Рішення № 139195071, 24.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року справа №320/16658/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса вул. Народного ополчення, 5а, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), у якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 року № Ф-2603-1036.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, увалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07 позивачу нараховано штраф у розмірі 11 175,98 грн та пеню у розмірі 146 706,41 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 30.05.2014 по 10.05.2024. У подальшому він отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 № Ф-2603-1036, відповідно до якої станом на 31.01.2025 заборгованість зі сплати штрафу та пені становить 167 882,39 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до ГУ ДПС у Київській області із заявою про його скасування, однак листом від 24.01.2025 № 5350/6/10-36-24-07 йому було відмовлено. Після отримання вимоги про сплату боргу позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, посилаючись на те, що розрахунок штрафних санкцій здійснений з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки штрафні санкції були нараховані за період, протягом якого їх застосування законом не допускається. Рішенням ДПС України від 14.03.2025 № 7267/6/99-00-06-02-01-06 скаргу залишено без задоволення, а вимогу - без змін. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що був зареєстрований як фізична особа - підприємець у період з 06.07.2011 по 28.03.2024, однак фактично не здійснював підприємницької діяльності з 01.01.2015. Також він вказує, що з 2014 року перебував у зоні проведення антитерористичної операції, а з 24.02.2022 добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України та постійно перебуває в зоні бойових дій, у зв`язку з чим кореспонденцію від податкового органу фактично отримувала його дружина. ОСОБА_1 зазначає, що податковим органом йому нараховувався мінімальний розмір єдиного внеску, внаслідок чого утворилася заборгованість, про існування якої він не знав. При цьому він не заперечує правомірності нарахування мінімального зобов`язання зі сплати єдиного внеску та зазначає, що відповідну суму вже сплатив. Водночас позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій і пені за період з 30.05.2014 по 10.05.2024. На думку позивача, відповідач неправомірно визначив штрафні санкції та пеню без урахування законодавчих обмежень щодо їх застосування. Він посилається на положення Закону № 2464, відповідно до яких за порушення законодавства про єдиний внесок у період з 01.03.2020 по 31.07.2023 штрафні санкції, передбачені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються, а пеня, нарахована за цей період, підлягає списанню. Крім того, позивач зазначає, що після введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та з урахуванням пунктів 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 контролюючі органи не мають права застосовувати штрафні санкції та нараховувати пеню за порушення законодавства про єдиний внесок у визначений законом період, кінцевою датою якого є 31.07.2023. Відтак ОСОБА_1 вважає, що відповідач не мав правових підстав нараховувати штраф та пеню за весь період з 30.05.2014 по 10.05.2024 без виключення календарних днів з 01.03.2020 по 31.07.2023, у зв`язку з чим оскаржувані рішення є протиправними.

06.05.2025 скеровано письмовий відзив, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що правові засади нарахування і сплати єдиного внеску, а також застосування фінансових санкцій регулюються Законом України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». За даними інформаційної системи ДПС станом на 02.05.2025 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 167 882,39 грн, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум штрафних санкцій та пені, визначених рішенням ГУ ДПС у Київській області від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07. Відповідач зазначає, що вказане рішення не було оскаржене ані в адміністративному, ані в судовому порядку, а тому є узгодженим. Посилаючись на положення Закону № 2464 та Інструкції № 449, відповідач зазначає, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску до платників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу та пені, а суми штрафів і пені, пов`язані з виникненням недоїмки, включаються до вимоги про сплату боргу. Оскільки вимога від 11.02.2025 № Ф-2603-1036 сформована на підставі узгодженого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, підстав для її відкликання немає. При цьому скасування вимоги саме по собі не призведе до скасування нарахувань, визначених рішенням від 14.11.2024. Відповідач також зазначає, що відповідно до Закону № 2464 платник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок незалежно від свого фінансового стану, а контролюючий орган має право стягувати несплачені суми єдиного внеску. Крім того, законодавством передбачено обов`язок податкового органу формувати та надсилати вимогу про сплату боргу у разі наявності недоїмки або заборгованості зі сплати фінансових санкцій. Відповідач зазначає, що у зв`язку з наявністю заборгованості за даними автоматизованої системи обліку вимогу від 11.02.2025 № Ф-2603-1036 на суму 167 882,39 грн було сформовано в автоматичному режимі відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону № 2464, направлено позивачу рекомендованим листом та вручено 18.02.2025. Станом на 02.05.2025 зазначена заборгованість залишається непогашеною, а обставини, з якими Інструкція № 449 пов`язує відкликання вимоги про сплату боргу, відсутні. У зв`язку з цим відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

23.05.2025 ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що відповідно до законодавства штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 31.07.2023 не підлягають нарахуванню, а вже нарахована пеня за цей період підлягає списанню. На обґрунтування своєї позиції він посилається на пункт 9№№.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким передбачено, що протягом періоду з 01.03.2020 до останнього календарного дня місяця, у якому завершується дія карантину, пеня платникам єдиного внеску не нараховується, а нарахована пеня підлягає списанню. Також ОСОБА_1 зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 651 карантин було скасовано з 24:00 30.06.2023. Крім того, позивач посилається на зміни, внесені Законом № 3219 до Закону № 2464, відповідно до яких за порушення законодавства про єдиний внесок, вчинені у період дії воєнного стану до 01.08.2023, штрафні санкції, передбачені частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464, не застосовуються, а пеня за цей період не нараховується та підлягає списанню. На думку позивача, сукупність зазначених норм свідчить про відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування штрафних санкцій і пені за період з 01.03.2020 по 31.07.2023. ОСОБА_1 також зазначає, що у відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та долучив таблицю із сумами нарахованої пені. Водночас, на думку позивача, ця таблиця не містить інформації про конкретні періоди, за які здійснювалося нарахування пені, хоча пеня визначається за кожний день прострочення, а тому розрахунок повинен містити відповідні часові проміжки, а не лише загальні суми. При цьому ОСОБА_1 звертає увагу, що саме розрахунок штрафних санкцій, складений податковим органом та долучений до матеріалів справи, містить конкретні періоди нарахування пені, зокрема з 30.05.2014 по 08.05.2024, з 27.01.2015 по 08.05.2024, з 10.02.2018 по 10.05.2024, з 20.04.2018 по 10.05.2024, з 20.07.2018 по 10.05.2024, з 20.10.2018 по 10.05.2024, з 22.01.2019 по 10.05.2024, з 20.04.2019 по 10.05.2024, з 20.07.2019 по 10.05.2024, з 22.10.2019 по 10.05.2024 та з 21.01.2020 по 10.05.2024. На думку позивача, наведені періоди охоплюють проміжок часу з 01.03.2020 по 31.07.2023, протягом якого застосування штрафних санкцій та нарахування пені законом не допускається. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач порушив вимоги Закону № 2464, оскільки не здійснив списання штрафних санкцій та пені, нарахованих за період з 01.03.2020 по 31.07.2023, а також не визначив залишок нарахувань після такого списання, безпідставно включивши зазначені суми до спірної вимоги про сплату боргу.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

Згідно з витягом з інформаційної системи Державної податкової служби щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено, що позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 06.07.2011, а державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності проведено 28.03.2024. Витяг містить відомості про реєстраційні дані платника, види економічної діяльності, місце податкового обліку, відкриті банківські рахунки, податковий статус та інші реєстраційні відомості.

Рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11 175,98 грн та нараховано пеню у розмірі 156 706,41 грн за період з 30.05.2014 по 10.05.2024, що загалом становить 167 882,39 грн.

Листом Головного управління ДПС у Київській області «Про надання відповіді» № 5350/6/10-36-24-07 від 24.01.2025, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 (вхідний від 23.12.2024 № 89729/6), повідомлено про прийняття 14.11.2024 рішення № 49448/10-36-24-07 щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 167 882,39 грн за період з 30.05.2014 по 10.05.2024. У листі також зазначено, що зазначене рішення було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано адресатом особисто 26.11.2024. Крім того, повідомлено, що станом на 23.01.2025 в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 167 882,39 грн.

Вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 № Ф-2603-1036 встановлено, що станом на 31.01.2025 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 167 882,39 грн, з яких штраф становить 11 175,98 грн, пеня - 156 706,41 грн, недоїмка - 0,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 14.03.2025 № 7267/6/99-00-06-02-01-06 розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 21.02.2025 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 № Ф-2603-1036. У рішенні зазначено, що під час розгляду скарги враховано копію вимоги про сплату боргу (недоїмки), дані інтегрованої картки платника та інші документи, додані до матеріалів справи. Також зазначено, що згідно з даними інтегрованої картки платника станом на 31.01.2025 загальна сума заборгованості становила 167 882,39 грн та виникла внаслідок несплати узгоджених сум штрафних санкцій і пені відповідно до рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07. За результатами розгляду скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 № Ф-2603-1036 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Київській області від 05.05.2025 № 4847/10-36-13-04 за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 05.05.2025 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску за кодом платежу 71040000 у сумі 167 882,39 грн.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач не мав правових підстав нараховувати штраф та пеню за весь період з 30.05.2014 по 10.05.2024 без виключення календарних днів з 01.03.2020 по 31.07.2023, у зв`язку з чим оскаржувані рішення є протиправними, тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, у тому числі фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).

Нормами частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за осіб, зазначених в абзацах дев`ятому, одинадцятому - тринадцятому пункту 1 та пункті 17 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Нормами статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Єдиний внесок, нарахований на суми, зазначені в абзаці другому частини другої статті 7 цього Закону, сплачується одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів для здійснення їх виплати.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

У випадках, зазначених в абзаці одинадцятому цієї частини, податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 25 Закону №2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Нормами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно із частинами тринадцятою-чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно із частинами п`ятнадцятою шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується..

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 №790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Нормами пункту 5 розділу VI Інструкції №449 визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Матеріалами справи підтверджується, що за ОСОБА_1 у період здійснення підприємницької діяльності утворювалася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яку позивачем було повністю сплачено (погашено) до прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з оскаржуваним рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнятим на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11 175,98 грн та нараховано пеню у розмірі 156 706,41 грн за період з 30.05.2014 по 10.05.2024, що загалом становить 167 882,39 грн.

Як вбачається із зазначеного рішення та розрахунку до нього, фінансові санкції та пеню нараховано за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску за весь вказаний десятирічний період, а розрахунок пені здійснювався за кожний день прострочення у розмірі 0,1 відсотка, що відповідає загальним нормам частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, однак без урахування імперативних пільгових норм і мораторіїв, встановлених цим же Законом на період дій карантину та воєнного стану.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533-IX від 17.03.2020 доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI пунктами 9-10 - 9-12 (до яких надалі вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 №540-IX та від 13.05.2022 №591-IX).

Так, пунктом 9-11.1 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Таким чином, штрафи і пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не нараховується.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №3219-ІХ від 30.06.2023 внесено зміни до Закону №2464-VI, зокрема, викладено у новій редакції пункти 9-21 - 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення».

Так, пунктом 9-21 визначено, що тимчасово, за порушення вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ до 01.08.2023, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Згідно із пунктом 9-22 тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, до 01.08.2023 платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Таким чином, враховуючи Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-1, яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 год. 30хв. 24.02.2022, а також з урахуванням положень пунктів 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій та пені визначено 01.08.2023.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що податкові органи мають право застосовувати штрафні санкції та нараховувати пеню за порушення законодавства про сплату єдиного внеску, вчинені платниками у період до 01.03.2020 та починаючи з 01.08.2023.

При прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07 відповідачем приписи зазначених вище пільгових норм Закону № 2464-VI не були враховані.

Так, з оскаржуваного рішення від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07 та розрахунку до нього вбачається, що відповідач, здійснюючи обчислення штрафних санкцій у розмірі 11 175,98 грн та пені у розмірі 156 706,41 грн за період з 30.05.2014 по 10.05.2024, безпідставно врахував період прострочення без виключення календарних днів з 01.03.2020 по 31.07.2023, протягом яких позивач звільнений від відповідальності у зв`язку з дією карантину (COVID-19) та правового режиму воєнного стану.

Суд зазначає, що наданий відповідачем розрахунок не дає можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу та нарахованої пені саме за пільговий період з 01.03.2020 по 31.07.2023. Тобто суд позбавлений можливості встановити точні суми штрафу та пені, застосування та нарахування яких є правомірним чи протиправним відповідно.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних актів відповідача, суд виходить з того, що контролюючий орган при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні пені припустився порушення вимог пунктів 9??.1, 9??.2, 9?? та 9?? розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Суд вказує, що відповідач безпідставно включив до розрахунку період з 01.03.2020 по 31.07.2023, протягом якого діяли законодавчі мораторії, пов`язані з карантином (COVID-19) та введенням воєнного стану в Україні, і в який застосування штрафних санкцій заборонено, а нарахована пеня підлягає обов`язковому списанню.

Зважаючи на вказані обставини та те, що суд не вправі підміняти собою контролюючий орган і перебирати на себе його дискреційні функції щодо обчислення та визначення належних до сплати сум фінансових санкцій, рішення, у якому неможливо виділити частину нарахувань, є протиправним та підлягає скасуванню в цілому.

Оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 № Ф-2603-1036 була сформована відповідачем саме на підставі зазначеного протиправного рішення від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07, вона також визнається судом протиправною та підлягає скасуванню як похідний акт.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2024 № 49448/10-36-24-07 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 № Ф-2603-1036 - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. що підтверджується квитанцією від 04.04.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2025 року № Ф-2603-1036.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.