Рішення № 139180960, 24.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/1003/26

провадження №: 2/398/4329/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"24" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», представник позивача Ткаченко Марія Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 723,25 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2021 відповідач уклала з первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в електронній формі договір позики № 75857324, за яким одержала грошові кошти, однак свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 10 723,25 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 3 678,60 грн, заборгованості за нарахованими процентами 6 920,28 грн, інфляційних втрат 107,44 грн та 3 % річних 16,93 грн.

Право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі таких правочинів: 30.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 30-12/2021, а 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

21 липня 2026 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшли матеріали цивільної справи за цим позовом за підсудністю відповідно до ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2026 у справі № 397/1003/26 (провадження № 2/397/916/26).

Ухвалою від 22 липня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку судова повістка надсилалася за зареєстрованим місцем її проживання, проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про причини невручення «адресат відсутній». Від відповідача не надійшло відзиву, інших заяв чи клопотань.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Іншої адреси відповідач суду не повідомляла, а тому вона вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення договору та видача коштів

26 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924) та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75857324. Відповідач приєдналася до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, реквізити якого зазначені у тексті договору LT7E0g8GSD.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума позики 3 000,00 грн;

строк позики (строк договору) 30 днів, дата повернення позики 26.07.2021;

процентна ставка (базова, фіксована) 1,99 % за кожен день користування позикою;

орієнтовна реальна річна процентна ставка 29 653,86 %, орієнтовна загальна вартість позики 4 791,00 грн;

процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70 % із застереженням, що вона не застосовується в період карантину.

Згідно з п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення, повернення не в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Цим же пунктом передбачено, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) затверджені рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом № 11/02/2021 від 11 лютого 2021 року. Згідно з п. 1.2 Правил вони набувають чинності з дати їх затвердження та діють до дати затвердження нової редакції, а згідно з п. 1.3 є невід`ємною частиною договору позики. Наданий суду примірник Правил підпису позичальника не містить ані власноручного, ані електронного підпису одноразовим ідентифікатором, реквізити якого зазначені в договорі позики та додатковій угоді до нього.

Згідно з п. 6.8 Правил сторони домовились, що у разі неповернення позичальником заборгованості у встановлені договором позики строки (дата повернення позики) товариство має право: нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими Правилами та договором позики (п. 6.8.1); змінити кінцеву дату строку дії договору позики на дату фактичного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату (п. 6.8.2). Цей пункт містить застереження, що вказаний у ньому порядок внесення змін до договору позики в частині зміни кінцевої дати строку позики є таким, що погоджений сторонами та не потребує укладення окремих додаткових угод до договору позики.

Пунктом 6.9 Правил передбачено, що позичальник надає свою згоду, що у період з першого дня понадстрокового користування позикою (її частиною) і до дати повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики на суму позики (її частину) нараховуються проценти у розмірі, встановленому договором позики; сума нарахованих процентів за понадстрокове користування позикою не може перевищувати розміру суми, визначеної Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 6.10 Правил зарахування сплачених позичальником коштів за договором позики здійснюється в такому порядку: у першу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування позикою, прострочена до повернення сума позики (у випадку прострочення); простроченими процентами за користування позикою вважаються всі види процентів, які були передбачені договором позики та застосовувались за весь період користування позичальником позикою у відповідності до умов договору позики (у тому числі, але не виключно акційні проценти, базові проценти, проценти на прострочену позику), які не були сплачені позичальником в строк, встановлений договором позики з урахуванням цих Правил (п. 6.10.1); у другу чергу сплачуються проценти за користування позикою, сума позики (п. 6.10.2); у третю чергу сплачуються неустойка, штрафні санкції та інші платежі, якщо вони були передбачені договором позики та застосовані товариством (п. 6.10.3).

29 червня 2021 року між тими самими сторонами укладено додаткову угоду № 75857324 до вказаного договору (електронний підпис одноразовим ідентифікатором AQdL7DCSh3), якою суму наданої позики збільшено на 2 000,00 грн, а загальний розмір позики визначено у 5 000,00 грн. Строк повернення позики додатковою угодою не змінювався.

На підтвердження факту надання коштів позивачем надано довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 06.05.2026 № КД-000163259/ТНПП і № КД-000163273/ТНПП. Згідно з цими довідками зазначене товариство діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку і підтверджує прийняття до виконання платіжних інструкцій та завершення платіжних операцій, ініційованих ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»: 26.06.2021 на суму 3 000,00 грн (номер платежу 316d5aac-0299-47f0-aa17-475eb34f5411) та 29.06.2021 на суму 2 000,00 грн (номер платежу 15f24c96-25e2-43dc-a137-f5ca3ca116f0). Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 , зарахування відбулося на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , реквізити якого відповідають даним, зазначеним відповідачем у договорі. Додатковими доказами видачі коштів є супровідні листи первісного кредитора з переліком номерів транзакцій.

Крім того, факт одержання коштів підтверджується частковим виконанням договору з боку відповідача: згідно з розрахунком первісного кредитора у період з 29.06.2021 по 09.09.2021 нею здійснено 22 платежі на загальну суму 5 506,20 грн. Крім цих платежів, 29.06.2021 у погашення заборгованості зараховано кешбек у розмірі 7,73 грн, а всього погашено 5 513,93 грн.

Виконання зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора станом на 30.12.2021 у погашення заборгованості за договором зараховано 5 513,93 грн (у тому числі 5 506,20 грн платежів відповідача і 7,73 грн кешбеку), з яких 1 321,40 грн спрямовано на погашення тіла позики і 4 192,53 грн на погашення процентів. Залишок заборгованості за тілом позики становить 3 678,60 грн.

Із цього ж розрахунку суд встановив, що проценти нараховувалися за єдиною базовою ставкою 1,99 % за день за період з 26.06.2021 по 28.11.2021 включно, а всього нараховано 11 112,81 грн (нарахування здійснено за 152 дні цього періоду; 14.08.2021, 23.08.2021, 28.08.2021 і 30.08.2021 проценти не нараховувалися). Графа розрахунку «відсотки за понадстрокове користування» містить нульові значення, тобто окрема ставка 2,70 % за день кредитодавцем не застосовувалася.

Наступним кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на суму 3 678,60 грн додатково нараховано 3 % річних у розмірі 16,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 107,44 грн за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 (56 днів). Нарахування пені, штрафів і комісій не здійснювалося, відповідні вимоги позивачем не заявлялися.

Перехід права вимоги

30 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) і ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 30-12/2021, а 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Передачу права вимоги до відповідача підтверджують акти приймання-передавання реєстрів боржників від 30.12.2021 і від 10.01.2023 та витяги з цих реєстрів, у яких зазначено дані відповідача, номер договору позики і суми заборгованості 10 598,88 грн станом на 30.12.2021 та 10 723,25 грн станом на 10.01.2023. Оплату за відступлені права вимоги підтверджено платіжним дорученням від 30.12.2021 № 0317260000 та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

Правовий статус позивача підтверджують виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код 44276926), згідно з якою діяти від його імені без довіреності має право керівник Ткаченко Марія Миколаївна, витяг зі статуту, протокол загальних зборів, наказ про призначення директора і свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК № В0000391, видане Національним банком України 18.10.2021. Це свідоцтво видане на найменування ТОВ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ», проте стосується тієї самої юридичної особи, оскільки містить той самий ідентифікаційний код: рішенням єдиного учасника від 31.08.2022 № 31/08-22 найменування товариства змінено на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Норми права, які застосував суд

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; за ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; за ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону в редакції, чинній на час укладення договору, до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, частини шостої статті 14, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону.

У п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Згідно з п. 2 розділу IV цього Закону дія пункту 6 цього розділу поширюється на всі договори про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. За ч. 7 ст. 12 цього Закону зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін, а умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 13 цього Закону обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Між первісним кредитором і відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Умов договору відповідач не оспорювала, вимог про визнання їх недійсними не заявляла.

Надання коштів підтверджується довідками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» як надавача платіжних послуг і, що є самостійним підтвердженням, частковим виконанням договору самою відповідачем, яка сплатила 5 506,20 грн.

Перехід права вимоги до позивача підтверджений договорами факторингу та відступлення прав вимоги, актами приймання-передавання реєстрів боржників, витягами з цих реєстрів, у яких відповідач ідентифікована, і доказами оплати. Отже, позивач набув статусу нового кредитора і має право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Договір позики укладено фінансовою установою з фізичною особою для задоволення особистих потреб, тому він є договором про споживчий кредит (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Про це свідчить і зміст самого договору, який містить додаток № 1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Мінімальна заробітна плата станом на 26.06.2021 становила 6 000,00 грн, а загальний розмір кредиту (3 000,00 грн, після додаткової угоди 5 000,00 грн) її не перевищує, тому діє ч. 4 ст. 3 цього Закону: ст. 19 Закону до спірних правовідносин не застосовується, решта його положень, зокрема п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», застосовуються повністю.

Щодо нарахування процентів після спливу строку позики

Строк позики становив 30 днів і сплив 26 липня 2021 року, отже прострочення розпочалося з 27 липня 2021 року. Проте, як убачається з розрахунку, проценти за базовою ставкою 1,99 % за день нараховувалися і після цієї дати по 28 листопада 2021 року включно, тобто за 121 день прострочення.

Підписаний відповідачем договір позики порядку нарахування процентів за період прострочення не встановлює. Єдине, що договір передбачає для такого періоду, це окрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 % за день із застереженням, що вона не застосовується в період карантину. Карантин було встановлено з 12 березня 2020 року і діяв він до 30 червня 2023 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 27 червня 2023 року № 651), тобто охоплював увесь період прострочення. Отже, ця умова договору за власним застереженням не діяла, а іншої ставки для періоду прострочення договір не містить.

Порядок нарахування процентів за понадстрокове користування позикою викладений виключно в п. 6.5, 6.8 і 6.9 Правил. Ці Правила є одностороннім локальним актом первісного кредитора, затвердженим рішенням загальних зборів його учасників; наданий суду примірник підпису позичальника не містить ані власноручного, ані електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким підписані договір і додаткова угода. Доказів передання відповідачу примірника Правил позивач не надав, хоча обов`язок такого доведення покладено на кредитодавця абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування».

Умови, що містяться в документі, не підписаному позичальником, не можуть розцінюватися як складова частина укладеного між сторонами кредитного договору, а нарахування на підставі таких умов є безпідставним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17). Наявність у договорі загального відсилання до Правил і підтвердження про ознайомлення з ними цього висновку не змінює, оскільки такі застереження не замінюють підписання та не свідчать про погодження позичальником конкретних умов, які в самому договорі не відтворені. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Таким чином, проценти, нараховані після 26.07.2021, стягненню не підлягають, оскільки умова, на підставі якої їх нараховано, сторонами не погоджена.

Наведене мотивування є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими після завершення передбаченого договором строку кредитування. Разом з тим суд зазначає, що навіть у випадку, якщо б Правила вважалися складовою частиною договору, нарахування все одно не відповідали б закону з таких підстав.

По-перше, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц). За період після прострочення нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором; при цьому суд має з`ясувати, чи погодили сторони нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, а в разі сумніву застосувати принцип contra proferentem (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16). Договір розмежував ці платежі, встановивши для періоду прострочення окрему ставку, а п. 6.5 Правил прямо пов`язує таке нарахування з неповерненням, поверненням не в повному розмірі або несвоєчасним поверненням позики, тобто з фактом порушення зобов`язання. Отже, нараховане після 26.07.2021 за своєю правовою природою є платежем за прострочення, а не платою за користування позикою, і застереження п. 6.5 Правил про те, що це не є штрафною санкцією, цієї природи не змінює.

По-друге, звільнення споживача від відповідальності за прострочення, допущене в період карантину, передбачене п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення, у тому числі на платежі за ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц). Прострочення відповідача повністю припадає на період карантину, а тому вона звільнена від обов`язку сплатити як проценти, нараховані після 26.07.2021, так і 3 % річних у розмірі 16,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 107,44 грн, нараховані за період з 30.12.2021 по 23.02.2022.

По-третє, суд відхиляє можливе твердження про продовження строку дії договору на підставі п. 6.8.2 Правил. Ця умова наділяє правом змінити кінцеву дату строку дії договору виключно товариство і застерігає, що додаткових угод для цього не потрібно, тобто є умовою про можливість внесення змін до договору в односторонньому порядку, яка згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Доказів реалізації цього права суду не надано; навпаки, нарахування процентів припинено 28.11.2021, а не здійснювалося до дати фактичного виконання зобов`язання, як передбачає цей пункт.

З наведеного випливає, що у стягненні процентів у сумі 6 920,28 грн, 3 % річних у сумі 16,93 грн та інфляційних втрат у сумі 107,44 грн слід відмовити.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню

У межах строку позики проценти нараховано правомірно: за 26 28.06.2021 на залишок 3 000,00 грн 179,10 грн, за 29.06.2021 на залишок 5 000,00 грн 99,50 грн, за період з 30.06.2021 по 26.07.2021 на залишок 3 678,60 грн 1 976,51 грн, а всього 2 255,11 грн. Водночас у рахунок погашення процентів зараховано 4 192,53 грн, тобто на 1 937,42 грн більше.

Оскільки Правила складовою частиною договору не є, встановлена ними черговість зарахування платежів (п. 6.10) не застосовується, а договір іншої черговості не визначає, тому діє ст. 534 ЦК України (ст. 19 ЗУ Про спожтвче кредитування, яка визначає черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, до спірних правовідносин не застосовується в силу ч. 4 ст. 3 Закону в редакції, чинній на час його укладення, Правила, які місять умови про черговість погашеннявимог, не застосовуються, адже не підписані позичальником, а тому діє ст. 534 ЦК України): у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю основна сума боргу. Зарахувати платіж у погашення обов`язку, який не виник, неможливо, а тому 1 937,42 грн підлягають зарахуванню в погашення суми тіла позики.

Таким чином, заборгованість за основним зобов`язанням становить 1 741,18 грн (3 678,60 грн ? 1 937,42 грн) і саме ця сума підлягає стягненню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на суму 1 741,18 грн, що становить 16,24 % ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 432,31 грн (2 662,40 грн ? 16,24 %).

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження таких витрат позивач надав договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», тарифи на послуги, заявку на надання юридичної допомоги № 366 та витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, згідно з яким надано послуги з усної консультації (2 години ? 1 500,00 грн) і складання позовної заяви про стягнення боргу (2 години ? 3 000,00 грн) на загальну суму 9 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору. У справі № 873/212/21 Верховний Суд дійшов висновку, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатом. Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 і від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, навіть за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, застосовує критерії реальності та розумності: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, ця справа є малозначною і розглядається в порядку спрощеного провадження, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. З урахуванням пропорційного розподілу відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 811,87 грн (5 000,00 грн ? 16,24 %).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики № 75857324 від 26 червня 2021 року у розмірі 1 741 (одна тисяча сімсот сорок одна) гривня 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) гривні 31 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 811 (вісімсот одинадцять) гривень 87 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський