Рішення № 139180666, 20.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1271/26

Провадження № 2/347/989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

25.05.2026року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» обґрунтовані тим, що 26.06.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №671618799 на суму 5600 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5600 грн. Таким чином, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

В свою чергу, згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов?язався вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Однак, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 25379,61 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5529,31 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 17085,64 грн., та заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 2764,66 грн.

В ході укладених договорів факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №671618799 від 26.06.2024 року у розмірі 22614,95 грн., тобто без врахування суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 2764,66 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, який представником відповідача було подано 10.08.2026 року.

У відзиві на позов сторона відповідача позовні вимоги визнала частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5529,31 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 5529,31 грн., що в загальному розмірі складає 11058,62 грн. В іншій частині позовні вимоги відповідачем не визнаються. Зокрема, з 25.07.2024 р. по 15.01.2025 року відповідач щомісячно добросовісно сплачував відсотки за користування кредитом та сплатив в загальному розмірі 17 098,20 грн. зазначених відсотків. Але, за період з 16.01.2025 р. по 30.09.2025 р., відповідачу нараховано заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 17 085,64 грн.

Також зазначено, що за практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18)) за наявності виняткових обставин Суд може зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості.

Встановлення непомірно високих відсотків, що значно перевищують суму основного боргу, свідчить про недобросовісну поведінку позикодавця та порушення принципів добросовісності та справедливості у договірних відносинах. Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 17 085,64 грн. за період користування кредитними коштами не є співмірною сумі кредиту у розмірі 5 529,31 грн. за договором кредитної лінії №671618799 від 26.06.2024 року та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, а також враховуючи, що 17 098,20 грн. відсотків за користування зазначеним кредитом відповідачем вже сплачено на користь кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому, за даних обставин, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума заборгованості за відсотками по кредиту має бути зменшена до розміру заборгованості за кредитом та складати 5 529,31 грн.

Окрім того, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. є явно неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для підготовки позовної заяви, тому такий має складати 3000 грн.

У зв?язку із наведеним, сторона відповідача просила частково задоволити позовні вимоги щодо кредитної заборгованості на загальну суму 11058,62 грн., в решті вимог відмовити, а судові витрати стягнути пропорційно до задоволених вимог.

У відповіді на відзив подані 12.08.2026 року, представник позивача не погодився із доводами та запереченнями викладеними стороною Відповідача у відзиві на позовну заяву, та посилаючись умови укладеного кредитного договору, позовні вимоги підтримав повністю, детально зазначивши підстави для такого задоволення.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явилася, однак у позовній заяві просила проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримала повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачта його представник Клименко І.Ф. в судове засідання не з`явилися, однак у відзиві на позов представник просив справу розглядати без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги просив задовольнити частково у загальному розмірі 11058,62 грн., та вирішити питання про стягнення судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.05.2026 року позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду на 01.07.2026 року.

Ухвалою від 26.05.2026 року витребувано докази у АТ «Універсал Банк».

Ухвалою від 01.07.2026 року у зв?язку із неявкою відповідача та відсутністю доказів його належного повідомлення, судове засідання відкладено на 20.08.2026 року

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились і подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 26.06.2024 року між ОСОБА_1 таТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії №671618799, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді кредитної лінії з сумою кредитного ліміту 5600 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, який позичальник підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.9-20).

Згідно п.2.3 Договору, кредитодавець надав позичальнику перший транш у розмірі 5600 грн. 26.06.2024 року, строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту 26.07.2024 року, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 26.07.2029 року (п.п.7.1, 7.3 Договору). Базова процентна ставка складає 1,50% в день від суми залишку кредиту (п.8.3 Договору) (а.с.14).

З копії Паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №671618799 від 26.06.2024 року, встановлено, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування (а.с.21-22).

З копії Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», редакція яких діяла з 01.01.2024 року встановлено детальний опис загальних положень та істотних умов щодо порядку надання, погашення кредиту, сплати процентів, тощо (а.с.23).

З копії Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO», встановлено алгоритм певних дій учасників договору з метою погодження та підписання позичальником Договору (оферти) персональним одноразовим ідентифікатором (а.с.24-28).

Згідно копії платіжного доручення від 26.06.2024 року відповідачу ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти згідно договору №671618799 від 26.06.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5600 грн. (а.с.29).

Копією Довідки від 03.10.2025 року виданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджено перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 5600 грн. на картку № НОМЕР_1(а.с.30).

Відповідно до копії Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 становить 13436,25 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5529,31 грн., заборгованість по процентах за період з 26.06.2024 по 18.03.2025 -5142,28 грн. та неустойка - 2764,66 грн. (а.с.33-35).

Відповідно до копії Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 становить 25379,61 грн., з яких:заборгованість по тілу кредиту - 5529,31 грн., заборгованість по процентах за період з 19.03.2025 по 30.09.2025 - 17085,64 грн. та неустойка - 2764,66 грн. (а.с.36-37).

Згідно копії Виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії №671618799 від 26.06.2024 року виданої позивачем ТОВ «Юніт Капітал», встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 18.03.2026 року становить 25379,61 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5529,31 грн., заборгованість по процентах - 17085,64 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 2764,66 грн. (а.с.38).

Згідно копії Договору факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025 року - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) відступив ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) право вимоги згідно Реєстрів прав вимоги (а.с.39), в тому числі і за кредитним договором №671618799 від 26.06.2024 року позичальником у якому за порядковим №1092 є відповідач ОСОБА_1 , сума заборгованості якого складає 13436,25 грн. (а.с.41).

Згідно копії Договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 року - ТОВ «Таліон Плюс» відступило своє право вимогипозивачу ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.42-43), оплата за яким підтверджується копією платіжної інструкції (а.с.44), в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 на загальну суму 25379,61 грн., що підтверджується копією Реєстру прав вимоги №2 від 30.09.2025 року (а.с.45).

Відповідно до копії інформації наданої АТ«Універсал Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №БТ/Е-22708 від 31.05.2026 (а.с.62) та копії Інформації про рух коштів по картці від 28.05.2026 року (а.с.64-65), - підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , було здійснено зарахування коштів у сумі 5600 грн. у період з 26.06.2024 по 01.07.2024, фінансовий номер телефону НОМЕР_4 , який також знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладених договорів факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Юніт Капітал»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно положень ст.9 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» - договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.

У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

Примірник договору про надання фінансової послуги, укладеного у паперовій формі, а також додатки до нього (за наявності) надаються надавачем фінансових послуг (посередником) споживачу одразу після його підписання сторонами. Відправлення та одержання примірника договору, укладеного у формі електронного документа, та додатків до нього (за наявності) здійснюються у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" або Законом України "Про електронну комерцію".

У разі якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг, включаючи його мобільну версію, і надається клієнту в момент підписання договору у спосіб, обраний ним із запропонованих надавачем фінансових послуг, який дає змогу встановити дату надання такого договору, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, але не менше трьох років з дати припинення дії останнього з договорів у відповідній редакції. Дія положень цього абзацу не поширюється на процес надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою, функціональні можливості якого дають змогу ознайомити клієнта з публічною частиною договору про надання фінансових послуг на екрані такого платіжного пристрою.

Індивідуальна частина договору повинна містити інформацію, передбаченучастиною другоюцієї статті, у тому числі шляхом посилання на відповідні умови, викладені у публічній частині договору. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовій формі, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надаються клієнту одразу після підписання договору.

Надання клієнту примірника індивідуальної частини договору, укладеної у формі електронного документа, та додатків до неї (за наявності) здійснюється у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" або Законом України "Про електронну комерцію".

Договори, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, укладаються у порядку, встановленому Законом України "Про електронну комерцію", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається отриманим суб`єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) отриманий інформаційно-комунікаційною системою суб`єкта - ч.2 ст.16 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «Юніт Капітал» на підставі укладених договорів факторингу є новим кредитором у зобов?язаннях з відповідачем ОСОБА_1 згідно укладеного ниму формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора - Договору кредитної лінії №671618799від 26.06.2024року з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно умов вищевказаного кредитного договору,первісним кредитором було надано відповідачу у кредит грошові кошти у сумі 5600 грн. шляхом перерахування на вказану ним платіжну картку маска карти № НОМЕР_1, що підтверджується копією платіжного доручення від 26.06.2024 року.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не в повній мірі виконав свої зобов?язання, і фактично отримані та використані ним грошові кошти у добровільному порядку кредитору в повному обсязі повернуті не були, хоча відповідач з 25.07.2024 по 15.01.2025 щомісячно здійснював оплату відсотків на загальну суму 17098,20 грн.

Згідно наданої позивачем копії Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №671618799 від 26.06.2024 року - заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Юніт Капітал» станом на 18.03.2026 року становить 25379,61 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5529,31 грн., заборгованість по процентах - 17085,64 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 2764,66 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості у розмірі 22614,95 грн., тобто без врахування суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 2764,66 грн.

Однак суд не погоджується із розміром заборгованості за відсотками з огляду на таке.

Так, згідно заявленої ТОВ «Юніт Капітал» до стягнення заборгованості за відсотками, така становить - 17085,64 грн.

Проте, досліджуючи надані суду копії розрахунків заборгованості, та копію Реєстру прав вимоги від 18.03.2025 встановлено, що станом на дату відступлення права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», сума боргу відповідача за кредитним договором становила 13436,25 грн., яка складалася: із заборгованості за тілом кредиту - 5529,31 грн., заборгованості за процентами нарахованими станом на 18.03.2025 року - 5142,28 грн. та неустойки 2764,66 грн.

В свою чергу, згідно розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Таліон плюс», останнє здійснювало нарахування відсотків по кредитному договору за період з 19.03.2025 по 30.09.2025 року (а.с.36-37), з яких: 5142,28 грн. - відсотки нараховані первісним кредитором станом на 18.03.2025 року, тобто на дату відступлення прав вимоги та відсотки, які нараховані ТОВ «Таліон плюс» за період з 19.03.2025 по 30.09.2025 року у сумі 11943,36 грн. (17085,64 грн. - 5142,28 грн.).

Однак, умови договору факторингу укладеного між вказаними товариствами не передбачали набуття фактором (ТОВ «Таліон плюс») права нараховувати відсотки на суму боргу після відступлення права вимоги, які відповідно не могли бути відступлені надалі наступному фактору (позивачу ТОВ «Юніт Капітал»).

У постанові об?єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з?ясувати обставини, пов?язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов?язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які були нараховані первісним кредитором до відступлення права вимоги у розмірі 5142,28 грн., і саме такий розмір відсотків відповідає умовам укладеного відповідачем із первісним кредитором договору, що спростовує суму відсотків (5529,31 грн.) вказану представником відповідача у відзиві на позов.

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 10671,59 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5529,31 грн. та заборгованість по процентах - 5142,28 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10671,59 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано:копію Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 рокуукладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» зкопією протоколу погодження вартості послуг до вказаного договору (а.с.46), копію Додаткової угоди №25771379993 від 21.01.2026року до вказаного договору (зворот а.с.46), копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року на загальну суму 7000 гривень (а.с.47), та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.48).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Однак такі підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 3303,3 грн. (7 000 : 100 х 47,19 = 3303,3 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1256,39 грн. (10671,59 х 100% : 22614,95 = 47,19; 2662,40 : 100% х 47,19 = 1256,39 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки буд.34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - заборгованість за кредитним договором №671618799 від 26.06.2024 року у розмірі - 10671 (десять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 59 коп., а також судові витрати, пов?язані з розглядом справи: сплачений судовий збір у розмірі 1256,39 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3303,3 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула