Рішення № 139180284, 24.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/8550/26

Номер провадження2/205/5367/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2035130130_CARD. Підписанням власноруч договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами на укладення кредитного договору, які розміщені на сайті фінансової компанії у повному обсязі, з урахуванням: графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, орієнтовним графіком платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, згодою на обробку персональних даних, анкетою-заявою на отримання кредиту. Відповідач погодив та зобов`язався виконувати його умови. Згідно з кредитним договором відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, згідно з умов договору факторингу №16/12/22 від 16 грудня 2022 року, АТ «ОТП Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором №2035130130_CARD від 23 грудня 2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача та згідно з умовами якого загальна сума боргу перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 22 456,05 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту 17 000 грн.; за відсотками 5456,05 грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2035130130_CARD від 23 грудня 2020 року у розмірі 22 456,05 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту 17 000 грн.; за відсотками 5456,05 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (Новокодацький районний суд міста Дніпра).

07 липня 2026 року ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра витребувано у ДМС України інформацію щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Романенко М.Е. у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, заперечень проти позову суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

24 серпня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2035130130, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит 2 639 грн. строком на 24 місяці з фіксованою процентною ставкою 0,1%/день і датою повернення коштів 23 грудня 2023 року, а також графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту як додаткова №1 до кредитного договору №2035130130, які були власноруч підписані відповідачем(а. с. 25-27).

В матеріалах справи також міститься паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчій кредиту) та орієнтовний графік платежів, розрахунок загальної вартості кредиту як додаток №1 до паспорту споживчого кредиту 2035130130, і анкета-заява на отримання кредиту/опитувальний лист на ім`я ОСОБА_1 , які були власноруч підписані відповідачем (а. с. 28, 29, 31).

Також у матеріалах справи міститься специфікація до кредитного договору №2035130130, якою АТ «ОТП Банк» прийняло позитивне рішення щодо можливості надати відповідачу кредит на суму 2 639 грн. (а.с. 38).

В матеріали справи містять рахунок-фактури ТОВ «Комфі Трейд» №СФМАН-0000793386 від 23 грудня 2020 року та чекі на загальну суму 2 639 грн. (а. с. 35-37).

Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи мітиться виписка з рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 №2035130130_CARD за період з 23 грудня 2020 року по 15 березня 2024 року, відповідно до якої, він користувався в продовж усього зазначеного періоду та з наявною заборгованістю у сумі 13 272,06 грн. (а. с. 16-21).

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості АТ «ОТП Банк»судом встановлено, що за кредитним договором №2035130130_CARD від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 22 456,05 грн.(а. с. 55-61).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 16 грудня 2022 року між АТ «ОТП Банк»та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №16/12/22, згідно з умов якого клієнт відступив фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а. с. 13-14, 43-50, 54).

Відповідно до реєстру прав вимог №16/12/22 від 16 грудня 2022 року до договору факторингу №16/12/22 від 16 грудня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс»набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2035130130_CARDвід 23 грудня 2020 рокув загальній сумі 22 456,05 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту 17 000 грн.; за відсотками 5456,05 грн. (а. с. 23).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Отже судом встановлено, що на підставі вищезазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право первісного кредитора - АТ «ОТП Банк»за укладеним з відповідачем кредитним договором №2035130130_CARD за період № 23 грудня 2020 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг у доведенні своїх вимог і заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Враховуючи вищезазначене, позивачем надано суду письмову форму укладених між АТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 кредитного договору №2035130130_CARD від № 23 грудня 2020 року, який було підписано власноруч відповідачем.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування вищевказаних обставин.

Отже, судом також встановлено, що АТ «ОТП Банк» виконало свої обов`язки за кредитним договором та надало відповідачу кредитні кошти, а матеріалами справи підтверджено існування заборгованості відповідача за вказаним договором.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №16/12/22 від 16 грудня 2022 року за договором №2035130130_CARD від № 23 грудня 2020 року.

Отже, судом встановлено факти укладення між АТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору від 23 грудня 2020 року, існування заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Також згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правової допомоги, що підтверджуються: договором про надання правової допомоги №42649746 від 01 липня 2025 року, який укладено між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП Білецьким Б.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС №5618/10, виданого 17 березня 2016 року, додаткової угоди №2035130130_CARD від 28 листопада 2025 року до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 липня 2025 року щодо надання правової допомоги у справі щодо ОСОБА_1 , актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 листопада 2025 року, в якому описано склад, обяг та вид виконаних робіт, детальним описом робіт, виконаних Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості до ОСОБА_1 на підставі договору №42649746 від 01 липня 2025 року, на загальну суму 7 000 грн. (15, 24, 40-42, 51, 62).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено у повному обсязі, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу, розмір яких не доведено представником позивача, і тому з врахуванням задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1046, 1048-1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №2035130130_CARD від 23 грудня 2020 рокув розмірі 22 456,05 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту 17 000 грн.; за відсотками 5 456,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко