Ухвала суду № 139186609, 24.08.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/609/26

Провадження № 2/670/548/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 серпня 2026 року селище Віньківці

Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Мусієнко М.Б., ознайомившись із позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

21.08.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.04.2008 у розмірі 147223 грн 40 коп., яка складається з:

- 133029 грн 71 коп. заборгованості за кредитом (тіло кредиту);

- 14193 грн 69 коп. - заборгованості за відсотками, та судові витрати: судовий збір - 2662 грн 40 коп.

За змістом ч. 1 ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження в справі за позовною заявою якщо не встановлено підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, її повернення, а також для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 186 ЦПК України.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ознайомившись із позовною заявою й доданими до неї документами, суддя дійшла висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 та 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачає, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

На обґрунтовування позовних вимог, до позовної заяви позивачем долучені письмові докази (витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; копія наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви), які викладені іноземною мовою, водночас, офіційного перекладу такого документа суду не надано. Також позивачем зазначено, що оригінали таких доказів наявні у позивача.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019, встановлено, що діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Із наданих ВССУ роз`яснень, які викладені у листі «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013 слідує, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17, до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку, визначеному Законом України «Про нотаріат».

У постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 910/19964/23 колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанції про неприйняття до уваги доданих до позовної заяви документів, складених іноземною (російською) мовою за відсутності їх перекладу на українську. Вказувала на те, що згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. До письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Таким чином, докази, не перекладені з іноземної мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі № 751/1620/23: «Крім того, вказаний перелік майна містить найменування російською мовою, що є недопустимим, так як суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства)».

Відповідно до положень ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Водночас реалізація права учасника цивільного процесу користуватися рідною або іншою мовою, якою він володіє, не звільняє його від необхідності подавати до суду процесуальні документи державною мовою або разом із їх перекладом на державну мову.

Процесуальним законом не передбачено залучення перекладача для здійснення перекладу суду процесуальних документів, переданих на його розгляд і складених недержавною мовою. Крім того, до відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості постановляти процесуальні рішення, зокрема, щодо залучення перекладача.

Як зазначено вище, до позовної заяви позивачем долучені письмові докази (витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; копія наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви), які викладені іноземною мовою, без будь-якого належно засвідченого перекладу українською мовою, що позбавляє суд можливості з`ясувати їх зміст, дослідити безпосередньо у судовому засіданні та надати відповідну оцінку щодо їх належності та допустимості, а також порушує права відповідача на ознайомлення з доказами на державній мові та, відповідно, надання відзиву на позов.

Відтак, на думку суду, обов`язок, передбачений ч. 5 ст. 177 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), позивачем не виконано.

Тому, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу слід надати суду два примірники належно засвідченого перекладу українською мовою кожного письмового доказу (витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; копії наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви), які викладені іноземною мовою, для суду та відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи, що позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, то вказану заяву відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Керуючись ст. 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання ухвали суду для усунення зазначених у ній недоліків.

Роз`яснити заявнику, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк заявник виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Відповідно до положень ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО