Рішення № 139188879, 17.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2026 Справа № 363/850/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

за участі представника відповідача Косьміна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та в зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит, просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №4997288 від 26 вересня 2024 року в розмірі 41 490 грн., з якої: 9 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 32 490 грн. заборгованість по відсоткам, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Представник відповідача подав до суду відзив та письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивачем належних, допустимих та достатніх доказів отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 4997288 у заявленому розмірі та способом, зазначеним у позові не надано. Вказав, що відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» 26 вересня 2024 року на рахунок відповідача надійшло 9 000 грн. із призначенням платежу «FUIB Money Transfer, Visa Direct», однак зазначене призначення платежу не підтверджує того, що кошти перераховано ТОВ «Пейтек» та/або від імені ТОВ «Лінеура Україна». Відтак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів саме за спірним кредитним договором. У письмових поясненнях також просив у разі задоволення позову зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що спірний кредитний договір укладено відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а тому договір є належно укладеним та чинним. Послався на правові висновки Верховного Суду щодо укладення електронних договорів та зазначив, що відповідачем не надано належних доказів на спростування факту підписання договору одноразовим ідентифікатором та отримання кредитних коштів за вказаним договором. Просив розглянути справу без його участі та позов задовольнити.

Представник відповідача в суді просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях. Зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Зокрема, у витребуваній судом інформації від АТ КБ «ПриватБанк» відсутні відомості про призначення платежу та інші необхідні реквізити, які б давали змогу встановити джерело походження коштів, їх відправника та зв`язок із укладеним кредитним договором. У зв`язку з цим вважав, що надана банком інформація сама по собі не підтверджує отримання ним кредитних коштів саме від ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором № 4997288 від 26 вересня 2024 року.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 26 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4997288, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 74588.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4-1.6.1 Договору, на умовах, встановлених Договором, товариство зобов?язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов?язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9 000грн.

За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів (п. 1.3 цього Договору).

Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №?1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах.

Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (32 400,00/9 000,00)/360х100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п. 1.3 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк кредитування складає 2 397,89% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає: 41 400 грн.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту, а також таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 кредитного договору №4997288 від 26 вересня 2025 року.

Із листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260528-БТ від 03 червня 2026 року вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По рахунку(ах) № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) зараховано кошти на суму 9 000 UAH від 26 вересня 2024 року, призначення: FUIB MoneyTransfer, Visa Direct.

Із листа ТОВ «Пейтек» №20250610-1241 від 10 червня 2025 року вбачається, що 26 вересня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за кредитним договором № 4997288 перераховано грошові кошти в розмірі 9 000 грн., код авторизації 501389.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №4997288 від 26 вересня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 18 990 грн., з якої: 9 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9 990 грн. заборгованість по відсоткам.

02 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №4997288 від 26 вересня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №02-1/06/2025 від 02 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4997288 від 26 вересня 2025 року складає 41 490 грн., з якої: 9 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 32 490 грн. заборгованість по відсоткам.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Судом встановлено, що 26 вересня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов кредитного договору №4997288 на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у розмірі 9 000 грн., що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260528-БТ від 03 червня 2026 року та листом ТОВ «Пейтек» № 20250610-1241 від 10 червня 2025 року, які узгоджуються з матеріалами справи, є належними, допустимими та достатніми доказами та будь-яких сумнівів у суду не викликають.

При цьому суд враховує, що відомості надані АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Пейтек» узгоджуються між собою щодо дати та розміру перерахованих коштів, а також рахунку, на який їх зараховано.

При цьому, лист ТОВ «Пейтек» підтверджує особу відправника коштів, тоді як банківська інформація підтверджує їх фактичне зарахування на рахунок відповідача.

Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування відомостей, наведених у листі АТ КБ «ПриватБанк», зокрема доказів того, що зараховані 26 вересня 2024 року на його рахунок 9 000 грн. мали інше походження або їх перераховано з іншої підстави, ніж отримання кредитних коштів.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що надана АТ КБ «ПриватБанк» інформація не містить достатніх відомостей для встановлення джерела походження коштів, суд до уваги не приймає, які мають формальний характер та підставою для відмови в задоволенні позову бути не можуть, оскільки відсутність у банківській інформації окремих відомостей про відправника сама по собі факту отримання відповідачем грошових коштів не спростовує.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №4997288 року від 26 вересня 2024 року складається з заборгованості за кредитом в розмірі 9 000 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 32 490 грн., що в загальному розмірі становить 41 490 грн. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Отже, пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, заперечення представника відповідача, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

Беручи до уваги викладене та пропорційно до розміру задоволених вимог, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу, визнаються судом обґрунтованими в цій справі на суму 4 149 грн. (підтверджені документально: договором про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, заявкою №4997288 на виконання доручення від 01 липня 2025 року та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4997288 від 15 грудня 2025 року до вказаного договору) та судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (платіжна інструкція АТ КБ «ПриватБанк» №315 від 03 лютого 2026 року), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 41 490 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 149 грн., а всього 48 301 (сорок вісім тисяч триста одну) грн. 40 (сорок) коп.

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40, прим. 19, літ. «Н», «П», ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя