Ухвала суду № 139193989, 20.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11673/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Дуб В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ільницького Михайла Петровича на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Ільницький Михайло Петрович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:

1) Визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВЕНЖЕГИ Максима Ростиславовича яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № 51455713 за відсутності заборгованості зі сплати аліментів;

2) Зобов`язати заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВЕНЖЕГУ Максима Ростиславовича зняти арешт з усього майна ОСОБА_2 шляхом винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ПЛИСКОЮ Андрієм Степановичем 20.04.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа № 308/3414/16-ц, виданого 10.05.2016, у виконавчому провадженні № 51455713;

3) Зобов`язати заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВЕНЖЕГУ Максима Ростиславовича вжити заходів щодо вилучення відомостей про арешт майна ОСОБА_2 , накладений у виконавчому провадженні № 51455713, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інших публічних реєстрів.

Заява мотивована тим, що на виконанні заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжеги М.Р. перебуває виконавче провадження № 51455713, відкрите на підставі виконавчого листа по справі № 308/3414/16-ц, виданого 10.05.2016 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, як судом першої інстанції, було винесено рішення по справі № 308/3414/16-ц, на підставі якого було видано виконавчий лист № 308/3414/16-ц та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51455713.

ОСОБА_1 , зазначає, що постанову державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Плиски А.С. від 20.04.2018 року про арешт майна боржника ны вын ны його представник не отримували.

Про існування вищезазначеної постанови державного виконавця Плиски А.С. від 20.04.2018 про арешт майна боржника, у межах виконавчого провадження № 51455713, представнику ОСОБА_1 стало відомо з відповіді на адвокатський запит № ДВС-ККО-01-аз від 02.06.2026, яка отримана ОСОБА_3 04.06.2026 засобами телефонного зв`язку.

ОСОБА_1 , маючи на меті зняти арешт з майна, звернувся до державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України п. Венжеги М.Р. із заявою від 30.07.2026 про зняття арешту з майна.

Вказана заява мотивована, в тому числі, покликаннями на погашення аліментних платежів на майбутні періоди, наявність у боржника стабільного заробітку та місця роботи, спроможність з його боку виконувати всі покладені на нього майнові зобов?язання на регулярній основі, і непропорційне втручання, накладеним на цей момент арештом на все його майно, у його конституційні права на мирне володіння та непорушність права власності.

У відповідь на таку заяву заступник начальника відділу ДВС - Венжега М.Р., листом від 04.08.2026 за № 63726, повідомив Куцова К.О., що питання скасування арешту вирішується виключно в судовому порядку.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ільницького Михайла Петровича на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що повідомлено сторін.

18.08.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Ільницький Михайло Петрович подав клопотання про долучення до матеріалів скарги за № 308/16673/26 додаткових документів.

Заявник та його представник в судове засідання 20.08.2026 не з`явилися, при цьому 18.08.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільницький Михайло Петрович подав клопотання, в якому просить розгляд скарги проводити без участі ОСОБА_1 та його представника, згідно сукупних матеріалів приєднаних до неї.

Представник Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток в особистий кабінет в системі «Електронний суд». Клопотань про відкладення даного судового засідання, пояснення або заперечення по суті скарги на адресу суду не надходило.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/3414/16-ц від 10.05.2016 року, вирішено розірвати шлюб укладений 10.08.2013 року у виконкомі Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом № 179 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 01.04.2016 року і до повноліття.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2016 року слідує, що головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Плиска А.С. відкрито виконавче провадження №51455713 з виконання виконавчого листа № 308/3414/16-ц виданого 10.05.2016 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно починаючи з 01.04.2016 і по повноліття.

Постановою про арешт майна боржника від 20.04.2018 року головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Плиска А.С. у виконавчому провадженні №51455713 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах суми звернення стягнення 35750 грн.

30.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжега М.Р. із заявою про зняття арешту майна.

До скарги також додано копію довідки Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації від 01.06.2026 №01-12/850, яка видана ОСОБА_1 про те, що він дійсно працює головним спеціалістом департаменту культури облдержадміністрації та його дохід за 6 місяців 2026 року склав 178241,28 грн.

Відповідно до копії відповіді заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжега М.Р. №63726 від 04.08.2026 року адвоката Глеба П.О. повідомлено, що відповідно до заяви стягувача від 23.03.2026 року заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.12.2026 року погашена. Станом на 12.06.2026 заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Крім того повідомлено, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття арешту є погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб ніж звернення стягнення на майно боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно копії довідки департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації від 17.08.2026 №01-12/1269 ОСОБА_1 дійсно працює головним спеціалістом департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації з 03.12.2018 по теперішній час.

Також заявником додано платіжні інструкції про перерахування ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_4 аліментів від 28.11.2025, 24.12.2025,13.02.2026, 27.03.2026, 16.05.2026, 12.06.2026, 29.07.2026.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІвід 02червня 2016року (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом(пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статей 48, 56 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону № 1404-VIII, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед іншого, може бути погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (пункт 7 частини четвертої статті 59).

Отже, передумовою застосування пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, по-перше, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, по-друге, існування іншого способу забезпечення виконання рішення ніж звернення стягнення на майно боржника.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №490/6309/16-ц (провадження № 61-473св21) зроблено висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема, аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Судом встановлено, що боржником було допущено порушення грошових зобов`язань із сплати аліментів на утримання дитини через, що державний виконавець вжив заходів з арешту майна боржника, у межах суми звернення стягнення 35750 грн.

Проте, відповідно до копії відповіді заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжега М.Р. №63726 від 04.08.2026 року станом на 12.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №51455713 відсутня.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи, а саме працює головним спеціалістом департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації з 03.12.2018 по теперішній час та отримує постійний дохід, зокрема його дохід за 6 місяців 2026 року склав 178241,28 грн.

Також суду надано платіжні інструкції про особисте щомісячне перераховування боржником грошових коштів стягувачу.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2026 року по справі № 489/930/21 (провадження № 61-373св26), предметом розгляду якої була скарга боржника на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна за відсутності заборгованості зі сплати аліментів, Верховний Суд підтвердив сталу правову позицію (постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 336/61690/17, від 22.04.2021 у справі № 742/819/20, від 28.04.2021 у справі № 577/4889/19, від 20.12.2021 у справі № 646/7134/19, від 26.05.2021 у справі № 490/6309/16), відповідно до якої передбачене пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» забезпечення виконання рішення про стягнення періодичних платежів має бути реальним, а не декларативним. Верховний Суд наголосив, що за наявності заборгованості по аліментах та неможливості забезпечити виконання рішення в інший спосіб підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. Однак за протилежних обставин - відсутності заборгованості та наявності в боржника постійного доходу, з якого може здійснюватися стягнення, - подальше збереження арешту визнається порушенням прав боржника, оскільки наявні передбачені законом передумови для скасування арешту. Верховний Суд визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що подальше збереження арешту, накладеного на майно боржника, є порушенням його прав, коли заборгованість з періодичних платежів погашена, а виконання рішення забезпечено в інший спосіб - шляхом відрахувань із заробітної плати за постійним місцем роботи.

За таких обставин, оцінивши наявні докази, якими підтверджено отримання боржником постійного стабільного доходу у вигляді заробітної плати, подальше збереження арешту, накладеного державним виконавцем на його майно є порушення права боржника на користування та розпорядженням своїм майном, оскільки у даному випадку наявні передумови для скасування арешту, передбачені пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме погашення боржником заборгованості із сплати періодичних платежів та існування іншого способу забезпечення виконання рішення ніж звернення стягнення на майно, це здійснення відрахування з його фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Керуючись ст. ст. 18, 48, 52, 59, 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 261, 450 ЦПК, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ільницького Михайла Петровича на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжеги Максима Ростиславовича яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 51455713 за відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

Зобов`язати заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжегу Максима Ростиславовича зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 шляхом винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Плискою Андрієм Степановичем 20.04.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа № 308/3414/16-ц, виданого 10.05.2016, у виконавчому провадженні № 51455713;

Зобов`язати заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Венжегу Максима Ростиславовича вжити заходів щодо вилучення відомостей про арешт майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні № 51455713, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інших публічних реєстрів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 20.08.2026.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Закарпатської області Н.Б. Шумило