Рішення № 139176966, 17.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 926/2721/26За позовом Фізичної особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича

до відповідача Акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 57 561,81 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Пупеза Є.Д.

Представники сторін:

Від позивача - адвокат Василинчук А.В.

Від відповідача (в режимі ВКЗ) - адвокат Удудяк Н.М.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Столярчук Юрій Октавіанович звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 57 561,81 грн.

Позов обґрунтований тим, що 30 грудня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Столярчуком Юрієм Октавіановичем (далі - Підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (правонаступник - Акціонерне товариство "Укрнафта") (далі - Замовник) укладено Договір підряду №13/5647-Р (надалі - Договір).

Як зазначає представник позивача, Підрядник виконав свої зобов`язання за Договором та здійснив поточний ремонт операторної АЗС вартістю 969 568,24 грн. При цьому, відповідач взяті на себе зобов`язання в частині оплати вартості виконаних робіт не виконав.

Раніше, з метою стягнення заборгованості за Договором підряду № 13/5647-Р, позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/4323/25 із вимогами стягнути основну заборгованість 608 130,42 грн, інфляційні втрати - 7 927, 59 грн, та 3% річних - 3 848, 72 грн.

Рішенням суду по справі № 926/4323/25 від 26 травня 2026 року, яке набрало законної сили 23 червня 2026 року, позов задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Фізичної особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича заборгованість в розмірі - 619 906,73 грн, з яких: основний борг - 608130,42 грн, інфляційні втрати - 7927,59 грн, 3% річних - 3848,72 грн та 9238,54 грн судового збору.

В той же час, як зазначає представник позивача, під час формування позовних вимог у справі № 926/4323/25 було допущено арифметичну помилку, до стягнення було заявлено основний борг у розмірі 608 130,42 грн. замість фактичного розміру заборгованості 660 693,60 грн.

Таким чином, у позивача виникла необхідність звернення до суду з даним позовом про стягнення решти заборгованості за Договором підряду №13/5647-Р від 30 грудня 2024 року в розмірі 52 563,18 грн, інфляційних втрат в сумі 3 901,28 грн, 3 % річних в сумі 1 097,35 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2026 року, судову справу № 926/2721/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначити на 22 липня 2026 року.

22 липня 2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позов, в якому заперечує щодо задоволення позову.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що твердження позивача про те, що він повідомляв Замовника про завершальні стадії робіт є неправдивими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Станом на дату завершення робіт визначені Договором, Підрядник не міг викликати представника Замовника оскільки роботи завершені не були і відповідно приймати не було що.

Окрім цього, представник відповідача вказує, що між Сторонами укладено також і інші договори на виконання підрядних робіт з поточного ремонту автозаправних станцій відповідача по яких допущено прострочення виконання робіт стягнуто штраф рішеннями судів.

Так, зважаючи на недобросовісну поведінку позивача щодо неналежного виконання договірних зобов`язань перед відповідачем, останнім, до вирішення судових справ, прийнято рішення щодо призупинення оплати позивачу.

Щодо вирішення питання про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних представник відповідача просив суд врахувати, що АТ "Укрнафта" на даний час має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Акціонерами відповідача є Держава Україна в особі Міністерства оборони України у розмірі 49,999998% статутного капіталу та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 50,000001% статутного капіталу. При цьому АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 100% належить Державі Україна.

Крім того, зазначив, що відповідно до матеріалів справи позивачем не додано жодних доказів того, що останній поніс збитки внаслідок прострочення відповідачем оплати за виконані роботи (надання послуг).

Таким чином, АТ "Укрнафта" вважає, що наявні підстави для зменшення, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розміру заявлених позивачем до стягнення 3 % річних - до 1% та інфляційних втрат до 10% від заявленої суми.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року підготовче засідання по справі № 926/2721/26 відкладено на 17 серпня 2026 року.

17 серпня 2026 року, перед судовим засіданням, надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Зазначена заява обґрунтована тим, що 23 липня 2026 року Акціонерне товариство "Укрнафта" здійснило повну оплату заборгованості за Договором підряду № 13/5647-Р від 30 грудня 2024 року в сумі 660 693,60 грн (в тому числі 52 563,18 грн - основний борг, який є предметом розгляду справи № 926/2721/26).

Відтак, представник позивача просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути заборгованість в сумі 4 998,63 грн (3 901,28 - інфляційні втрати, 1 097,35 грн - 3 % річних) та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 17 серпня 2026 року підтримала свою заяву та просила зменшити розмір позовних вимог, з огляду на сплату основного боргу відповідачем. Крім цього, представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17 серпня 2026 року просила зменшити розмір заявлених до стягнення 3 % річних - до 1% та інфляційних втрат до 10% від заявленої суми, з підстав викладених у відзиві.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у судовому засіданні за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Щодо заяви позивача про зменшення позовним вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що розгляд справи № 926/2721/26 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання з розгляду справи відбулось 22 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 липня 2026 року, з огляду на клопотання представника позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, судове засідання по справі № 926/2721/26 відкладено на 17 серпня 2026 року.

Водночас, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана до суду 17 серпня 2026 року, тобто вже після першого судового засідання по розгляду справи по суті.

При цьому, позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали поданню відповідної заяви до початку першого судового засідання.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, факт здійснення відповідачем оплати основної заборгованості після пред`явлення позову підлягає врахуванню судом при вирішенні спору по суті.

По суті спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 30 грудня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Столярчуком Юрієм Октавіановичем (далі - Підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (правонаступник - Акціонерне товариство "Укрнафта") (далі - Замовник) було укладено Договір підряду №13/5647-Р (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, ФОП Столярчук Ю.О. вже звертався до господарського суду з вимогами до Акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості за Договором підряду №13/5647-Р у справі № 926/4323/25.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області № 926/4323/25 від 26 травня 2026 року, яке набрало законної сили 23 червня 2026 року, вирішено задовольнити позовні вимоги та стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Фізичної особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича заборгованість в розмірі - 619 906,73 грн, з яких: основний борг - 608 130,42 грн, інфляційні втрати - 7 927,59 грн, 3% річних - 3 848,72 грн та 9 238,54 грн судового збору.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний суд у своїй постанові від 05 вересня 2019 року № 234/16272/15-ц зазначив, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Отже, встановлені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26 травня 2026 року у справі № 926/4323/25 обставини щодо належного виконання позивачем договірних зобов`язань та наявності у відповідача обов`язку з оплати виконаних робіт повторному доказуванню у цій справі не підлягають

Як вбачається з установленої у справі № 926/4323/25 вартості виконаних робіт у розмірі 969 568,24 грн, сплаченого відповідачем авансу в сумі 308 874,64 грн та стягнутої рішенням суду основної заборгованості в розмірі 608 130,42 грн, загальний розмір зобов`язань відповідача за виконані роботи становив 660 693,60 грн.

Таким чином, доводи позивача щодо арифметичної помилки при визначенні розміру основної заборгованості є обґрунтованими.

Разом з тим, згідно з платіжною інструкцією № 79842УГ26 від 23 липня 2026 року АТ "Укрнафта" здійснило оплату заборгованості за Договором підряду № 13/5647-Р у загальному розмірі 660 693,60 грн, у тому числі 52 563,18 грн основного боргу, який є предметом розгляду у цій справі.

Отже, на момент вирішення спору основна заборгованість відповідачем сплачена, у зв`язку з чим правові підстави для її повторного стягнення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 52 563,18 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд вказує наступне.

Згідно пункту 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 3 901,28 грн та 3 % річних у розмірі 1 097,35 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Крім цього, доводи відповідача про можливість зменшення, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розміру заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК України, а є спеціальними наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 903/602/24 від 02 липня 2025 року зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Отже, положення частини 3 статті 551 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних сум інфляційних втрат та 3 % річних, а правові підстави для їх зменшення відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 901,28 грн та 3 % річних у сумі 1 097,35 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 57 561,81 грн позивачем сплачено, з урахуванням пониженого коефіцієнту 2 662,40 судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 519 від 15 червня 2026 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено судом вище, на момент звернення до суду, відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати 52 563,18 грн основної заборгованості. Відповідну суму відповідач сплатив лише 23 липня 2026 року, тобто після звернення позивача до суду з цим позовом.

З огляду на зазначене вище, оскільки саме неправильні дії відповідача, які виражаються у невиконанні обов`язку щодо оплати виконаних робіт за Договором, стали підставою для звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про покладення судового збору в розмірі 2 662,40 грн на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 - 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Фізичної особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні втрати в сумі 3 901,28 грн, 3 % річних в сумі 1 097,35 грн та 2 662,40 грн судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості за Договором підряду №13/5647-Р від 30 грудня 2024 року в сумі 52 563,18 грн.

Повний текст рішення складено та підписано - 21 серпня 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк