Рішення № 139189119, 24.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10625/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Після прийняття рішення про невизнання його особою з інвалідністю відповідач почав виплачувати пенсію в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки зазначене рішення було скасовано в судовому порядку, позивач вважає, що має право на перерахунок і виплату пенсії за вислугу років у повному розмірі відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням наявної ІІ групи інвалідності.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що у зв`язку з надходженням довідки Центральної медико-соціальної експертної комісії про невизнання позивача особою з інвалідністю та продовженням ним роботи на посаді прокурора з 25.11.2024 пенсія виплачувалася в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач наголосив, що рішенням суду у справі №560/3862/25 на органи Пенсійного фонду не покладено обов`язку поновити позивачу ІІ групу інвалідності, а відповідні документи від органів охорони здоров`я до пенсійного органу не надходили. Тому, на його переконання, підстави для внесення до електронної пенсійної справи відомостей про інвалідність позивача та перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 25.11.2024 відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Також у відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку зі складністю справи, та з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що позивач просить провести перерахунок пенсії з 25.11.2024, тоді як до суду звернувся лише 05.06.2026.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Судом встановлено, що рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю було скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 06.01.2026. Після цього позивач 18.02.2026 та 26.02.2026 звернувся до відповідача із заявами про внесення відомостей щодо його інвалідності до електронної пенсійної справи та проведення відповідного перерахунку пенсії. Про відмову в задоволенні цих заяв позивача повідомлено листом від 06.03.2026.

Отже, саме з моменту отримання зазначеної відповіді позивач дізнався про порушення прав. Звернувшись до суду 05.06.2026, позивач не пропустив установленого законом шестимісячного строку. За таких обставин підстави для залишення позову без розгляду відсутні, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені відповідачем заперечення не спростовують доводів позовної заяви. Наголосив, що рішення про невизнання його особою з інвалідністю скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому встановлений із 01.06.2020 довічний статус особи з інвалідністю ІІ групи є чинним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач із лютого 2002 року проходив службу в органах прокуратури.

З 23.08.2025 позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період. Наказом керівника Хмельницької обласної прокуратури від 25.08.2025 №1150к позивача з 23.08.2025 увільнено від виконання обов`язків прокурора у зв`язку з проходженням військової служби зі збереженням місця роботи та посади.

Відповідно до довідки до акта огляду Кам`янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №871602 від 01.06.2020 позивачу з 01.06.2020 довічно встановлено ІІ групу інвалідності.

Із 01.06.2020 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру», яка виплачувалася до 24.11.2024.

У листопаді 2024 року Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яка виконувала повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії, за результатами переогляду медико-експертної справи позивача прийняла рішення, оформлене довідкою від 15.11.2024, про невизнання його особою з інвалідністю.

На підставі заяви позивача з 25.11.2024 його переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з надходженням зазначеної довідки та продовженням позивачем роботи на посаді прокурора виплата пенсії з 25.11.2024 здійснювалася в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі №560/3862/25 визнано протиправним і скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», оформлене довідкою від 15.11.2024, про невизнання позивача особою з інвалідністю. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін, внаслідок чого воно набрало законної сили.

На звернення позивача про виплату пенсії за вислугу років з урахуванням наявної інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №1697, відповідач листом від 06.03.2026 повідомив про відсутність підстав для внесення до електронної пенсійної справи відомостей про ІІ групу інвалідності та проведення відповідного перерахунку пенсії. Відмову мотивовано тим, що судовим рішенням у справі №560/3862/25 на органи Пенсійного фонду не покладено обов`язку щодо поновлення позивачу групи інвалідності, а документи від органів, які проводять оцінювання повсякденного функціонування особи, до відповідача не надходили.

Не погоджуючись із відмовою відповідача провести перерахунок і виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням ІІ групи інвалідності, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури, є Закон України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII).

Частиною 1 статті 86 Закону №1697-VII передбачено право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності визначеної цією нормою вислуги років.

Згідно із частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 9 статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

За змістом частини 11 статті 86 Закону №1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Отже, законодавство надає прокурору, який має право одночасно на декілька видів пенсійного забезпечення, можливість самостійно обрати один із видів пенсії. При цьому вибір пенсії за вислугу років не припиняє та не змінює встановленого особі статусу особи з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до абзацу 4 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас зазначене положення підлягає застосуванню у системному взаємозв`язку з пунктом 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Пунктом 13-1 розділу XV Закону №1058-IV встановлено, з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.

Разом із тим із наведеного правила законодавець прямо виключив осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, учасників бойових дій та інших визначених законом осіб.

Таким чином, установлена пунктом 13-1 розділу XV Закону №1058-IV заборона виплати спеціальної пенсії в повному розмірі під час роботи на посаді прокурора не поширюється на осіб з інвалідністю І та ІІ груп. При цьому зазначений виняток пов`язаний саме зі статусом особи, а не з видом обраної нею пенсії.

Тому особа з інвалідністю ІІ групи, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, має право на її виплату в розмірі, обчисленому за нормами цього Закону, незалежно від продовження роботи на посаді прокурора.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.06.2026 №5-р(ІІ)/2026 визнано неконституційним лише окремий припис абзацу першого пункту 13-1 розділу XV Закону №1058-IV слова «з 1 жовтня 2017 року». Інші положення цієї норми, зокрема виняток для осіб з інвалідністю І та ІІ груп, неконституційними не визнавалися та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 01.06.2020 довічно встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду Кам`янець-Подільської міжрайонної МСЕК серії 12 ААБ №871602 від 01.06.2020.

Підставою, через яку відповідач із 25.11.2024 почав виплачувати позивачу пенсію в розмірі, обчисленому за Законом №1058-IV, було рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», оформлене довідкою від 15.11.2024, про невизнання позивача особою з інвалідністю.

Однак рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі №560/3862/25 зазначене рішення визнано протиправним та скасовано. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, протиправність рішення від 15.11.2024 про невизнання позивача особою з інвалідністю встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не підлягає повторному доказуванню чи перегляду Пенсійним фондом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 зазначила, що в разі визнання незаконним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №520/12022/17.

Таким чином, скасоване рішення від 15.11.2024 не створює юридичних наслідків із моменту його прийняття та не може бути правовою підставою для неврахування довічно встановленої позивачу ІІ групи інвалідності.

Після скасування цього рішення довідка Кам`янець-Подільської міжрайонної МСЕК серії 12 ААБ №871602 від 01.06.2020, якою позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності, зберігає своє юридичне значення. Доказів прийняття іншого чинного рішення про скасування або зміну встановленої позивачу групи інвалідності відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на те, що рішенням суду у справі №560/3862/25 на органи Пенсійного фонду не покладено обов`язку поновити позивачу групу інвалідності, суд відхиляє.

Орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями встановлювати, скасовувати або поновлювати групу інвалідності. Обов`язок відповідача полягає у врахуванні чинних документів та юридичних фактів під час призначення, перерахунку і виплати пенсії. Такий обов`язок виникає безпосередньо із закону.

Судове рішення у справі №560/3862/25 усунуло правову підставу, на якій ґрунтувалося неврахування ІІ групи інвалідності позивача. Тому відповідач зобов`язаний врахувати наслідки цього судового рішення під час ведення електронної пенсійної справи та визначення розміру пенсійних виплат.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25 зазначив, що рішення пенсійного органу про припинення або зміну пенсійних виплат є похідним від рішення медико-соціального експертного органу про невизнання особи особою з інвалідністю. У цій справі рішення про невизнання інвалідності залишилося чинним, у зв`язку із чим Верховний Суд відмовив у задоволенні похідних вимог до Пенсійного фонду. Натомість у справі, що розглядається, рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю остаточно скасоване, тому правова підстава для виплати пенсії в зменшеному розмірі відпала.

Суд також враховує, що з 23.08.2025 позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації та увільнений від виконання обов`язків прокурора зі збереженням місця роботи і посади. Проте вирішення питання про те, чи є таке увільнення продовженням роботи на прокурорській посаді для цілей пенсійного законодавства, не впливає на результат розгляду справи, оскільки як до мобілізації, так і після неї позивач належить до осіб з інвалідністю ІІ групи, щодо яких пунктом 13-1 розділу XV Закону №1058-IV установлено прямий виняток.

Отже, з 25.11.2024 позивач мав право на виплату пенсії за вислугу років у розмірі, обчисленому відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, оскільки встановлена йому довічно ІІ група інвалідності юридично не припинялася.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для відмови в урахуванні ІІ групи інвалідності позивача та виплати пенсії в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1697-VII.

Тому відмова відповідача, викладена в листі від 06.03.2026, не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років у розмірі, обчисленому відповідно до статті 86 Закону №1697-VII.

Оскільки виплата пенсії в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV, розпочалася з 25.11.2024 внаслідок прийняття надалі скасованого індивідуального акта, порушене право позивача підлягає відновленню саме із цієї дати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у розмірі, обчисленому відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням наявної ІІ групи інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 25.11.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років у розмірі, обчисленому відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням встановленої ІІ групи інвалідності та раніше виплачених сум.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк