Рішення № 139195068, 24.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року справа №320/43928/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38805-2615 від 03.07.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, увалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на адресу позивача направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38805-2615 від 03.07.2025, якою визначено до сплати 25 683,90 грн заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана вимога є незаконною та необґрунтованою, оскільки, за її твердженням, вона не здійснювала підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець починаючи з 2011 року, а протягом усього часу перебування на обліку як ФОП працювала за наймом, що, як зазначає позивач, підтверджується довідками за формами ОК-5 та ОК-7. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що в період з 10.05.2018 по 28.02.2019 мала інвалідність та отримувала відповідні соціальні виплати, у зв`язку з чим, посилаючись на частину четверту статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вважає, що була звільнена від сплати єдиного внеску за цей період. Також позивач зазначає, що оскаржувана вимога не містить інформації про період виникнення заборгованості, а тому, на її думку, неможливо встановити, за який саме період нараховано борг, що, з посиланням на пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, свідчить про незаконність такої вимоги. ОСОБА_1 вважає, що з урахуванням наведених обставин, положень законодавства та правової позиції Верховного Суду у відповідача були відсутні правові підстави для визначення їй заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 25 683,90 грн. При цьому позивач окремо наголошує, що зі змісту вимоги неможливо встановити період, за який таку заборгованість нараховано. Крім того, позивач зазначає, що до звернення до суду скористалася процедурою адміністративного оскарження та звернулася зі скаргою до Державної податкової служби України, у якій просила скасувати вимогу № Ф-38805-2615 від 03.07.2025. Проте рішенням ДПС України № 23126/6/99-00-06-02-01-06 від 11.08.2025 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу без змін. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Щодо позиції сторони відповідача.

Відповідач проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував та зазначав, що оскаржувана вимога сформована правомірно, у межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і підзаконних нормативних актів. Відповідач зазначив, що відповідно до відомостей Реєстру страхувальників та інформаційних систем ДПС позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець і перебувала на обліку як платник єдиного внеску з 17.11.2008. Відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності надійшли до контролюючого органу лише 19.07.2025, а до цього часу позивач перебувала на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідач також вказував, що згідно з даними Пенсійного фонду України позивачу було встановлено статус особи з інвалідністю з 14.02.2018 по 01.03.2019, у зв`язку з чим її звільнено від сплати єдиного внеску за період з березня 2018 року по лютий 2019 року. За даними інтегрованої картки платника, за позивачем обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 25 683,90 грн, яка складалася з автоматично нарахованих сум мінімального страхового внеску за 2017- 2020 роки. У зв`язку з наявністю цієї недоїмки станом на 30.06.2025 засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38805-2615 від 03.07.2025. Відповідач зазначив, що вимога про сплату недоїмки формується на підставі облікових даних інформаційної системи податкового органу та надсилається у разі наявності у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску, при цьому проведення документальної перевірки для її формування законодавством не вимагається. Крім того, відповідач послався на положення частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, відповідно до яких строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки зі сплати єдиного внеску не застосовується. З огляду на наведене відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.11.2008 перебувала на обліку в контролюючому органі як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, рішення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності прийнято 19.07.2025.

Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38805-2615 від 03.07.2025, якою вимагається сплата заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 25 683,90 грн, що обліковувалась станом на 30.06.2025. Підставою формування вимоги позначено дані інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС; графи щодо акта документальної перевірки та рішення залишені незаповненими. Вимога не містить розбивки суми боргу за періодами його виникнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 скористалася процедурою адміністративного оскарження та звернулася до Державної податкової служби України зі скаргою, у якій просила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38805-2615 від 03.07.2025.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення № 23126/6/99-00-06-02-01-06 від 11.08.2025, яким вимогу Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-38805-2615 від 03.07.2025 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням ДПС України, прийнятим за результатами адміністративного оскарження, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Окрім цього, судом встановлено, що спірна сума складається з нарахувань, здійснених контролюючим органом в автоматичному режимі за обраною системою оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, а саме: за 2017 рік - 8448,00 грн; за січень-лютий 2018 року - 1638,12 грн; за березень 2019 року - 918,06 грн; за ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн; за ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн; за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн; за червень 2020 року - 1039,06 грн; за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн; за жовтень-листопад 2020 року - 2200,00 грн, що в сукупності становить 25 683,90 грн.

Висновком з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0965426 від 14.02.2018 підтверджено встановлення позивачу інвалідності до 01.03.2019. Судом встановлено, що за період з березня 2018 року по лютий 2019 року включно нарахування ЄСВ контролюючим органом не здійснювалося, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та підпунктом 4 розділу ІІІ Порядку обміну інформацією, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України від 20.11.2023 №648/447-н/17498.

За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5, ОК-7), наданими Пенсійним фондом України, судом встановлено, що впродовж усього спірного періоду - з 2017 по 2020 рік включно - позивач перебувала у трудових та/або цивільно-правових відносинах із страхувальниками (коди 37448129, 37479398, 37498536), отримувала помісячно дохід, з якого нараховувався та сплачувався єдиний внесок роботодавцями, а також мала безперервний страховий стаж за вказаний період, що додатково підтверджується відомостями про страховий стаж (з відображенням повного облікового періоду кожного календарного місяця з грудня 2016 по січень 2021 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту також - Закон №2464).

Частиною другою статті 6 Закону №2464 встановлено, що платник єдиного внеску серед іншого зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За визначенням пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина друга статті 25 Закону №2464 передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Означені положення Закону №2464 кореспондуються із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі по тексту також - Інструкція №449).

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Наведені правові норми дають підстави для висновку, що у разі наявності у платника єдиного внеску недоїмки, податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (у редакції, чинній до 01.01.2021) визначено, що зазначені платники нараховують єдиний внесок на суму доходу, отриманого від їх діяльності, а в разі відсутності такого доходу зобов`язані самостійно визначити базу нарахування, але не менше мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску за одночасного перебування фізичної особи у трудових відносинах та наявності статусу фізичної особи - підприємця Законом №2464-VI до 01.01.2021 законодавчо врегульовані не були, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне керуватись практикою Верховного суду.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (правова позиція якої відтворена у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 03.04.2020 у справі №140/642/19) сформулював правовий висновок, за яким особа, зареєстрована як фізична особа - підприємець, яка господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку така особа є застрахованою особою, а обов`язок зі сплати єдиного внеску за неї покладається на роботодавця.

Інше тлумачення положень Закону № 2464-VI призводило б до подвійної сплати єдиного внеску за одну й ту саму особу, що суперечить меті запровадження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд враховує, що зазначений правовий висновок Верховного суду є застосовним до спірних правовідносин, оскільки весь період нарахування спірної суми (2017- 2020 роки) передував законодавчому врегулюванню цього питання з 01.01.2021.

Окрім цього, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить з того, що надані позивачем відомості реєстру застрахованих осіб (форми ОК-5, ОК-7) є належними і допустимими доказами на підтвердження факту перебування позивача у трудових відносинах та отримання нею доходу як найманим працівником протягом усього спірного періоду.

Водночас відповідач, на якого процесуальним законом покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваної вимоги (стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України), не надав жодних доказів на спростування факту відсутності господарської діяльності та доходу позивача як фізичної особи - підприємця, обмежившись посиланням на дані інтегрованої картки платника, сформовані автоматично без урахування задекларованого доходу. У такому випадку, суд дійшов висновку, що у спірний період позивач фактично не здійснювала підприємницької діяльності.

Щодо доводу позивача про незазначення у вимозі періоду виникнення заборгованості, суд зазначає, що посилання позивача на пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Кодексу питання адміністрування єдиного внеску регулюються не Податковим кодексом України, а Законом №2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Разом з тим, судом встановлено, що сама оскаржувана вимога №Ф-38805-2615 від 03.07.2025 не містить інформації про періоди, за які нараховано борг, що позбавляє платника можливості перевірити правильність нарахування без додаткового звернення до контролюючого органу.

Щодо доводу про звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з інвалідністю, суд встановив таке.

Позивач у позовній заяві зазначала період інвалідності з 10.05.2018 по 28.02.2019, тоді як відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на період з 14.02.2018 по 01.03.2019 за даними Реєстру страхувальників.

Із виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0965426 від 14.02.2018 судом встановлено, що позивачу встановлено інвалідність з 14.02.2018 до 01.03.2019. Отже, вірними є дати, зазначені у довідці МСЕК та вказані відповідачем, - з 14.02.2018 по 01.03.2019, а не дати, наведені позивачем у позовній заяві.

Суд також встановив, що контролюючий орган врахував цю обставину при формуванні спірної суми: відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку обміну інформацією, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України від 20.11.2023 №648/447-н/17498, місяць, у якому особа набула статусу інваліда, ще належить до базового звітного періоду, за який сплачується єдиний внесок, а звільнення від сплати діє з наступного місяця. Це узгоджується з наявним у справі розрахунком нарахувань, у якому відсутні будь-які нарахування за період з березня 2018 року по лютий 2019 року включно (нарахування здійснено за січень-лютий 2018 року, а наступне - лише за березень 2019 року), тобто період звільнення від сплати єдиного внеску контролюючим органом застосовано правильно і в повному обсязі.

За таких обставин суд відхиляє довід позивача про порушення її права на звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з інвалідністю, оскільки встановлений судом період інвалідності вже був врахований відповідачем при нарахуванні спірної суми недоїмки, а тому цей довід не свідчить про протиправність оскаржуваної вимоги.

На підставі досліджених у справі доказів суд дійшов висновку, що протягом усього періоду, за який відповідачем нараховано спірну суму єдиного внеску (2017- 2020 роки), позивач перебувала у трудових відносинах та була застрахованою особою, а тому не мала обов`язку сплачувати єдиний внесок як фізична особа-підприємець у розмірі мінімального страхового внеску.

Відтак у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38805-2615 від 03.07.2025.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності оскаржуваної вимоги.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38805-2615 від 03.07.2025 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп., що підтверджується квитанцією № 7536-2845-0321-703 від 28.08.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38805-2615 від 03.07.2025 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.