Рішення № 139184834, 20.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 р. № 400/9484/24 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання М`ялик В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод, вул. Набережна, 64,с. Галицинове,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57286, до Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю Девелопмент Констракшн Холдінг, вул. Верхній Вал, 68,м. Київ,04071, провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2024 №1848714290704, №1849014290704,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами про: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2024 № 1848714290704 та № 1849024290704 в повному обсязі.

В якості третьої особи, яка не заявляє вимоги на предмет спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Констракшн Холдінг».

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обґрунтував свої позовні вимоги тим, що Головним управління ДПС у Миколаївській області за результатами позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення ПДВ за квітень 2024 року, зроблено безпідставний висновок про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 788229 084,00 гривень та про завищення суми від`ємного значення ПДВ за квітень 2024 року в сумі 192976599,00 гривень. Позивач зазначає, що висновок ґрунтується на помилковому твердженні про заниження (ненарахуванні) податкових зобов`язань по факту безоплатної передачі в дохід держави товарів і основних засобів відповідно до рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023, яким в порядку застосування санкції стягнуто в дохід держави корпоративні права, рухоме та нерухоме майно позивача. Позивач звертає увагу суду, що факту ухвалення цього судового рішення не достатньо для висновку про нарахування податкових зобов`язань з ПДВ. На думку позивача, лише фактично здійснена операція з передачі майна позивача у власність держави, підтверджена відповідними первинними документами та зумовлений нею рух активів та зміна структури активів та власного капіталу позивача зумовлюють виникнення у останнього обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за фактом вчинення такої операції. Однак, на момент проведення перевірки, активи позивача (основні засоби - рухоме та нерухоме майно, вказане у рішенні ВАКС від 16.02.2023) у власність держави передані не були і, відповідно, були відсутні докази такої передачі (первинні документи), ці активи перебували (і перебувають на час заявлення позову ) на балансі позивача та останній є їх власником. Крім того, позивач зауважує, що в рішенні ВАКС від 16.02.2023 імпортовані та не реалізовані товари на суму ПДВ 788229084,00 гривень, не зазначені як такі, що підлягають стягненню в дохід держави.

Щодо висновку акту про заниження податкових зобов`язань на загальну суму 1845089 гривень, позивач зазначає, що цей висновок ґрунтується на приписі п. г) п.198.5 ст.198 ПК України і полягає у тому, що позивач начебто використав придбані у ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс» товари (обладнання градирні) в негосподарській діяльності. В спростування цього висновку позивач посилається на те, що факт використання товарів у негосподарській діяльності не може доводитися шляхом вказівки на ненадання документів про таке використання у господарській діяльності. Оскільки відповідачем не зібрано та не представлено доказів того, що товари (обладнання градирні), придбані ТОВ «МГЗ» у ТОВ «ІК Донгідроекоресурс», були використані в операціях, що не є господарською діяльністю позивача (із детальним описом таких операцій та первинних документів, які їх підтверджують), то висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань за березень 2024 року на суму 1845089 гривень є неправомірними.

З аналогічних мотивів позивач не погодився і з висновком акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 75043707,28 гривень в зв`язку з використанням в негосподарській діяльності соди каустичної. Крім того, позивач зазначає, що категоричний висновок про неможливість використання зазначеної продукції в господарській діяльності за межами гарантійного строку придатності зроблений відповідачем за відсутності експертного висновку. Натомість, позивач стверджує, що використання такої соди каустичної є можливим при виробництві глинозему.

Що стосується висновків акту про завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 3374622 гривень по відносинам з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» (третя особа), позивач зазначає, що у нього у повному обсязі наявні належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, що виключає неможливість їх використання для відображення у бухгалтерському та податковому обліку. При цьому контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Відповідач проти позову заперечив, надав відзив, в якому свою позицію обґрунтував посиланням на підпункту 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України, що не є об`єктом оподаткування ПДВ операції з конфіскації майна (передачі майна від особи, в якої його конфісковано, у власність держави). Щодо податкових наслідків з ПДВ в особи (платника ПДВ), майно в якої було конфісковано, а саме така особа: не визначає суму податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з конфіскації майна (безоплатної передачі майна у власність держави); визначає податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, враховуючи те, що конфісковане майно, придбане/виготовлене з ПДВ використовується в операції, яка не є об`єктом оподаткування ПДВ. Щодо твердження позивача про те, що самого по собі факту ухвалення судового рішення про конфіскацію активів ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не достатньо для висновку про нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідач не погоджується з ним з тих мотивів, що законодавством передбачено перехід права власності (володіння, користування та розпорядження) на майно підприємства до Фонду державного майна України шляхом передачі йому корпоративних прав. Згідно із Єдиним реєстром юридичних осіб, 19.03.2024р. засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод став Фонд державного майна України. Тобто, за висновком відповідача, з 19.03.2024 Фонд державного майна України набув права власності на корпоративні права ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», а разом із ними на все майно даного підприємства. Відповідач зауважує, що порушення законодавства позивачем в частині передачі визначеного у рішенні ВАКС майна не звільняє його від обов`язків, покладених на нього податковим законодавством, зокрема щодо нарахування податкових зобов`язань по операціям, що не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Також, відповідач стверджує, що ТОВ «МГЗ» на порушення п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «МГЗ» не нарахувало податкові зобов`язання по рядкам 4.1 (колонка Б) Декларації за березень 2023 року на суму 1845089 гривень. Такі зобов`язання у позивача виникли в зв`язку з тим, що градирня ДВГ-1000Н-4 в розібраному вигляді придбана і оприбуткована ним в травні-жовтні 2020 року та не введена в експлуатацію більше 24 місяців. Водночас, постачальник градирні ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс» гарантував якість товару протягом 18 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 24 місяців з дня поставки, за умови дотримання умов технічної експлуатації та зберігання.

В спростування твердження позову про помилковість висновку контролюючого органу про донарахування податкових зобов`язань у сумі 75043 707 гривень, відповідач послався на те, що перевіркою встановлено, що сода каустична, яка знаходиться на балансі ТОВ «МГЗ» у кількості 40507,006 тон балансовою вартістю 375182147,10 гривень, є протермінованою і не може бути використана в господарській діяльності позивача. Відтак, дані операції не можуть вважатися господарською діяльністю платника податків, та ТОВ «МГЗ» відповідно до абз. «г» п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мало нарахувати податкові зобов`язання у сумі 75 043 707 грн (балансова вартість соди 375 218 536,4*20%=75 043 707,28) та задекларувати в ряд. 4.1 (колонка Б) Декларації за березень 2024 року.

Щодо відносин позивача з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», відповідач зазначає, що перевіркою не можливо визначити економічну доцільність придбання консультативно-юридичних послуг на загальну суму 20247732 гривень, в тому числі ПДВ 3374622 гривень у зазначеного контрагента-постачальника: в грудні 2021 року - березні 2022 року, враховуючи наявний власний персонал з юридичної справи та залучення інших сторонніх організацій в періоді, що перевірявся; операції з придбання послуг не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, акти приймання - передачі наданих послуг не розкривають суті проведення господарської операції з надання консультативно-юридичних послуг.

Відтак, відповідач вважає висновки акту, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач висловився щодо хибності висновків Відповідача про ототожнення корпоративних прав учасників господарського товариства та права власності на усе його майно. Висновок відповідача про те, що володіння особою часткою у статутному капіталі підприємства означає, що така особа є власником усього майна такого підприємства, позивач вважає помилковим. Також, щодо відносин з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» позивач зауважив, що законодавство України не обмежує платника податків у праві самостійно обирати контрагентів, укладати з ними необхідні для провадження господарської діяльності договори та на власний розсуд визначати їх умови.

Відповідач в свою чергу надав заперечення на відповідь на відзив, в яких він повторив свою позицію щодо того, що 19.03.2024, Фонд державного майна України набув права власності на корпоративні права ТОВ «МГЗ», а разом із ними на все майно даного підприємства, а відтак ТОВ «МГЗ» в березні 2024 року на порушення підпункту 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України невизначено податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, яке призвело до завищення рядка 21 декларації за березень 2024 року, що в свою чергу призвело до завищення рядків 16.1, 17, 19, 20.2, 21 декларації за квітень 2024 року. По відносинам позивача з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» відповідач додатково зазначив, що до перевірки не було надано Додаток №3 «Звіт про надання послуг з переліком» до договору, у зв`язку з чим, не можливо визначити номенклатуру наданих послуг, фахівця який виконував ті чи інші послуги, період їх виконання, кількість годин, коефіцієнт складності, терміновості наданих послуг, та загалом не можливо визначити вартість наданих таких послуг, зазначених у актах приймання - передачі наданих послуг в грудні 2021 року березні 2022 року. Відтак, неможливо ідентифікувати за своєю суттю операції з придбання юридично-консультаційних послуг у контрагента-постачальника ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», які саме були надані послуги, в якій кількості, визначити їх вартість окремо по кожній номенклатурі тощо.

Третя особа просила задовольнити позовні вимоги позивача у повному розмірі. В пояснення зазначила, що позивач правомірно сформував податковий кредит за відносинами з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», які належно підтвердженні податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами. Третя особа стверджує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. Крім того, третя особа звертає увагу на той факт, що жодних дефектів у правовому статусі ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» не існувало та не існує. Також, на думку третьої особи, відповідач не має права втручатися у господарську діяльність позивача та третьої особи та робити висновки про економічну недоцільність придбання послуг. Отже, третя особа заперечує висновки відповідача щодо порушень вимог законодавства в частині завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 3374622 гривень за періоди грудень 2021 року, січень-березень 2022 року по операціям з придбання послуг у контрагента ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг».

16.10.2025 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у цій справі, позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1848714290704 від 09.09.2024 Головного управління ДПС у Миколаївській області, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 1849014290704 від 09.09.2024, в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 189601977,00 гривень. В решті позовних вимог (в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 374 622,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг») відмовлено.

24.12.2025 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишено без задоволення, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Констракшн Холдінг» задоволені. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову. Ухвалено у відповідній частині нове рішення суду, яким зазначені позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 №1849014290704 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3374622,00 гривень. В інший частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року залишено без змін.

29.04.2026 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року скасовані, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

08.06.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи, справа прийнята до провадження суддею Біоносенко В.В. та призначена до розгляду в порядку загального провадження.

Під час підготовчого провадження, відповідачем на виконання вимог постанови Верховного Суду від 29.04.2026 у цій справі надано Розрахунок по оскаржених ППР Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» по справі №400/9484/24 (т.7 арк.спр.45). Також, сторони надали процесуальні заяви по суті справи, аналогічного змісту, що і під час первинного розгляду справи.

20.07.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Під час судових засідань в режимі відеоконференції 30.06.2026, 20.07.2026 05.08.2026 та 20.08.2026 представники сторін підтримали власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи. Представник позивача та третьої особи, просили позов задовольнити, представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити.

Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні 20.08.2026, за участі представників сторін, в режимі відеоконференції. 20.08.2026 проголошено вступну та резолютивні частини рішення, повний текст рішення складено 24.08.2026.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.04. Основним видом діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який в свою чергу є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію.

16.02.2023 рішенням Вищого антикорупційного суду задоволено позовну заяву Міністерства юстиції України до Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Обєднання компанія «Русал» та стягнуто у доход держави активі у вигляді всього майнового комплексу та 100% статутного капіталу ТОВ «МГЗ». 16.06.2023 зазначене рішення набрало законної сили.

На теперішній час, єдиним учасником юридичної особи ТОВ «МГЗ» є Фонд державного майна України.

05.06.2024 ТОВ «МГЗ» подало Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2024 року, в якій у рядку 20 «Суми від`ємного значення що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 на момент подання податкових декларацій» визначена сума 981287824 гривень, в рядку 20.2.1 «підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» визначена сума 788229084 гривень, в рядку 21 «сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» визначена сума 193058740 гривень.

Зазначене стало підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування.

В період з 09.07.2024 по 24.07.2024 Головним управління ДПС у Миколаївській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2024 № 12862/14-29-07-04/33133003, за висновками якого встановлено, що при декларуванні за квітень 2024 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:

п.п. 196.1.20 п. 196.1 ст.196, абз. «а», «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2024 року на 788229084 гривень;

п. п. 192.1.1 п. 192.1. ст. 192, п.п. 196.1.20 п. 196.1 ст.196, п. 198.1, п. 198.3, абз. «а», «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1. абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2024 року на суму 192976599 гривень.

Зазначені висновки контролюючого органу, складаються з 4 фактів, які кваліфіковані, як окремі податкові правопорушення: 1) взаємовідносини з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» за договорами надання послуг (юридичні та аналітичні консультаційні послуги) у грудні 2020-березні 2021 року, що призвело безпідставного врахування у податковому кредиту 3374622 гривень сплачених позивачем на користь цього контрагента; 2) не нарахування податкових зобов`язань на суму 1845089,00 гривень у зв`язку з невикористанням у господарської діяльності придбаної у ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс» градирні; 3) не нарахування податкових зобов`язань на суму 75043707 гривень, використання якої в межах господарської діяльності не доведено; 4) не нарахування податкових зобов`язань на суму 981205683 гривень підставі п.196.1.20 ПК України, у зв`язку з конфіскацією майна ТОВ «МГЗ» на користь держави на підставі рішення ВАКС від 16.02.2023.

09.09.2024 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Миколаївській області, на підставі акту перевірки від 31.07.2024 № 12862/14-29-07-04/33133003 винесені податкові повідомлення-рішення: № 1849014290704 від 09.09.2024, яким зменшено ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» від`ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 192976599,00 гривень, №1848714290704, яким зменшено ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану платником податків у розмірі 788229084,00 гривень, застосовано штрафні санкції у розмірі 197057271,00 гривень.

Суд досліджував аргументи, докази та заперечення сторін, стосовно кожного факту окремо.

1. 18.11.2020 ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» уклав договір про надання послуг №18/11/20 з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг». Предметом цього договору є надання з боку контрагента на користь позивача послуг з: 1) проведення аналізу ризиків Замовника у сфері: податкового законодавства, в тому числі трансфертного ціноутворення, інвестиційного, корпоративного законодавства, земельних відносин, забезпечення енергоресурсами, застосування економічних санкцій, взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами (податковими та митними органами, СБУ, НАБУ, ДБР, поліція, прокуратура, податкова міліція), взаємодії з органами нагляду та контролю (екологічними інспекціями, Держпраці, МНС), з інших питань за дорученням замовника; 2) розробка стратегії та плану робіт, направлених на урегулювання ризиків; 3) реалізація розробленої стратегії та плану робіт, направлених на урегулювання ризиків; 4) ініціювання від імені замовника судових процедур та інших необхідних дій, направлених на урегулювання ризиків із залученням третіх осіб; 5) ведення переговорів від імені замовника, представництво інтересів замовника перед третіми особами; 6) інші види послуг за заявкою на надання послуг, форма якої наведена у Додатку №2.

До Договору сторони уклали додаткову угоду від 28.09.2021, якою строк дії Договору було продовжено до 18.11.2022.

За актом надання послуг №272 від 31.12.2021 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за грудень 2021 року вартістю 4891302,00 грн., в т.ч. ПДВ 815 217,00 гривень). Оплата наданих послуг здійснена 06.12.2021 платіжним дорученням №06637. За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну №1 від 06.12.2021.

За актом надання послуг №1 від 31.01.2022 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за січень 2022 року вартістю 4909446,00 гривень, в т.ч. ПДВ 818 241,00 гривень. Оплата наданих послуг здійснена 05.01.2022 платіжним дорученням №00040. За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну №1 від 05.01.2022.

За актом надання послуг №27 від 28.02.2022 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за лютий 2022 року вартістю 5 181 102,00 грн., в т.ч. ПДВ 863517,00 гривень. Оплата наданих послуг здійснена 04.02.2022 платіжним дорученням №06618. За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну №1 від 04.02.2022.

За актом надання послуг №37 від 31.03.2022 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за березень 2022 року вартістю 5265882,00 гривень, в т.ч. ПДВ 877647,00 гривень. Оплата наданих послуг здійснена 11.03.2022 платіжним дорученням №01163. За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну №1 від 11.03.2022.

Всього за грудень 2021-березень 2022 було надано юридично-консультаційних послуг на суму 20247732 гривень, з них сума сплаченого податку на додану вартість склала 3374622 гривень.

До кожного з зазначених вище актів виконаних робіт було додано звіти про надані послуги.

Відповідно до п.201.10. ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У цьому випадку, всі податкові накладні були зареєстровані після 01.07.2017, що підтверджується самим Актом перевірки.

З 01.07.2017 законодавець чітко визначив, що сам факт реєстрацією ДПС податкової накладної в ЄРПН, свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції, оскільки під час реєстрації податкової накладної, контролюючий орган перевіряє ризики порушення норм податкового законодавства, а у разі їх підтвердження, має право зупинити та/або відмовити у реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу на категоричність вимог п.201.10. ПК України, про те, що суми податку, що відносяться до податкового кредиту, підтверджені зареєстрованою після 01.07.2017 податковою накладною та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Більш того, саме для усунення негативної практики, до якої вдавались контролюючі органи протягом тривалого часу, коригування податкових зобов`язань платника податків через оцінку його правочинів, як безтоварних або нікчемних, подолання тривалою невизначеності та суб`єктивізму у питанні адміністрування податку на додану вартість, законодавцем були внесенні зміни до п.201.10 ПК України.

У будь-якому випадку, зазначена господарська операція не призводить до порушення податкового балансу, оскільки спірна сума ПДВ 3374622 гривень відображено позивачем у податковому обліку, як податковий кредит, а ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» облікувано у власному податковому обліку саме, як податкові зобов`язання. При цьому контролюючий орган не надає жодних аргументів про податкову недоброчесність цього контрагенту, про ознаки фіктивності, або участі у протиправних схемах з мінімізації податкового навантаження.

З приводу економічної доцільності таких значний витрат(20247732 гривень) на юридично-консультаційні послуги, суд оцінює їх розмір з урахуванням обсягу діяльності ТОВ «МГЗ», та вважає ці витрати цілком співмірним з ризиками, з якими стикається промислове підприємство такого масштабу. Лише по цій справі спірними є 1178262954 гривень, що свідчить про те, такий масштабний платник податків потребує фахового консалтингу.

Суд вважає, що у позивача у повному обсязі наявні належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операцій за цим фактом, що виключає неможливість їх використання для відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Натомість, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності, як позивача так і його контрагента (третьої особи у цій справі), або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Таким чином, Суд наголосив на тому, що вирішувати, які саме господарські операції слід здійснити в межах господарської діяльності, повинен сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника. Про це зазначив Верховний Суд в постанові від 21.07.2020р. в постанові №816/191/17.

Отже, провадячи свою підприємницьку діяльність на власний ризик, платник несе всі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень. При цьому, такий платник не має обов`язку бути економічно ефективним і раціональним та може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб`єктності як учасника ринкових правовідносин. Важливо наголосити й на тому, що за відсутності доказів умисного застосування платником заниженої ціни продажу без наявності ділової мети, а виключно з метою мінімізації податків, у податкового органу відсутні підстави оцінювати обґрунтованість цінової політики платника в процесі провадження ним господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача про зменшення від`ємного значення, що включається до податкового кредиту декларації за березень 2024 року по операціям з придбання послуг у ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» з грудня 2021 року по березень 2022 року в розмірі 3374622,00 гривень, а позов в цій частині належить задовольнити.

2. 13.04.2020 ТОВ «МГЗ» уклав договір № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887, з ТОВ «ІК Донгідроекоресурс», відповідно до якої позивач придбав градирню ДВГ-1000Н-4, вартістю 23328000 гривень.

Пунктом 5.2. договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887 передбачено, що постачальник гарантує якість товару впродовж 18 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 24 місяців з дня поставки при умові дотримання умов технічної експлуатації та зберігання.

З заяв по суті суд встановив, що між сторонами не є спірним, що в межах вказаного договору було виконано поставку товару (обладнання градирні), що підтверджено відповідними доказами (первинними та іншими документами), дослідженими відповідачем під час проведення перевірки.

Так, з акту перевірки вбачається, що видаткові накладні, якими підтверджується поставка товару частинами, складені у період з 08.07.2020 по 06.10.2020. Вартість майна становить 23063616,00 гривень, в т.ч. ПДВ 3843936,00 гривеньн.

ТОВ «МГЗ» віднесло до складу податкового кредиту за січень 2023 року податкової декларації з ПДВ суму ПДВ в розмірі 1845089,28 гривень, сплачених позивачем на користь ТОВ «ІК Донгідроекоресурс» за поставлену градирню.

Під час перевірки, контролюючий орган встановив, що придбана градирня наразі не змонтована та не введена в експлуатацію; ТОВ «МГЗ» не надало до перевірки документів щодо списання, переміщення на інший склад, передачі на зберігання іншій особі, реалізації, використання у власній господарській діяльності цієї градирні; згідно п.5.2. договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167 на придбану градирню встановлено гарантію якості товару протягом 18 місяців з дня введення в експлуатацію та не більше 24 місяців з дня поставки.

Зазначене привело контролюючий орган до висновку про використання ТОВ «МГЗ» цього обладнання у не господарських операціях. Відтак, відповідач стверджує, що на виконання вимог п.п. г) п.198.5. ст.198 ПК України позивач мав нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1845089,00 гривень у декларації з ПДВ за березень 2023 по операціям з придбання градирні у контрагента ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс».

За результатами інвентаризації товаро-матеріальних цінностей комори № 1057 «Обладнання для монтажу (рахунок 1524)», проведеної за наказом № МГЗ-23-Н058/01 від 29.09.2023 в період 01.10.2023 по 18.10.2023, складено інвентаризаційний опис, який підтверджує наявність обладнання градирні.

Також, відомості про те, що обладнання градирня обліковується на складі включено і до оборотної відомості 1057 станом на квітень 2024.

Отже, вказані докази підтверджують відображення обладнання градирні в бухгалтерському обліку позивача.

В обґрунтування своєї позиції щодо використання градирні в негосподарській діяльності відповідач посилається на сплив передбаченого пунктом 5.2. договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887 гарантійного строку на обладнання.

Дійсно, з умов цього пункту слідує, що такий строк, обмежений 24 місяцями з дня поставки, сплив.

Водночас, суд не поділяє висновок відповідача про неможливість використання позивачем в своїй господарській діяльності обладнання градирні за межами цього строку.

Так, відповідно до ч 2 ст. 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

За нормами ч. 1 ст. 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Отже, законодавець розрізняє поняття гарантійного строку та строку придатності.

Суть гарантійного строку у відносинах між позивачем і ТОВ «ІК Донгідроекоресурс» викладено у пункті 5.3 договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887, яким передбачено, що постачальник зобов`язується впродовж строку дії гарантії якості на товар за свій рахунок в строк не більше 45 (сорок п`ять) календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення покупця здійснити заміну неякісного товару.

Тобто, сплив гарантійного строку має наслідком звільнення постачальника від обов`язків щодо здійснення заміни неякісного товару, проте, не свідчить про непридатність обладнання градирні до використання.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт придбання обладнання з метою використання у власній господарській діяльності.

На переконання суду, для висновків про використання градирні у негосподарської діяльності потрібно встановити факти: 1) що градирня придбавалась позивачем взагалі з іншою метою метою, а не використання у господарської діяльності; або 2) позивач почав використовувати її в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Але, доказів ані щодо першого, ані щодо другого не наданою.

