Рішення № 139186283, 04.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/9298/25

Провадження 2/465/1110/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді - Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання Штокало С.-М.Р. ,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Партиці Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років,-

встановив:

До Франківського районного суду м. Львова звернувся позивач, в особі свого представника через систему «Електронний суд» з позовом до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, в якому просив суд встановити факт, що він та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть №937) постійно проживали однією сім`єю разом у квартирі АДРЕСА_1 не менше як п`ять років до моменту смерті ОСОБА_4 , а саме з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 1970х років до смерті проживала за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала їй на праві власності. ОСОБА_1 з 1998 року по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в якій постійно проживав до 2014 року разом зі своєю тіткою ОСОБА_6 . По сусідству в квартирі під АДРЕСА_4 проживала ОСОБА_4 , яка приятелювала з ОСОБА_6 , були дуже близькими коліжанками. З часу проживання з тіткою та знайомством з ОСОБА_4 між нею та ОСОБА_1 склалися гарні відносини.

У ОСОБА_4 власних дітей та близьких родичів не було. Як вона розповідала, народилась в Російській Федерації та в 1970-х роках переїхала у Львів. Ще задовго до смерті розповідала, що родичів в РФ у неї не залишилось. Завжди говорила, що її сім?я - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Через одинокість та гарні теплі відносини, які склалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 постійно перебувала в неї та ОСОБА_1 в гостях, проводила з ними всі свята, відвідувала з ними їхніх родичів. Протягом усього проживання з тіткою, ОСОБА_1 постійно допомагав їм у всьому. ОСОБА_4 казала, що для неї вони є близькими людьми і ставилась до ОСОБА_1 як до власного сина.

Роки йшли та через похилий вік, незадовільне самопочуття ОСОБА_4 постійно потребувала сторонньої допомоги та догляду. В 2014 році за проханням ОСОБА_4 , яка покликалась на незадовільне самопочуття та відсутність у позивача своєї сім?ї, він почав проживати в квартирі ОСОБА_4 , оскільки вона боялась залишатись сама.

Протягом усього цього часу спільного проживання позивач доглядав ОСОБА_4 , забезпечував для неї належні умови проживання, самостійно вів господарство, здійснював капітальний та поточний ремонт житла.

Забезпечував харчуванням, придбавав продукти, побутові товари, займався приготуванням їжі, дбав про побутові потреби, прав одяг та у випадках необхідності, разом з нею відвідував медичні заклади та установи за її потребами. Оплачував комунальні послуги.

В 2019 році ОСОБА_4 покликаючись на такі відносини з позивачем та на те, що окрім нього та його тітки ОСОБА_6 у неї не було нікого, вона виявила бажання укласти договір довічного утримання, який був посвідчений 02.04.2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. за реєстровим №428, умови якого виконано ОСОБА_1 повністю.

Після смерті ОСОБА_4 він самостійно організував її поховання та інші заходи, які зумовлені смертю людини. Займається оформленням могили після захоронення.

Оскільки окрім позивача у ОСОБА_4 нікого не було та позивач проживав разом з нею близько шести років, після її смерті звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Зуєва С.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підставі якої заведено спадкову справу №66607150 від 20.10.2020 року.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 06.11.2025 відкрито провадження у справі. З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

27.11.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання порсила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю посилаючись на наступне.

Так, заявник зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 померла приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки, про що свідчить свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , яке видане 10.09.2020

Франківський районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Смерть настала ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про смерть точної дати смерті ОСОБА_4 неможливо встановити.

Матеріали закритого кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_4 , яка померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходяться у Львівського районного управління поліції № 2.

22 квітня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено договір довічного утримання. Відповідно до вказаного договору заявник став власником квартири АДРЕСА_1 в обмін на обов`язок з наданням ОСОБА_4 (відчужувачу за договором) матеріального забезпечення грошовими коштами у сумі 2027 грн щомісяця, і ця оцінка підлягала індексації у відповідності до ст. 751 ЦК України, забезпеченням необхідними лікувальними засобами у відповідності до рецептів, а у випадку захворювання - забезпечувати амбулаторне лікування, у разі смерті - поховати.

Звертає увагу, що договір довічного утримання не є тотожнім проживанню однією сім`єю та жодним чином не свідчить про такий факт спільного проживання однією сім`єю.

Власне ставлення заявника до померлої ОСОБА_4 через її похилий вік, періодичне придбання їй продуктів харчування, побутових товарів, ліків, її лікування, а згодом й поховання, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , вбачається що після смерті ОСОБА_4 , а саме, 9 вересня 2021 року заявник - ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_7 .

05.08.2025 згідно договору дарування власником квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_8 .

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Зуєвої Світлани Миколаївни з заявою про прийняття спадщини за законом від 20.10.2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заведено спадкову справу за №22/2020.

Приватний нотаріус Зуєва С.М. надіслала позивачу лист-повідомлення вих №98/02-14 від 16 листопада 2020 року про те, що позивачем не надано доказів родинних та інших відносин зі спадкоємцем, на підставі ст. ст. 4, 45, Закону України «Про нотаріат» та просила у 30-ти денний термін з`явитись у нотаріальну контору за адресою: м.Львів, вул. Короленка В., 4,№1-3, та подати докази, що підтверджують родинні та інші відносини зі спадкодавцем.

Однак позивачем не надано жодних документів, які підтверджували будь-які родинні відносини з померлою ОСОБА_4 .

Зі змісту наданих позивачем доказів не вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю з позивачем (спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків).

Надані докази свідчать лише про виконання умов укладеного договору довічного утримання (догляду), що не є тотожнім проживання однією сім`єю та жодним чином не свідчий про такий факт.

Акт ЛКП «Магістральне» №600 від 26 жовтня 2020 р. ґрунтується на повідомленнях інших осіб (двох сусідів з АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_5 ) і в силу статті 90 ЦПК України їх свідчення не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, як і сам акт ЛКП.

До повноважень ЛКП «Магістральне» згідно статуту не входять повноваження по складенню таких актів.

Звертає увагу, що мешканка квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_6 є співвласником зазначеної квартири АДРЕСА_5 разом зі позивачем - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.03.2026 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про допит свідків по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволено.

Ухвалою суду від 12.03.2026 клопотання представника відповідача Львівської міської ради - Партики Наталії Станіславівни про витребування доказів по цивільній справі ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволено.

Витребувано з Львівського районного управління поліції № 2 (79044, м.Львів, вул. Ген. Чупринки, 65) матеріали закритого кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_4 , яка померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріально округу Зуєвої Світлани Миколаївни спадкову справу заведену після смерті ОСОБА_4 , яка померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Ухвалою суду від 02.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо позовних вимог, зазначивши, що позивачем не представлено достатньо доказів на підтвердження вимог, просила у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності та кожен доказ окремо, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 10.09.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з паспорту серії НОМЕР_3 .

02.04.2019 року між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., зареєстрований в реєстрі за №428.

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ЛМНО Зуєвої С.М. з заявою про відкриття спадщини, на підставі чого було приватним нотаріусом було заведено спадкову справу №22/2020 від 20.10.2020.

На виконання ухвали суду приватним нотаріусом надано копію спадкової справи, в якій міститься заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом від 20.10.2020, паспорт ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 20.10.2020, картка платника податків ОСОБА_4 , інформаційні довідки зі спадкового реєстру, Витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі, договір довічного утримання від 02.04.2019, свідоцтво про поховання, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, свідоцтво про народження ОСОБА_4 , паспорт ОСОБА_4 , лист-повідомлення за спадковою справою №22/2020, ухвала про відкриття провадження, заява про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років.

З листа-повідомлення за спадковою справою №22/2020 приватного нотаріуса ЛМНО Зуєвої С.М. вбачається, що ОСОБА_1 не надано доказів родинних відносин та інших відносин зі спадкодавцем, на підставі ст. ст. 4, 46 Закону України «Про нотаріат», та надано 30-ти денний термін з`явитись у нотаріальну контору за адресою: м. Львів, вул.. Короленка В., 4, №№1-3, та подати докази, що підтверджують родинні та інші відносини зі спадкодавцем.

В акті №600 складеного ЛКП «Магістральне» від 26.10.2020 зазначено, що зі слів сусідів не зареєстрований, але фактично проживав ОСОБА_1 , 1983 р.н. з ОСОБА_4 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та вели спільне господарство. Акт складено в присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .

В судовому засіданні, також було досліджено матеріали кримінального провадження №12020140080001487 від 10.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України по факту смерті ОСОБА_4 .

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , 1937 р.н. померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - набряк, набухання головного мозку, самовільний внутрішньомозковий крововилив у праву півкулю головного мозку.

Як вбачається з висновку експерта №923/2020 від 09.09.2020, причиною смерті гр-ки ОСОБА_4 , 1937 р.н., є захворювання - самовільний внутрішньомозковий крововилив у праву півкулю головного мозку з проривом крові в бокові шлуночки, який виник на фоні вираженого склерозу судин головного мозку та алкогольної інтоксикації, що призвело до набряку набухання головного мозку та підтверджується судово-медичними даними експертизи її трупа. Враховуючи розвиток трупних змін, слід вважати, що смерть її могла настати 3-х діб до розтину тіла. При судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не було виявлено. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа гр-ки ОСОБА_4 було виявлено етиловий спирт в кількості - 0,69% (проміле). Вказана концентрація алкоголю в крові при житті може викликати легке алкогольне сп`яніння.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 22 вересня 2020 року, винесеної старшим слідчим Франківського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області Ільчишин-Оліярник О.З. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12020140080001487 від 10.09.2020 закрите у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Після смерті ОСОБА_4 організацією поховання займався позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про поховання, а також Договір-замовлення на організацію та проведення поховання від 10.09.2020, чек за надані послуги від 10.09.2020, що також встановлено у п. 2.1 Договору довічного утримання, а саме сторони домовилися, що до обов`язків набувача з надання відчужувачу довічного утримання та догляду належать, зокрема, у разі смерті відчужувача поховати його.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією сторінки паспорту позивача про його місце реєстрації.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , яка є родичкою позивача, а саме бабусею, пояснила, що померла ОСОБА_4 жила з ними в одному будинку. Позивач їй допомагав, купляв продукти, жив з нею, готував. Свідок зазначив, що позивач разом з померлою проживали приблизно років 10-15, вели спільний побут.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , яка є родичкою позивача, а саме тіткою, пояснила, що померла ОСОБА_4 була їх сусідкою, дружили сім`ями, дітей остання не мала. Була прив`язана до ОСОБА_11 , робила з ним уроки. З часом запропонувала йому переїхати до неї, робили разом з ОСОБА_11 ремонт, купляли техніку разом. Позивач готував їсти, возив в лікарню. Проживав позивач з ОСОБА_4 з 2012 року. Також зазначила, що померла ОСОБА_4 спочатку проживала з мамою, та потім час від часу до неї приходила сестра, переночувала та уходила.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1218 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з нормами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Згідно із частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з п.п., 21, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року в справі № 552/196/20.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року в справі № 521/16365/15.

Судом встановлено, що позивач та померла ОСОБА_4 були сусідами та проживали в одному будинку по АДРЕСА_7 . 02.04.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, згідно якого до обов`язків набувача, а саме ОСОБА_1 належать: матеріальне забезпечення відчужувача грошовими коштами у сумі 2027 грн. щомісячно; по потребі відчужувача забезпечувати його необхідними лікувальними засобами у відповідності до рецептів, а у випадку захворювання - забезпечувати відчужувача амбулаторним лікуванням при наявності медичних показів); у разі смерті відчужувача поховати його (п.2.1 Договору).

Факт підтримки та надання допомоги позивачем ОСОБА_4 за її життя, а згодом участь позивача в організації її поховання самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між ним та ОСОБА_4 склались та мали місце протягом вказаного у позовній заяві періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї.

Крім того, організація поховання та понесення витрат позивачем, які зумовлені смертю людини, є прямо передбачені у договорі довічного утримання, який укладений між позивачем та ОСОБА_4 02.04.2019 (п.2.1 Договору), що також не може свідчити про факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Щодо вищенаведених показань свідків, суд приходить до висновку, що ними неможливо достовірно підтвердити той факт, що саме з 2014 року позивач проживав разом із ОСОБА_4 однією сім`єю, адже дані свідки є близькими родичами позивача, та ці особи можуть бути зацікавлені в вирішенні спору на користь позивача.

Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимим доказами наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, тобто доказів, які б свідчили про спільне проживання однією сім`єю позивача з померлою ОСОБА_4 .

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що самим ОСОБА_1 під час його допиту як свідка, який був попереджений по кримінальну відповідальність надано пояснення, в яких зазначено, що за адресою АДРЕСА_3 він проживає з сім`єю. Гр. ОСОБА_4 , 1937 р.н. знає дуже давно як сусідку. Вона проживала сама, її сестра померла минулого року, оскільки його сім`я з нею товаришувала і постійно помагали, вона 02.04.2019 року уклала з ним договір довічного утримання. ОСОБА_1 до неї заходив, допомагав по господарству. Його хресна ОСОБА_6 , котра з ним проживає також ОСОБА_12 помагала по господарству. Вона сама виходила на двір, готувала собі їсти, до лікарів не зверталась. ОСОБА_13 її бачила в суботу, а сусіди в неділю 06.09.20 р., ОСОБА_12 була на вулиці казала, що в неї болить голова і пішла додому. 07.09.20 р. ввечері ОСОБА_1 хотів зайти до ОСОБА_12 , але вона не відчиняла. Він подумав, що вже спить. Але ці два дні її ніхто не бачив, дверей вона не відчиняла. ОСОБА_1 подзвонив дільничному і вони з ним зайшли до квартири АДРЕСА_4 . Він побачив, що ОСОБА_12 лежить в коридорі мертва, з ротової порожнини кров. Двері не були пошкоджені. ОСОБА_14 відкрив зламавши засувку. Після цього було викликано СОГ Франківського РВ.

Також згідно матеріалів кримінального провадження була допитана в якості свідка ОСОБА_9 , з пояснень якої, зокрема вбачається, що сусідка ОСОБА_12 з 49 квартири проживала сама, була особою похилого віку.

Акту №600 складений ЛКП «Магістральне» від 26.10.2020, як процесуальне джерело доказів розцінюються судом критично, так як за своїм змістом є письмовими поясненнями про події, що мали місце в минулому, та ґрунтуються виключно на показах свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , при чому ОСОБА_9 не була допитана в судовому засіданні в якості свідка, та як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12020140080001487 від 10.09.2020 надала протилежні свідчення, відтак даний акт викликає обґрунтовані сумніви.

Отже, позивачем не надано належних письмових доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Показання свідків не є достатніми доказами у справі на доведення проживання упродовж певного часу однією сімєю.

Згідно зі ст. 263 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У зв`язку з цим суд зобов`язаний навести в рішенні висновок про доведеність чи недоведеність фактів, з якими законодавство пов`язує наявність порушеного права, або інші підстави щодо задоволення заявлених вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не довів факту проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю, наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, оплату комунальних послуг, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Франківський районний суд м.Львова.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл.Ринок,1.

Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Суддя Мартьянова С.М.