Ухвала суду № 139182937, 24.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

24 серпня 2026 р.Справа №160/25739/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про забезпечення адміністративного позову

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.08.2026 надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів, - до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що чинним законодавством не передбачено автоматичного зупинення дії оскаржуваного рішення через його оскарження в судовому порядку, відтак до моменту ухвалення судового рішення оскаржуване рішення може бути пред`явлено до примусового виконання, а грошові кошти, що підлягають поверненню та сума штрафу стягнуті з позивача. Відповідач вже звертався до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання оскаржуваного рішення, проте виконавчий документ повернуто без виконання, оскільки він не підвідомчий цьому відділу державної виконавчої служби, що підтверджується повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.08.2026. Наведене свідчить, що оскаржуване рішення буде повторно подане відповідачем для примусового виконання вже до належного відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частина друга статті 12 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.

Вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчих дій визначений у частині першій статті 34 Закону № 1404-VIII.

Так, з наданих разом із позовною заявою доказів судом установлено, що ГУПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів, яким визначено Головному управлінню Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повернути страхові кошти в сумі 32120,21 грн та застосовано до нього фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50 % суми неправомірно витрачених страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг в сумі 16060,11 грн, загальна сума коштів, яка протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення підлягає перерахуванню (сплаті) на рахунок ГУПФУ в Дніпропетровській області, становить 48180,32 грн.

Також у рішенні зазначено, що за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Як зазначено у позовні заяві, рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736 отримано позивачем 21.04.2026 за вх. № 8023.

Після завершення процедури адміністративного оскарження рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736, позивач 21.08.2026 звернувся за оскарженням цього рішення до адміністративного суду.

За змістом частини четвертої статті 150 КАС України та статті 34 Закону № 1404-VIII оскарження рішення до суду та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняє дії оскаржуваного рішення, та вчинення виконавчих дій, а також не звільняє позивача від обов`язку перерахувати до ГУПФУ в Дніпропетровській області неправомірно витрачені страхові кошти та штраф у строк протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення, та не убезпечує від накладення штрафу за несвоєчасне повернення коштів та нарахування пені.

На користь таких висновків суду вказує те, що ГУПФУ в Дніпропетровській області вживаються заходи щодо звернення до примусового виконання прийнятого ним рішення від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736, що підтверджено копією наданого разом із заявою про забезпечення позову повідомлення Другого правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.08.2026.

Також наведені положення Закону № 1404-VIII свідчать, що ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном.

Крім того, примусове виконання оскаржуваного рішення може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили, грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваного рішення в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до частини шостої статті 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що стягнення з позивача в примусовому порядку суми страхових виплат та штрафу відповідно до рішення від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736, правомірність якого оскаржується в судовому порядку, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому суд вважає за доцільне зупинити дію цього рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення, як зупинення судом дії оскаржуваного рішення, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, проаналізувавши мотиви, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, та задоволення цієї заяви.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про забезпечення адміністративного позову.

Зупинити дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 № 0400-011002-8/72736 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/25739/26.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39 А, код ЄДРПОУ 40359593).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 24 серпня 2029 року.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Пляшкова