Рішення № 139194143, 24.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/1038/26

Провадження № 2/756/3826/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

24 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 53/037113153 від 09.05.2021 у розмірі 33 200 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 53/037113153, за яким позикодавець передав у власність позичальнику готівкові грошові кошти у розмірі 4 000 грн, а позичальник зобов`язалася повернути суму позики, сплатити проценти та інші платежі у порядку та строки, передбачені договором, зокрема графіком платежів.

Позика надавалася шляхом передачі готівкових коштів позичальнику, проте взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 28122023, 17.04.2025 між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - договір факторингу № 17-04/ФК-25, а 25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та позивачем - договір факторингу № 25-08/ФК-25, унаслідок чого право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс».

Відповідно до розрахунку заборгованості сума боргу відповідача перед позивачем становить 33 200 грн, з яких заборгованість за сумою позики - 4 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28 080 грн, заборгованість за комісією - 1 120 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2026 відкрито провадження у справі. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подала, про поважні причини його неподання суд не повідомила.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у позовній заяві не заперечував проти заочного розгляду справи. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи. Обраний судом порядок розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін не позбавляє відповідача права подати заяву про перегляд заочного рішення в порядку ст. 284 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 09.05.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 53/037113153, який підписаний обома сторонами власноручно; того ж дня відповідач підписала паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки, передбачені цим договором, зокрема графіком платежів. Сума позики становить 4 000 грн та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб (п. 1.2 договору); мета отримання позики - споживчі цілі (п. 1.3 договору).

Строк, на який надається позика, становить 365 днів; позика надається позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою (п. 1.4 договору). Договір укладено на строк 365 днів і діє по 08.05.2022 (п. 8.1 договору).

Комісія за видачу позики складає 28% від суми позики, що становить 1 120 грн, і підлягає сплаті у строк, передбачений графіком платежів (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 2.1 договору позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за фіксованою ставкою 2% від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку, передбаченого п. 1.4 та п. 2.2 договору, що у загальному розмірі становить 28 080 грн. Нарахування процентів на суму позики починається з 15-го дня користування позикою (п. 2.2 договору).

Розмір, порядок та строки сплати платежів погоджені сторонами у графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.6, 1.7 договору). За графіком платежів комісія у розмірі 1 120 грн підлягала сплаті 22.05.2021, проценти - двадцятьма п`ятьма платежами по 1 120 грн у період з 05.06.2021 по 07.05.2022 та платежем 80 грн 08.05.2022, а сума позики 4 000 грн - 08.05.2022.

Укладаючи договір, сторони засвідчили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором становить 730% річних, орієнтовна загальна вартість позики для позичальника складає 33 200 грн, загальні витрати - 29 200 грн (п. 8.4 договору).

Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику (п. 3.1 договору). Підписанням договору позичальник підтвердила, що отримала від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору (п. 3.2 договору). Повернення суми позики та сплата інших платежів здійснюються шляхом внесення готівкових коштів у касу позикодавця або на його банківський рахунок (п. 3.3, 3.4 договору).

Судом установлено, що 28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 28122023, 17.04.2025 між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - договір факторингу № 17-04/ФК-25, 25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» - договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Як вбачається з реєстрів боржників № 1, що є додатками до кожного із зазначених договорів факторингу, до переліку відступлених прав грошової вимоги під позицією 94 включено вимогу до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором № 53/037113153 від 09.05.2021 на загальну суму 33 200 грн, з яких 4 000 грн - сума позики, 1 120 грн - комісія, 28 080 грн - проценти. Передання документації за кожним із договорів факторингу підтверджується актами приймання-передачі, а оплата за ними - платіжними інструкціями.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості борг відповідача за договором позики становить 33 200 грн, з яких заборгованість за сумою позики - 4 000 грн, за нарахованими процентами - 28 080 грн, за комісією - 1 120 грн; платежів на погашення заборгованості за розрахунком не зараховано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання про доведеність факту передання відповідачу суми позики, суд виходить з такого.

Умовами договору сторони прямо засвідчили передання коштів: позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику (п. 3.1 договору), а підписанням договору позичальник підтвердила, що отримала суму позики у повному обсязі у дату його підписання (п. 3.2 договору). Договір підписаний відповідачем власноручно, що нею не заперечувалося.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 виснувала, що положення договору, які містять відомості про отримання стороною грошових коштів, відповідають визначенню доказів і є письмовим доказом (п. 7.25 постанови), а пункт договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання грошей, суму цих грошових коштів та порядок їх одержання, є розпискою (п. 7.28 постанови). У п. 7.29 цієї постанови зазначено, що законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування, а тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами; зокрема, таким доказом може бути положення договору про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, натомість заінтересована сторона може спростовувати цю обставину іншими доказами.

Наведений висновок застосовано Верховним Судом і до відносин позики: у постановах від 12.05.2022 у справі № 725/5212/19 та від 22.12.2022 у справі № 757/19063/20-ц Верховний Суд зазначив, що сторони договору на власний розсуд визначили його умови, у яких підтвердили факт передачі суми позики від позикодавця позичальнику, а підписуючи договір позики, позичальник погодився з умовами договору, у тому числі щодо суми позики та факту передачі грошових коштів за цим договором.

Договір позики № 53/037113153 від 09.05.2021 відповідач не оспорювала, недійсним його не визнано, про безгрошовість позики в порядку ст. 1051 ЦК України вона не заявляла, доказів того, що кошти не були нею одержані або одержані у меншому розмірі, суду не надала.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ТОВ «Партнер Фінанс» передало відповідачу суму позики у розмірі 4 000 грн у дату підписання договору - 09.05.2021.

Договори факторингу, за якими право грошової вимоги за договором позики № 53/037113153 від 09.05.2021 перейшло до позивача, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому в силу ст. 204 ЦК України вважаються правомірними. Реєстри боржників, які є додатками до цих договорів, містять дані договору позики, укладеного з відповідачем, та розмір відступленої вимоги, у зв`язку з чим суд виходить з того, що ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» є новим кредитором у спірному зобов`язанні.

Посилання позивача у позовній заяві на відступлення права вимоги за договором позики № 61/738110417 від 22.01.2021 суд оцінює як описку, оскільки реєстри боржників до всіх трьох договорів факторингу містять вимогу саме за договором № 53/037113153 від 09.05.2021, укладеним з відповідачем.

Доказів повернення суми позики у розмірі 4 000 грн та сплати комісії за її видачу у розмірі 1 120 грн матеріали справи не містять, а тому в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими.

Комісія у розмірі 1 120 грн є разовою комісією за видачу позики (п. 1.5 договору), а не платою за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості. Такий платіж належить до комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням кредиту (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення договору), а тому підстав вважати відповідну умову договору нікчемною немає.

Щодо заборгованості за процентами за користування позикою суд зазначає таке.

Проценти у розмірі 28 080 грн нараховані в межах строку кредитування, який спливав 08.05.2022, і за графіком платежів, що є невід`ємною частиною договору, а тому підстав для відмови у їх стягненні у зв`язку зі спливом строку кредитування немає. Обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX) до спірних правовідносин не застосовується, оскільки договір укладено 09.05.2021, тобто до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, а строк його дії після зазначеної дати не продовжувався.

Разом з тим суд враховує, що позика надавалася фізичній особі для споживчих цілей, а отже, на спірні правовідносини поширюється законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договору) умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 цього Закону).

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності; держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011). Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів (п. 8.38 постанови). Велика Палата Верховного Суду наголосила також, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (п. 8.41 постанови). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 та від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

За умовами договору за користування позикою у розмірі 4 000 грн протягом 365 днів позичальник мала сплатити 28 080 грн процентів, тобто суму, яка у сім разів перевищує саму позику, а орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 730% річних (п. 8.4 договору). Заявлений до стягнення розмір процентів є явно завищеним і не відповідає передбаченим ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати процентів за користування позикою та суми самої позики, що не є справедливим, та з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку про зменшення розміру процентів за користування позикою до розміру суми позики, тобто до 4 000 грн, що відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 53/037113153 від 09.05.2021 у розмірі 9 120 грн, з яких 4 000 грн - заборгованість за сумою позики, 1 120 грн - заборгованість за комісією за видачу позики, 4 000 грн - заборгованість за процентами за користування позикою. У задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення 24 080 грн процентів, слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. На підтвердження цих витрат до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025, додаткову угоду № 3196222145 до нього, акт про підтвердження надання правової допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. Клопотання про зменшення розміру цих витрат відповідач не заявляла.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за п. 3 ч. 2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 27,47% (9 120 грн із заявлених 33 200 грн), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 648,19 грн (6 000 грн х 9 120 грн : 33 200 грн) та судовий збір, сплачений платіжною інструкцією від 18.12.2025 № 105, у розмірі 665,43 грн (2 422,40 грн х 9 120 грн : 33 200 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики № 53/037113153 від 09.05.2021 у розмірі 9 120 грн, судовий збір у розмірі 665,43 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 648,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Б, офіс 503).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО