, оскільки встановлена всупереч умов договору та нормативно-правових актів, та спрямовано на незаконне заволодіння грошовими коштами споживача, як слабкої сторони. Відповідач вважає положення договору щодо обов`язку сплачувати щомісячно комісійну винагороду за обслуговування нікчемними, а тому заборгованість за комісією в розмірі 14600,00 грн не підлягає стягненню. Також, представник відповідача просить суд при ухваленні рішення та розподілі судових витрат, врахувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, які стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 .

Представником позивача ОСОБА_2 28.07.2026 подано відповідь на відзив, де вона зазначає, що умовами договору № 6811261, а саме п. п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 4.1 передбачено нарахування комісій та їх розмір. При укладенні договору відповідачем не висловлено жодного зауваження або заперечення щодо умов та порядку нарахування відсотків і комісії, що свідчить про його згоду з усіма умовами кредитування. Відповідач з власної ініціативи звернувся про отримання кредиту до обраної ним фінансової установи, отже його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі. Щодо нарахування неустойки, представник позивача посилається Закон України «Про споживче кредитування», норми якого підлягають застосуванню як спеціальні, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту. Законом № 3498-ІХ внесені зміни до п. 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», який не застосовується до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з набрання чинності Законом №3498-ІХ, а саме з 24.01.2024, а тому кредитодавцям дозволено здійснювати нарахування неустойки, передбачені договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язання. Представник позивача не погоджується з розміром витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу 2000,00 грн, які вважає неспівмірними з огляду на малозначність справи, є завищеним та не відповідає критеріям реальності наданих послуг та розумності їх вартості.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представником позивача в тексті позовної заяви та відповіді на відзив зазначено про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Від відповідача та його представника заяв та клопотань про відкладення засідання не надходило.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу на підставі наявних доказів, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами визнається, що шляхом подання заяви на отримання кредиту, 09.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 6811261, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, а також виконати інші зобов`язання на умовах та у строки, передбачені договором.

Згідно з умовами договору сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 360 днів, остаточний термін повернення кредиту 04.06.2026. Денна процентна ставка 0,97 % удень, орієнтовна річна процентна ставка 2418,52 % річних.

За надання кредиту одноразово нараховується комісія у розмірі 2700,00 грн, за ставкою 27 % від суми кредиту (п.1.5.1 договору). За обслуговування кредиту нараховується комісія в розмірі 32120 грн, за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів (п.1.5.3 договору).

Комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів, а якщо відповідно до графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів. Строк сплати позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно графіку платежів (п.2.2 договору).

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та / або сплати процентів за його користування та / або комісій та / або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні (п.4.1 договору).

До договору надано паспорт споживчого кредиту, де викладені основні умови кредитування, аналогічні умовах, вказаних у договорі.

Договір кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту підписані сторонами з використанням електронного підпису, що встановлено розділом 6 договору.

Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору № 6811261,де визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, ОСОБА_1 , у разі виконання зобов`язання на умовах та у строки, визначені договором, після отримання кредитних коштів, через 360 днів мав повернути суму кредиту в розмірі 10000,00 грн та сплатити комісію за обслуговування кредитної лінії в розмірі 32120,00 грн і комісії за надання кредиту в розмірі 2700,00 грн.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Мілоан» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків і комісії.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , реквізити якої ним вказані у договорі, що підтверджується платіжним дорученням 155366456 від 09.06.2025 та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», після надання кредитних коштів, товариством відповідачу одноразово нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 2700,00 грн, також кожного наступного розрахункового періоду нараховувалася комісія за обслуговування кредиту в розмірі 1460,00 грн. Відповідачем у свою чергу сплачено 10.07.2025 на погашення комісії за надання кредиту 2700,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору з 27.07.2025 відповідачу нараховувався штраф згідно з п. 4.1 договору.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.2.6 договору № 6811261 визначено право товариства відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 24.11.2025 укладено договір факторингу № 24112025, за яким ТОВ «Мілоан» за плату відступив право грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та / або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників від 24.11.2025 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24112025, право вимоги за кредитним договором № 6811261, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Загальна сума заборгованості складає 29600,00 грн, із яких: 10000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 14600,00 грн заборгованість із комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн заборгованість з неустойки.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості за комісією та неустойкою. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Так, не погоджуючись із розміром заборгованості за комісією, представник відповідача у відзиві на позов вказує, що відповідач вважає положення кредитного договору щодо обов`язку сплачувати щомісяця комісійну винагороду за обслуговування - нікчемними.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо несправедливості умов договору, оскільки в судовому засіданні встановлено, що укладений між первісним кредитором і ОСОБА_1 договір № 6811261 містить всі істотні умови кредитування, перед його укладенням відповідачу надано всю інформацію щодо умов кредитування, викладену також у паспорті споживчого кредиту, який також підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

При укладенні договору № 6811261 сторонами договору обумовлено розмір та порядок нарахування комісій, строки сплати загальної її суми і кожної окремої її частини (п.п. 1.5.1, 1.5.2, 2.2.2 договору), що відображено у графіку платежів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У п. 3.4.3 договору № 6811261 закріплено право позичальника відмовитись від одержання кредиту та / або послуг з підготовки, організації та надання кредиту, будь-яких інших послуг до моменту видачі кредиту кредитодавцем, надіславши письмове / електронне повідомлення кредитодавцю. У такому випадку позичальник не повинен сплачувати будь-які винагороди кредитодавцю, в т.ч. комісію за надання кредиту, а цей договір вважається припиненим із моменту отримання кредитодавцем повідомлення позичальника, якщо на момент такого отримання кредит не був виданий / перерахований кредитодавцем.

Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів відмови від одержання кредиту через несправедливість умов договору.

Також суд враховує, що після отримання кредиту, ОСОБА_1 користувався коштами та сплатив нараховану відповідно до п.1.5.1 договору комісію за надання кредиту, отже був згоден із порядком та розміром нарахування комісії та частково виконав зобов`язання за договором.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.

Щодо нарахування неустойки, суд зазначає наступне.

У тексті відповіді на відзив представник позивача зазначає, що при стягненні неустойки за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, у разі прострочення споживачем у період із 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Указана норма Закону України «про споживче кредитування» не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування від відповідача неустойки та інших платежів, у тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначив про безпідставність нарахування неустойки у розмірі 5000,00 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, ч. 1 ст. 14 ЦК України.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: у періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 09.06.2025 № 6811261 нараховано до сплати неустойку в розмірі 5000,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, із урахуванням часткового задоволення позовних вимог (83,11 %), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у розмірі 2212,72 грн, пропорційно частині задоволених вимог.

Представник відповідача просив суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу представником відповідача подано договір про надання правничої (правової) допомоги від 10.07.2026 № 10/07/2026-ГЄА1797, укладений ОСОБА_1 із адвокатом Вовком М.В. щодо захисту та представника інтересів у будь-яких питаннях, у тому числі в справі № 177/1797/26 за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості, де у п. 4.2 сторонами обумовлено вартість наданих адвокатом послуг; свідоцтво серії ДП № 4362 про право на зайняття адвокатською діяльністю; посвідчення адвоката України на ім`я ОСОБА_3 ; акт приймання-передачі правничої допомоги до договору від 20.07.2026 № 10/07/2026-ГЄА1797, де зазначено, що адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу (складання відзиву на позовну заяву) та сплатив їх вартість у розмірі 2000,00 грн, що також підтверджується розрахунковою квитанцією серії АВ-ТБ № 0260064 від 20.07.2026.

У відповіді на відзив представник позивача заперечував право відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказавши про їх необґрунтованість та неспівмірність.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Досліджуючи надані представником відповідача документи в обґрунтування понесених відповідачем витрат, суд виходить із того, що умови оплати послуг адвоката є договірними та погодженими.

Судом враховується складність справи, розмір виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог та вважає вимоги представника відповідача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають до часткового задоволення у розмірі 1662,20 грн, пропорційно частині задоволених позовних вимог (83,11%).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд 30, м Київ) заборгованість за договором від 09.06.2025 № 6811261 у загальному розмірі 24600 (двадцять чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 14600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд 30, м Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень 72 копійки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд 30, м Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 20 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Суддя: