Рішення № 139184576, 24.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 рокусправа № 380/13167/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мацигіна Романа Зеновійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мацигіна Романа Зеновійовича (далі - відповідач, державний виконавець), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №80952949 від 11.05.2026, а також зупинити виконавче провадження №80952949 від 11.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.06.2026 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2026 ВП №80952949, яку винесено на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1862-57У від 05.08.2025 на суму 37788,74 грн. Вказав, що жодних листів, повідомлень, повісток чи інших документів від Головного управління ДПС у Львівській області він не отримував, а сума недоїмки виникла за період з лютого 2017 року по грудень 2020 року.

Позивач стверджує, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57У від 05.08.2025 у графі «Вимогу отримав» відсутні будь-які відомості, а отже, він не отримував цю вимогу, у зв`язку з чим не настав строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Наголосив, що з 22.03.2022 він мобілізований та станом на день подання позову проходить військову службу, що, на його думку, підтверджує неможливість отримання вимоги. Зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску набирає чинності лише після закінчення десяти календарних днів від дня її одержання платником, а оскільки він вимогу не отримував, вона не є узгодженою та не набрала чинності.

На переконання позивача, перед відкриттям виконавчого провадження державний виконавець мав можливість і був зобов`язаний перевірити зміст виконавчого документа, встановити факт вручення вимоги платнику та її невиконання, тобто з`ясувати, чи є вимога узгодженою і чи набрала вона чинності, оскільки лише узгоджена вимога може бути пред`явлена до виконання. Оскільки у вимозі №Ф-1862-57У від 05.08.2025 відсутні відомості про дату її вручення, така вимога є неузгодженою і не підлягала прийняттю до виконання, а державний виконавець мав повернути її стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 06.07.2026 повернуто без розгляду заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 06.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що 11.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80952949 на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57У від 05.08.2025 про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн. Зазначив, що виконавчий документ надійшов до органу державної виконавчої служби у встановленому законом порядку та відповідав вимогам, установленим ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому на момент вирішення питання про відкриття виконавчого провадження підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання були відсутні.

Відповідач наголосив, що доводи позивача стосуються порядку формування, направлення та вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) органом ДПС, тоді як питання правомірності нарахування єдиного внеску, формування вимоги, її направлення платнику та дотримання податковим органом процедури вручення належать до компетенції органу ДПС і можуть бути предметом окремого оскарження. Вказав, що державний виконавець не є органом, уповноваженим перевіряти правильність нарахування єдиного внеску, наявність обов`язку його сплати, правомірність визначення суми недоїмки чи правильність дій контролюючого органу щодо направлення вимоги.

На переконання відповідача, сама по собі відсутність запису у графі «Вимогу отримав» не є беззаперечним доказом невручення вимоги, оскільки законодавство передбачає можливість направлення вимоги не лише шляхом особистого вручення під підпис, а й поштовим відправленням або в електронній формі. Державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно визнавати вимогу контролюючого органу такою, що не набрала чинності, лише на підставі припущення про можливе порушення порядку її вручення, а протилежний підхід означав би перегляд рішення іншого державного органу по суті.

Відповідач також зазначив, що проходження позивачем військової служби саме по собі не є доказом ненаправлення або невручення вимоги, оскільки не позбавляє особу можливості отримувати кореспонденцію. Окремо звернув увагу, що після відкриття виконавчого провадження, встановлення банківських рахунків боржника та звернення стягнення на кошти заборгованість погашено в повному обсязі, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 16.07.2026 виконавче провадження №80952949 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а вимога про зупинення виконавчого провадження втратила предмет. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Головне управління ДПС у Львівській області як третя особа подало письмові пояснення, у яких проти позову заперечило. Вказало, що позивач перебуває на обліку як платник податків та платник єдиного внеску, дата його реєстрації як фізичної особи - підприємця - 12.10.2011, і оскільки до контролюючого органу не надходило відомостей з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, по платнику проводилося нарахування єдиного внеску. Зазначило, що відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2025 №Ф-1862-57 на суму 37788,74 грн.

Третя особа наголосила, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57 від 05.08.2025 надсилалася контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою позивача ( АДРЕСА_1 ), яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, і не була отримана у зв`язку з відсутністю платника за вказаною адресою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. За доводами третьої особи, платник не виконав обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, а тому, з урахуванням положень п.42.2 ст.42, п.58.3 ст.58, ст.70 Податкового кодексу України, відправлення вважається врученим, а сума боргу є узгодженою. На підтвердження зазначеної позиції третя особа послалася на постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №420/26492/21. Просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків та платник єдиного внеску. Як фізична особа - підприємець його зареєстровано 12.10.2011, дата взяття на облік - 13.10.2011.

Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 05.08.2025 №Ф-1862-57У на суму 37788,74 грн, що складається з нарахувань єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік.

11.05.2026 державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мацигіним Романом Зеновійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80952949 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57У від 05.08.2025 про стягнення з позивача 37788,74 грн боргу зі сплати єдиного внеску на користь Головного управління ДПС у Львівській області. У постанові зазначено, що документ набрав чинності 29.04.2026, а також вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 3778,87 грн.

15.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення, яка становить 42121,04 грн.

16.06.2026 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, а 17.06.2026 його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

У межах виконавчого провадження здійснено стягнення коштів з рахунків боржника. За доводами відповідача, які підтверджуються матеріалами справи, заборгованість погашено в повному обсязі, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 16.07.2026 виконавче провадження №80952949 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади діяльності органів державної виконавчої служби, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі інших виконавчих документів, що підлягають виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до закону.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються, зокрема: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо його не оформлено відповідно до вимог, встановлених цим Законом (п.6); виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем (п.9).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає, зокрема, про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджає боржника про відповідальність, встановлену законом.

Отже, законодавець покладає на державного виконавця обов`язок вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який пред`явлено до виконання уповноваженим стягувачем та який відповідає встановленим законом вимогам, а підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є вичерпними та визначені ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII.

У даній справі спір зводиться до того, чи був державний виконавець зобов`язаний перед відкриттям виконавчого провадження встановити факт вручення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та факт набрання нею чинності, і чи мав державний виконавець повернути таку вимогу стягувачу без прийняття до виконання з огляду на незаповнену графу «Вимогу отримав».

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам ст.4 Закону №1404-VIII, дотримання строку пред`явлення документа до виконання, а також наявність чи відсутність визначених ч.4 ст.4 цього Закону підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Повноважень з перевірки правильності нарахування єдиного внеску, правомірності визначення суми недоїмки, дотримання контролюючим органом процедури формування, направлення та вручення вимоги, а також переоцінки визначеного контролюючим органом моменту набрання вимогою чинності Закон №1404-VIII на державного виконавця не покладає. Такі питання належать до компетенції контролюючого органу і, у разі виникнення спору, вирішуються шляхом оскарження відповідного рішення контролюючого органу в порядку адміністративного судочинства.

Суд враховує, що виконавчий документ - вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57У від 05.08.2025 містив реквізити, передбачені ст.4 Закону №1404-VIII: назву і дату видачі документа, найменування органу, який його видав (Головне управління ДПС у Львівській області), відомості про стягувача і боржника, суму, що підлягає стягненню, а також вказівку на дату набрання документом чинності - 29.04.2026. Виконавчий документ пред`явлено до виконання уповноваженим стягувачем - контролюючим органом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 у справі №924/90/22 сформулював висновок, за яким у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи відповідно до вимог законодавства, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання рішенням чинності, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, дії виконавця з відкриття виконавчого провадження є правомірними. Наведений правовий висновок є застосовним і до цих правовідносин, оскільки виконавчий документ - вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57У від 05.08.2025 містив пряму вказівку на набрання ним чинності 29.04.2026, а документальних даних, які у належному порядку спростовували б цю вказівку та були б у розпорядженні державного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження 11.05.2026, матеріали справи не містять.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що незаповнення у вимозі графи «Вимогу отримав» саме по собі свідчить про невручення вимоги, її неузгодженість і, як наслідок, про обов`язок державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Відсутність відповідного запису у графі виконавчого документа не є тотожною встановленню факту невручення вимоги та ненабрання нею чинності, оскільки законодавство передбачає можливість направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) не лише шляхом особистого вручення платнику під підпис, а й шляхом надсилання поштовим відправленням чи в електронній формі. Самостійне встановлення державним виконавцем факту невручення вимоги та ненабрання нею чинності на підставі лише незаповненої графи означало б перегляд рішення контролюючого органу по суті та підміну передбаченої законом процедури оскарження такого рішення, що виходить за межі повноважень державного виконавця, визначених ст.18 Закону №1404-VIII.

Крім того, третя особа - Головне управління ДПС у Львівській області - надала пояснення, за якими вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57 від 05.08.2025 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його податковою адресою, що відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника. За наведеними поясненнями, вимога не була вручена у зв`язку з відсутністю платника за вказаною адресою, а з урахуванням положень п.42.2 ст.42, п.58.3 ст.58, ст.70 Податкового кодексу України таке відправлення вважається врученим. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2023 у справі №420/26492/21, згідно з якою обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитися до отримання відповідної кореспонденції, а податкове повідомлення-рішення чи податкова вимога, надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника, вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Отже, доводи позивача про безумовну неузгодженість вимоги не знайшли підтвердження.

Суд відхиляє доводи позивача про застосування п.9 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII як підстави для повернення виконавчого документа. Зазначена норма стосується випадків, коли виконавчий документ за своєю природою не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Натомість вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску відповідно до п.3 розділу VI Інструкції №449 є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, а тому підстави для застосування до неї п.9 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII відсутні.

Суд відхиляє посилання позивача на проходження ним військової служби з 22.03.2022 як на обставину, що виключає можливість отримання вимоги. Проходження військової служби саме по собі не є доказом ненаправлення або невручення вимоги контролюючим органом у передбачений законодавством спосіб та не свідчить про неправомірність дій державного виконавця, який на момент відкриття виконавчого провадження не був і не міг бути обізнаний про всі обставини фактичного отримання позивачем кореспонденції від контролюючого органу.

Щодо посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі №640/12008/22 суд зазначає, що рішення суду першої інстанції не є джерелом правових висновків у розумінні ст.242 КАС України та не має преюдиційного значення для цієї справи, а відтак не спростовує наведених вище висновків суду.

Доводи позивача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Щодо позовної вимоги про зупинення виконавчого провадження №80952949 від 11.05.2026 суд зазначає таке. Підстави та порядок зупинення виконавчого провадження визначені ст.34 Закону №1404-VIII. Матеріалами справи підтверджується, що постановою державного виконавця від 16.07.2026 виконавче провадження №80952949 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі згідно з виконавчим документом. За наведених обставин зупинення виконавчого провадження, яке на час розгляду справи є закінченим, є неможливим, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Суд враховує, що закінчення виконавчого провадження саме по собі не позбавляє боржника права на судове оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, а законність такої постанови оцінюється судом станом на момент її прийняття. Разом з тим за наслідками перевірки постанови про відкриття виконавчого провадження №80952949 від 11.05.2026 суд дійшов висновку про її відповідність вимогам законодавства.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд зважає на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження №80952949 від 11.05.2026 винесено державним виконавцем на підставі та в межах повноважень, визначених Законом №1404-VIII, за виконавчим документом, який відповідав вимогам ст.4 цього Закону та був пред`явлений до виконання уповноваженим стягувачем, за відсутності визначених ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу на користь позивача судових витрат, у тому числі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.