Разом з тим, суд зазначає, що термін «призначений для використання у господарській діяльності», «починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю» не тотожні терміну «не використовується у господарській діяльності».

Оскільки відсутній факт використання обладнання градирні в операціях, що не є господарською діяльністю і відсутній факт придбання градирні з метою використання в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, відсутні і підстави для застосування норм п.198.5 ст.198 ПК України, п. 189.1. ст. 189 ПК України.

Відтак, суд констатує, що висновок акту щодо протиправного ненарахування позивачем податкових зобов`язань на суму 1845 089,00 гривень під час розгляду справи в суді не підтверджено.

В цій частині позов також задовольнити.

3. 08.12.2021 ТОВ «МГЗ» уклав контракт № 22-ХЛ/001/21-571 з ТОВ «Новомосковський хлор», за умовами якого останній зобов`язався поставити, а позивач як покупець прийняти і оплатити товар натр їдкий (гідроксид натрія) в кількості, за ціною, на умовах і в строки, визначені в цьому контракті та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Актом перевірки встановлено, і позивачем не заперечено, що постачання товару відповідно до контракту № 22-ХЛ/001/21-571 від 08.12.2021 відбувалось в грудні-лютому 2021 року.

При цьому, фактичне розмитнення частини товару здійснено у березні 2024 року за митними деклараціями від 11.03.2024 № UA504180000001161, від 18.03.2024 UA50418000001265.

В матеріалах справи є паспорти виробника партія 166/2 цистерна 1400599, партія 166/1 цистерна 1400201, відповідно до яких товар виготовлено 18.01.2022.

В акті перевірки міститься посилання на паспорти щодо інших партій товару, за якими товар виготовлено в лютому 2022 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки паспортів якості соди каустичної (вибірково) гарантійний термін зберігання продукту 1 рік з моменту виготовлення.

Крім того, в акті перевірки є посилання на інтернет-джерела щодо граничного терміну використання соди каустичної інших виробників, за відомостями яких встановлено гарантійний термін зберігання каустичної соди 1 рік з дати виготовлення.

З огляду на сплив гарантійного строку зберігання імпортованої позивачем соди каустичної в кількості 173,929 тон відповідачем зроблено висновок про неможливість її використання у господарській діяльності.

Позивач, заперечуючи проти такого висновку, зазначив, що закінчення гарантійного строку зберігання придбаної позивачем соди каустичної, саме по собі не є підставою для висновку про непридатність до використання цієї соди у господарській діяльності позивача (в процесі виробництва глинозему).

В обґрунтування своєї позиції позивач послався на висновок № 142000-3102-0170 від 06.03.2024 Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. Так, Миколаївською митницею були відібрані проби товару за поданою позивачем митною декларацією від 22.02.2024 № 24UA504180000837U0 для проведення його експертизи з метою визначення, зокрема, того, чи є наданий зразок товару каустичною содою (виробник ТОВ «Новомосковський хлор», дата виробництва згідно паспортів якості - 18.01.2022). За результатами досліджень встановлено, що надана проба являє собою гідроксид натрію у водному розчині з вмістом NaOH 47,55%.

Також, позивачем надано висновок № 142000- 3102-0317 від 04.09.2024 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про проведення дослідження (експертизи) проб товару, відібраного Миколаївською митницею за митною декларацією від 20.08.2024 № 24UA504180002295U2 (виробник ПАТ «Химпром», дата виробництва згідно сертифікатів якості - лютий 2022, гарантійний строк зберігання 1 рік) з метою визначення, зокрема, того чи є наданий зразок товару каустичною содою та визначення його хімічного складу. За висновком експерта, надана проба являє собою гідроксид натрію у водному розчині з вмістом NaOH 46,8%.

Позивач наголошує, що основним видом господарської діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему способом Байєра, суть якого полягає у вилуговуванні бокситів у лужному розчині (водний розчин NaOH) з метою хімічного вилучення з бокситу гідроксилу алюмінію та подальшого отримання з нього оксиду алюмінію (глинозему). Саме для цього підприємство закуповував соду каустичну. Позивач у виробничий діяльності застосовував соду каустичну (водний розчин) з масовою часткою NaOH 44,5% - 48,3%. Спосіб виробництва та марка соди каустичної для використання позивачем у виробництві глинозему значення не мають. Зменшення масової частки NaOH у розчині соди каустичної потребує лише збільшення необхідного об`єму ємностей для зберігання цього розчину та збільшенню необхідного часу для хімічної очистки обладнання. Інші домішки, що містяться у натру їдкому, такі як сода кальцинована Na2CO3, хлористий натрій NaCL, оксиди заліза і алюмінію Fe2O3 і Al2O3 та інші, для виробництва глинозему не потрібні та їх вміст у соді каустичній впливу на виробництво не здійснює. При цьому, позивач при виробництві глинозему використовує так званий «оборотний розчин» (розчин каустичної соди, який після використання на усіх етапах виробництва глинозему постійно повертається на початковий етап), строк обігу якого у технологічному процесі складає більше 1 року, а убуток об`єму цього розчину поповнюються додаванням необхідного обсягу каустику.

Право контролюючого органу на залучення експерта передбачено нормами п.84.1. ст.84 ПК України, за якими експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Отримані згідно п.84.1 ст.84 ПК України експертні висновки використовуються контролюючими органами під час проведення перевірок та можуть бути підставами для висновків відповідно до п.83.1. ст.83 ПК України.

Натомість, під час проведення податкової перевірки відповідачем зроблено категоричний висновок про неможливість такого використання лише на підставі даних про гарантійний строк зберігання соди каустичної, без належної оцінки пояснень позивача щодо етапів переробки бокситів на ТОВ «МГЗ» способом Байєра при виробництві глинозему.

В той же час висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 142000-3102-0170 від 06.03.2024, № 142000- 3102-0317 від 04.09.2024 свідчать, що відібрані в лютому і серпні 2024 року проби товару, виготовленого у лютому 2022 року, в частині вмісту гідроксиду натрію відповідають ГОСТ Р 55064-2012.

З зазначеного можна зробити висновок, що сплив гарантійного строку зберігання соди каустичної не має безумовним наслідком втрату її властивостей, необхідних для використання такої соди каустичної у виробництві глинозему.

Вказані висновки відповідачем в ході судового розгляду справи не спростовані.

Не містять матеріали справи і будь-яких доказів, які б підтверджували використання позивачем соди каустичної в негосподарській діяльності.

Суд враховує, що в постанові від 11.07.2024 у справі 60/4169/21 Верховний Суд зазначив, що «для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів»; «Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21, від 18 березня 2024 року у справі № 120/2466/23)».

Отже, з огляду відсутність доказів використання позивачем зазначеного товару у негосподарський діяльності, або щодо неможливості його використання в господарській діяльності, суд вважає помилковим висновок відповідача про виникнення у платника податків обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за цим фактом.

В цій частин позов також належить задовольнити.

4. Як, вже було зазначено вище, 16.02.2023 рішенням Вищого антикорупційного суду задоволено позовну заяву Міністерства юстиції України до Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Обєднання компанія «Русал» та стягнуто у доход держави активі у вигляді всього майнового комплексу та 100% статутного капіталу ТОВ «МГЗ». 16.06.2023 зазначене рішення набрало законної сили.

Зазначена обставина, на думку контролюючого органу приводить до застосування наслідків передбачених п.196.1.20 п.196.1 ст.196 ПК України.

Відповідно до підпункту 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з передачі майна (конфіскованого майна, знахідок, майна, визнаного безхазяйним, скарбів, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майна, визначеного у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, у розпорядження державних установ або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або постачання згідно із законодавством, а також операції з безоплатної передачі зазначеного в цьому пункті майна у випадках, визначених законодавством, у володіння і користування державних органів, установ (організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996).

Згідно статті 1 Закону №996-XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі Положення №88).

Відповідно до пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Пунктом 2.2 Положення №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Вищого антикорупційного суду від 16.02.2023 у справі №991/265/23 за позовною заявою Мін`юсту про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», в частині стягнення у дохід держави активів: 100 % статутного капіталу ТОВ

«Миколаївський глиноземний завод» .

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 14.08.2014 №1644-VII «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

За частиною першою статті 4 Закону №1644-VII видами санкцій згідно з цим Законом є: 1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

Частиною третьою статті 5-1 Закону №1644-VII унормовано, що рішення суду про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, в день набрання ним законної сили надсилається Кабінету Міністрів України для визначення суб`єкта, порядку та способу його виконання. Кабінет Міністрів України уповноважений доручити здійснення заходів, пов`язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Фонду державного майна України, військовим адміністраціям та/або іншим органам державної влади, суб`єктам господарювання державного сектора економіки.

Законом №3587-IX від 22.02.2024 до частини третьої статті 5-1 Закону №1644-VII внесено зміни щодо порядку виконання рішення суду про застосування санкцій. Так, визначено, що судове рішення про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, в день набрання ним законної сили надсилається Фонду державного майна України для здійснення повноважень у сфері управління активами, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування такої санкції, а також до апарату Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України.

Активи, щодо яких ухвалено рішення про застосування такої санкції, підлягають передачі Фонду державного майна України протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили вищезазначеним судовим рішенням.

Фонд державного майна України здійснює повноваження у сфері управління (у тому числі шляхом реалізації) активами, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування такої санкції, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Грошові кошти, отримані в результаті реалізації таких активів, зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі яких було прийнято спірні ППР, в основу висновку контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 та підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України покладено те, що у зв`язку з конфіскацією майна позивачем занижено (не нараховано) податкові зобов`язання по факту безоплатної передачі в дохід держави придбаних на митній території та імпортованих позивачем товарів на загальну суму ПДВ 886368025 гривень; оприбуткованих позивачем в період з липня 2015 по березень 2023 року основних засобів (балансовою вартістю 461585 962,18 гривень) на суму ПДВ 92317193 гривень за рахунок чого формувалося від`ємне значення в період з листопада 2021 по березень 2024 рок, всього в розмірі 978685218.00 гривень.

На час проведення податкової перевірки відповідачем рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі № 991/265/23 виконано в частині стягнення у дохід держави активів 100% статутного капіталу ТОВ «МГЗ».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2024 підтверджується, що 19.03.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників) на підставі зазначеного судового рішення. Єдиним учасником юридичної особи став Фонд державного майна України (арк. 20-28, т. 1)

В матеріалах справи є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк 67-88 т. 2) станом на 10.10.2024, з яких вбачається, що власником об`єктів нерухомого майна, зазначених у рішенні Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі № 991/265/23, є ТОВ «МГЗ».

При цьому відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1); реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (пункт 9).

В матеріалах справи відсутні належні докази передачі в дохід держави рухомого майна на час проведення документальної перевірки, зазначеного в рішенні Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі №991/265/23.

Крім того, згідно до частини одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух», власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Під час розгляду даної справи відповідачем не доведено, що станом на березень 2024 року (період, в який за твердженням контролюючого органу позивач мав нарахувати податкові зобов`язання в зв`язку з конфіскацією активів) рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі №991/265/23 було фактично виконано в частині стягнення в дохід держави індивідуально визначеного нерухомого і рухомого майна, позаяк відповідачем не надано до суду доказів фактичного здійснення операції з передачі цього майна від ТОВ "МГЗ" уповноваженій Державою особі (тобто, не надано первинних документів, складених в результаті такої операції), державної реєстрації нерухомого і рухомого майна за цією особою.

Відповідно до статті 167 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Аналогічне визначення наведено у підпункті 14.1.90. пункту 14.1. статті 14 ПК України.

Водночас, згідно частини першої та другої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що корпоративні права (статутний капітал юридичної особи) це сукупність майнових та/або грошових внесків засновників (учасників), що формує фінансову основу для старту діяльності, гарантує інтереси кредиторів та визначає частку кожного засновника, тоді як майно - це активи, які належать юридичній особі, включаючи те, що було внесено як статутний капітал, а також інше майно, придбане в процесі господарювання, що використовується для досягнення її цілей.

Таким чином контролюючий орган помилково ототожнює корпоративні права засновників ТОВ «МГЗ», на які були накладені санкції, із усім майном, що належить даній юридичній особі.

На переконання суду, механізм передбачений п.196.1.20 ПК України у взаємодії з п.а) п.198.5 ПК України, застосовується до випадків, коли платник податків спочатку придбає майно, а сплачений за нього податок на додану вартість включає до складу власного податкового кредиту. А у випадку конфіскації цього майна, платник податків повинен скласти на податкову накладну та нарахувати цю суму податкове зобов`язання, сторнувавши раніше нарахований кредит за господарською операцію, яка в подальшому як з`ясувалося не є об`єктом оподаткування.

Натомість у цьому випадку, податковий кредит та від`ємне значення з податку на додану вартість ТОВ «МГЗ» був сформований від поточної операційної діяльності, а не від придбання корпоративних прав власного товариства. А тому відповідно і конфіскації у дохід держави корпоративних прав ТОВ «МГЗ» не є тою подією у розумінні ст.187, п. а) п.198.5 ст.198 ПК України, яка тягне за собою наслідки передбачені п.196.1.20 ПК України.

Інакше кажучи, оскільки податковий кредит позивача сформований не за рахунок купівлі акцій ТОВ «МГЗ», то і конфіскація цих акцій, не є підставою для нарахування податкового зобов`язання.

Ураховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що державна реєстрація права власності на корпоративні права ТОВ «МГЗ» у розмірі 100% статутного капіталу за Фондом державного майна України у березні 2024 року призвела до переходу права власності на все майно ТОВ «МГЗ» до Фонду державного майна України, суд приходить до висновку про протиправне нарахування ТОВ «МГЗ» податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з безоплатної передачі товаро-матеріальних цінностей і основних засобів в дохід держави в розмірі 978685 218,00 гривень.

В цій частині позов також належить задовольнити.

Позов задовольнити у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївської області від 09.09.2024 № 1848714290704 та № 1849024290704, визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (вул. Набережна, 64,с. Галицинове,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57286 33133003) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.09.2024 № 1848714290704 та № 1849024290704.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 24.08.2026