Рішення № 139189127, 24.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12754/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.03.2026 №262440033007 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2026 №262440033007 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки до нього не зараховано періоди навчання з 01.09.1988 до 28.05.1990 та з 01.09.1990 до 03.06.1993, а також періоди роботи з 01.09.1993 до 31.12.2003 у Київській духовній академії і семінарії та з 14.11.1995 до 31.12.2003 у релігійній організації «Свято-Троїцька церква». Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки спірні періоди підтверджуються дипломами, трудовою книжкою, довідками, наказами та указами, а формальні недоліки в оформленні документів і відсутність відомостей про сплату роботодавцями страхових внесків не можуть бути підставою для позбавлення його права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу та призначення пенсії за віком з 13.04.2026.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 6 місяців 20 днів, тоді як для призначення пенсії за віком у 2026 році необхідно мати не менше 33 років страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 01.09.1988 по 28.05.1990 згідно дипломом №3000 від 30.05.1990 та з 01.09.1990 по 03.06.1993, згідно з дипломом від 07.06.1993 №947, оскільки відсутнє підтвердження, що Московська духовна семінарія є навчальним закладом, освітньо-професійною програмою підготовки якої присвоюються відповідна кваліфікація; період роботи з 01.09.1993 по 31.12.2003 в Київській духовні академії згідно з довідкою від 16.09.2025 №71, оскільки не зазначені номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи, підстави видачі довідки та відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; період роботи з 14.11.1995 по 31.12.2003 в релігійні організації Свято-Троїцька церква, оскільки в трудові книжці відсутні номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи, підстави видачі довідки та відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Також у відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку зі складністю справи, та з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 6 місяців 20 днів, тоді як необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у 2026 році становить 33 роки. Періоди навчання з 01.09.1988 до 28.05.1990 та з 01.09.1990 до 03.06.1993 не зараховано через відсутність підтвердження статусу Московської духовної семінарії як відповідного навчального закладу, а період роботи з 01.09.1993 до 31.12.2003 у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків. Крім того, подані накази та укази не взято до уваги через відсутність у них по батькові позивача та невідповідність персональних даних відомостям паспорта.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач 20.03.2026 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.03.2026 №262440033007 відмовило у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання з 01.09.1988 по 28.05.1990 згідно дипломом №3000 від 30.05.1990 та з 01.09.1990 по 03.06.1993, згідно з дипломом від 07.06.1993 №947, оскільки відсутнє підтвердження, що Московська духовна семінарія є навчальним закладом, освітньо-професійною програмою підготовки якої присвоюються відповідна кваліфікація;

- період роботи з 01.09.1993 по 31.12.2003 в Київській духовні академії згідно з довідкою від 16.09.2025 №71, оскільки не зазначені номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи, підстави видачі довідки та відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- період роботи з 14.11.1995 по 31.12.2003 в релігійні організації Свято- Троїцька церква, оскільки в трудові книжці відсутні номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи, підстави видачі довідки та відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 20 днів.

Позивач оскаржив це рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги в її задоволенні відмовлено.

На підтвердження періодів навчання позивач надав диплом від 30.05.1990 №3000 та диплом від 07.06.1993 №947. Листом Київської духовної академії і семінарії від 27.05.2026 №327 надано копію наказу від 06.09.1993 №113 про призначення ОСОБА_1 викладачем Київської духовної академії і семінарії з 01.09.1993 та копію наказу від 14.08.2007 №1531 про його звільнення. Також позивачем подано довідку від 16.09.2025 №71 і копії указів щодо проходження служіння в релігійній організації «Свято-Троїцька церква».

02.06.2026 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності цю заяву передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2026 №262440033007 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано:

- період роботи згідно довідки №068/г1259-2148 від 25.09.2025 оскільки відсутня інформація що виборна посада була основним місцем роботи та йому нараховувалась заробітна плата;

- період роботи з 01.09.1993 по 31.12.2003 згідно довідки №71 від 16.09.2025 оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

До уваги не взято копії наказів №1531 від 14.08.1987, №112 від 06.09.2003, копії указів №6 від 11.07.2000, №121 від 01.10.1998, №148 від 08.09.1999 та б/н від 14.11.1995 оскільки не зазначено по батькові особи та відсутня інформація про сплату внесків.

Страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 20 днів.

Позивач вважаючи такі рішення протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій в Україні врегульовані Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).

Відповідно до преамбули Закону №1058-IV цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

При цьому, положеннями статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями частини 2 статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина 2 статті 24 Закону №1058-IV/.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Щодо періоду роботи позивача з 01.09.1993 до 31.12.2003 у Київській духовній академії та з 14.11.1995 по 31.12.2003 у релігійній організації «Свято-Троїцька церква», суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року в справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року в справі №159/4178/16-а.

Як встановлено судом, період роботи позивача викладачем у Київській духовній академії і семінарії підтверджується довідкою від 16.09.2025 №71, листом Київської духовної академії і семінарії від 27.05.2026 №327, копією наказу від 06.09.1993 №113 про призначення ОСОБА_1 викладачем з 01.09.1993 та копією наказу від 14.08.2007 №1531 про його звільнення. Зазначені документи у своїй сукупності містять відомості про місце роботи позивача, займану ним посаду, дату прийняття та дату звільнення, а тому належним чином підтверджують його роботу у спірний період з 01.09.1993 до 31.12.2003.

Період роботи позивача в релігійній організації «Свято-Троїцька церква» з 14.11.1995 до 31.12.2003 підтверджується записами трудової книжки, а також копіями указу від 14.11.1995, указів від 01.10.1998 №121, від 08.09.1999 №148 та від 11.07.2000 №6, які в сукупності підтверджують проходження позивачем служіння у відповідній релігійній організації. Відсутність у деяких із цих документів по батькові позивача не спростовує факту їх належності саме йому, оскільки прізвище та ім`я особи, дати і місце проходження служіння узгоджуються між собою та з відомостями трудової книжки й інших поданих документів.

Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.04.2022 у справі №607/7638/17 зазначив, що на особу не може покладатися тягар доведення достовірності відомостей, внесених до її трудової книжки, а працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення роботодавцем трудової книжки, наказів та інших документів.

Посилання відповідачів на відсутність відомостей про сплату страхових внесків також не є достатньою підставою для незарахування спірних періодів.

Суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Слід зазначити, що страхові внески є складовою умови існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, на переконання суду, позивач, як працівник, не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до стажу спірного періоду роботи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справах № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а. від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.

Разом із тим суд враховує, що період роботи позивача у релігійній організації «Свято-Троїцька церква» з 14.11.1995 до 31.12.2003 повністю збігається з частиною періоду його роботи викладачем у Київській духовній академії і семінарії з 01.09.1993 до 31.12.2003.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №580/4885/20 зазначив, що положення Закону №1788-XII не передбачають одночасного подвійного зарахування до страхового стажу роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Отже, періоди роботи позивача у Київській духовній академії і семінарії та в релігійній організації «Свято-Троїцька церква» підтверджені належними доказами та підлягають врахуванню при обчисленні його страхового стажу. Водночас період їх збігу з 14.11.1995 до 31.12.2003 має бути зарахований до страхового стажу один раз, у зв`язку із чим загальним періодом роботи, який підлягає зарахуванню, є період з 01.09.1993 до 31.12.2003.

Щодо періоду навчання позивача з 01.09.1988 по 28.05.1990 та з 01.09.1990 по 03.06.1993, суд зазначає наступне.

Так, згідно пункту "д" частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На підтвердження навчання у Московській духовній семінарії з 01.09.1988 до 28.05.1990 та з 01.09.1990 по 03.06.1993 позивач надав диплом від 30.05.1990 №3000 та диплом від 07.06.1993 №947, які містять відомості про навчання позивача у відповідні періоди.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-ХІІ.

За період до 1 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. До стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення, зараховується також навчання в семінарії, Духовній академії при наявності документів про період навчання в зазначених навчальних закладах за денною формою.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до положень пункту 4.1 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161, навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Водночас, відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ від 23.04.1991 релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Статтею 11 Закону №987-ХІІ визначено, що релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що духовні навчальні заклади належать до навчальних закладів, період навчання в яких до 01.01.2004 за денною формою підлягає зарахуванню до страхового стажу на тих самих умовах, що й навчання у державних навчальних закладах.

Надані позивачем дипломи від 30.05.1990 №3000 та від 07.06.1993 №947 є належними документами, які підтверджують факт і тривалість його навчання у відповідні періоди. Відповідачами не наведено доказів недійсності цих документів, недостовірності зазначених у них відомостей.

За таких обставин періоди навчання позивача з 01.09.1988 до 28.05.1990 та з 01.09.1990 до 03.06.1993 підлягають зарахуванню до його страхового стажу, а висновки пенсійних органів у цій частині є необґрунтованими та протиправними.

Суд звертає увагу, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.03.2026 №262440033007 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2026 №262440033007 прийняті за результатами розгляду двох окремих заяв позивача та є самостійними актами індивідуальної дії.

Оскільки обидва рішення ґрунтуються на протиправному незарахуванні встановлених судом періодів до страхового стажу позивача, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 13.04.2026 суд зазначає, що пенсійним органом не здійснено обчислення загальної тривалості страхового стажу позивача з урахуванням усіх установлених судом періодів та не вирішено питання про наявність у нього права на пенсію після їх зарахування.

Визначення остаточної тривалості страхового стажу, перевірка інших установлених законом умов та прийняття рішення про призначення пенсії належать до повноважень пенсійного органу. Тому належним способом захисту є повторний розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду, а позовна вимога про безпосереднє зобов`язання призначити пенсію задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що його останню заяву від 02.06.2026 разом із додатково поданими документами за принципом екстериторіальності розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким і прийнято останнє рішення про відмову у призначенні пенсії.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1988 до 28.05.1990 та з 01.09.1990 до 03.06.1993, а також періоди роботи з 01.09.1993 до 31.12.2003, та повторно розглянути заяву позивача від 02.06.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням встановлених судом обставин і висновків цього рішення.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.03.2026 №262440033007 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2026 №262440033007 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1988 до 28.05.1990 та з 01.09.1990 до 03.06.1993, періоди роботи з 01.09.1993 до 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 , код ЄДРПОУ - 21910427) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)

Головуючий суддя П.І. Салюк