Рішення № 139194891, 24.08.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1938/25

Провадження № 2/135/5/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

24.08.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

представника позивача Корнійчука С.А.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Корнійчука С.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача на користь позивача 1 000 000 грн за договором позики, а також судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Позивач зазначив, що 19 серпня 2024 року ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти в позику в розмірі 25 000 доларів США, що відповідно до боргової розписки еквівалентно 1 000 000 грн, строком на один рік. Відповідач у встановлений договором строк суму позики не повернув, на зв`язок із позивачем не виходить, зустрічей уникає, чим порушує взяті на себе зобов`язання за договором позики.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 000 000 грн за договором позики та судовий збір у сумі 10 000 грн, сплачений при зверненні до суду, а також інші судові витрати відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву до суду не подав, заперечень проти позову не висловив, доказів погашення заборгованості або зменшення її розміру не надав.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Підстави для ухвалення заочного рішення

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_2 викликався до суду та повідомлявся про дату, час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України за вебадресою https://court.gov.ua/sud0211/, що відповідає порядку виклику й повідомлення, передбаченому статтею 128 ЦПК України. Відповідач відзиву на позовну заяву, інших письмових пояснень чи клопотань до суду не подав, доказів сплати або зменшення заборгованості не надав.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте в засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи чи повідомлень про поважні причини неявки не подавав, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не надав, доказів сплати заборгованості не подавав. Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд дійшов висновку про наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІІІ. Пояснення учасників справи

У судовому засіданні представник позивача адвокат Корнійчук С.А. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та доданих до неї письмових доказах.

Представник позивача пояснив, що передання грошових коштів у позику відбулося у місті Вінниці в присутності ОСОБА_3 , який знав обидві сторони та за домовленістю сторін виступав гарантом повернення коштів зі сторони відповідача. На час укладення договору позики позивач здійснював підприємницьку діяльність у сфері аграрного бізнесу та мав достатнє фінансове забезпечення для надання відповідачу зазначеної суми коштів у позику. Станом на час розгляду справи позивач мобілізований та проходить військову службу.

Представник позивача зазначив, що кошти за договором позики передавалися в доларах США, однак позовна вимога про стягнення заявлена саме в гривнях, виходячи з еквіваленту, визначеного в борговій розписці. Також він підтвердив, що в матеріалах справи судом оглянуто оригінал боргової розписки, який знаходиться у позивача.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 1 000 000 грн строком на один рік.

Договір позики оформлено борговою розпискою від 19 серпня 2024 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 25 000 доларів США, що еквівалентно 1 000 000 грн, та зобов`язався повернути зазначені кошти позивачу через один рік з моменту їх отримання. Розписка підписана відповідачем ОСОБА_2 , а також містить підпис ОСОБА_3 із застереженням «передачу коштів підтверджую», що додатково підтверджує факт передачі грошових коштів у борг. Строк повернення позики, визначений сторонами у борговій розписці (один рік з моменту її складання), на час звернення позивача до суду сплив, а грошові кошти відповідачем не повернуті (а.с. 10)

Для підтвердження особи відповідача до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії та номеру НОМЕР_1 , УНЗР 19741118-10555, виданого 05.01.2023 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Плисків Погребищенського району Вінницької області (а. с. 14 - 15).

29 жовтня 2025 року позивач направив відповідачу лист?вимогу про повернення суми позики, до якого додано копії паспорта відповідача та боргової розписки; факт направлення підтверджується наявними у справі поштовими документами (накладна, опис вкладення, повідомлення) (а. с. 18).

V. Норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Тобто, відповідно до положень цивільного законодавства, сторони самостійно, на свій розсуд визначають умови договору, виконання яких в подальшому є для сторін обов`язковим. Відповідач, укладаючи договір позики, погодився з усіма його умовами, що були письмо зафіксовані: сумою грошових коштів, строком повернення, відсутністю процентної ставки.

Судом оглянуто наданий позивачем оригінал боргової розписки, який наявний у позивача. З її змісту вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача 25 000 доларів США, що еквівалентно 1 000 000 грн, та зобов`язався повернути зазначену суму через один рік; відміток про виконання цього зобов`язання розписка не містить. Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав, передавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується борговою розпискою, натомість відповідач у визначений сторонами строк їх не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

За змістом наведених норм закону наявність розписки у кредитора свідчить про існування боргу, а не про його припинення, оскільки повернення боргового документа боржнику є належним способом фіксації виконання грошового зобов`язання. У цій справі оригінал боргової розписки знаходиться саме у позивача, що узгоджується з твердженнями про неповернення відповідачем суми позики.

Строк повернення позики визначений сторонами у договорі один рік, тобто до 19.08.2025, на момент звернення позивача до суду цей строк сплив, однак відповідач ОСОБА_2 умови договору не виконав, грошові кошти за договором позики не повернув. Відповідач як позичальник належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором від 19.08.2024 у розмірі 1 000 000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що боржник ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити позикодавцеві ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 1 000 000 грн. Позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження належними й допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судом установлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 10 000 грн, що підтверджується платіжним документом від 30.12.2025 (а. с. 9).

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 10?000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 25, 7, 8, 1013, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп. за договором позики від 19 серпня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 24.08.2026.

Суддя