Ухвала суду № 139180378, 24.08.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1971/26

Провадження №1-кп/190/188/26

УХВАЛА

24 серпня 2026 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглядаючи в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026040000001232 від 26.05.2026 року стосовно ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

21.08.2026 через систему "Електронний суд" від прокурора ОСОБА_8 надійшло клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, що були враховані під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу під час досудового розслідування, не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились.

Крім того, 24.08.2026 року захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_7 через канцелярію суду подано клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби. Клопотаня обґрунтовано зокрема тим, що правова кваліфікація дій ОСОБА_6 не відповідає дійсності. Крім того, сторона захисту посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_6 має ряд хвороб і потребує постійного лікарського нагляду.

В підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні та просила його задовольнити. В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби, заперечувала. Свою позицію мотивувала тим, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язів і не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1, 2, 3 ст.177 КПК України. Зазначає, що попри наявність довідок про хвороби обвинуваченого, відсутня довідка про неможливість утримування обвинуваченого в умовах СІЗО за станом здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_9 в підготовчому засіданні підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити. В задоволенні клопотання сторони захисту, просили відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, адвокат ОСОБА_7 зазначив, що правова кваліфікація дій обвинуваченого зазначена неправильно, тому при вирішенні питання про продовження дії застосованого запобіжного заходу, не можна враховувати тяжкість покарання за повідомленою підозрою. Також вказує на те, що у обвинуваченого в оренді знаходиться багато землі, на якій ОСОБА_6 має збирати врожай, але перебуваючи під вартою він позбавлений можливості робити це.

Вислухавши думку учасників процесу, судом встановлено наступне.

За положенням ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

ОСОБА_6 обвинувачується у закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 інкриміновано вчинення умисного особливо тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Це дає достатні підстави вважати про реальність такого ризику з боку обвинуваченого, який знаючи про тяжкість покарання за вчинене діяння може переховуватись від суду.

Також, під час вирішення питання щодо продовження дії застосовано до обвинуваченого запобіжного заходу, судом враховано те, що свідки по даному кримінальному провадженню не допитані, а тому можливий незаконний вплив на них з боку обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Під час продовження даного запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід під час досудового розслідування, не відпали.

Обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки зазначене питання під час підготовчого засідання не вирішується, є предметом розгляду вказаного кримінального провадження та знайде своє відображення в остаточному рішенні по справі.

Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що надані стороною захисту документи про стан здоров`я обвинуваченного, не дають підстав для висновку про неможливість утримання обвинуваченого в умовах СІЗО за станом здоров`я.

У відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.

Керуючись ст.ст.176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Продовжити стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 15.00 год. 24 серпня 2026 року по 15.00 год. 23 жовтня 2026 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», для відому.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1