Ухвала суду № 139179550, 21.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3398/20

Провадження № 1-кп/740/7/26

УХВАЛА

21 серпня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ніжин клопотання прокурора Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3 про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Новгород-Волинський Житомирської області, громадянину України, зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Бориспіль Київської області, громадянки України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ,

у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018270000000229 від 09 жовтня 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,

встановив:

У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, на стадії підготовчого засідання.

До суду надійшли письмові клопотання прокурора про продовження застосування запобіжних заходів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки, на думку прокурора, обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років. Ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на теперішній час не відпали та продовжують існувати. Так, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються. Таким чином, ураховуючи особи обвинувачених, обставини кримінального правопорушення інший більш м`який запобіжний захід не зможе, на думку прокурора, забезпечити належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків.

У підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання про продовження на 60 діб строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти клопотання прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник адвокат ОСОБА_8 просили змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання обвинуваченої в м. Борисполі Київської області, посилаючись на те, що обвинувачена тривалий час перебуває під вартою, має міцні соціальні зв`язки, а саме має неповнолітнього сина, і не буде переховуватися від суду.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за письмовим клопотанням прокурора, суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд ураховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, відомості про особу обвинуваченого, ризики повторення чи продовження ним протиправної поведінки.

Не вирішуючи питання на цьому етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд вважає, що вказані вище обставини, а також суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні вказаного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України та враховані судом при вирішенні питання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи, що обвинуваченим відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, суд приходить до переконання, що обвинувачені можуть незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Таким чином, ураховуючи обставини, наведені у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів необхідно задовольнити.

Разом з тим, слід ураховувати, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, суд, при визначенні розміру застави, користуючись наданими йому дискреційними повноваженнями, у повній мірі враховує обставини, з якими закон пов`язує вирішення питання про застосування запобіжного заходу та питання визначення застави.

Таким чином, слід застосувати обвинуваченому ОСОБА_4 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 гривень, оскільки саме така застава достатня для того, щоб забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом обов`язків.

Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченої ОСОБА_10 , слід зазначити про таке.

У відповідності до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються (продовжуються) з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурором в клопотанні та наданих в судовому засіданні поясненнях не наведено обставин, які б свідчили, що застосування більш м`якої міри запобіжного заходу неможливе для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, не підтверджено доказами, які вимагають такого обмеження свободи обвинуваченої ОСОБА_10 , не зазначено, з яких підстав прокурор вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин, оскільки під час судового розгляду не доведено, що застосування більш м`якої міри запобіжного заходу неможливе для запобігання ризиків в кримінальному провадженні, враховуючи відомості про особу обвинуваченої ОСОБА_10 , яка має постійне місце проживання, її ставлення до вчиненого, визнання своєї вини, зобов`язання з`являтися на виклики суду, суд приходить до висновку про можливість застосуванням відносно особи більш м`якої міри запобіжного заходу, у вигляді домашнього цілодобового арешту, який на думку суду може запобігти ризикам наведеним у клопотанні.

У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов`язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.

У відповідності до положень ч.ч. 1-2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження виникає необхідність одночасного покладання на обвинувачену ОСОБА_10 передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

За таких обставин та відповідно до вимог ст.ст. 181, 315 КПК України суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_10 у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 315, 369 - 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 діб, а саме до 17 жовтня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає ОСОБА_4 - с. Глибоке Бориспільський район, Київська область, без дозволу суду, крім необхідності явки у судове засідання у Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, у рамках даного кримінального провадження;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та зазначених обов`язків визначити до 17 жовтня 2026 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`являвся за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави.

У задоволенні клопотання прокурора Ніжинської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 відмовити.

Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з дня винесення ухвали строком до 60 діб, а саме до 17 жовтня 2026 року включно, заборонивши обвинуваченій залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 .

Покласти на обвинувачену ОСОБА_10 наступні обов`язки:

- цілодобово знаходитись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням необхідності прослідувати до укриття під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та надання останній невідкладної медичної допомоги;

- прибувати в суд за першою вимогою;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- заборонити будь-яким способом спілкуватись та впливати на свідків по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Розписку обвинуваченої про ознайомлення з покладеними на нього обов`язками та зобов`язання прибути до місця визначеного судом проживання долучити до матеріалів справи.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити до 17 жовтня 2026 року включно.

По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Звільнити обвинувачену ОСОБА_10 з-під варти негайно в залі судових засідань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченої для вчинення дій, передбачених ч. 4 ст. 181 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченій, що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Ухвала суду у частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, обвинуваченими у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 21 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1