Рішення № 139194059, 18.08.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/684/26

Провадження №2/594/647/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Чир П.В

за участі секретаря Козій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ДіджиФінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «ДіджиФінанс» заборгованість за кредитним договором №34542-02/2024 від 20.02.2024 в розмірі 60000 грн.,судовий збір в розмірі 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. Посилається на те, 20.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №34542-02/2024, згідно якого відповідач отримав кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн., однак своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, кошти не повернув і його заборгованість за цим договором, з врахуванням заборгованості за відсотками становить 60000 грн. ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором відповідача за вказаним кредитним договором, відповідно до договору факторингу, укладеного з первісним кредитором, тому має право вимоги до відповідача.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 15.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив

20.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 34542-02/2024, згідно з умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 20.02.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 18.06.2024.

Відповідно до п. 1.4.1 денна процентна ставка становить 2,50%.

Згідно з п. 7.1 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2. цього договору.

Підписанням цього договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у кредит, розміщених на Веб-сайті товариства (п. 7.6 договору).

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 34542-02/2024 від 20.02.2024 визначено графік платежів.

Вказаний договір про надання фінансового кредиту № 34542-02/2024 від 20.02.2024 та додаток №1 до нього підписаний ОСОБА_1 його електронним підписом W7005.

14.08.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №14082024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №34542-02/2024.

Відповідно до витягу із додатку до договору №14082024, реєстру боржників до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №34542-02/2024 в сумі 60000 грн., з яких: 15000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 45000 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 20.02.2024 було укладено кредитний договір №34542-02/2024.

ТОВ «Аванс Кредит» 20.02.2024 надало відповідачу кредит у сумі 15000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується випискою за період 20.02.2024, наданою АТ ПриватБанк.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором 34542-02/2024 вiд 20.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 60000 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 45000 грн - заборгованість за відсотками. Відсотки нараховані за період з 20.02.2024 по 18.06.2024 включно.

Таким чином, позивач на праві кредитора вправі вимагати повернення суми кредиту та процентів за його користування від позичальника за кредитним договором №34542-02/2024.

Відповідач не надав суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або ж її відсутності.

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості відповідача підтверджується розрахунком заборгованості, який надано суду та відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що за договором факторингу право вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «Діджи фінанс», з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача, складає 60000 грн., з яки 15000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 45000 грн. заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 6000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2000,00 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 34542-02/2024 від 20.02.2024 року в сумі 60000 (шістдесяттисяч) грн.

Стягнути ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2662,40 грн сплаченого судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий: Чир П.В.