Рішення № 139189018, 18.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/804/21

Провадження №2/367/2358/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В., ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Бучанська міська державна нотаріальна контора про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В., ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Бучанська міська державна нотаріальна контора про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, зазначивши, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2002 року в місті Києві. У 2010 році вони одружились. Під час перебування в шлюбі ними було набуте майно, зокрема два об`єкти нерухомості в місті Ірпені Київської області, а саме квартира і нежитлове приміщення (комора). Майно було зареєстроване за чоловіком. Наприкінці 2017 рок. подружжя переїхало в місто Ірпінь, проте з серпня 2018 року шлюбні відносини між подружжям фактично були припинені, а в березні 2020 року рішенням суду їх шлюб було розірвано. З 2019 року ОСОБА_1 чинились перешкоди у користуванні квартирою, також чоловіком була відчужена частина спільного майна подружжя. В грудні 2020 року вона дізналась про те, що набуті у спільну сумісну власність квартира і нежитлове приміщення (комора) були продані на електронних торгах без її відома та згоди, а новим власником цих об`єктів стала ОСОБА_2 рідна сестра нинішньої дружини ОСОБА_3 . З огляду на це ОСОБА_1 вважає, що об`єкти нерухомості були продані з порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень, до того ж сам набувач майна є недобросовісним, а тому електронні торги мають бути визнані судом недійсними, а майно -витребуване (повернуте) у спільну сумісну власність. Продаж нерухомого майна відбулося з порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились в зареєстрованому шлюбі в період 30.07.2010-05.04.2020, проте фактично шлюбні відносини були припинені з серпня 2018 року. У 2015 році ОСОБА_3 було укладено договір про спільну діяльність з метою будівництва будинку, результатом якої було оформлення (реєстрація) права власності на два об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 і нежитлового приміщення (комори) АДРЕСА_2 . Оскільки зазначене майно було набуте подружжям за час шлюбу воно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а його розпорядження здійснюється виключно за взаємною згодою. Вважається, що частки чоловіка та жінки є рівними у такому майні. Ці положення свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує. З 15.03.2019 в провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться справа № 367/2144/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, проте в її межах сторони не оспорюють презумпцію спільності права власності подружжя. У жовтні 2018 року ОСОБА_3 одержав позику у розмірі 2 050 000,00 грн . Через декілька днів після одержання позики ним було придбано транспортний засіб BMWX5, а через рік в листопаді 2019 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області з нього було стягнуто залишок заборгованості за позикою в розмірі 1 515 833,00 грн. Позивач у цей час вже не проживала однією сім`єю з чоловіком, про одержання ним позики, придбання транспортного засобу, а також стягнення з нього заборгованості їй нічого не було відомо. Ці обставини вказують на те, що позика була одержана не в інтересах сім`ї та використана не на її потреби. Надалі - у березні 2020 року було відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості. В межах виконавчого провадження приватним виконавцем було здійснено опис та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 і нежитлове приміщення (комору) АДРЕСА_2 . Обидва об`єкта були передані на реалізацію шляхом електронних торгів одним лотом. У травні 2020 року відбулися електронні торги з реалізації цих об`єктів. Переможцем електронних торгів з ціною продажу 1 638 000,00 грн було визнано ОСОБА_2 . За наслідками торгів були складені протокол і акт проведених електронних торгів, а також з боку державного нотаріуса видані два свідоцтва про придбання майна з електронних торгів. На підставі цих свідоцтв право власності на об`єкти нерухомості було зареєстроване за набувачем ОСОБА_2 . Водночас позивач не була обізнана про опис та арешт об`єктів нерухомості, будь-якої згоди на відчуження майна з електронних торгів не надавала. Крім того, їй чинились перешкоди у користуванні квартирою, у зв`язку з чим нею у липні 2019 року було подано позов про усунення таких перешкод. Відсутність фізичного доступу позивача до об`єктів нерухомості додатково підтверджує її необізнаність щодо опису, арешту і реалізації майна у 2020 році. Закон зобов`язує державних і приватних виконавців вживати заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності та надає для цього право на безпосередній доступ до інформації про боржника в державних та інших реєстрах, зокрема й конфіденційної. Приватним виконавцем у цій справі не були вжиті достатні заходи з метою з`ясування належності майна боржнику на праві власності, зокрема щодо існування співвласника. Приватним виконавцем не одержувалась інформація з Державного реєстру актів цивільного стану з метою перевірки, чи було набуте майно боржником під час шлюбу. Законом передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, яка визначається судом за поданням виконавця. У цьому разі продажу з електронних торгів підлягає лише визначена судом частка, а не об`єкт нерухомості в цілому. Проте у цій справі приватний виконавець не звертався до суду з метою визначення частки боржника у майні, внаслідок чого з електронних торгів були реалізовані об`єкти, які за законом не підлягали продажу. Крім того, чинна редакція порядку реалізації арештованого майна чітко визначала, що лотом є одиниця арештованого майна. Право об`єднувати декілька об`єктів в один лот порядком передбачено не було. Водночас приватний виконавець об`єднав два різні не пов`язані між собою об`єкти нерухомого майна нежитлове приміщення (комору) і квартиру в одну заявку; вказав вид майна в категорії «Житлова нерухомість», хоча об`єкти належать до різних категорій; подав інформацію про нежитлове приміщення в розділі «Інформація про допоміжні, підсоби приміщення та споруди», хоча в цій справі нежитлове приміщення (комора) як окремий об`єкт права власності не є приналежністю чи складовою частиною квартири, організатор торгів ДП «СЕТАМ», своєю чергою, вніс до системи інформацію про майно та сформував один лот торгів з двома об`єктами (двома одиницями). Такі порушення порядку, встановленого для виконання судового рішення, є суттєвими та вплинули на результати торгів, внаслідок чого позивач як співвласник позбавилась двох об`єктів нерухомості. За цих обставин продаж з електронних торгів майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача як співвласника майна, а отже, договір купівлі-продажу (електронні торги, протокол та акт) щодо відчуження двох об`єктів нерухомості підлягає визнанню Судом недійсним. Судова практика дотримується позиції, що у разі визнання недійсними електронних торгів застосування двосторонньої реституції є неможливим, адже сторонами договору купівлі-продажу є: з боку продавця приватний виконавець і організатор торгів, а з боку покупця - переможець торгів. У цьому разі належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскільки електронні торги були проведені з порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень, набувач майна не є таким, від якого майно не може бути витребуване відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України. Оскільки обидва об`єкта нерухомості до моменту їх продажу з оспорюваних електронних торгів знаходились у спільній сумісній власності двох осіб - позивача і ОСОБА_3 , хоча і були зареєстровані в реєстрі лише за останнім, належним і ефективним способом захисту у цій справі є витребування майна у спільну сумісну власність позивача і ОСОБА_3 . Запропонований спосіб захисту повністю відновить становище, яке існувало до порушення прав позивача, та не буде змінювати режим спільної сумісної власності (не перетворить його у спільну часткову власність чи особисту власність одного з подружжя). Свідоцтва про придбання майна з електронних торгів також підлягають визнанню недійсними, оскільки вони є документами, що підтверджують виникнення права власності та є підставою для державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що загалом ця справа стала наслідком недобросовісної поведінки трьох осіб: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, ОСОБА_3 , її колишнього чоловіка та ОСОБА_2 . Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі та проживання однією сім`єю подружжям було набуто, зокрема, два транспортні засоби і два об`єкта нерухомості. У листопаді 2018 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу було відчужено транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, в лютому 2019 року - транспортний засіб MAZDA 3. Останній був відчужений на користь ОСОБА_4 , з якою ОСОБА_3 підтримував близькі стосунки, а згодом - одружився. Обидва транспортні засобі були відчужені після фактичного припинення шлюбних відносин без відома та згоди позивача. Надалі позивачеві з боку ОСОБА_3 чинились перешкоди у користуванні квартирою. Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 був обізнаний про опис та арешт майна і одержав його на зберігання. При цьому він не повідомив приватного виконавця про права позивача на арештоване майно. ОСОБА_3 також не повідомив і позивача про такий арешт, хоча вже на цей час Ірпінським міським судом Київської області розглядалась справа про поділ майна подружжя. У травні 2020 року переможцем електронних торгів та набувачем двох об`єктів нерухомості стала ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_4 . У серпні 2020 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 . Станом на сьогоднішній день усе майно, яке належало на праві спільної сумісної власності позивачеві та ОСОБА_3 , було відчужено з боку та за сприяння останнього без згоди позивача. З огляду на те, що ОСОБА_3 довгий час зустрічався з ОСОБА_4 , відчужив на її користь без згоди позивача один зі спільних автомобілів , а в подальшому й одружився, неможливо заперечувати ту обставину, що ОСОБА_2 як рідна сестра нової дружини ОСОБА_3 та як набувач нерухомості знала і повинна була знати про належність придбаного нею майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 і позивачеві. За цих самих обставин ОСОБА_2 не могла не знати про наявність в провадженні Ірпінського міського суду Київської області справи № 367/2144/19 про поділ майна подружжя, до складу якого входили згадані вище об`єкти нерухомості. У будь-якому разі, приймаючи участь в електронних торгах на прохання ОСОБА_3 та/або власної сестри, ОСОБА_2 повинна була засумніватись у законності процедури продажу, зокрема у праві відчужувача на відчуження майна. Обізнаність ОСОБА_2 про ці обставини або навіть припущення нею про можливість настання будь-яких несприятливих наслідків вказує на її недобросовісність як набувача майна, що дозволяє витребувати майно незалежно від оплатності договору. Наприкінці грудня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №367/5987/19, зазначивши при цьому місце проживання: АДРЕСА_3 , -ця обставина беззаперечно підтверджує збереження зв`язку ОСОБА_3 з відчуженим на електронних торгах майном, а звідси його зв`язок та відповідні домовленості з ОСОБА_2 . Просить суд визнати недійсними електронні торги, які були проведені 14.05.2020 Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації арештованого майна за лотом №416406 («Двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_4 »); визнати недійсним протокол проведення електронних торгів Державного підприємства «СЕТАМ» від 14.05.2020 № 479991; визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 20.05.2020 про проведені електронні торги з реалізації лота № 416406; визнати недійсним свідоцтво державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Лариси Михайлівни від 26.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 645, про належність на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 ; визнати недійсним свідоцтво державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Лариси Михайлівни від 26.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 648, про належність на праві власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Витребувати від ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000879132109), загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 32,5 кв.м. та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1024592332109), загальною площею 2кв.м. Судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідач ДП «СЕТАМ» через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача не узгоджуються з чинним законодавством, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступних обставин та підстав. 14 травня 2020 року відбулися електронні торги з реалізації наступного майна: Двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 площею 80,9кв.м. та нежитлове приміщення, комора №110 площею 2,0кв.м за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер лота: 416406 (далі -квартира), за результатами котрих складено протокол проведення електронних торгів № 479991 про визнання переможцем учасника № 4 (ціна продажу: 1638800.00 грн). ДП "СЕТАМ відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року № 1008/5 Про визначення організатора електронних торгів, торгів за фіксованою ціною та порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, а також виконання інших функцій, передбачених Порядком. Електронні торги, за результатами яких реалізовано спірне нерухоме майно, відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, що підтверджується, зокрема, тим, що позивачем не наведено жодних обставин та підстав, які б свідчили про протиправність дій підприємства під час проведення електронних торгів. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що спірне нерухоме майно було продане з порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень, однак такі міркування не відповідають дійсності. Приватний виконавець щодо реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах діяв в рамках норм ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку №2831/5 від 29.09.2016. Подав заявку на реалізацію арештованого майна разом з документами відповідно визначеного Порядком переліку. За змістом абз. 4 п. 4 розділу II Порядку, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, означеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби приватний виконавець). Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів роз. 5 п. 4 розділу II Порядку). Отже, ДП СЕТАМ виконує функції Організатора електронних торгів, який діє винятково в межах повноважень, визначених Порядком, розміщуючи інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, поданих Приватним виконавцем. Про те, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку Організатора торгів перевіряти законність дій Приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію відповідного майна. Таким чином у Підприємства, як Організатора електронних торгів, відсутні повноваження надавати правову оцінку діям Приватного виконавця, зокрема, перевіряти відомості, наведені у заявці, окрім повноти заповнення заявки. Щодо реалізації нерухомого майна як єдиного лоту. У позовній заяві ОСОБА_1 також зазначила, що Приватний виконавець об`єднав два різні не пов`язані між собою об`єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення (комору) і квартиру в одну заявку. Позивач вважає такий «недолік» суттєвим та таким, що вплинув на результати торгів. Проте, у п. 1 розділу І Порядку арештоване майно визначено як рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації. Наведене вище визначення цілком узгоджується з найменуванням лоту (Квартири), а саме: двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 площею 80,9 кв.м. та нежитлове приміщення, комора № 110 площею 2,0 кв.м за адресою АДРЕСА_6 . Лот - одиниця арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною (п. 1 розділу І Порядку). Відтак, лотом є саме та одиниця арештованого майна, яка вноситься до заявки Приватним виконавцем та надалі реалізується на електронних торгах, і ані Закон «Про виконавче провадження», ні Порядок не наділяють Підприємство за таких обставин правом повернути заявку Приватному виконавцеві. Крім того, необхідно врахувати, що площа комори, котра входила до складу лоту, лише 2,0 кв.м., а тому твердження про те, що вказана комора повинна продаватися окремо, не заслуговує на увагу, адже таке майно з урахуванням незначної площі не може використовуватися самостійно та незалежно від квартири. Більше того, наведені вище обставини вказують на неможливість порушення прав позивача, оскільки, за таких умов лише покупець квартири або учасник електронних торгів з продажу квартири можуть скаржитися на порушення їхніх прав, внаслідок збільшення вартості квартири на ціну комори. З приводу того, що переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_2 , котра наразі є новим власником Квартири та за твердженням Позивача є рідною сестрою ОСОБА_4 (нової дружини ОСОБА_3 ), необхідно зазначити, що пов`язаність придбання квартири ОСОБА_2 з тим, що вона є рідною сестрою нової дружини ОСОБА_3 вбачається винятково з інформації, котра зазначається ОСОБА_1 у позовній заяві. ОСОБА_1 не подано жодного доказу, який би стверджував наявність будь-яких домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 . Що стосується дій приватного виконавця до моменту проведення електронних торгів. З інформації в автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що 19 березня 2020 року Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 61595014, в якому боржником є ОСОБА_3 , а стягувачем ОСОБА_6 . Приватним виконавцем було одержано та надано Підприємству разом із заявкою, зокрема:належним чином засвідчену копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 квітня 2020 року № 206431977 та належним чином засвідчену копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 квітня 2020 року № 206432403, що вказують на те, що Приватним виконавцем вжито вичерпних заходів для з`ясування належності нерухомого майна ОСОБА_3 та перевірки, чи перебуває майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець наклав на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Водночас, ні Закон «Про виконавче провадження», ані інші нормативно-правові акти не зобов`язують Приватного виконавця з`ясовувати питання пов`язані з сімейним статусом боржника, проживанням боржника разом зі своєю дружиною, чи окремо, розглядом судом справи про розірвання шлюбу між боржником та його дружиною тощо. Оскільки ОСОБА_1 не була стороною або іншим учасником виконавчого провадження у якому було звернено стягнення на спірне нерухоме майно, а також не була його власником, Приватний виконавець не повинен був повідомляти позивача про будь-які обставини виконавчого провадження. Отже, Приватний виконавець правомірно передав спірне нерухоме майно на реалізацію до Підприємства, з урахуванням того, що згідно з Інформаційною довідкою № 206431977 та Інформаційною довідкою № 206432403. Приватним виконавцем з`ясовано належність Квартири на праві приватної власності ОСОБА_3 , розмір частки ОСОБА_3 відповідно до вказаних вище інформаційних довідок був: 1, тобто ОСОБА_3 був одноосібним власником спірного нерухомого майна, а тому будь-які твердження ОСОБА_1 , котрі заперечують такі обставини не заслуговують на увагу. В той же час, за змістом ч. 1 ст. 74 Закону про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, для особи, яка вважає, що її права та/або інтереси порушені, Законом про виконавче провадження передбачений механізм оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця. Звертає увагу на те, що інформація у автоматизованій системі виконавчого провадження є у публічному доступі. У випадку якщо позивач вважав, що рішення, дії або бездіяльність Приватного виконавця є протиправними, вона мала можливість оскаржити їх у встановленому порядку та таким чином запобігти реалізації спірного майна, однак цього зроблено не було. Позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає порушення її прав. Позивач зазначає, що спірне нерухоме майно було спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і була придбана за спільні кошти. В той же час, ОСОБА_1 вважає, що позичені ОСОБА_3 кошти, які стягнуті за рішенням суду в межах виконавчого провадження № 61595014, були потрачені не в інтересах сім`ї, однак жодних доказів цього не надає. Таким чином позивач, залежно від того, які саме обставини є вигідними для неї, стверджує, що відповідні кошти потрачені не в інтересах сім`ї, однак придбання спірного нерухомого майна здійснювалося на її думку саме в інтересах сім`ї. За таких обставин та з урахуванням того, що Приватний виконавець не наділений компетенцією з`ясовувати перебування спірного нерухомого майна у спільній сумісній власності подружжя, питання про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку спірного нерухомого майна повинно вирішуватися після розгляду справи про розподіл майна, адже вирішити питання, які саме кошти витрачалися в інтересах сім`ї може лише суд. Більше того, у разі якщо суд визнає право позивача на 1/2 частку спірного нерухомого майна, права ОСОБА_1 можуть бути захищеними (поновленими) шляхом стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів, з урахуванням оцінки майна, позаяк визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна призведе до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні № 61595014, котрий також має право на своєчасне виконання рішення суду. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними підлягають встановленню обставини, зокрема, чи мало місце порушення вимог Порядку, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів. Таким чином підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні, адже за наявних обставин така позовна вимога не узгоджується із ч. 1 ст. 215 ЦК. Відтак, Підприємство, як організатор електронних торгів, здійснило всі передбачені законодавством дії для реалізації майна, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до державного підприємства СЕТАМ, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та Бучанської міської державної нотаріальної контори, про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, у справі № 367/804/21 у повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Серебряніковим В.Є. подано через канцелярію суду відповідь на відзив ДП «СЕТАМ», в якій зазначає, що ДП «СЕТАМ» дійсно має обмежену участь у «повній» процедурі реалізації майна у виконавчому провадженні та фактично відповідає лише за її частину організацію електронних торгів. Водночас судова практика визнає організатора торгів поряд з приватним виконавцем стороною договору купівлі-продажу майна, адже майно продається у примусовому порядку без згоди на те боржника. У цьому разі вимога про визнання недійсним договору (електронних торгів, документів, що складаються за їх наслідками) пред`являється до його сторін, оскільки саме ними здійснюється відчуження майна, чим порушуються права заінтересованої особи. У цій справі, першою чергою, порушені права позивача як співвласника реалізованого на електронних торгах майна (частка боржника не була виділена у встановленому порядку, у зв`язку з чим було відчужене все майно разом із часткою позивача). Ця обставина є визначальною для визнання недійсними електронних торгів та для залучення ДП «СЕТАМ» в якості відповідача. Щодо об`єднання двох об`єктів в один лот. Чинний порядок реалізації арештованого майна чітко визначає, що лотом є одиниця арештованого майна, тобто реалізації з електронних торгів одним лотом підлягає саме одиниця майна. Водночас з матеріалів справи, а також з наданих з боку ДП «СЕТАМ» інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що приватним виконавцем були накладені окремі арешти на два об`єкти нерухомого майна на квартиру і на нежитлове приміщення. Далі приватним виконавцем було заповнено і надіслано на адресу ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію нерухомості, в якій у п.п. 6-8,10-11 були вказані відомості про два об`єкти нерухомості. На підставі заявки приватного виконавця ДП «СЕТАМ» було внесено до системи інформацію про арештоване майно (сформовано лот). Тобто, як приватним виконавцем, так і ДП «СЕТАМ» не були враховані вимоги порядку реалізації арештованого майна про те, що лотом може бути лише одиниця арештованого майна. У цьому разі ДП «СЕТАМ» мав повідомити приватного виконавця про необхідність усунення недоліків заявки, а не формувати лот. Об`єднання двох об`єктів нерухомості в один лот безпосередньо впливає на ціну продажу (фактичну ціну реалізації лота на торгах). Наприклад, потенційні учасники торгів можуть бути заінтересовані у придбанні лише комори (для розширення площі мешканця будинку з метою зберігання речей), інші ж - у придбанні лише квартири. Конкуренція між учасниками торгів за кожним окремим лотом підвищуватиме ціну продажу. Оскільки позивач є співвласником об`єктів нерухомості, їх продаж одним лотом порушило також \і право та інтерес на одержання більшої суми компенсації вартості спільного майна від колишнього чоловіка - боржника у виконавчому провадженні. Доводи ДП «СЕТАМ» щодо неможливості використання комори (нежитлового приміщення площею 2,0кв.м) самостійно та незалежно від квартири спростовуються аргументом про те, що така комора є окремим об`єктом нерухомості, на який відкритий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому може набуватись у власність будь-якою особою та використовуватись нею (для зберігання речей тощо) незалежно від того, чи має така особа у власності квартиру на тому ж поверсі чи в тому ж будинку. Докази того, що комора є складовою частиною речі чи її приналежністю у матеріалах справи відсутні. Доводи щодо узгоджених дій між покупцем майна та його попереднім власником позивач наводила в позовній заяві. Щодо вжитих приватним виконавцем заходів для з`ясування належності майна боржнику. Закон зобов`язує державних і приватних виконавців вживати заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності та надає для цього право на безпосередній доступ до інформації про боржника в державних та інших реєстрах, зокрема й конфіденційної. Приватним виконавцем у цій справі не були вжиті достатні заходи з метою з`ясування належності майна боржнику на праві власності, зокрема щодо існування співвласника - приватним виконавцем не одержувалась інформація з Державного реєстру актів цивільного стану з метою перевірки, чи було набуте майно боржником під час шлюбу (з огляду на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набувається ним в період шлюбу). Законом передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, яка визначається судом за поданням виконавця. У цьому разі продажу з електронних торгів підлягає лише визначена судом частка, а не об`єкт нерухомості в цілому. Проте у цій справі приватний виконавець не звертався до суду з метою визначення частки боржника у майні, внаслідок чого з електронних торгів були реалізовані об`єкти, які за законом не підлягали продажу. Отже, приватним виконавцем не були вжиті достатні заходи з метою з`ясування належності майна боржнику на праві власності. Позивачеві не було відомо як про судове провадження про стягнення заборгованості з колишнього чоловіка, так і про відкриття виконавчого провадження, у межах якого були накладені арешти на спільне майно та здійснено його реалізацію. Їй чинились перешкоди у користуванні квартирою, у зв`язку з чим у липні 2019 року було подано позов про усунення таких перешкод, відсутність фізичного доступу до квартири підтверджує факт і її необізнаності щодо опису, арешту та реалізації майна у березні-травні 2020 року. З огляду на викладене позивач не мала можливості оскаржити арешт спільного майна (та попередити його реалізацію). Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що майно, яке було відчужене на електронних торгах, належить на праві спільної сумісної власності позивачеві та ОСОБА_3 . Це твердження обґрунтовується набуттям майна в період шлюбу, а звідси презумпцією спільності права власності подружжя на таке майно. Позивач не зобов`язаний доводити обставини, що складають презумпцію. Обов`язок щодо спростування презумпції покладається на іншу сторону. Водночас ані з боку ДП «СЕТАМ», ані з боку інших учасників справи ця презумпція не спростована.

Представником третьої особи ОСОБА_3 адвокатом Бланар В.М. через канцелярію суду подано письмове пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що з викладеним у позовній заяві не погоджується та заперечує проти задоволення позовних вимог. Позовні вимоги ґрунтуються на недотриманні приватним виконавцем процедури проведення електронних торгів, а саме що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. не вчинено дії щодо виділення частки в майні ОСОБА_7 . Тоді як, варто зазначити, що такі дії приватного виконавця не являються підставою для визнання електронних торгів недійсними. З огляду на те, що законом передбачений порядок оскарження дій виконавця. А саме, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений порядок подання скарги на дії державних чи приватних виконавців. Враховуючи, що електронні торги являються публічними, позивачу була надана можливість ознайомитись із виконавчим провадженням та оскаржити дії виконавця в порядку встановленому законом, якщо позивач вважає, що її права порушені. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Однак позивач обґрунтовує свої вимоги саме тим, що були допущені порушення державним виконавцем при підготовці прилюдних торгів, а це може бути лише предметом окремого оскарження. Також, варто зазначити, що відповідач ОСОБА_2 є належним набувачем, яка оплатила кошти за придбане майно, тоді як законно набуте право власності ніким не може бути порушено, згідно з приписами Цивільного Кодексу України. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ДП «СЕТАМ», 3-тя особа ОСОБА_3 , Бучанська міська нотаріальна контора про визнання електронних торгів недійсними, визнання протоколу електронних торгів недійсним, визнання акту приватного виконавця про проведені електронні торги не дійсним, визнання свідоцтва державного нотаріуса недійсним та витребування майна у власність - відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, її представник -адвокат Сварич А.А. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Відповідач ДП «СЕТАМ» в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в поданому відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи за відсутності представника підприємства.

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Київської області Павлюк Н.В. в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяву про слухання справи за відсутності не надала, причини неявки суду не повідомила. Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Третя особа Бучанська міська державна нотаріальна контора в судове засідання не забезпечила явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника нотаріальної контори на підставі вже наданих документів та наявних документів в матеріалах судової справи.

Заяв, клопотань від учасників розгляду щодо відкладення слухання справи до суду не надійшло.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30 липня 2010 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, 30 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1033, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 .

Згідно із копією рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно із договором про спільну діяльність від 10 січня 2015 року, укладеним між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , сторони за цим договором зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль спільно діяти для будівництва двох багатоквартирних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_7 , та його подальшої експлуатації.

Відповідно до акта розподілу площ житлового будинку та приймання-передачі квартир (нежитлових приміщень) згідно договору про спільну діяльність від 10 січня 2015 року, від 23 листопада 2015 року, цим актом засвідчено, що учасники спільної діяльності згідно Договору здійснили наступний розподіл квартир та нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 , а саме: ОСОБА_3 розподілено житлове приміщення № 67 та нежитлове приміщення № 110.

Згідно із рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 23 листопада 2015 року № 254/15 «Про присвоєння поштової адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна «Пусковий комплекс багатоквартирних житлових будинків пускових одиниць із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_7 . Перший пусковий комплекс. Будинок 1» новоствореному об`єкту нерухомого майна було присвоєно поштову адресу: « АДРЕСА_8 ».

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 09 грудня 2020 року № 236250198 вбачається, що ОСОБА_3 з 13 вересня 2016 року по 26 травня 2020 року був власником квартири АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000879132109), крім того, ОСОБА_3 з 09 вересня 2016 року по 26 травня 2020 року був власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1024592332109).

Також судом досліджено копію матеріалів цивільної справи № 359/7783/19 Бориспільського міськрайонного суду Київської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання зобов`язання за договором позики виконаним та зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання зобов`язань за договором виконаними задоволено. Визнано договір позики від 19 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виконаним в частині сплати 534167 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5341,67 грн. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики в сумі 1 515 833 грн. та витрати по сплаті удового збору в розмірі 9605 грн.

Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 24 березня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 359/7783/19, виданого 09 січня 2020 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, у виконавчому провадженні № 61595014, постановлено описати та накласти арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме на: квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000879132109), та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1024592332109).

Згідно із протоколом № 479991 проведення електронних торгів від 14 травня 2020 року, реєстраційний номер лота 416406, переможцем торгів з приводу двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_9 , стала ОСОБА_2 , ціна продажу 1 638 800 гривень.

Відповідно до копії свідоцтва від 26 травня 2020 року № 645, державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акта державного виконавця про проведені електронні торги з реалізації лота № 416406, складеного ОСОБА_8 , приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва 20 травня 2020 року, посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з квартири АДРЕСА_5 , що раніше належало ОСОБА_3 .

Згідно із копією свідоцтва від 26 травня 2020 року № 648, державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акта державного виконавця про проведені електронні торги з реалізації лота № 416406, складеного ОСОБА_8 , приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва 20 травня 2020 року, посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з нежитлового приміщення 110, корпус 2, у будинку АДРЕСА_10 , що раніше належало ОСОБА_3 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 21 грудня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 з 26 травня 2020 року є власником квартири, загальною площею 80, 9 кв.м, житлова площа 32, 5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000879132109), а також власником нежитлового приміщення, загальною площею 2 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1024592332109).

Також судом досліджено копії документів, що були підставою для видачі свідоцтв № 645 та № 648, виданих 26 травня 2020 року державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області та надані суду на запит. Серед документів, є також акт про проведені електронні торги від 20.05.2020 року, складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюк Н.В., зі змісту якого вбачається, що 14 травня 2020 року Державним підприємством «Сетам», відповідно до «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1301/29431, за адресою: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд 4-6 проведено електроні торги з реалізації лота № 416406. Опис лота: 1. Квартира, загальною площею 80,9 кв.м., складається з двох житлових кімнат житловою площею 32,5 кв.м, розташована за адресою АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1000879132109, номер запису про право власності: 15921379, власник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_13 . Вартість квартири згідно звіту про оцінку майна № 286_2н_20 виданий фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 від 08.04.2020 становить 1 595 600, 00 грн. (один мільйон п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот гривень нуль копійок). 2. Нежитлове приміщення, комора загальною площею 2,0 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1024592332109, номер запису про право власності: 16351651, власник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_13 . Вартість нежитлового приміщення згідно звіту про оцінку майна № 287_2н_20 виданий фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 від 08.04.2020 становить 43 200, 00 грн. (сорок три тисячі двісті гривень нуль копійок). Стартова ціна лота: 1 638 800, 00 грн. (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч вісімсот гривень нуль копійок). Переможець торгів: громадянка України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_14 , фактичне місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 . Кошти за придбане майно на електронних торгах згідно протоколу №479991 від 14.05.2020 в сумі 1 556 860, 00 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят гривень нуль копійок) сплачено переможцем торгів на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 . Право власності Боржника на квартиру, загальною площею 80,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат житловою площею 32,5 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1000879132109, номер запису про право власності: 15921379, зареєстровано на підставі Договору про спільну діяльність, серія та номер: б/н, виданого 10 січня 2015 року, видавник: сторони за договором; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 13.06.2016, видавник: ТОВ "ЦЕНТР ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ" "ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ". Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2016 за номером 15921379. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30951169 від 16.08.2016, прийняте державним реєстратором Огребчук Радиславом Володимировичем, Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району", Київська область. Право власності Боржника на нежитлове приміщення, комора загальною площею 2,0 кв.м. знаходиться за адресою АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1024592332109 номер запису про право власності: 16351651, зареєстровано на підставі Договору про спільну діяльність, серія та номер: -б/н, виданого 10 січня 2015 року, видавник: сторони за договором; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 01.09.2016, видавник: ТОВ "ЦЕНТР ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ" "ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ". Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2016 за номером 16351651. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31354112 від 13.09.2016, прийняте державним реєстратором Огребчук Радиславом Володимировичем, Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району", Київська область. Реалізація арештованого нерухомого майна відбулася із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Акт видано на підставі протоколу № 479991 від 14.05.2020 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, платіжного доручення № 1 від 18.05.2020 року на суму 1 556 860, 00 грн., про зарахування коштів з реалізації. Даний Акт складено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Глави 12 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», «Порядку реалізації арештованого майна» та є підставою для подальшого оформлення Покупцем права власності на зазначене нерухоме майно.

Досліджені матеріали документів, що були подані до Державного підприємства СЕТАМ» що стосуються електронних торгів, проведених 14.05.2020 з реалізації арештованого майна за лотом № 416406 та оформлених протоколом проведення електронних торгів № 479991.

Із заявки на реалізацію нерухомості від 09.04.2020р. № 1262 Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. адресованої Філії ДП «СЕТАМ» в Київській області вбачається, що заявка містить заповнені дані передбачені формою заявки: дані про виконавця та виконавче провадження, дані про боржника та стягувача, найменування майна його характеристики та опис, площу, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна та їх місце знаходження, відомості про зберігача майна , відомості про чинні обтяження, вартість майна, що виставляється на торги, та інші дані. Суд звертає увагу на те, що зазначена вище заявка на реалізацію нерухомості містить опис двох об`єктів нерухомого майна, а саме: житлової квартири та нежитлового приміщення, що мають різні реєстраційні номери об`єктів, визначену окрему оцінку вартості, арешти на нерухоме майно теж накладалися приватним виконавцем окремо. Що знайшло підтвердження і в постанові про опис та арешт майна боржника від 24.03.2020 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. по ВП № 61595014, і в звіті про вартість майна, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 80,9кв.м., за адресою: АДРЕСА_11 та в звіті про вартість майна а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 2кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 приміщення 110.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, Павлюка Назара Васильовича перебувало виконавче провадження № 61595014 з примусового виконання виконавчого листа № 359/7783/19, виданого 09.01.2020 Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_6 борг за договором позики в сумі 1 515 833, 00 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, при здійсненні примусового виконання виконавець зобов`язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення звертається саме на майно боржника.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час проведення торгів).

Електронні торги є одним із різновидів прилюдних торгів та мають свою окремо визначену процедуру проведення. Порядок реєстрації учасників електронних торгів, порядок проведення та оформлення результатів електронних торгів, а також визначення переможця електронних торгів регулюється спеціальним нормативно- правовим актом, а саме вищевказаним Тимчасовим порядком.

Відповідно до п.1 Розділу І Тимчасового порядку державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є організатором електронних торгів, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Організатор забезпечує постійний доступ органів державної виконавчої служби, учасникам та спостерігачам до системи з метою отримання відомостей про хід електронних торгів.

Відповідно до вимог Тимчасового порядку електронні торги проводяться у системі електронних торгів арештованим майном. Відповідно до п.1 Розділу 1 Тимчасового порядку система - інформаційна система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів подання II обробки, заявок на участь в електронних торгах, проведення електронних торгів з реалізації арештованого державними виконавцями майна, обробку інформації про електронні торги. Електронні торги проводяться за допомогою засобів мережі Інтернет на веб-сайті електронних торгів. Відповідно до п. 1 Розділу І Тимчасового порядку даний веб-сайт працює у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.

Відповідно до II. 1 Розділу Тимчасового порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення 10- денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує і направляє до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби пакет документів, визначений в п.2 розділу 11 Тимчасового порядку:

1) копію виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідку державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

2) копію акта опису й арешту майна;

3) копії документів, що характеризують майно, та копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування майном;

4) копії документів, що підтверджують вартість майна (експертний висновок, акт оцінки майна);

5) у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідку про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копію повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника;

6) інші необхідні документи, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 (зі змінами).

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «Інформаційний центр» МЮУ розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 вказано, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У частині першій статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частин першої та другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно із частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів.

Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу та зазначено, що відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішити питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 та від 05 квітня 2021 року у справі № 741/496/18.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

З матеріалів поданих учасниками розгляду та доказів що містяться в справі суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно, а саме: житлова квартира АДРЕСА_4 , були придбані під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Доказів, того, що зазначене вище спірне нерухоме майно є особистою власністю ОСОБА_3 , на час розгляду справи до суду не подано, так як і не подано жодних доказів, щодо існування іншого поділу спірного майна, згідно шлюбного договору чи відповідної домовленості між подружжям.

На момент передачі спірного майна на реалізацію на електронних торгах, а також під час їх проведення, житлова квартира АДРЕСА_4 , залишалися у спільній власності позивача та третьої особи ОСОБА_7 . Позивач, будучи співвласником спірного майна, не була боржником у виконавчому провадженні, в межах якого приватний виконавець здійснив звернення стягнення на це майно. Її відсутність як боржника в цьому провадженні означає, що вона не мала зобов`язань перед стягувачем, які могли б бути підставою для продажу її частки в спільному майні.

Крім того, спірне майно на момент звернення стягнення не перебувало в іпотеці у стягувача. Це свідчить про те, що продаж такого майна не міг здійснюватися з огляду на кредитні зобов`язання.

Суду не було надано доказів того, що ОСОБА_1 як співвласник спірного майна надала згоду на його продаж на електронних торгах. Відсутність згоди ОСОБА_1 на реалізацію її частки в майні означає, що електронні торги, під час яких було продано її частку, відбулися з порушенням її прав як власника. Реалізація майна без згоди співвласника порушує його право на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Аналогічна норма наявна і в ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову; стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно з ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19) сформульовано висновок про те, що оскільки спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, тому відчуження належної позивачу частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням прав позивача як співвласника вказаного майна.

Втім, визнати житлову квартиру АДРЕСА_4 , спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та визначити частки співвласників на нерухоме майно в ході даного судового розгляду суд не може, оскільки доведення та вирішення вказаної позовної вимоги здійснюється в ході розгляду справи № 367/6231/16-ц.

Крім того, суд звертає увагу, що в порушення вимог «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого наказом МЮ України від 29.09.2016 № 2831/5 в один лот № 416406 включено різнорідних об`єкти нерухомого майна, що є самостійними об`єктами нерухомості, на які існують окремі документи щодо права власності. Доказів того, що спірне нежитлове приміщення є складовою частиною спірної квартири чи її приналежністю суду не подано.

У змісті поданої приватним виконавцем заявки на реалізацію нерухомості (№ 1262 від 09.04.2020 року) зазначено два окремих об`єкти нерухомого майна, а саме: квартиру, загальною площею 80,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат житловою площею 32,5 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1000879132109, номер запису про право власності: 15921379, власник: ОСОБА_3 . Вартість квартири згідно звіту про оцінку майна № 286_2н_20 виданий фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 від 08.04.2020 становить 1 595 600, 00 грн. (один мільйон п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот гривень нуль копійок); та нежитлове приміщення, комора загальною площею 2,0 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1024592332109, номер запису про право власності: 16351651, власник: ОСОБА_3 , вартість якого нежитлового приміщення згідно звіту про оцінку майна № 287_2н_20 виданий фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 від 08.04.2020 становить 43 200, 00 грн. (сорок три тисячі двісті гривень нуль копійок).

В супереч цьому кожен об`єкт нерухомості має оцінюватися та виставлятися на торги окремо (як самостійний лот).

Продаж різних за призначенням об`єктів як одного цілого істотно звужує коло потенційних покупців, (потенційні покупці, які шукають виключно житло, не можуть взяти участь у торгах, не купуючи при цьому нежитлову нерухомість, що штучно зменшує конкуренцію і навпаки), порушує права боржника та унеможливлює правильне визначення вартості кожного окремого об`єкта і впливає на формування кінцевої ціни.

Суд знайшов, об`єктивні підстави вважати, що, оскільки, позивач, яка є співвласником спірнх об`єктів нерухомості, через їх продаж одним лотом, зазнала порушень своїх прав та інтересів на одержання більшої суми при отриманні компенсації вартості спільного майна від колишнього чоловіка - боржника у виконавчому провадженні.

Враховуючи наведені положення, враховуючи порушення допущені виконавцем під час виконавчого провадження, що призвели до проведення незаконних торгів (відчуження майна, яке не належить боржнику), а відтак їх неправомірність сукупно з іншими підставами (порушення права власності Позивачки) є підставою для визнання торгів недійсними.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також доведеністю позивачкою порушення Порядку реалізації арештованого майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними електронні торги, проведені 14.05.2020р. Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації арештованого майна за лотом № 416406 («Двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 площею 80,9кв. м та нежитлове приміщення, комора № 110 площею 2,0кв. м за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, буд. 83-б, корп. 2»).

Оскільки вимоги позивача про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів Державного підприємства «СЕТАМ» від 14.05.2020 № 479991, Акту приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 20.05.2020 про проведені електронні торги з реалізації лота № 416406, є похідними від вимог позивача про визнання недійсними електронних торгів та також порушують право власності позивача на це майно, то ці вимоги також підлягають задоволенню.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Щодо вимог позивача про визнання недійсними свідоцтва державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Лариси Михайлівни від 26.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 645, про належність на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 та свідоцтва державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Лариси Михайлівни від 26.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 648, про належність на праві власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , то слід зазначити, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Зважаючи на тривалість судового розгляду, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання свідоцтва недійсним та скасування державної реєстрації.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Що стосується вимог щодо витребування від ОСОБА_2 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , спірного нерухомого майна.

В силу вимог ч. 1 ст. 382 ЦК України вправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст.392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 3 цієї статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Позивачем не надано належних доказів, щодо недобросовісних дій, які стосуються в придбанні спірного нерухомого майна з боку ОСОБА_2 , крім того, суд звертає увагу, що питання щодо визначення статусу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на спірне нерухоме майно станом на час розгляду даної справи ще не вирішено, оскільки, доведення та вирішення вказаної позовної вимоги здійснюється в ході розгляду справи № 367/6231/16-ц.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивачем не надано жодних доказів того, що спірне нерухоме майно належало на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що вимоги про визнання житлової квартири АДРЕСА_4 , спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та витребування зазначеного майна від ОСОБА_2 є необґрунтованими та не доведеними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, ст. 60, 65, 69-72, 73, 74 СК України, ст. 16, 202, 203, 204, 215, 216, 236, 321, 328, 330, 355, 368, 372, 382, 387, 388, 650, 655, 656 ЦК України, ст. 12, 83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В., ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Бучанська міська державна нотаріальна контора про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги, які були проведені 14.05.2020 Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації арештованого майна за лотом №416406 («Двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 площею 80,9 кв.м та нежитлове приміщення, комора № 110 площею 2,0 кв.м за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, буд. 83-б, корп. 2»).

Визнати недійсним протокол проведення електронних торгів Державного підприємства «СЕТАМ» від 14.05.2020 № 479991.

Визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 20.05.2020 про проведені електронні торги з реалізації лота № 416406.

Визнати недійсним свідоцтво державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Лариси Михайлівни від 26.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 645, про належність на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 .

Визнати недійсним свідоцтво державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Лариси Михайлівни від 26.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 648, про належність на праві власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 .

Стягнути з Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4540 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00грн. по 2497,00грн. з кожного.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза