Ухвала суду № 139194708, 19.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 505/3109/26

№ 1-кп/505/722/2026

19 серпня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грекове, Подільського (до перейменування Котовського) району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні, внесеному 20 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026161180000369 про обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене 20 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026161180000369 про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

До суду 18 серпня 2026 року разом з обвинувальним актом надійшло клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави обвинуваченому ОСОБА_6 .

Так, у даному кримінальному провадженні 22 травня 2026 року слідчим суддею Подільського міськрайонного суду Одеської області до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 18 липня 2026 року із правом внесення застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 199 680 грн.

Ухвалою слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20 серпня 2026 року, розмір застави зменшено, а саме визначено 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83 200 грн.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 підтримав подане до суду клопотання, в обґрунтування якого зазначив, що згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем ймовірності може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризики не зменшилися, а тому просив суд продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83 200 грн.

Прокурор також зазначив, що з урахуванням зазначених ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, свідчать, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та здатен попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що її підзахисний раніше не судимий, визнає свою вину, щиро розкаявся, має намір відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, на його утриманні перебувають п`ятеро неповнолітніх дітей

Обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав думку свого захисника та просив застосувати до нього домашній арешт.

Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

В своєму рішенні «Хайрудінов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулося за умов, установлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як наголошував Європейський суд з прав людини, національні судові органи передусім повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Зі змісту пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечепорук і Йонкало проти України», вбачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, можливо вчинила злочин.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, суд, серед іншого, оцінює та враховує наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 3 до 10 років позбавлення волі.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, на думку суду дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі»).

Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінального правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може ухилитися від суду, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому дійсно «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).

За таких обставин, суд вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати на них як безпосередньо так і опосередковано, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз. З огляду на те, що допит свідків в судовому засіданні є важливою стадією судового розгляду, оскільки суд оцінює лише покази, які були сприйняті ним безпосередньо або отримані в порядку ст.225 КПК, тому необхідно забезпечити відсутність негативного впливу на цих осіб.

Відтак, існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків.

Суд також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи, інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 спливає, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особи обвинуваченого, а також обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, що дає підстави зробити обґрунтоване припущення, що обвинувачений може ухилятись від явки до суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим шляхом, незаконно впливати на свідків, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому враховуючи справжні інтереси суспільства, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження в суді.

Із урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , тяжкості злочину, яке йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вище указане в своїй сукупності, вказує, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшились та не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам.

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини даного кримінального провадження, особу обвинуваченого, в якого відсутнє місце реєстрації, суд дійшов висновку, що посилання сторони захисту на дані про особу обвинуваченого не зменшують заявлених і доведених ризиків у кримінальному провадженні, а тому приходить до висновку, що інша міра запобіжного заходу не здатна забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , а стороною захисту не надано доказів, які свідчать, що з`явились нові обставини для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого. З огляду на викладене доводи сторони захисту щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованими, а відтак і не можуть бути задоволені судом.

Зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та вони виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Разом із цим, суд також враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до пункту 2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміри застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Зокрема, у своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб із застосуванням застави у розмірі 25 (двадцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 202, 314, 315, 369, 372, ч. 2 ст. 376, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному 20 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026161180000369, задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 25 (двадцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_6 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м.Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі № 505/3109/26 провадження № 1-кп/505/722/2026, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12026161180000369 від 20 травня 2026 року.

Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій службовій особі в місці тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , де останній буде утримуватись під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з-під варти.

Про внесення застави та звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно повідомити прокурора та суд.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов`язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу прокурора або суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з Україну і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суддя ОСОБА_1