Рішення № 139194438, 24.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2795/26

381/3343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

установив:

У травні 2026 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 110043,35 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.01.20215 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26254019754465.

03.04.2019 «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001281978201, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 28931,00 грн.

Також, 13.09.2019 «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001403750401, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 19860,00 грн.

Позивач зазначає, що він як кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 15 червня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Водночас, відповідач ухвалу судді від 15 червня 2026 року про відкриття провадження не отримав, оскільки надіслана судом на його адресу кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подав.

Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 7, п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд справи судом.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справи, суд встановив таке.

16.01.2015 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26254019754465, на підставі якого видана кредитна карта з лімітом овердрафту 50000,00 грн.

ОСОБА_1 16.01.2025 року підписав пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), а також загальні умови договорів кредитування та ведення рахунків.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт за карткою неодноразово збільшувався, останнього разу 17.10.2019 року кредитний ліміт встановлений у розмірі 47700,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором №26254019754465 від 16.01.2015 року», відповідно до якого станом на 19.03.2026 року розмір заборгованості становить 45107,79 грн, з яких 25861,81 грн заборгованість за тілом кредиту, 19245,98 грн заборгованість за процентами.

На підтвердження факту надання кредиту та користування ним відповідачем позивач надав Виписку/особовий рахунок з 16.01.2015 по 19.03.2026

З виписки по рахунку за період вбачається, що відповідач активно користувався встановленим на карті кредитним лімітом, вносив кошти на часткове погашення заборгованості, проте належним чином свої кредитні зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

03.04.2019 АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001281978201, на підставі якого позичальнику видано кредитні кошти в розмірі 28931,00 грн із зарахуванням коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «ПУМБ»

Строк кредитування 24 місяці.

Розмір процентної ставки 0,01% річних.

Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1001281978201 від 03.04.2019», згідно з відомостями якого станом на 19.03.2026 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості становить 35227,18 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18082,35 грн, заборгованість за процентами 10,04 грн, заборгованість за комісією 17134,79 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № TR.34534334.25651.8810 від 03.04.2019 року, на рахунок НОМЕР_1 перерахованіі грошові кошти в сумі 28931,00 грн. Призначення платежу «Предоставление кредитных средств по договору № 1001281978201 от 03.04.2019 по ссуде ОСОБА_1 ».

На підтвердження факту надання кредиту та користування ним відповідачем позивач надав Виписку/особовий рахунок з 03.04.2019 по 19.03.2026.

Позивач надав копію письмової вимоги банку, яку направляв на зазначену відповідачем в анкеті адресу місця проживання, яку відповідач залишив без реагування.

13.09.2019 АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001403750401, на підставі якого позичальнику видані кредитні кошти в розмірі 19860,00 грн із зарахуванням коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «ПУМБ»

Строк кредитування 24 місяці.

Розмір процентної ставки 0,01% річних.

Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1001403750401 від 13.09.2019», згідно з відомостями якого станом на 19.03.2026 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості становить 29708,38 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 17377,70 грн, заборгованість за процентами 10,01 грн, заборгованість за комісією 12320,67 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № TR.37582752.49702.8810 від 13.09.2019 року, на рахунок НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в сумі 19860,00 грн. Призначення платежу «Предоставление кредитных средств по договору № 1001403750401 от 13.09.2019 по ссуде ОСОБА_1 ».

На підтвердження факту надання кредиту та користування ним відповідачем позивач надав Виписку/особовий рахунок з 13.09.2019 по 19.03.2026.

Позивач надав копію письмової вимоги банку, яку направляв на зазначену відповідачем в анкеті адресу місця проживання, яку відповідач залишила без реагування.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи суд встановив, що у спірних правовідносинах кредитор свої зобов`язання за договорами виконав та надав позичальнику кредит в обумовленому договорами розмірі.

Позичальник свої обов`язки за вказаними договорами не виконав та не повернув отримані кошти і проценти за користування кредитом.

На підтвердження існування у відповідача заборгованості позивач до позовної заяви надав виписки по рахунку за договорами та розрахунки заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 виклав правовий висновок, за яким банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з відомостями виписки з карткового рахунку відповідача, останній активно користувався картковим рахунком.

Окрім того, суд встановив, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Отже, надана позивачем виписка про рух коштів по картці/рахунку підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також розмір заборгованості за кредитом.

З огляду на це суд вважає доведеними ці обставини.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що факт укладення означених кредитних договорів і їх невиконання боржником підтверджений належним чином.

Отже, суд вважає вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за цими договорами обґрунтованими.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Стосовно тіла кредиту, то з огляду на встановлені обставини справи суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Стосовно розміру процентів суд встановив, що вони нараховані позивачем у межах строку кредитування та відповідно до погодженої сторонами договору процентної ставки.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набранням чинності Законом України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У цій справі суд встановив, що позивач та відповідач уклали договір, яким передбачили можливість сплати споживачем комісійної винагороди за обслуговування кредиту, проте договір не містить відомостей щодо погодженого сторонами порядку нарахування та видів послуг, за які така комісія підлягає нарахуванню.

До таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення кредитного договору.

З огляду на це умови договору щодо встановлення плати(комісії) за обслуговування кредиту (за розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з цим суд вважає, що нарахована сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає стягненню з позичальника, а сплачена сума комісії за управління та обслуговування кредиту підлягає врахуванню в рахунок погашення загального розміру заборгованості.

Суд встановив, що відповідач в рахунок погашення зобов`язань по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1001281978201 від 03.04.2019 року сплатив 10389,15 грн.

Отже, розмір заборгованості за кредитним договором № 1001281978201 від 03.04.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7703,24 грн (тіло кредиту 18082,35 грн + 10,04 гривень процентів 10389,15 гривень сплачених в рахунок комісії за управління та обслуговування).

Також, суд встановив, що відповідач в рахунок погашення заборгованості комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1001403750401 від 13.09.2019 року сплатив 2377,23 грн.

Отже, розмір заборгованості за кредитним договором № 1001403750401 від 13.09.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 15010,48 грн (тіло кредиту 17377,70 грн + 10,01 гривень процентів 2377,23 гривень сплачених в рахунок комісії за управління та обслуговування).

З огляду на вказане загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 67821,51 грн (заборгованість за кредитним договором № 26254019754465 від 16.01.2015 року в розмірі 45107,79 грн + заборгованість за кредитним договором № 1001281978201 від 03.04.2019 року в розмірі 7703,24 грн + заборгованість за кредитним договором № 1001403750401 від 13.09.2019 року в розмірі 15010,48 грн).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

За умови доведення як факту отримання відповідачем коштів, так і користування ними, саме на останньому лежить процесуальний обов`язок спростувати наявність решти заборгованості за тілом кредиту.

За наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт отримання відповідачем коштів та користування ними, а відповідач не виконав обов`язку спростування цих обставин, не надав суду докази відсутності у нього заборгованості за отриманим кредитом та доказів її погашення.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Враховуючи викладене та встановивши порушення відповідачем умов кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1650,69 грн (62% задоволених вимог).

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитними договорами № 26254019754465 від 16.01.2015 року, № 1001281978201 від 03.04.2019 року та №1001403750401 від 13.09.2019 року у розмірі 67821 (шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 51 копійка.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 69 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 24.08.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК