Ухвала суду № 139179403, 24.08.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/308/26

провадження № 1-кп/588/74/26

У Х В А Л А

24 серпня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Підопригори Лебединського район Сумської області, громадянин України, освіта професійно-технічна, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Питання, яке є предметом судового розгляду

На розгляді Тростянецького районного суду Сумської області перебуває указане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , якому відповідно до ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.02.2026 (справа №588/70/26) обрано запобіжні захід у вигляді особистого зобов`язання. На ОСОБА_4 покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою у визначений час, повідомляти про зміну свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та не відлучатися за межі м. Суми Сумської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

Обов`язки встановлені до 19 квітня 2026 року включно.

25.02.2026 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скеровано до Тростянецького районного суду Сумської області,

11.03.2026 обвинувачений у судове засідання не з`явився. Судовий розгляд було відкладено на 07.04.2026.

07.04.2026 року ОСОБА_4 з`явився у судове засідання (із запізненням), не заперечував проти продовження розгляду без участі захисника, а також не заперечував проти призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Отримав повістку та був ознайомлений про наступну дату та час судового засідання по справі, яке було заплановано на 17.04.2026 (у зв`язку з повітряною тривогою розгляд справи не відбувся , засідання відкладене на 28.04. 2026). ОСОБА_4 брав участь у складанні досудової доповіді Центром пробації 20.04.2026.

Однак 28.04.2026 ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився та не повідомив причини неявки, тому ухвалою суду від 28.04.2026 до останнього було застосовано привід у судове засідання призначене на 13.05.2026.

Так як ОСОБА_4 був відсутній за місцем реєстрації та не відповідав на телефонні дзвінки ухвалу про привід виконати не вдалося.

13.05.2026 було повторно застосовано привід обвинуваченого в судове засідання призначене на 19.05.2026 року, який також не було виконано.

19.05.2026 було повторно застосовано привід обвинуваченого в судове засідання призначене на 04.06.2026 року, який також не було виконано.

У зв`язку з цим 04.06.2026 було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для розгляду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

ОСОБА_4 був затриманий 08.08.2026 року. Але був звільнений відповідно до вимог статті 191 КПК України через неможливість проведення судового розгляду.

Під час затримання ОСОБА_4 , було вручено повістку відповідно до якої він самостійно з`явився 24.08.2026 року.

Крім того прокурор посилався на те, що ризик передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України обґрунтований тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі будь-яких показань, так як вказані особи не допитані судом.

Також, зазначив, що ризик передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КК України іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема з числа свідків, які вже допитані до дачі завідомо неправдивих показань, підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор, що здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що враховуючи особу підозрюваного застосування менш суворого запобіжного заходу не гарантуватиме з його боку належної правової поведінки та можливість завершення розслідування.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання про заміну запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подане 04.06.2026 підтримав. Вважав, що на даний час існують підстави для зміни запобіжного заходу на більш суворий, оскільки виникла необхідність яка потребує виняткового контролю дій обвинуваченого, задля запобігання його впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також його переховуванню від суду.

Зазначив що існують ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 статті 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували вважали достатнім запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 до 06 години.

Інші учасники з приводу зміни запобіжного заходу позиції не висловили. На етапі подання клопотання прокурора потерпіла та її представник клопотання підтримували.

Обґрунтування позиції судді та застосовані норми права

Вирішуючи клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, суд виходить з таких мотивів.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути обрано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки. Ризики указані в ухвалі суду є актуальними на даний час.

Судом установлено, що ухвалою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.03.2026 року ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків у вигляді прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, залежно від стадії кримінального провадження.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_4 у судові засідання призначені на 28.04.2026, 13.05.2026, 19.05.2026, 04.06.2026 не з`явився.

Ухвали про привід обвинуваченого у судові засідання 28.04.2026, 13.05.2026, 19.05.2026, 04.06.2026 не були виконані, оскільки ОСОБА_4 був відсутній за зареєстрованим місцем проживання та на телефонні дзвінки працівників поліції не відповідав.

Діяння ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за частиною 2 статті 286 КК України. Указане кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років. Сторона обвинувачення не піднімала питання про зміну кваліфікації.

Підозра щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі»).

Суд погоджується з позицією сторони захисту щодо відсутності обґрунтованих ризиків вважати що обвинувачений може вчинити інші злочини чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки злочин вчинено з необережною формою вини.

Щодо наявності інших ризиків зазначених стороною обвинувачення суд вважає їх обґрунтованими.

Тривалість даного кримінального провадження безпосередньо пов`язана з ухиленням обвинуваченого від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Обвинувачений зазначив, що не з`являвся в судове засідання через страх покарання, а на дзвінки не відповідав через псування телефону.

Такі аргументи не є обґрунтованими та не пояснюють невиконання процесуальних обов`язків логічними причинами.

Отже, суд дійшов висновку, що ризик переховування обвинуваченого від суду існує та ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, тому є необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень. Допит свідків в судовому засіданні ще не проведено, позиція потерпілих не з`ясована.

За змістом статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Хоча ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягався, однак за місцем його реєстрації відсутній, не з`являється у судові засідання, не відповідає на телефонні дзвінки працівників поліції.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 може впливати на свідків, які ще не дали свідчення у суді та потерпілу, мають вагоме значення у розгляді справи. Суд дійшов висновку про те, що прокурором доведено, що установлені ризики виправдовують необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш суворий - тримання під вартою.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на тримання під вартою, суд враховує:

- вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку»;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

З огляду на встановлені судом ризики, тривалість судового провадження у суді першої інстанції та невиконання обвинувачем вимог покладених на нього особистим зобов`язанням у вигляді домашнього арешту, суд дійшов висновку про те, що прокурором доведено, що установлені ризики виправдовують необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на тримання під вартою. Зміна запобіжного заходу не свідчить про доведення винуватості чи невинуватості обвинуваченого, цей висновок буде зроблено лише у остаточному судовому рішенні.

Суд вважає неможливим застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки його відбування сторона захисту пропонує організувати за тією ж адресою, за якою ОСОБА_4 проживав в період коли тривалий час, з квітня по серпень 2026 року ухилявся від участі в судових засіданнях, не відкривав двері помешкання працівникам поліції.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде доцільним для здійснення подальшого розгляду судом кримінального провадження відносно останнього та буде пропорційним за встановлених судом обставин та запобігатиме установленим ризикам.

Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації відсутній, на телефонні дзвінки працівників поліції, згідно з їх рапортами, не відповідає, у судові засідання не з`являється, в суді не надав логічного пояснення такої поведінки, отже ухиляється від обов`язків, які покладені на нього як на особу, до якої застосовано особисте зобов`язання.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків, буде пропорційним за встановлених судом обставин та запобігатиме установленим ризикам.

Також суд не погоджується з позицією сторони обвинувачення щодо призначення запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі частини 5 статті 182 КПК України вважаю необхідним щодо обвинуваченого ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину визначити суму застави розмірі визначеному статтею, 182 КПК України, а саме 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 199 680 грн.

При цьому покласти на ОСОБА_4 , обов`язки, визначені пунктами 1-4, 8 частини 5 статті 194 КПК України в разі внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі порушення вказаних обов`язків при внесенні застави, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Держбюджету України.

Отже, клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Керуючись положеннями статей 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу з особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 23 жовтня 2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач: ТУ ДСА України в Сумській області код: 26270240, назва банку: ДКСУ м.Київ МФО: 820172, розрахунковий рахунок: UA558201720355249001000008869.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_6 (крім вирішення питань відшкодування шкоди) та свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; 5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, у провадження якого знаходиться справа.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити обвинуваченому після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється із моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1