Рішення № 139185811, 21.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3699/26

2/333/3721/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Березовська Д.Д.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 200 483, 00 грн., а також судових витрат.

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 18.03.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 527187-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 64 000 грн. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 13.03.2026 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 200 483, 00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 62 250,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 96 953, 00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 32 000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 9 280,00 грн.

З врахуванням наведеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 527187-КС-006 від 18.03.2025 року у розмірі 200 483, 00 грн., а також витрати пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2662, 40 грн.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2026 року відкрито провадження по справі, ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, учасникам справи встановлено строк для подачі заяв по суті справи, витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» додаткові письмові докази.

02.06.2026 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

В судове засідання призначене на 06.08.2026 року сторони не з`явились. Представник позивача у своїй відповіді на відзив просив суд проводити розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача через «Електронний суд» надіслав клопотання про розгляд справи без його участі та участі відповідача, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

09.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Александрова О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначені заперечення на позовні вимоги. Сторона відповідача зазначає про те, що відповідачу не були надані для ознайомлення умови надання послуг кредитування, не було ознайомлено його з процентною ставкою, комісіями та іншими умовами кредитного договору. Також позивачем не надано доказів, що відповідачем було підписано саме таку редакцію кредитного договору, копію якої долучено до позову, а тому вважає, що посилання позивача на обізнаність відповідача з умовами кредитного договору бездоказові, а факт часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитом не є доказом обізнаності та погодження останнього на вказану позивачем в позові процентну ставку та комісію. Крім того, зазначає, що розрахунок заборгованості наданий позивачем не може підтверджувати існування боргу, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Також відповідач не погоджуються з сумами зазначеними в розрахунку заборгованості, посилаючись на не зазначення періоду в ньому за який здійснено нарахування процентів та комісій, вважаючи що сума заборгованості по процентам повинна дорівнювати 0, 00 грн. та що, вони є значно завищеними та перевищують «розумні межі». У задоволенні позову просили відмовити.

11.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив за змістом якої представник позивача зазначає, що спірний кредитний договір № 527187-КС-006 укладений в електронній формі та відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже прирівнюється до договорів укладених в письмовій формі. Кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договором передбачені всі його істотні умови: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, розмір комісії за надання кредиту, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням даного договору. Відповідач укладаючи спірний договір був ознайомлений з всіма його істотними умовами, зокрема і з процентною ставкою та сплатою одноразової комісії. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції та 3 % річних), а також пені позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Також зазначає, що оскільки позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.03.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі за текстом ТОВ «БІЗПОЗИКА») та ОСОБА_1 , укладено Договір № 527187-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 18.03.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 527187-КС-006 про надання кредиту. 18.03.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 527187-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2973, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 18.03.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 527187-КС-006 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику кредит у розмірі 64 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА».

За умовами договору сторони погодились на таке: строк, на який надається кредит - 24 тижні (п.2.3). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1% фіксована, яка є незмінною протягом усього строку Договору та розмір якої не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту - 12 800,00 грн.; комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п.2.5). Строк дії договору - до 02.09.2025 (п.2.8). Також, у договорі вказано ідентифікуючі дані останнього, зокрема, паспортні дані, РНОКПП, електронна пошта, фінансовий номер НОМЕР_1 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 5.1 Правил надання споживчих кредитів затверджених наказом директора ТОВ «Бізнес Позика» від 18.02.2025 року за № 2-ОД, за користування кредитом позичальнику нараховуються, а позичальник повинен сплатити кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Договорі. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника) до дня закінчення строку кредитування (включно).

Позивач також долучив візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 527187-КС-006 від 18.03.2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com.

Як доказ факту перерахування ОСОБА_1 на його рахунок НОМЕР_3 кредитних коштів у сумі 64 000,00 грн. позивач надав підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, у якому вказано про перерахунок зазначеної суми, призначення платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 , за кредитним договором № 527187-КС-006 від 18.03.2025. У повідомленні ТОВ «ПрофітГід» вказало, що на ім`я ОСОБА_1 , 18.03.2025 року о 09-44 годині було зараховано 64 000,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості за договором № 527187-КС-006 від 18.03.2025, у ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 року наявна заборгованість у розмірі 200 483, 00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 62 250,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 96 953, 00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 32 000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 9 280,00 грн.

Крім того, з листа AT КБ «ПриватБанк», який надійшов на виконання ухвали суду, встановлено на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Додатково надано виписку у додатку по рахунку (ах) № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 18-03-2025 - 02-09-2025 року з якої вбачається, що 18.03.2026 року на вказану картку зараховано платіж у сумі 64 000, 00 грн.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Спірний договір №527187-КС-006 від 18.03.2025 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав останньому грошові кошти (кредит) на обумовлених сторонами умовах. В свою чергу, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини щодо укладення між ними кредитного договору №527187-КС-006 від 18.03.2025 та належне виконання позивачем свого зобов`язання, а саме надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов договору.

При цьому, тягар доказування належного виконання своїх зобов`язань відповідачем, зокрема щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів, комісій передбачені договором, лежить саме на позичальнику.

Посилання сторони відповідача на те, що не надано доказів на підтвердження того, що ним було підписано саме редакцію кредитного договору, копію якої долучено до позову, та на не обізнаність відповідача з умовами кредитування суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема електронним кредитним договором № 527187-КС-006 від 18.03.2025, який укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до власноручного підпису; візуальною формою послідовності дій відповідача. Доказів протилежного стороною відповідача не надано.

В свою чергу матеріали справи і не містять відомостей щодо визнання недійсності спірного кредитного договору або окремих його умов, відповідач не оспорював факт його укладання в судовому порядку та не звертався до банку із заявами щодо несанкціонованого використання кредитних коштів.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та комісії, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Доказів належного виконання умов кредитного договору, погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку стороною відповідача суду не надано.

Досліджені в ході судового розгляду наявні у справі докази на переконання суду у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що між сторонами спору укладено кредитний договір. Достовірність цих доказів не викликає у суду сумнівів. При цьому суд враховує, що відповідачем у спростування доводів позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості або неправильність розрахунку, поданого позивачем.

Перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, судом встановлено, що їх нарахування здійснювалося до 02.09.2025 року та з урахуванням процентної ставки 1%, тобто, в межах погодженого сторонами строку кредитування та погодженої сторонами стандартної процентної ставки.

Щодо стягнення комісії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п. 2.5 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 12 800,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було сплачено, а позивачем зараховано в рахунок сплати комісії 3 520,00 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по комісії у розмірі 9280, 00 грн.

Під час укладення кредитного договору № 527187-КС-006 від 18.03.2025 року відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень вказаного договору, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечував, дійсність даного договору не оспорював.

Тому, суд доходить висновку, що сума заборгованості за комісією у розмірі 9 280, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам нарахованим відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 32 000, 00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати процентів нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 було неправомірно нараховано заборгованість по відсоткам на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 32 000,00 грн. за кредитним договором № 527187-КС-006 від 18.03.2025, укладеного з позивачем, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму заборгованості у розмірі 168 483, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2237,48 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4,12,81,89,141,247,265,279 ЦПК України, ст.ст.509,526,527,530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 527187-КС-006 від 18.03.2025 року в сумі 168 483 /сто шістдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят три/ гривні 00 копійок, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 62 250,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах - 96 953,00 грн.; сума прострочених платежів за комісією - 9 280,00 грн.; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2237 /дві тисячі двісті тридцять сім/ гривень 48 копійок.

В решті позову-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова